Конгрес США може стати противагою Трампу – американський аналітик

Що буде після перемоги Трампа на президентських виборах у США? Чи можна говорити про розколотість Америки? Чого очікувати від його зовнішньої політики? Хто може її скеровувати? Якою може бути роль Конгресу для її визначення? І чи далі американський політичний клас підтримуватиме Україну?

Про ці речі Громадське поговорило з Аліною Поляковою, аналітиком Атлантичної ради США – американського аналітичного центру.

Про роль Конгресу після перемоги Трампа

У результаті цих виборів, окрім обрання президента, у США також оновився склад Конгресу [тобто законодавчої інституції США – ред.]. І в Сенаті, в Палаті представників – двох палатах Конгресу – повну більшість тепер мають республіканці.

Крім того, було переобрано лідерів Конгресу. Наприклад, Джон МакКейн зберіг свою позицію голови ключового комітету – Комітету з озброєння. Те саме можна сказати про Мітча МакКоннела у Сенаті.

Ці люди дуже добре розуміють, хто такий пан Путін, якою є російська політика, - вони бачать це без масок, без ілюзій, і не піддаються дезінформації.

Про підтримку України в Конгресі

Конгрес сьогодні єдиний, і в ньому є консенсус між обома головними партіями щодо підтримки України. Наприклад, законодавчий акт "Свобода для України" було ухвалено після Майдану за повної підтримки Сенату. Законопроект "Пліч-о-пліч з Україною" (STAND for Ukraine), який зараз розглядаєтсья в Конгресі, також має підтримку і республіканців, і демократів.

Тож Конгрес сьогодні підтримує Україну. Тому зараз друзі України мають сфокусувати свої зусилля саме на цій інституції. Бо вона буде дуже важливою для подальшого розвитку американської зовнішньої політики. Важливішою, ніж будь-коли раніше.

Протягом передвиборчої кампанії багато лідерів Конгресу дистанціювалися від Трампа. Одним із них був Пол Раєн, спікер Палати представників. Однак у своїй промові, якраз після промови Гілларі Клінтон, у якій вона визнала свою поразку, він закликав до консолідації, говорячи про те, що працюватиме з новообраним президентом. Тож важливо буде слідкувати за тим, як лідери Конгресу відповідатимуть на цю ситуацію. Адже щодо зовнішньої політики існує чимало пунктів незгоди.

Я думаю, що під час перших 100 днів правління Трампа більшість його пріоритетів будуть сконцентровані на внутрішній політиці. Тому зовнішня політика в перші 100 днів залишиться трохи в тіні. Це може бути хорошою річчю, бо дасть більше часу Конгресу для дій – наприклад, для ухвалення деяких законодавчих актів щодо України.

Про зовнішню політику Трампа

У зовнішній політиці США може відбутися справді драматична зміна парадигми. Адже після завершення Другої світової війни США були одними з архітекторів міжнародного безпекового порядку. Він будувався на ідеї, що США тримає єдиний фронт з європейськими партнерами, що це партнерство є важливим, що НАТО є важливим.

Але під час кампанії Трамп говорив речі, які можуть послабити цей міжнародний безпековий порядок.  І якщо він не змінить свого підходу, це справді може означати глибоку зміну того, як Америка поводиться в світі, чи буде вона лідером у світі.

Насправді ж, однак, ми не знаємо, якою буде зовнішня політика Трампа. Він говорить негативні речі про Україну, позитивні речі про Путіна та про агресивну політику Кремля щодо України та щодо Сирії. Це погані знаки. Однак ми досі не побачили жодної послідовної концепції політики Трампа. Ми бачили тільки заяви, за якими немає послідовного підходу. Тому зараз маємо почекати і подивитися на те, кого саме він братиме на роботу – наприклад, на посаду Державного секретаря. Це допоможе нам зрозуміти, якою може бути його політика.

Про майбутнього Державного секретаря США 

Я сподіваюся, що Дональд Трамп здійснить прагматичний вибір, що він зробить пріоритетом інтереси країни та вибере людей, які мають досвід роботи в сфері зовнішньої політики. Наприклад, таких людей, як Стівен Гедлі, який працював у попередній адміністрації республіканців, за президента Буша-молодшого, був національним безпековим радником. Він дуже компетентний, тому якщо Трамп вибере його, це буде дуже добре.

Але можна сказати, що досі радниками Трампа були люди, які не мали досвіду в сфері здійснення політики. Я думаю, це і добре, і погано. Добре – тому що вони потребуватимуть допомоги, і тому звертатимуться до людей з досвідом. Експертна спільнота у Вашингтоні готова це робити. Погано – тому що ці люди без досвіду, можливо, не захочуть приймати ці поради від експертів. Тож моя єдина надія – це що Трамп зробить прагматичний вибір, а не емоційне рішення, які він робив у минулому.

Про вплив протестів на передачу влади

Я не думаю, що протести якось впливатимуть на процес передачі влади.

Парадокс у тому, що Гілларі Клінтон, насправді, здобула більшість голосів американських громадян. Але наша система побудована так, що переможець визначається не через більшість голосів громадян, а через більшість голосів у Колегії виборників. У цій системі важливо, як голосують у конкретних штатах. Вона також базується на принципі, коли переможець у певному штаті забирає собі всі голоси штату. Тому в Америці може бути ситуація, коли кандидат, який набирає більшість голосів усіх громадян країни, все-таки програє вибори. Так відбулося зараз, так було у 2000-му, коли змагалися Буш-молодший та Ал Ґор. І тоді була запекла битва у Флориді, якщо ви пам'ятаєте, і тоді потрібен був новий підрахунок голосів.

Але в нинішніх виборах підрахунку не буде. Бо в жодному з так званих "штатів двобою" розрив не був аж таким малим, щоб вимагати повторного підрахунку голосів.

Про голос "забутих"

Американська економіка пройшла через період рецесії та стагнації. Зараз ми поступово виходимо з неї. Але є люди, які зазнали на собі непропорційного удару від цієї рецесії. Чимало людей, які належать до американського робочого класу, втратили свою роботу і переживають дуже складні часи. Тепер вони можуть дістати більше уваги.

Багато людей тут, у Вашингтоні, і загалом у демократичному таборі пані Клінтон, недооцінили те, якими розчарованими і навіть злими є американські громадяни. Дональд Трамп зміг достукатися до цих виборців. Тож тепер ті люди, яких раніше не чули, можуть отримати голос завдяки ньому.

Про мігрантів

Якщо говорити про міграцію, то багато з тих речей, про які Трамп говорив під час кампанії, є просто нереалістичними. Наприклад, побудувати стіну на нашому кордоні з Мексикою і зробити так, щоб сама Мексика за це платила – це просто нереалістично. Подивимося, як Трамп владнає ситуацію з Мексикою, яка є одним із наших найбільших торгівельних партнерів. Крім того, ситуація з міграцією є зараз такою, що більшість мексиканців залишають територію США та повертаються в Мексику, а не навпаки. Тож стіна на мексиканському кордоні – це справді не розв'язання проблеми.

Про розколотість Америки

Проблема в тому, що сьогодні американська нація дуже поділена. Саме про це і свідчать результати виборів. Дуже багато поділів поміж різними штатами, поміж різними типами людей, - на основі раси, етнічного походження, доходів, рівня освіти, проживання в місті чи в сільській місцевості, на основі багато ще чого.

Тож я думаю, що пан Трамп має перед собою дуже складний шлях. Адже половина громадян США його не підтримала. Він має знайти шлях – про який він не замислювався під час кампанії, - для того, щоб консолідувати свою підтримку.

Під час виборів Трамп не показав себе кандидатом, який може об'єднати людей. Отже, йому потрібно або радикально змінити свою тональність, щоб намагатися об'єднати людей, - або він стикатиметься з великим соціальним невдоволенням.

Тож для пана Трампа наступні чотири роки будуть нелегкими.