Чим приваблює Каннський кінофестиваль?

На Лазуровому узбережжі розпочався 69-й Каннський кінофестиваль, що триватиме з 11 до 22 травня. Програму відкрила нова стрічка Вуді Аллена «Café Society». У конкурсній програмі за «Золоту пальмову гілку» змагаються режисери Педро Альмодовар, Джим Джармуш, Ксав’є Долан, Пол Верховен та багато інших, а журі очолює режисер «Шаленого Макса» Джордж Міллер. Ми вирішили пригадати історію фестивалю, а також поговорити про цьогорічні очікування.

   Анна Дацюк, кіножурналіст і ведуча на радіо «Аристократы»

​Коли і як з’явився Каннський кінофестиваль?

Каннський кінофестиваль створювався як альтернатива Венеційському кінофестивалю. Задум виник у 1939-му році. Тоді Венеційський фестиваль, головний у Європі, але дуже піддатливий нацистській владі, мав визначати переможців відповідно до того, чого побажає режим. Особливо це схвилювало громадськість якраз у 1939-му році, коли дали нагороди двом фільмам — німецькому та італійському. Німецьким фільмом була «Олімпія» Лені Ріфеншталь, а італійським — фільм, який зняв син Беніто Муссоліні.

Тоді виникла ідея Каннського кінофестивалю як такого, що буде позбавлений будь-якого політичного впливу. Але хоч ідея з’явилася в 1939-му році, по-справжньому він стартував в 1946-му, через рік після війни. З тих пір він відбувався щорічно, окрім трьох разів. Двічі — в кінці 40-х і на початку 50-х — фестиваль не відбувся просто тому, що в нього не було коштів. Зараз у це дуже важко повірити, бо тепер його фінансують на державному рівні. Також один раз кінофестиваль не завершився в 68-му році через студентські протести в Парижі.

Як змінився фестиваль з часів заснування?

Можна виділити зміни в Каннах до 70-х років, але з тих пір вони лише розростаються. Спершу конкурсна програма Канн формувалася з фільмів, які подавали самі країни. Але в 1972-му організатори вирішили створити спеціальний відбірковий комітет, який сам займався формуванням програми. В 1959-му році ще однією визначною подією стало відкриття кіноринку. З тих пір кіноринок фестивалю став одним із наймасштабніших у Європі, а Канни стали привабливими не лише як світська подія, а й почали залучати професійну спільноту.

Які були найгучніші події в історії фестивалю?

Канни тісно пов’язані з фільмами, які викликали багато скандалів у своїх країнах, тобто завжди намагалися тримати позицію фестивалю-вільнодумця. Ще Фелліні звинувачували за «Солодке життя» в богохульстві й порнографії.

Фільм «Монахиня» за твором Дідро сама Франція заборонила для показу, але при цьому французький кінофестиваль в Каннах його показав. Схоже трапилося з фільмом «Вірідіана» Луїса Бунюеля. Фільм викриває релігійні канони. Самого Бунюеля вже не пустили додому в Іспанію, але картина взяла головний приз Канн.

Серед останніх скандальних подій номером один став Ларс фон Трієр, який в 2011-му році мав необачність висловити свою симпатію до Гітлера. Зрозуміло, що це був жарт, але ситуація вийшла неоднозначна. З тих пір Ларс — персона нон ґрата у Каннах, здається, він — єдина людина, якій заборонено в’їзд на кінофестиваль і він цим надзвичайно пишається. У Ларса ще один особливий титул — за фільм «Антихрист». Це перша антипремія Канн, яку спеціально після перегляду цього фільму започаткувало екуменічне журі Каннського кінофестивалю.

Які фільми стали головними відкриттями Канн за останні 10 років?

Серед останніх знахідок і відкриттів Канн уваги заслуговує нова румунська хвиля, яку нам відкрили ще фільмом Пую «Смерть пана Лазареску». Один з останніх — це стрічка Ласло Немеша «Син Саула», яка продовжує цю традицію. Канни показали нове покоління греків, а саме, фільм «Ікло» Йоргоса Лантімоса і його найсвіжіша робота «Лобстер».

Кінофестиваль привернув увагу до Ніколаса Віндінга Рефна, коли показали «Драйв», а в 2008-му Стіва МакКвіна, дуже цікавого англійського режисера, який вперше приїхав у Канни й одразу взяв нагороду за свій фільм «Голод».

Ще Канни відкрили Слабошпицького, але не Україні, а всьому світу. Так само й Сергія Лозницю, який приїхав свого часу з фільмом «Щастя моє».

   Олексій Тарасов, кінокритик, головний редактор українського Buro 24/7

Ми хочемо поговорити про очікування від цьогорічного Каннського кінофестивалю. Ти туди їдеш. На що точно звернеш увагу?

Цього року Канни зібрали всіх зірок європейського та світового арт-хаусного кіно. Там всі великі імена: від Педро Альмодовара до братів Дарденн, бельгійців, що знімають найкращі в світі соціальні драми.

При цьому там чотири конкурси: є головний, є «Особливий погляд» і ще дві інші програми. Так-от, там зірки, може, не такі й великі, але теж є неймовірно цікаві речі. Я склав собі шалений список. Зазвичай виходить так, що дивишся 5-6 фільмів на день. Зрозуміло, на чотирьох з них засинаєш. Тут у мене виходить, що фільмів 7.

Якщо зупинитися саме на іменах, які дуже важливі саме для тебе?

Є двоє важливих режисерів, яких виростили Канни. Це Ксав’є Долан, який вже в 21 рік переміг у двотижневику режисерів з фільмом «Я вбив свою маму». І потім майже кожен його фільм був у Каннах, майже кожен щось отримував. Минулого року він був у журі, а зараз зняв кіно про художника, який повертається до свого рідного дому, щоб розповісти, що він смертельно хворий. Там багато французьких зірок — від Маріон Котіяр до Гаспара Ульєля.

Є другий режисер — Ніколас Віндінг Рефн. Він знімає жорстокі, криваві, красиві фільми з Раяном Гослінгом. І ось у нього буде фільм жахів «Неоновий демон».

А ще я божевільний фан братів Дарденнів. Це два бельгійці — Жан-П’єр і Люк — і вони знімають драми за копійки. Зазвичай всі події розвиваються в межах, умовно кажучи, однієї вулиці, автозаправки і кухні. За свої фільми вони вже отримали дві «Золоті пальмові гілки».

Дякуємо «Компот» і Syndicate Beer & Grill за місце для зйомки.

Над матеріалом працювали: Оксана Городівська, Андрій Сайчук, Андрій Шурпенков, Анна Московченко, Юліанна Сліпченко