ENRU
Американські спецслужби і русофільство Трампа
11 січня, 2017

У засекречених документах американських спецслужб, представлених чинному і майбутньому президентам США є інформація, що Росія має компрометуючу інформацію про Трампа. Про це повідомляє американська телекомпанія CNN. 

В той же час  Buzzfeed  публікує «досьє» від імені особи, яка називає себе колишнім агентом британської розвідки, і стверджує, що росіяни прослуховували готельний номер під час перебування новообраного президента США в Москві. Саме видання налогошує, що не може підтвердити інформацію, а спеціалізовані видання як от Wired говорять про підробку, інші – про розіграш.  І Трамп, і Кремль називають нові дані нісенітницею. 

Все це ставить питання, якою інформацією про зв'язки Трампа та керівництва Росії насправді володіють американські спецслужби.

Досі, 6 січня, головні американські спецслужби – ЦРУ, ФБР та НАБ – представили звіт про втручання Росії в минулорічні американські вибори. У ньому стверджується, що  Росія здійснила масове втручання в американські президентські вибори, і що за російською кампанією стояв особисто Путін.  

У публічній частині не міститься нічого, про що раніше не повідомляли американські медіа та політики. Переважна частина інформації стосується не кібератак, а тому, як Кремль використовує пропаганду, щоб підірвати довіру до демократичних інституцій.  Половина змістовної частини звіту присвячена роботі телеканалу RT і дублює старі доповіді ЦРУ, роблячи очевидний висновок – російські медіа негативно писали про Клінтон.

Поки ситуація розгортається, Громадське аналізувало можливі дії Трампа та оточення. Чи піде він на протистояння зі спецслужбами через свою дружбу з Росією? Чи радше послаблюватиме свою русофільську риторику?

Що міститься у публічній частині звіту?

Звіт спільно готували три американські спецслужби — Федеральне Бюро Розслідувань (ФБР), Центральне Розслідувальне Управління (ЦРУ) та Національне Агентство Безпеки (НАБ). 

Вони підготували «секретну» версію, презентовану Трампу, і значно коротшу «несекретну», опубліковану для широкої публіки.

Спільний висновок категоричний: Владімір Путін особисто наказав організувати таємну масовану кампанію, щоби сприяти перемозі Трампа.

Основні тези звіту такі:

  • Путін особисто наказав організувати кампанію впливу на президентські вибори у США. Росія стояла відверто на боці Трампа, адже Путін прагнув не дозволити Клінтон потрапити у Білий дім. Він вважає, що саме вона стояла за організацією антивладних протестів на Болотній площі у Москві.
  • Метою Кремля було підірвати довіру американського суспільства до  демократичних інституцій та дискредитувати Клінтон. Активність росіян збільшилася, коли шанси Клінтон почали зростати.
  • Москва влаштувала багатобічну складну кампанію, що поєднувала як  відкриті, так і приховані операції. Кремль використав роботу державних урядових структур та бюджетних медіа, зокрема, телеканалу RT та агентства Sputnik.
  • Москва також наймала «інтернет-тролів» для он-лайн критики Клінтон та схвалення Трампа в мережі. По-третє, Головне Розвідувальне Управління (ГРУ) використовувало Guccifer 2.0, DCLeaks.com та WikiLeaks для зливу викраденої інформації. 
  • Російські напади не зачепили процес підрахунку голосів на виборах. 
  • Москва використовуватиме набутий досвід для схожих кампаній втручання у вибори у країнах-союзниках США.

Найслабше місце в доповіді – відсутність конкретних доказів, на основі яких робляться висновки про російські кібератаки.  Можливо, вони містяться у засекреченій частині.

Чим важливий звіт

Не так часто головні спецслужби країни так відкрито вступають у клінч з людиною, яка невдовзі буде її президентом. Рідко коли три головні спецслужби США, які часто конкурують між собою, виходять зі спільною позицією

Звіт стверджує, що «російський президент Владімір Путін наказав (ordered) здійснити кампанію» втручання в американські вибори, і що ця кампанія передбачалa «очевидні преференції» Трампу.  

Серед представників спецслужб найцікавішою тут є фігура Джеймса Комі, директора ФБР. Саме його Гілларі Клінтон вважала одним із головних винуватців своєї поразки. У жовтні, незадовго до виборів, Комі знову підняв тему поводження Клінтон з секретними мейлами. Провину Клінтон не довели – але атака Комі дуже зашкодила її кампанії. 

Тепер, однак, керівник ФБР атакує конкурента Клінтон. 

Після оприлюднення звіту Трамп опинився в дуже незручній позиції. 

Фактично, його непрямо звинувачують у перемозі за рахунок втручання зовнішньої країни – та ще й тієї, яку багато хто в Америці вважає своїм ворогом. 

У цій ситуації у нього є дві альтернативи. Або стверджувати, що все це «політика» і помста демократів; американські ж спецслужби некомпетентні і заангажовані. Або доводити, що він ніякий не русофіл, а цілком навпаки. 

Поки що він дотримується обох цих стратегій. 

Танґо Трампа

Наступного дня після публікації звіту, Трамп – традиційно для себе – відповів у Твітері. «Мати хороші відносини з Росією – це добре, а не погано. Тільки «тупі» люди, чи просто дурні, вважають, що це погано». 

Кількома днями раніше він у Твітері підтримав Джуліана Асанжа, керівника сайту WikiLeaks, який росіяни використовували для зливу інформації.

Але водночас Трамп здійснює кілька інших кроків, які можуть поставити під сумнів його русофільство. 

7 січня, наступного дня після доповіді спецслужб, він висуває Дена Коутса, сенатора з Індіани, на посаду нового Директора національної розвідки. 

Коутс є відомим критиком Росії. У Сенаті він закликав Обаму накласти значно жорсткіші санкції проти Москви – через анексію Криму та війну на Донбасі. Через це йому ще в 2014-му заборонили в'їзд в Росію. Тоді він жартував, що має «скасувати свої літні канікули в Сибіру».

Очевидно, що призначення політика, який є persona non grata в Росії, на одну з ключових посад американської розвідки не є позитивною новиною для Кремля. 

Окрім призначення, з'явився ще один симптом. Люди з оточення Трампа почали озвучувати значно поміркованішу позицію відносно доповіді спецслужб. «Я думаю, він приймає висновки [звіту]», — говорить Ренс Прібус, новий керівник апарату Білого дому. За словами Прібуса, Трамп «не заперечує, що за цією кампанією стояли організації з Росії».  

Результати звіту також схвилювали багатьох республіканців – і не лише «яструбів». Пол Раєн, спікер Палати представників, визнав, що Росія має «цілу історію роботи проти наших інтересів», і що вона «намагалася втручатися в нашу політичну систему». Раєн критикував Трампа під час кампанії, але пішов на відверте зближення після його перемоги. Зараз, можливо, знову дрейфує від нього. 

Сенатор Том Коттон, прихильник Трампа, сказав одному з телеканалів, що «має більше довіри нашій розвідці, ніж людям на кшталт Ассанжа». 

Навіть New York Observer – видання, яким володіє Джаред Кушнер, зять Трампа, опублікував кілька дуже критичних статей щодо ставлення Трампа до доповіді спецслужб та до російського фактору. «Назвати цю ситуацію безпрецедентною – це занадто слабко», — йшлося в одній з них.  

За чим далі стежити? 

Схоже, русофільство Трампа сьогодні наштовхується на великий спротив – не тільки серед представників його власної партії, а й серед головних спецслужб і, можливо, навіть усередині клану самого Трампа. 

Але як він модифікуватиме своє русофільство, залежатиме від багатьох речей. 

В оточенні Трампа і досі чимало людей, які можуть нашіптувати йому, що дружба з Путіним – це найкращий варіант з можливих. Одним із головних є Майкл Флінн, частий гість на пропагандистському російському каналі RT. Його Трамп призначив своїм радником з національної безпеки. Іншим є Стів Баннон, головний радник Трампа та керівник Brietbart News – медіа, яке давало майданчик для проросійських політиків. Важливо слідкувати за тим, якою буде роль і позиція цих людей. 

Також важливо слідкувати за тим, як діятиме Рекс Тіллерсон, якого Трамп висунув на посаду державного секретаря США – тобто головного американського дипломата. З одного боку, відомі його зв'язки з Росією: Тіллерсон є колишнім шефом ExxonMobil, був пов'язаний бізнесовими інтересами з російською нафтою, і навіть отримав «орден дружби» від Путіна. 

З іншого боку, він ще має переконати Конгрес, що його варто підтримати. В Сенаті є непримиренні щодо Росії республіканці, наприклад, Джон МакКейн та Ліндсі Ґрейхем. «Тіллерсон має переконати нас… що вважає Росію деструктивною силою, а Путіна – людиною, що послаблює демократію скрізь у світі», — сказав нещодавно Ґрейхем. Нещодавно МакКейн з Тіллерсоном зустрічалися – і ставлення МакКейна до можливого держсекретаря стало трохи прихильнішим. Чи означає це, що Тіллерсон адаптує свою позицію? І що своє знання Росії він використовуватиме радше для того, щоб краще їй протидіяти?

Все це важливі чинники. Хвиля внутрішнього протистояння з власною партією та зі спецслужбами може сильно модифікувати русофільство Трампа. І змусили його серйозно змінити позиції. 

Окрім внутрішнього співвідношення сил є ще й зовнішні. Чи зійдуться Америка Трампа та Росія Путіна на Близькому Сході, де їхні інтереси абсолютно протилежні? Якщо Трамп захоче використати Росію в протистоянні з Китаєм, чи погодиться на це Москва? Якщо Трамп шукатиме зовнішніх союзників – то чи не зупиниться він передусім на Британії, чиї спецслужби давно ведуть проти російських спецслужб серйозну війну – і, зокрема, допомогли американським спецслужбам підготувати нинішній звіт?

На всі ці питання Трамп ще не дав остаточної відповіді.  

/Володимир Єрмоленко, Мирослава Пеца