7,5 годин очима турецьких заколотників: що треба знати про розслідування Bellingcat

Розслідувачі Bellingcat опублікували листування у соцмережі WhatsApp турецьких заколотників, які в ніч з 15 на 16 липня здійснили невдалу спробу державного перевороту в країні. 

Громадське проаналізувало публікацію Bellingcat, аби зрозуміти причини спроби перевороту, спосіб, в який вони діяли та як відбувалася координація поміж різними військовими частинами. Не менш важливо зрозуміти, на які зловживання щодо цивільного населення пішли заколотники і що їх, зрештою, зупинило, а відтак, і стало причиною  поразки. 

Історія переможених 

Листування почалося 15 липня о 21.15. О 23.18 про державний переворот заколотники оголосили по телебаченню. В 4.45 вони вже здалися. Ці 7 з половиною годин стали історією їхньої поразки.

Ердоґан відновив свою владу вже на ранок 16 липня. З 21 липня в Туреччині запроваджено надзвичайний стан. Країною прокотилася хвиля репресій проти заколотників, а також проти журналістів, викладачів, суддів, поліцейських. 13 тисяч людей опинилися за ґратами. Декому з них, напевно, загрожує смертна кара.

Турецькі та світові ЗМІ зараз детально висвітлюють процеси, які відбуваються в країні. Ердоґан робить публічні заяви, кабінет міністрів може видавати постанови, які матимуть силу закону. Публікація Bellingcat дозволяє поглянути на переворот з іншого боку, очима заколотників.

Це історія переможених. Історія, яка, можливо, ставить крапку в історії турецької армії як оплоту світських ідеалів Ататюрка в Туреччині. Історія, яка посилює владу переможців в особі президента Ердоґана, посилює автократичні тенденції у турецькому суспільстві та виправдовує подальший ріст тиску на опозицію та незгодних.

Це історія, яку варто знати.

Документальна база дослідження 

Оприлюднене листування має два джерела. Перше – це WhatsApp, друге – 21 фотографія, яка показує іншу частину листування. Фотографії були надані журналістами Al Jazeera Türk і Selahattin Günday.

Згідно даних дослідження, група була створена з високопоставлених військових чиновників, переважно з турецьких сухопутних військ, у тому числі два бригадири і одинадцять полковників. Вона була координаційною групою у спробі перевороту, і була зосереджена в основному в Стамбулі і Сакар'ї. Були вірогідні й інші координаційні групи для дій в інших місцях в Туреччині.

Хто брав участь у заколоті 

Загалом у заколоті взяли участь п'ять військових полків, і не менше трьох з них були частиною корпусу НАТО. В листуванні також є згадки про контакти із поліцією Стамбула, і про те, що «переважна більшість» перейшла на бік заколотників. Втім, подальше листування покаже, що далеко не вся поліція підтримала спробу перевороту.

Згадується цифра у 20 000 людей, але цифра може бути значно більшою.

Заколот відбувався спонтанно 

Листування у WhatsApp розпочалося 15 липня о 21.15, заколотники діяли спонтанно.

Листування не містить опису причин заколоту – вочевидь, про них йшлося раніше в інших форматах комунікації поміж учасниками змови.

Один з організаторів, майор Челебіоглу, створив у месенджер WhatsApp спеціальну групу, яку назвав «Yurtta sulh» (Мир у домі) – цей відомий вислів першого президента Туреччини Мустафи Ататюрка 1931 року «Мир в домі, мир у всьому світі».

Мурат Челебіоглу додав до групи декількох осіб, потім інші почали ситуативно додавати ще військових. Саме в цій групі о 21.26 він надав наказ заблокувати дороги Е8 та Е50. Обговорення стосувалося захоплення ключових місць, як-то мости через Босфор, два аеропорти, військову школу, телеканали, офіси губернаторів в Стамбулі та Сакар'ї тощо.

Листування доводить, що заколотники діяли ситуативно, не було єдиного плану дій та стратегії перевороту в країні.

Труднощі, з якими зіткнулися заколотники 

Листування свідчить також про труднощі, з якими зіткнулися заколотники – вже о 21.26 з’являються згадки про те, що один з полковників, Герехан, «не може переконати свій підрозділ» і просить допомоги. Трохи згодом, у листуванні з’являються нарікання на затори, які заважають заколотникам вивести на вулиці військову техніку.

Також очевидно, що не всі військові частини стали на бік заколотників. У листуванні є заклик не відповідати на телефонні дзвінки від генералів, які не підтримують заколот.

В офіційній заяві головнокомандуючого близько 1.00 ночі йдеться про те, що заколотники є меншістю, і «немає про що турбуватися». Відсутність підтримки інших підрозділів стало однією з причин поразки заколоту.

Спротив та вбивства цивільних 

О 23.30 на площі Таксим починають збиратися люди на підтримку Ердоґана. О 00.26, після звернення Ердоґана, їх стає ще більше: люди масово виходять на вулицю, попри застереження заколотників.

У самому листуванні в WhatsApp немає згадок про промову Ердоґана, але присутні згадки про прямі наслідки цього. Дедалі більше стає закликів про допомогу,  пов’язаних із тим, що цивільні оточують військових, що люди «намагаються зупинити танки».

Швидко з’являється повідомлення «Ми застрелили 4 людей, які противилися. Все добре». Це повідомлення стосується військової школи, тому вірогідно, що йшлося про солдатів, які відмовилися підкоритися заколотникам.

В 01.43 майор Айгар, який відповідає за мости, пише: «Ми застрелили 20-30 людей. Потрібен гелікоптер». 

Майор Карабекір, присутній у листуванні, помітний категоричністю суджень та різкістю наказів щодо цивільних. Він пише «жодного компромісу, жодних вагань», «не показуйте співчуття», «не смій сумніватися, вбивай його». «Як на полі бою, я стріляю, стріляю у натовп і чекаю. Продовжуйте і ви, демонструйте  рішучість. Натовп розходиться, 10 — 15 людей вбито. Не втрачайте момент». 

Ці репліки він надсилає лейтенант-полковнику, який тримає будинок губернатора в Сакар’ї. Цивільні масово заходять до будинку, і, здається, їх не зупинити. «Ми можемо вбити 3 чи 5, але нам не вдасться їх тримати», — відповідає він Карабекіру. За 10 хвилин ця група військових здасться на вмовляння цивільних. Невдовзі їх арештовує поліція.

 «Рятуйте своє життя. Здавайтесь» 

Листування дозволяє зрозуміти, що основними причинами невдачі перевороту була 1) відсутність єдності у військових силах та 2) потужний супротив цивільних, які вийшли не захист режиму Ердоґана. 

На бік заколотників стали не всі військові частини, і не вся поліція. В обміні інформацією є згадки про підмогу, яка не змогла дійти до заколотників через те, що її зупинили сили поліції.

О 3 — 4 годині ранку члени групи поступово виходять з неї. «Робіть, що можете, щоби залишитися живими», пише один із учасників». – «Здавайтесь. Або тікайте».

Останнє повідомлення в групі пише майор Челебіоглу: «Залишайтесь в живих, командире. Вибір за вами. Ми ще не вирішили. Але ми залишили наші позиції. Я закриваю групу. Знищить усі повідомлення, якщо хочете». 

Очевидно, що цього не сталося.

Саме тому маємо можливість подивитися на невдалий переворот очима заколотників та прочитати їхню історію так, як вони її написали.