Британський референдум: 5 речей, які варто знати українцям

Країна є членом ЄС з 1973 року. Літо 2016 може стати завершенням 43-річного «шлюбу» країни з континентальною Європою. Це матиме дуже масштабні наслідки як для Великої Британії, так для ЄС і для України.

Громадське спробувало зрозуміти причини і можливі наслідки референдуму у Британії. 

1. «Бути чи не бути?»: чому відбувається референдум

Шлях Великої Британії до референдуму був довгим. У 2013-му році Девід Кемерон, нинішній прем’єр-міністр країни, пообіцяв британцям, що референдум відбудеться, якщо на виборах переможе його політична сила, Консервативна партія.

Консерватори переконливо перемогли, тому референдум став неуникним. Кемерон зазнавав політичного тиску як від євроскептичного крила власної партії, так і від ультраправої Партії незалежності Сполученого Королівства.

Водночас, потреба голосувати мала і ширше пояснення: загальна невдоволеність британців тим напрямком, у якому європейська інтеграція рухалася від 1973 року.

Упродовж майже півстоліття членства спочатку в Європейській Спільноті, а потім у Європейському Союзі, Велика Британія (12% населення ЄС), залишалася певною мірою осторонь європейської інтеграції, обережно ставлячись до різних інструментів ЄС.

Приміром, попри членство в ЄС, Велика Британія ніколи не входила ані в зону спільної валюти євро, ані до Шенгенської зони, яка дозволяє громадянам безперешкодно подорожувати поміж країнами.

«Британія довго сприймала ЄС як свого роду «джентльменський клуб» і довгий час стояла «на порозі», вагаючись, чи дійсно хоче бути всередині чи ні. Вона достатньо неохоче стала членом ЄС», — пояснює в ефірі Громадського Катерина Вольчук, професорка Бірмінґемського університету, дослідниця в Chatham House. Але водночас країна «добре працювала над забезпеченням того, що вона хотіла отримати від ЄС», — додає дослідниця.

Однак, через неувагу до процесів ЄС Великій Британії нерідко доводилося скаржитися на ухвалення рішень, в обговоренні яких сама не дуже хотіла брати участь.

«Ми можемо бути країною, яка ухвалює рішення в ЄС, ми велика країна, і коли ми говоримо та концентруємося на тому, що відбувається, нас сприймають дуже серйозно», — говорить у коментарі Громадському Едвард Лукас, відомий британський журналіст та старший редактор The Economist. — «Усі проблеми, які виникали упродовж останніх 15 — 20 років, були переважно пов’язані із тим, що ми з власної волі не завжди були повністю залучені до процесів ухвалення рішень, стояли трохи осторонь, і потім скаржились на певні ухвалені рішення», — пояснює він.

2. «За» та «проти»: основні аргументи

Важливим аргументом противників членства в ЄС є міграція. Вони наголошують на тому, що неконтрольована система «відкритих дверей» поміж країнами ЄС призводить до неконтрольованої міграції в Британію з інших країн ЄС.

Адвокати ЄС наголошують на тому, що вихід з ЄС ніяк не вплине не міграцію, адже Британія не є у Шенгенській зоні. Цікаво, що міграції з ЄС британці побоюються не менше, ніж міграції з-поза його меж.

«Тема, яка викликає острах, – це міграція, зокрема, міграція із тих країн, які нещодавно приєдналися до ЄС – з Польщі, Словаччини, Румунії. Це дуже чутливе питання для британських громадян, адже в Британії проживають близько 2 мільйонів мігрантів з інших країн ЄС, — пояснює в ефірі Громадського Катерина Вольчук. — Йдеться не лише про Польщу, але і про Італію, Іспанію, Португалію. Європа пережила глибоку економічну кризу, і молоді люди переїжджають до Лондона та інших європейських міст у пошуках роботи», — додає вона.

Серед основних аргументів залишитися в ЄС важливе місце посідає спільний ринок. За даними The Economist, 45% експорту Великої Британії йдуть саме в ЄС.

«Економіка Британії може стати більшою та кращою завдяки спільному ринку, зокрема, завдяки британським інтернет-продуктам та ринку послуг, адже ми є надзвичайно потужна держава в сфері послуг. Тому ми можемо бути дуже успішними, якщо залишатимемося у спільному ринку ЄС. Це дуже важливо для економічної безпеки, для мільйонів людей, адже ми можемо конкурувати з Китаєм, та бути на рівних із США», — розповідає Едвард Лукас в ефірі Громадського.

Противники ЄС наголошують, що Британія зможе домовитися про вигідні умови торгівлі з ЄС, перебуваючи поза його межами, та зможе вільніше торгувати з Китаєм, Індією та Америкою.

Другим аргументом є «ціна ЄС».

За деякими розрахунками, ЄС «коштує» кожному британському домогосподарству 430 фунтів на рік. Противники ЄС пропонують ці 430 фунтів з домогосподарства витрачати на науку та нові технології. Адвокати ЄС навпаки наголошують на тому, що домогосподарства отримують до 3000 фунтів вигоди від членства.

Третім аргументом є славнозвісна регуляція.

«Є стереотипні погляди, кліше про те, що ЄС диктує, якої форми та розміру мають бути огірки чи банани. Багато людей не розуміють усієї складності інституцій ЄС, але в новинах отримують саме ту інформацію про ЄС, яка їм не подобається», — пояснює Катерина Вольчук. Адвокати ЄС наполягають на тому, що простіше та вигідніше мати 1 європейський стандарт замість 28 національних, і що всередині ЄС Велика Британія зможе ефективніше домовлятися.

Противники ЄС переконані, що Велика Британія має відновити національний контроль над працевлаштуванням, охороною здоров’я та безпекою.

​

3. Хто та як голосує в Британії?

Численні дослідження доводять, що жителі великих міст, освічені люди та молодь схиляються до того, аби залишитися в ЄС. Натомість бідніші класи та старші люди тяжіють до того, аби покинути Євросоюз.

Згідно з дослідженням Spring 2016 Global Attitude Index, прихильниками послаблення ЄС є 56% людей з вищою освітою, натомість серед людей з початковою та середньої освітою таких 68%. У віковій категорії понад 50 років 73% британців хочуть послаблення ЄС; натомість у категорії 18 — 34 років таких близько 51%. Жінки значною мірою схиляються до ідеї сильної Європи.

Окрім соціологічного критерію, важливу роль відіграє географічний. Велика частка прихильників членства в ЄС – у Вельсі. Ще більше – в Шотландії та в Північній Ірландії. У разі виходу Великої Британії з ЄС не можна виключати нового  референдуму щодо незалежності Шотландії. Адже в 2014 році, коли шотландці з невеликою перевагою (55% на 45%) проголосували за те, щоб залишитися у складі Сполученого Королівства, одним із ключових аргументів було бажання Шотландії лишитися в ЄС.

4. Загрози популізму

Соціальна картина переконливо показує, чому кампанія за вихід з ЄС мала іноді відверто популістський характер.

«Ми побачили дуже емоційну та популістську кампанію. Я живу в Британії вже 25 років, і я ніколи не бачила нічого подібного», — ділиться враженням Катерина Вольчук.

Чимало популістських тез можна пояснити незнанням, або небажанням знати, як функціонує ЄС.

«ЄС, попри простоту назви, є надзвичайно складною організацією. Дуже легко мати перебільшені очікування від ЄС, але водночас достатньо легко його критикувати. Ми чуємо дуже багато популістської риторики від противників ЄС», — продовжує вона.

«Лідери кампанії Брексіт (можливий вихід Британії з ЄС шляхом референдуму — Hromadske), включно з Фараджем і колишнім мером Лондона опортуністом Борисом Джонсоном, апелюють до простих націоналістичних інстинктів та закликають вилити гнів на ЄС і його норми. Це несправедливо: ЄС не винен», — пише французький журналіст Ґуллівер Креґґ в колонці ТСН.

Критику викликає і форма проведення всенародного опитування про речі, які вимагають розуміння складних систем, а тому наражають країну на ризики популістських кампаній.

«Я особисто проти проведення референдумів. Я думаю, що референдуми шкодять парламентській демократії, тому що нерідко люди ухвалюють рішення у дуже штучний спосіб, і це призводить до суперечливих, а часто і непередбачуваних результатів», — переконує Едвард Лукас.

«Ми маємо обирати політиків, я маю на увазі насамперед парламентарів, які би ухвалювали рішення від імені виборців, і у разі поганих рішень, вони би просто не залишалися в політиці. Ця система є набагато кращою за систему плебісцитів, які ведуть до вкрай непослідовного, суперечливого і головним чином, недемократичного управління», — додає він.

5. Наслідки для Європи та України

Вихід Великої Британії з ЄС може призвести до важливих геополітичних змін на європейському континенті, і це матиме прямі наслідки для України.

«Звісно, вихід Великої Британії не розвалить сам ЄС, в який входять 28 країн. Але це буде сильний удар, адже дуже дивно уявляти собі Європу без Британії, і це напевно призведе до кризи ідентичності всередині ЄС», — розповідає в ефірі Громадського журналіст Максим Еріставі.

Інші експерти, навпаки, побоюються, що вихід Британії з ЄС може створити «ефект доміно», і інші країни ЄС також захочуть залишити союз. Це може значно послабити позиції Євросоюзу та посилити позиції Росії на глобальній геополітичній арені.

Серед країн, у яких далі можна бачити небезпеку подібного розвитку подій, можна назвати Нідерланди, Данію, Австрію, Грецію чи навіть Польщу і Чехію, де нинішні президенти часто висловлюються з серйозною критикою ЄС.

«Найджел Фарадж, політик-націоналіст, один із лідерів кампанії за вихід з ЄС, сподівається, що це станеться. Фарадж відомий своїм захопленням російським президентом. Судячи зі схвальних повідомлень про Брексіт на Russia Today, Путін також сподівається, що Брексіт викличе ефект доміно в Європі», — пише французький журналіст Ґуллівер Креґґ в колонці ТСН.

Важливо також розуміти, що вихід Британії з ЄС не може відбутися в один день. Сьогоднішній Євросоюз – це організм із безліччю зв'язків і розірвати їх буде дуже складно. Наприклад, виникає питання грошей: бюджет ЄС розраховується на сім років уперед, і чітко фіксує, скільки країна віддає, а скільки отримує. Зруйнувати цей механізм за один день неможливо.

Інше питання стосується спільної політики Євросоюзу в багатьох сферах, наприклад, в аграрному секторі. Британські фермери користуються європейськими аграрними дотаціями, які також розраховуються на роки вперед. Припинити їх за один день чи навіть за один рік неможливо. Те ж можна говорити про зарплати і пенсії, які платяться з загальноєвропейських структур.

Важливо також те, що Британія зв'язана з «континентом» величезним корпусом спільного законодавства. Йдеться про спільні норми у торгівельній політиці, конкуренції, стандартах продукції, захисті прав споживачів, енергетиці, екології тощо. І виникає питання: якщо Британія виходить, чи залишається вона з цим законодавством? А якщо так, то чи не потрапляє вона у пастку, коли прийматиме новації європейського законодавства, не маючи більше на них впливу? Чи не залишається вона тоді в орбіті Євросоюзу, вже не будучи його членом?

Ще одна важлива річ – питання торгівлі. Наприклад, ЄС і США зараз не мають зони вільної торгівлі, але починають про неї переговори. Вийшовши з ЄС, Британія муситиме самотужки вести переговори з Америкою і, як менша сила, матиме значно менше впливу. Водночас найближчі десятки років Британія все одно залишатиметься орієнтованою на європейський ринок через десятилітні зв'язки інтеграції.

Для України вихід Британії з ЄС також містить ризики. Уряд на чолі із Девідом Кемероном є потужним партнером України, а у разі Брексіту він піде у відставку. Яким буде наступний уряд ми  не знаємо, ризик невизначеності для України дуже високий.

Утім, якщо британці все ж проголосують за збереження членства, це може стати серйозною поразкою євроскептиків на всьому континенті та зміцнити Євросоюз. Бо це покаже, що вплив популістів і радикалів на континенті не є домінантним. І що відцентрові тенденції в Європі є перебільшеними.

У будь-якому разі, ситуація з референдумом свідчить про те, що політика на континенті швидко змінюється і стикається з ризиками і можливостями, яких ще кілька років тому не існувало.