Повоєнна відбудова України: косметичний ремонт чи створення нової економіки
Вересень суттєво наблизив Україну до реальної відбудови. Верховна Рада призначила Олексія Кулебу віцепрем’єром з відновлення, а Кабінет Міністрів обрав колишнього міського голову Житомира Сергія Сухомлина головою Державного агентства відновлення.
Паралельно з цим уряд схвалив «Єдиний проєктний портфель здійснення публічних інвестицій» — фактично, перелік об’єктів масштабної повоєнної відбудови. Наразі він складається із 750 проєктів кошторисною вартістю 2,36 трильйона гривень. Така сума співмірна, наприклад, з оборонним бюджетом — і в 2024-му, і в 2025-му він становить приблизно 2,2 трильйона гривень.
«Єдиний інвестиційний портфель» від уряду — це ще не гарантія того, що Україна отримає аж 750 нових об’єктів у різних секторах — від енергетики до житла. Це радше запрошення для органів влади, муніципалітетів та бізнесів до великої інвестиційної гри, у якій подекуди діятиме правило «хто раніше встав — того й капці».
Зрозуміло, що Львівщина через віддаленість від зони бойових дій може розпочати відбудову раніше, ніж прифронтова Харківщина або Донеччина, яка перебуває під постійними обстрілами.
Окремі міністерства, державні компанії, місцева влада матимуть шанси позмагатися за те, щоб саме їхні проєкти відбудови були реалізовані, а це відкриває поле для доволі гострої конкуренції, де є і політичний, і бізнесовий складник.
«Основний принцип — це відбудувати краще, ніж було до того, — каже Ольга Зикова, заступниця міністра фінансів. — Публічні інвестиційні проєкти спрямовані на відновлення життя людей, повернення людей додому, відновлення найбільш пріоритетних секторів економіки».
Інвестиційне меню відбудови
Найбільше проєктів до урядового плану відбудови подало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури — аж 97, загальною вартістю 434 мільярди гривень. Однак на найбільший бюджет відбудови претендує Міністерство енергетики, яке воліє отримати на свої 44 проєкти 1,14 трильйона гривень, тобто практично половину загального бюджету відбудови.
Серед обласних адміністрацій найбільші фінансові запити в Чернівецької, Київської, Миколаївської, Хмельницької, Запорізької, Закарпатської та Львівської областей. Найімовірніше, це викличе низку дискусій щодо доцільності й справедливості, адже масштаби руйнувань на Чернівеччині та Донеччині взагалі не співмірні. А втім, уряд закликає до конкуренції проєктів із відбудови.
Ще одним полем для дискусій є визначення пріоритетів — за першість зараз конкурують енергетика, інфраструктура та житлова відбудова.
Серед енергетичних об’єктів у портфелі варто звернути увагу на будівництво 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС за 134,1 мільярда гривень, що може додати додаткові 2 ГВт потужності українській енергосистемі — на фоні руйнування приблизно 9 ГВт росіянами лише за 2024 рік.
Йдеться про запит «Енергоатому» на закупівлю двох реакторів та обладнання російського виробництва, що наразі перебувають у Болгарії.
«Наразі незрозуміло, чи будуть залучені кредитні ресурси, чи йдеться про якісь фінансові інструменти або власні гроші “Енергоатому”, в якого немає прибутків», — коментує Дарія Орлова, аналітикиня компанії Expro Electricity.
«Чи потрібно Україні більше атомних енергоблоків? Найімовірніше, так, бо перспективи повернення контролю над Запорізькою АЕС примарні, — каже Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування. — Але загалом для коштів, що будуть заходити в “Енергоатом”, можна знайти краще застосування. Наприклад, потрібно посилення захисту пристанційних вузлів розподілу електрики, а також установлення та запуск малих енергетичних установок».
Окремим пунктом у плані енергетичної відбудови є реабілітація гідроелектростанцій, що входять до державної компанії «Укргідроенерго», вартістю 15,3 мільярда гривень. А ще — пілотний проєкт із будівництва водневої енергетики (413 мільйонів).
Але заявити про плани це одне, зовсім інше — знайти будівельну компанію, яка здатна з нуля створити сучасну гідроелектростанцію або станцію з виробництва «зеленого водню». Чи вміють це робити українські будівельники?
«Варто сказати, що українські будівельники ще за часів Радянського Союзу зводили дуже якісні на свій час та складні об’єкти. Це електростанції, мости, шляхопроводи, АЕС, метро, аеропорти, стадіони, — міркує Маріанна Бігунець, директорка з продажів будівельної компанії Gazda. — Суто професійні “м’язи” нікуди не поділися, школа складного будівництва не втрачена. Водночас необхідність удосконалення є важливим елементом у сучасному бізнесі, і це стосується не лише будівельної галузі».
Сфера транспорту своєю чергою запланувала проєкти на суму 248 мільярдів гривень.
«Треба доробити бетонну окружну навколо Житомира, яка готова на 45%, адже цей шлях важливий для військової логістики, — каже Віктор Довгань, експерт з інфраструктури. — А Краковець треба робити як основну фазу з’єднання з автобаном у Польщі».
Так, у списку проєктів закладено 2,4 мільярда гривень на розбудову прикордонної дорожньої інфраструктури на українсько-польському кордоні — це саме і є зона, де розташовані Краковець, Рава-Руська, Яворів на Львівщині.
До цього процесу можуть бути залучені польські компанії — вже понад 3 тисячі компаній із Польщі зареєструвалися для участі в повоєнній відбудові України, розповів Павел Коваль, уповноважений польського уряду.
Окрім цього, у транспортній сфері українській уряд планує розбудову метрополітену в Харкові та Дніпрі, розвиток морських портів у Херсоні та Одесі, а також дороге задоволення — відновлення цивільної авіації. Йдеться насамперед про реконструкцію аеропортів у Борисполі (32,8 мільярда гривень), Львові (1,2 мільярда гривень) та Чернівцях (1 мільярд гривень).
«Це не про реконструкцію аеропортів просто зараз, а про напрацювання інвестиційних пропозицій, — розповідає авіаексперт Кирил Новіков, учасник “Львівського оборонного кластера”. — Буде тривалий період переходу в мирне життя, війна не закінчиться за один день».
«Щойно безпекова ситуація дозволить — відновить свою діяльність перший цивільний аеропорт, а потім буде ланцюговий ефект, підтягнуться й інші, — додає Новіков. — Треба буде напрацювати протоколи безпеки, а це стане прикладом для цивільної авіації всієї Європи».
Але подивімося поза межі енергетики та інфраструктури. Створення Національного військового меморіального кладовища обійдеться у 7,4 мільярда гривень. На забезпечення житлом ветеранів війни передбачено майже 20 мільярдів, те саме щодо Внутрішньо переміщені особиВПО — 1,7 мільярда, централізований ремонт пошкодженого війною житла — 35 мільярдів, ремонт лікарні «Охматдит» — 14,8 мільярда.
Чимало освітніх ініціатив, що тепер входять до державної концепції відбудови, запропонували західні області України та Миколаївщина — школи, гімназії, їхні ремонти та оснащення. Києво-Могилянська академія воліє відновити Староакадемічний корпус Братського монастиря за 155 мільйонів гривень.
Серед неочевидного, заплановано чимало проєктів із реконструкції та будівництва в’язниць та слідчих ізоляторів, зокрема нове СІЗО в Бориспільському районі на Київщині з кошторисом 1,6 мільярда та ремонт табору для військовополонених на Львівщині вартістю 112 мільйонів гривень.
У відповідь на міжнародний тренд, уряд заклав 6,7 мільярда на адаптацію до змін клімату, а ще — хоче побудувати десятки сміттєпереробних заводів у всій країні за понад 124 мільярди, включно із системами очищення води.
Варто загадати досить абстрактний проєкт «Розвиток економіки та інновацій Львівської області» за 2,2 мільярда, а також спробу Міністерство закордонних справ УкраїниМЗС установити у власному офісі нову трубу та запірні вентилі за 700 тисяч гривень. Мовляв, коли ж проводити ремонт труби в будівлі МЗС, як не під час великої повоєнної відбудови.
Грошей завжди мало. Де шукатимуть
Якщо заявити 750 публічних інвестиційних проєктів із масштабної відбудови України на 2,36 трильйона гривень — це одна річ, то знайти на це кошти — зовсім інша.
Поки що уряд визначився з тим, що з державного бюджету на 2025 рік він може надати пряме фінансування відбудови розміром 141,1 мільярда гривень, а ще — 115 мільярдів гривень державних гарантій — це дозволить залучати кошти на будівництво в борг у закордонних партнерів, але за дешевими ставками, адже цей борг буде гарантовано державою. Загалом це покриває приблизно 10% вартості заявленої повоєнної відбудови — решту грошей доведеться ще знайти.
Міністерство фінансів пропонує шукати ці гроші насамперед у програмі Ukraine Facility на 50 мільярдів євро, яку фінансує Європейський Союз. Окрім цього, радить вести переговори з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними урядами — це стосується і давнішої ідеї, де окремі уряди країн-партнерів беруть патронат над відродженням окремих українських регіонів. Насамкінець вмикати місцеве фінансування і всілякий креатив у вигляді державно-приватного партнерства та залучення різноманітних грантів.
«Ми облизуємося на 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, але поки що йдеться про те, що нам можуть надати 50 мільярдів доларів під заставу цього замороженого капіталу», — додає Віктор Довгань, ексзаступник міністра інфраструктури.
«Загалом ми хочемо 500 мільярдів доларів на відбудову, але дай боже освоювати хоча б 50 мільярдів на рік», — додає він. На кожен проєкт є довга процедура реалізації — підготовка повного пакету документів, обрання підрядника, потім будівництво, а ще до цього додаються такі фактори, як безпекова ситуація та потреба провести аудит витрат.
Мінфін оцінював збитки, завдані російським вторгненням, на рівні 153 мільярдів доларів станом на кінець 2023 року — це насамперед втрати житлового фонду, транспортної та енергетичної систем.
Водночас Світовий Банк порахував, що Україна з початку великого вторгнення вже втратила 12% активів цілої своєї економіки — це 205 мільярди доларів у грошовому вимірі. Лише аграрний сектор втратив 15% активів за перші три місяці війни.
«Зараз дедалі важче отримувати грантове фінансування, тому йдеться про кредити, які максимально здешевлюються, але все одно це додаткове боргове навантаження на Україну», — каже Анастасія Головач, економістка представництва Світового Банку в Україні.
Одним зі свіжих прикладів залучення фінансування під повоєнну відбудову України є домовленість Міністерства розвитку громад та уряду Швейцарії про виділення 1,7 мільярда доларів упродовж чотирьох років. На сьогодні швейцарський уряд уже допоміг облаштувати укриття в Чернігові.
У місцевих громадах оптимістично налаштовані щодо перспективи залучення коштів на відбудову, навіть якщо державний бюджет не зможе їм допомогти. Такої думки дотримується, зокрема, міський голова Львова Андрій Садовий.
«Львів є одним із важливих партнерів Європейського банку реконструкції та розвитку й інших інституцій, — розповів Садовий під час конференції Ukrainian Resilience Week у Львові. — І вони кажуть: “Беріть іще фінансування”. Але в нас є обмеження (того, скільки місто може взяти в борг — ред.). Підійміть нам планку, дайте можливість містам більше залучати кошти від європейських інституцій». Йдеться про обмеження для залучення містами боргових коштів.
З ним згодна Ольга Зикова, заступниця міністра фінансів: «Важливо, щоб муніципалітети працювали у двосторонній співпраці з іншими містами, з міжнародними фінансовими інституціями, адже це стосується не лише держави, але й міст».
Так, перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко обіцяє підтримку на законодавчому рівні.
«Щоб дати громадам більше повноважень, треба дати їм більше ресурсів. Може йтися про передачу деяких фінансових інструментів у громади, — говорить він. — Громада може не гірше за державу зібрати земельний податок, податок на нерухомість, деякі акцизи, можливо, але це поки що лише плани».
Масштабна відбудова, окрім усього іншого, може привести до України великих іноземних інвесторів, зокрема будівельні компанії з їхніми технологіями та експертизою.
«Я переконана, що українська будівельна галузь здатна впоратися з масштабною відбудовою країни, — ділиться Маріанна Бігунець із будівельної компанії Gazda. — В окремих випадках варто розраховувати на прихід потужних іноземних інвесторів, фондів, корпорацій, що працюватимуть прозоро, за світовими принципами, які полягають не лише у високих якісних стандартах самого процесу будівництва, а й у принципах ведення бізнесу (зокрема, завдяки розвитку кредитування, страхування ризиків), відповідальності, екологічності, інклюзивності та інноваційності».
«Український бізнес може бути на субпідрядах за принципом 50/50, 60/40 у світових будівельних гігантів, як-от Bechtel, Scrubs, Bouygues», — зазначає Віктор Довгань, експерт з інфраструктури.
Без аудиту відбудови не буде
Великі гроші та велика кількість інвестиційних проєктів створюють великий простір для корупційних спокус — і це є чи не найбільшим ризиком усього урядового плану масштабної повоєнної відбудови. Міжнародні партнери України це дуже добре розуміють — і не мовчать.
«Потрібно започаткувати контроль, можливість проводити аудит, зокрема й проєктів, які роблять місцеві громади», — підкреслює Ас’єр Сантільян, експерт із верховенства права у представництві ЄС в Україні.
Кабінет Міністрів з огляду на постійні рекомендації міжнародних партнерів регулярно проводити детальний аудит державних і місцевих витрат залучає на це кошти. Так, уряд схвалив залучення 750 мільйонів доларів від Світового Банку та Міжнародної асоціації розвитку для реформи управління державними фінансами.
В цій справі йдеться про управління публічними інвестиціями, управління державними фінансами на місцевому рівні, фіскальне управління на місцевому рівні, підвищення ефективності у сфері адміністрування фіскальних доходів.
Окремим напрямком є перезавантаження Бюро економічної безпеки — Кабмін нещодавно схвалив комісію, що обере нового директора цієї інституції. Її роль у боротьбі з економічною корупцією при відбудові — дуже велика.
Великий, важливий шанс
З одного боку, українська повоєнна відбудова, судячи з урядового списку проєктів, є реалізацією планів із ремонту та будівництва, котрі відкладалися роками — як на державному, так і на місцевому рівнях.
Але з іншого боку, це — історичний шанс для української економіки започаткувати сотні нових інвестиційних проєктів, що створять нову якість життя для громадян та громадянок через нові робочі місця, кращий рівень зарплат і соціального захисту, більшу доступність житла й медичних послуг.
Також ідеться про справедливість — винагороду захисникам країни та компенсацію жертвам війни.
Щоправда, до стадії масштабної відбудови слід іще дожити.