«Вдома мене записали двохсотим, дружина ледь пережила» — репортаж зі Світлодарської дуги

Бої вздовж траси Луганське —  Дебальцеве за панівні висоти на Світлодарській дузі за участі 54-ї бригади ЗСУ цьогоріч відбувалися двічі. За 2016 рік це фактично єдині наступальні операції української армії. В обох випадках у них брали участь бійці «Правого сектору». Разом із командиром батальйону, позивний «Купол», вони воювали ще як добровольці в Донецькому аеропорту. Коли його перевели командувати у перший батальйон 54-ї бригади — підписали контракт і пішли воювати під його керівництвом.

У червні 2016-го у боях за висоту «Мурашник» на Світлодарській дузі загинув оперний співак Василь Сліпак із позивним «Міф».

Від «Мурашника» пізніше командування наказало відступити.

Цього разу була зайнята частина лісу «Кікімора», але до «Мурашника», до якого дійшли в червні, цього разу дістатися не вдалось.

У цих боях 18 грудня загинули 5 бійців 1-го батальйону.

На нульові позиції 54-ї бригади нас проводить друг (так звертаються тут бійці один до одного) Анархіст — боєць «Правого сектору» воює тепер як контрактник під керівництвом Купола у цій бригаді.

— Я не був у бою, якраз у госпіталі був — так вийшло. Інакше був би з ними, я ж іще жодного виходу не пропустив. Та головне не це, головне, якою ціною дісталась ця напівперемога.

На «нулі» ми зустрічаємося з одним із бійців, котрі брали участь у боях на Світлодарській дузі. Його звати Валерій, позивний «Гонта». Ми пам’ятаємо його ще з боїв за Донецький аеропорт. Наприкінці 2014-го «Гонта» просидів місяць на диспетчерській вишці, до нього на зв’язок тоді виходив Моторола (росіянин, вбитий у жовтні в ліфті власного будинку в Донецьку командир батальйону «ДНР» «Спарта»). Обіцяв «відірвати яйця».

— А сам в ліфті підірвався, не доріс він до моїх яєць, — каже Гонта.

Ми зустрічаємо його на позиціях за кулеметом.

— Ану, хлопці, дайте кулемета, я попрацюю, — «Гонта» побачив людину на нейтральній лінії. — Ходять тут, як у себе вдома.

— Та ви теж, як в себе дома, — каже «Анархіст», боєць з іншої позиції.

— Та ми в себе вдома і є.

Для «Гонти» бій 18-го грудня дався важко перш за все морально. «Гюрза», його побратим ще з часу боїв за Донецький аеропорт загинув у складі другої групи, котра повинна була йти за ним. А самого «Гонту» оголосили вбитим.

— Після того, як вийшов — дуже тяжко все це переварив. Ну, за три дні переварив, просто мене ж вдома у Ковелі зробили «двохсотим». Вже за мене свічки ставили. Батьки там зомлівали, дружина ледь не повісилась, аж поки я через два дні не вийшов на зв’язок. Те, що жінка пережила, порівняно з тим, що в мене тут, — дитячі забавки. Я таблетками відпився, а жінка сказала: поки тебе не побачу — не заспокоюсь.

Про те, як все було може розповісти хіба що він. З п’ятьох бійців, що йшли у першому дозорі на ліс «Кікімору» загинули двоє. Їхні тіла потрапили до бойовиків, повернути їх вдалося аж через тиждень. Ще двоє опинилися у госпіталі.

Я підбіг до пораненого «Шайтана», а по ньому ще дві кулі влучили

— З сєпарського боку побачили рух живої сили, розвідка там пішла чи що, і наша артилерія почала їх відпрацьовувати, — згадує ранок 18 грудня Гонта. — Наше командування вирішило контратакувати. Командиром був «Шайтан» (командир 3 роти 1 батальйону 54-ї бригади ЗСУ). Він поставив нас у передовий дозор — «Ефу» (боєць «Правого сектору»)  і мене. До кінця лісу залишалось метрів 15, «Шайтан» підтягнувся з медиком і з «Кіндером», ще одним бійцем, нас підтримала артилерія, бо з «Мурашника» (позиція, яку зайняли в червні бійці 54-ї бригади ЗСУ, але потім відійшли з неї — ред.) по нас почали стріляти кулемети. Я послав медика до нього і одразу на дорозі побачив трьох сєпарів. Закинув «вога» (осколковий боєприпас для підствольних гарантометів — ред.) і двох поклав з автоматної черг. Послав «Ефу» до «Шайтана», щоб він медику з ним поміг. Поки «Ефа» біг, його теж скосила кулеметна черга, в нього були пробиті дві ноги. Ми залишились з «Кіндером». Удвох тримати позицію не могли, кажу: давай відходити. Він побіг перший, я ще кинув з підствольника гранату, пустив дві черги і побіг за ним. Пробіг «Ефу», тільки підбігати до «Шайтана» — в нього влучає ще дві кулі, він розвернувся і посинів. Я і сказав цьому медику: давай будемо забирати «Ефу». Тільки ми встали на ноги, медик поранений впав. «Ефа кричав»: «Хлопці, не забирайте мене, бо вже я бачу, як група за вами вибігла. Я тут розберусь сам, забирайте, кого можете». То я поставив «Кіндера», щоб нас прикривав, а «Діснея» закинув собі на плечі, і він за мною так і посунув. Кілька разів падав і ми кілька разів його піднімали, ледь-ледь.

«Ефу», який залишився пораненим в лісі, вбили в серце зі снайперської гвнтівки — так нам пізніше повідомили у морзі Бахмута. Його тіло забрали бойовики «ЛНР», і передали українським військовим аж 25 грудня.

— Ми відійшли вглиб лісу, а там ще є сєпарські позиції, житлові — в землянках. Але вони не вилазили з них, бо почала працювати наша артилерія і одразу їхня, і вони залізли в нори. На цих їхніх бліндажах «Дісней» упав, я вже не міг його підняти. «Кіндер» прибіг, поміг його підняти. Я кажу: «Хочеш жити — скачи». А він: «Вже не можу, нога болить». Але він молодець, всю дорогу сам підстрибував на одній нозі, правда так тримав мене за плече, що воно і досі в синцях все.

Уже на базі, розповідає «Гонта», помився, віддав документи.

— Я ж там документи убитих сєпарів позабирав. Один був з Ростова-на-Дону, другий звідси, зі Світлодарська. А зранку сюди, на позиції.

Гонта каже, що на Новий рік хотілося б додому: «У мене два сина — шести і тринадцяти років».

Це краще за секс, цей адреналін. Правда, серце швидко зношується

Починається обстріл. Нас випроваджують з позицій:

— Швиденько давай з ними, — каже «Гонта» «Анархістові» і саджає нашу знімальну групу у машину.

Дорогою до Луганського «Анархіст» резюмує:

— Це краще за секс, цей адреналін. Правда, серце швидко зношується.

Позиції на Світлодарській дузі обстрілюються і зараз. Українська сторона на всіх рівнях наполягає, що зона від Луганського до Дебальцевого має бути демілітаризованою. Зараз приблизно 14 кілометрів траси контролюються так званою «ЛНР». Війська тут за півроку підійшли одне до одного на відстань від сотні до кількох сотень метрів. У боях з 18 до 23 грудня загинуло 9 українських бійців. Це найбільша цифра загиблих за останні півроку.

/Анастасія Станко, Костянтин Рєуцький, Ілля Безкоровайний