ENRU
Прозорі держзакупівлі: армія шукає постачальників
5 квітня, 2016
546

Коли команда з Мінекономіки робила перші кроки, впроваджуючи систему електронних закупівель, виникло надважливе завдання: як ефективно звести державу і бізнес. Як саме підприємець зможе знайти потрібний аукціон, щоб скористатися можливостями ProZorro, а держава — переконати, що торгувати з нею не складно і вигідно.

«Як держава надає сервіс, ми всі прекрасно знаємо, — розповідає Микола Жандоров, керівник платформи Prom.ua, —Тому вирішили, що такий сервіс надаватиме бізнес».

Своєрідними посередниками стали приватні компанії. Вони надають свої онлайн-платформи, де й відбуваються торги. Prom.ua — одна з таких компаній.

З першого квітня запрацювала нова тарифна сітка для учасників торгів. Мінімальна плата – 17 гривень за участь в закупівлях до 20 тисяч гривень, максимальна – 1700 гривень, якщо вартість закупівель перевищує мільйон гривень. Від цього майданчик отримує свій заробіток. Що більше підприємців залучить посередник, то більше заробить сам, а держава в підсумку отримає дешевші товари. Незвична для України схема, де у виграші всі, крім корупціонерів.

«Держава 25 років робила тільки те, що руйнувала довіру бізнесу до таких торгів. Ми намагаємося її відновити. Ми максимально хочемо розказати, що це прозоро, що є чесні правила гри», — підсумовує Жандоров.

Сліпий аукціон. Як відбуваються торги
 
Закупівля товарів відбувається на так званих сліпих аукціонах. Назва не випадкова — дані про учасників розкриваються тоді, коли аукціон відбувся, а це означає, що під час торгів усі учасники мають тільки одну інформацію — ціну.

Це дозволяє неупереджено відібрати найкращу пропозицію. Після визначення переможця перевіряється чи може компанія виконати замовлення, і чи товар відповідає всім вимогам. Якщо так — підписується контракт. В протилежному випадку розглядається наступна за привабливістю пропозиція.

Гарантією, що учасників не дискваліфікують без причини є чітко виписані підстави для відмови в участі. Серед основних – невідповідність товару вимогам замовника, пропозиція хабаря, конфлікт інтересів, неплатоспроможність учасника.

Ті, хто не переміг у тендері, мають можливість оскаржити процедуру в Антимонопольному комітеті. Доки скаргу розглядають підписання контракту із переможцем неможливе. Але для того, щоб уникнути спаму, який може заблокувати закупівельні процедури, встановлено плату за скаргу — від 5 до 15 тисяч гривень, залежно від розміру контракту.
 
Щасливі разом. Міністерство оборони і харківські швеї

Приклад того, що система успішна, — компанії, які живуть за рахунок торгів з державою. І нехай ці фірми не отримують захмарних прибутків, але мають тривалий і надійний ринок збуту – державі завжди потрібно щось купувати.

Одна з компаній, яка побудувала своє виробництво на співпраці з Міністерством оборони — харківська фірма «ІСО». Директор Сергій Кульбака розповідає, що свої замовлення фірма виграла на відкритому конкурсі ProZorro:
 
«Якщо раніше в торгах було дві — три компанії і під них прописувалися всі тендери, то зараз всі на рівних умовах».

«ІСО» забезпечує армію військовою формою. Завдяки тривалим контрактам тут вдалося розгорнути успішний швейний цех, де щодня шиються сотні штанів і курток, а десятки людей мають роботу. Крім заробітку, переконують, має значення і те, що саме шиють:

«У тій ситуації, в якій зараз опинилася держава, шити військову форму — вдвічі важливіше».

Сім разів відміряти. Чому важливі технічні умови

Міністерство оборони попри те, що є одним з найбільших державних замовників, через якість закуплених товарів не раз опинялося в центрі скандалів. Щоб позбутися сумнівної практики, з минулого року при МО працює спеціальний Центр розвитку і супроводження забезпечення армії. Його мета — перевести українське військо на стандарти НАТО.

Щоб продемонструвати, чим займається Центр, заступник начальника Василь Саковець знімає власну військову куртку. Півроку тому, коли її видавали на складі, куртка, можливо, й гріла. Але потім весь наповнювач просто виліз з підкладки. Виробник зекономив на тканині. Зробив це, бо жодних фіксованих вимог і технічних умов до товарів не існувало.

Ще один спосіб показати злочинну непридатність одягу, який Міністерство закупило для бійців, — звичайна запальничка. За кілька секунд контакту з вогнем військова куртка починає горіти, що неприпустимо в умовах бойових дій.

Аби не повторювати минулих гріхів, в Центрі щодня проводять зустрічі з потенційними виробниками. Сюди приходять і представники великих компаній, і власники невеликих майстерень. Приносять ескізи і готові вироби, представники Центру до дрібниць виписують вимоги, щоб бути впевненими в надійності одягу і знайти найкраще співвідношення ціни, якості і швидкості роботи. Так зароджується партнерство. І саме так, поступово, формується мільярдний ринок.
 
Час — не тільки гроші. Закон для військових закупівель

Попри те, що Міністерство оборони одним з перших почало працювати в системі ProZorro, здійснювати закупівлі військовим в окремих ситуаціях потрібно швидше, аніж це дозволяє робити закон.

Міноборони, Мінекономіки та експерти ЄС розробили Законопроект №4288, який спростить закупівлі для потреб військових формувань в особливий період.

Закон скорочує процедуру закупівлі до 14 днів. Учасники відбираються через систему ProZorro. Причому військові частини не зможуть уникати електронних закупівель, пояснюючи це відсутністю інтернету чи форс-мажорними обставинами. В такому разі вони мають делегувати проведення закупівель іншим замовникам, які підпадають під дію цього закону.

Проте, народні депутати в останній день березня не знайшли голосів, аби навіть поставити важливий для армії документ на розгляд у сесійній залі.

А як у них. Закупівлі по-грузинськи

Високий рівень корупції – такий діагноз поставив Світовий банк грузинській системі закупівель у 2008 році. А вже через чотири роки ООН визнала Грузію номером один в номінації «Запобігання і боротьба з корупцією в державному управлінні».

Це стало можливим завдяки реформуванню Державного агентства закупівель. Впродовж 2010 всі державні закупівлі повністю перевели на електронну основу. В системі почали реєструвати абсолютно всі державні витрати.

Купувати напряму можна, якщо вартість не перевищує 5 тисяч ларі (56 тисяч гривень). Все, що дорожче, – проходить через електронні закупівлі. Щоб взяти участь в електронному аукціоні учасник має заплатити 30 доларів. Крім того, обов’язковою є гарантія тендерної пропозиції, яка підтверджує спроможність учасника виконати контракт.

Якщо компанія відмовилася від контракту, провалила його виконання, підробила документи – вона автоматично потрапляє в «чорний список» і рік не може брати участі в тендерах. Компанії з кришталевою репутацією та історією переходять до білого списку. Вони, наприклад, можуть вносити тільки 50% від передоплати у випадку участі в крупних інфраструктурних проектах.

Нагорода від ООН – не єдине свідчення успішності грузинської системи. Кількість учасників, які беруть участь в державних закупівлях з 2010 року виросла втричі, економія держави на закупівлях в середньому становить 15%.

«RE:Форма» — це спільний проект Громадянської мережі ОПОРА, Громадського телебачення, телеканалу UA: Перший і Програми USAID РАДА.