В очікуванні Ріо. Історія третя: чемпіонка України у стрільбі з лука Ірина Волинець

«Іра старанна. Вона переживає бурхливо, але не довго. Той, хто переживає, ниє, плаче, стогне, він довго у спорті не протримається, можна на загально-лікувальну фізкультуру списувати. Тут важливе бажання, характер добрий, добрий — не значить м'якенький, а бойовий, впертий, ось це важливо для лука, плюс — координація рухів. Якщо немає силової витривалості, то стрельниш одну — дві стріли, а залікових – 72, ще треба розминочні, а на тренуваннях – всі 200 стріл. У Іри розтяг лука — 15 кілограмів, помножте на 200 стріл — 3 тонни за тренування виходить треба ось такій маленькій жіночці перетягати», — розповідає про спортсменку тренер, Олег Ільяшенко.

Журналісти Громадського розпитали Ірину Волинець перед від'їздом до Ріо про життя «до спорту», стосунки з тренером, а також про що мріють паралімпійські чемпіони.

Я жила майже 60 км від Чернівців, практично в лісі. Я не думала і не мріяла, що так все складеться. Зараз я повністю самостійна. А тоді я сиділа вдома, було відчуття якогось чекання, що от-от щось має змінитися. Так і сталося.

Вчилася спочатку у школі, потім їздила по району і намагалася вступити кудись, але мене нікуди не брали, казали: «Скрізь сходи! Як виглядатиме це ваше навчання?» Я сиділа вдома, вишивала, в'язала, але ж це було не основне, хотілось щось робити, йти по житті разом з усіма.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ІНШІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПАРАЛІМПІЙЦІВ У СПЕЦПРОЕКТІ «В ОЧІКУВАННІ РІО»

З дитинства мене оточували здорові люди і я не відчувала різниці. Особливість лише у тому, що є більше уваги до тебе, піклування.

У 2003 році мене запросили в «Інваспорт» спробувати стріляти з лука, але оскільки це було далеко від мого села, я відмовилася. Так сталося, що знайома їхала на море і просила побути у її квартирі у Чернівцях певний час. Я подумала, якщо вже я тут, то піду подивлюся, що то за стрільба з лука. І все — я там застрягла.

Всі казали: «а що то тобі дає? А навіщо тобі та стрільба? А що то за робота така?»

Це дуже важко, бо велика кількість груп м'язів задіяна. Ти відчуваєш постійно біль в кінці дня. Є люди, які допомагають постійно. Бо самому неможливо одягти тятиву на лук.

Я поїхала на чемпіонат України, потім мене взяли на Чемпіонат світу, через рік у нас були Паралімпійські ігри у Греції. Я зрозуміла, що хочу тільки цим займатися, і всі перешкоди не такі вже й значні.

В мене є син — Женя, 11 років. Чоловік... я вдруге вийшла заміж, бо мій перший чоловік помер. Він займався стрільбою з пневматичної зброї, був чемпіоном Європи, рекордсменом. Ми разом йшли дуже довгий шлях. Я бачила своє життя наперед до кінця і думала, що вже нічого не зміниться. 3 роки тому сталася така біда. В нас все трималося на нашому татові. Я не знала, як далі бути, завтрашній день прожити. То був не просто чоловік, то була моя рідна людина, а синові було ще важче.

(Павло Волинець — спортсмен національної паралімпійської збірної команди України з кульової стрільби, Чемпіон Європи. Встановив світовий рекорд з результатом 625,4 очка.  Рекорд Павла тримається й досі).

З'явився чоловік у моєму житті, і я прийняла його пропозицію. Ми одружилися нещодавно. Він не спортсмен, у всьому підтримує, пишається, що я їду на Паралімпіаду.

Тренер і спортсмен мають іти в одному напрямку. У нашому виді спорту без тренера ніяк, він бачить тебе зі сторони. Має бути дисципліна. Він вміє зберігати спокій і передавати його нам, це дає тобі поштовх, і допомагає рухатися далі.

Завжди є відчуття конкуренції. Не можна недооцінювати свого суперника, але й не можна його боятися.

Мені допомагає долати труднощі Бог. Я йду вперед, в мене немає відчаю, завжди є надія.

З 7 по 18 вересня в Ріо-де-Жанейро відбуватимуться ХV літні Паралімпійські ігри. Участь у них візьмуть спортсмени з понад 170 країн. Від України до Ріо поїдуть 155 паралімпійців, щоб позмагатися за першість у 14 видах спорту, зокрема, академічному веслуванні, велосипедному спорті, волейболі сидячи, голболі, дзюдо, пауерліфтингу, плаванні, легкій атлетиці, кульовій стрільбі, стрільбі з лука, настільному тенісі, параканое, фехтуванні на візках та футболі ДЦП.