Україна знову стає залежною від імпортного газу. Чому це сталося й чого чекати

За даними Центру досліджень енергетики, перші удари цього року знизили газовидобуток аж на 40%. Протягом зими українські компанії видобували близько 52 мільйонів кубічних метрів газу на добу за потреби країни на рівні 110-140 мільйонів. Різниця покривалася газом, який зберігався у підземних сховищах.

«Маємо серйозні руйнування, інколи наслідки катастрофічні, що компаніям, на жаль, доводиться зупиняти роботу. Щоб усе ліквідувати — потрібні значні кошти й час, — каже Артем Петренко з Асоціації газовидобувних компаній. — Бо ж ідеться не лише про якийсь точковий ремонт, часто видобувникам треба відбудовувати все з нуля. А це і газогони, і компресорні станції, і установки підготовки газу. Саме ця інфраструктура найчастіше потрапляє під приціл російської армії і водночас саме вона є критично необхідною для того, щоб забезпечувати українців газом».

А втім, відтоді ситуація дещо покращилася. Так, втрати українського газовидобутку за результатами лютого становили приблизно 30%, за даними консалтингу ExPro. Але все одно це дуже багато і, найімовірніше, збільшить залежність України від імпортного газу — після приємних для українських вух заяв про те, що країна здатна проходити опалювальний сезон та й узагалі цілий рік на газі власного видобутку.

Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування, вважає, що держкомпанія «Нафтогаз України» не впоралась із закачуванням достатньої кількості газу до підземних сховищ, через що й виник дефіцит: «Україні потрібен стратегічний резерв природного газу. Якщо говорити станом на сьогодні, то достатньо було б мати 2 мільярди кубометрів у запасі. Але бажано було б, щоб цей обсяг становив щонайменше 4 мільярди».

Отже, Україні тепер доведеться відновити показники видобутку газу чи навіть наростити їх, а також визначитися, де і на яких умовах придбати достатні обсяги імпортного газу. Закінчення опалювального сезону не позбавляє від потреби розв’язувати ці проблеми, адже вже з квітня слід відкривати «сезон полювання» за імпортним газом. Що ближче до опалювального сезону 2025–2026 — то дорожчим буде газ на світових ринках. Перечекати не вдасться, треба діяти.

Потреба в імпорті газу

Зазвичай протягом року українська промисловість і населення споживають близько 20 мільярдів кубометрів природного газу, в той час як видобуток у 2024-му становив 19,1 мільярда. Але цього року ситуація інакша — імпортувати доведеться значно більше, ніж в попередні роки.

Так, якщо 2023-го імпорт газу до України становив 1,2 мільярда кубометрів, а 2024-го — всього 724 мільйонів, то цьогоріч імпорт блакитного ресурсу може становити 4,5 мільярда кубометрів, за підрахунками Центру досліджень енергетики. Це потребуватиме приблизно 1,8–2 мільярдів доларів.

Та є й інші оцінки. Так, експерт із газової індустрії Андрій Закревський вважає, що імпорт може бути ще більшим: «Якщо не збільшити видобутку, то імпортувати доведеться 4,7 мільярда кубометрів, а ще додатково — 1 мільярд для електричної генерації, що працює на газі. В сумі — 5,7 мільярда кубічних метрів».

Нині на європейських хабах ціна газу становить 470-500 доларів за тисячу кубометрів, в той час як газ українського видобутку в лютому коштував на Українській енергетичній біржі 426 доларів. Відповідно, імпорт є доволі дорогим задоволенням.

Вже в лютому імпорт газу до України зріс у 12 разів, порівнюючи із січнем, сягнувши 512 мільйонів кубометрів. Найбільше газу імпортували зі Словаччини, Угорщини та Польщі.

«Якщо імпорт відбувається незаплановано, це означає термінові закупівлі на спотовому [терміновому] ринку в ЄС за значно вищими цінами. Своєю чергою це збільшує фінансове навантаження на кінцевих споживачів та погіршує фінансовий стан “Нафтогазу” як суб’єкта, на якого покладено низку спеціальних обов’язків із постачання газу за регульованими цінами. На додаток, Україна вийде з опалювального сезону з історично мінімальним рівнем газу у сховищах. Входження в сезон закачування із вичерпаними запасами створює необхідність поповнювати їх швидшими темпами», — пояснює Роман Ніцович, директор із досліджень аналітичного центру DiXi Group.

Оскільки Україна стає дедалі більш залежною від постачань газу зі Словаччини й Угорщини, виникає питання, чи виконають ці країни роль надійного постачальника. Уряди цих двох країн-сусідів висловлювали невдоволення щодо того, що Україна припинила їм постачати російський газ, починаючи з 1 січня 2025 року, а тепер сама просить продати необхідну кількість блакитного палива.

Підтримати

Геннадій Кобаль, директор ExPro Gas & Oil, вважає, що таких проблем виникнути не повинно: «Проблемних відносин зі Словаччиною та Угорщиною [в питанні постачання газу] немає. Ми завжди здійснювали імпорт через Угорщину, Словаччину й Польщу, частково через Румунію. Щодо Румунії, то там лише ціна заходу в румунську трубопровідну систему дещо вища».

Однак у питанні імпорту газу варто дивитися ширше. У березні представники держкомпанії «Нафтогаз України» взяли участь у галузевій події в США, де висловили зацікавлення в імпорті американського скрапленого газу. Така угода могла б стати частиною домовленостей із чинною адміністрацією США, у якій президент Дональд Трамп зробив пріоритетом експорт американських енергетичних ресурсів на зовнішні ринки.

Так, приватна компанія ДТЕК, що належить Рінату Ахметову, вже купувала 100 мільйонів кубометрів газу, отримавши його через термінал у Греції, куди він прибув у скрапленому вигляді зі США. Це сталось у грудні 2024-го. Окрім цього, у березні «Нафтогаз» та польська компанія Orlen уклали угоду про купівлю ще 100 мільйонів кубометрів газу — йдеться про скраплений газ, що буде прийнятий на терміналі в литовському місті Клайпеда і дістанеться України через газотранспортні системи Польщі та Литви.

«До ідеї імпорту американського скрапленого газу ставлюся позитивно, ДТЕК вже його постачає через південь, є ще досвід з Orlen у Балтиці. Можна ще подивитися на країни Перської затоки. Orlen готова постачати до 3 мільярдів кубів газу. Крім них, цього року ніхто не зможе надати такої кількості скрапленого газу. Американці можуть надати приблизно 1 мільярд кубометрів», — вважає газовий експерт Андрій Закревський.

Дмитро Липпа, голова держкомпанії «Оператор ГТС України», розраховує на імпорт 4 мільярдів кубометрів газу в період із квітня до жовтня. Він висловив зацікавлення саме в американському скрапленому газі, про що й розповів агенції Reuters.

«Технічно Україна має різні варіанти для імпорту. Ми можемо отримувати трубопровідний газ на західному кордоні — зі Словаччини, Угорщини, Польщі та Румунії. Крім того, є можливість транспортувати LNG через європейські термінали, наприклад, найближчі до нас — це польський Свіноуйсьце або литовська Клайпеда. Ще один варіант — закуповувати ресурс на європейських хабах, сплачуючи додатково кошти за доставлення, яке для нас є одним із найдорожчих, оскільки Україна найвіддаленіша держава на східному напрямку», — пояснює Артем Петренко з Асоціації газовидобувних компаній.

Газова електрогенерація теж потребує газу

Українська енергосистема 2024 року почала активно переходити у формат розподіленої генерації — тобто будівництва невеликих установок із генерації електрики, що переважно працюють на природному газі. Тоді це здавалося точно правильним рішенням, адже таргетувати такі невеликі об’єкти, розпорошені по всій країні, російським дронам і ракетам важче, аніж великі об’єкти.

Так, за даними Міністерства енергетики, станом на кінець 2024-го в Україні встановили певну кількість об’єктів газової генерації потужністю 967 МВт, з них 835 МВт — це нова потужність, введена в експлуатацію саме 2024-го. Переважно в це інвестував бізнес. Загалом, якщо порівнювати потужність, то до енергосистеми додався фактично ще один ядерний реактор. Але працює цей «реактор» на газі. Чи вистачить ресурсу?

«Обсягів газу, які видобуваються в Україні, цілком достатньо для забезпечення, зокрема, потреб газової генерації», — каже Геннадій Рябцев, експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування.

В Українській асоціації відновлювальної енергетики підрахували, що дефіцит у потужностях розподіленої генерації по Україні становить 2,7 ГВт. Відповідно, якщо всі ці газопоршневі установки будуть придбані й установлені, то на рік вони потребуватимуть 5,5 мільярдів кубометрів газу. Чимало, враховуючи, що нині імпорт додаткових 4,5 мільярда кубометрів вже є проблемою.

«На сьогодні великої проблеми з газом для розподіленої генерації немає, адже є пільгові ціни для об’єктів соціальної сфери, критичної інфраструктури [якою є розподілена генерація], — каже Станіслав Ігнатьев, голова ради Української асоціації відновлювальної енергетики. — Але якщо буде необхідність збільшувати постачання газу, то питання в тому, що необхідної кількості газопоршневих установок швидко Україні ніхто не надасть. Для побудови газопоршневої генерації потрібно приблизно чотири роки, а з горизонтом планування в чотири роки газовики можуть збільшити власний видобуток».

Чи реально збільшити видобуток газу

Та чи реально збільшити власний видобуток природного газу? Економіст Андерс Аслунд із центру Stockholm Free World Forum, вважає, що так: «Україна видобуває та споживає приблизно 20 мільярдів кубометрів газу на рік, а могла б видобувати вже через п’ять років 30 мільярдів кубометрів, щоб експортувати його до Європи й заробляти на цьому».

Олександр Сіренко, головний редактор видання «Нафторинок», говорить про те, що потрібна стратегічна політика щодо формування потрібного балансу газу. А ще — більше свободи дій для приватних компаній: «Якщо в нас дефіцит газу, то чому у приватних компаній відбирають ліцензії, зупиняють видобуток? Хто взагалі керує цим процесом? Хто в нас у країні відповідає за баланс газу? Коли нам конче потрібен газ, виявляється, можна ще й зупинити видобуток. Це ж нісенітниця».

Так, у грудні 2023-го компанія «Укрнафтобуріння» втратила ліцензію на видобуток газу на Сахалінському родовищі в Харківській області. А втім, у серпні 2024-го Державна служба геології та надр відновила цей дозвіл. Окрім цього, втратила три дозволи на видобуток газу компанія Smart Energy, яку пов’язують із проросійським діячем Вадимом Новинським.

Приватні компанії могли б збільшити видобуток цьогоріч на 200-300 мільйонів кубометрів, а якщо додати до цього повноцінне повернення до роботи «Укрнафтобуріння» та Smart Energy, то може вийти збільшення на 500 мільйонів кубометрів газу, вважає експерт Андрій Закревський. Проте є ще один крок. 

«У випадку вільного ринку, майже 1,5 мільярда кубометрів газу могли б розмістити в Україні трейдери», — каже Закревський. Йдеться про трейдингові компанії, які могли б скористатися українськими підземними сховищами газу для торгівлі ним у Європі. Із цих запасів в українських сховищах можна було б купувати газ і для української енергосистеми. Однак наразі експортувати газ з України не дозволяється, тому трейдери не приходять.

В Асоціації газовидобувних компаній також вважають, що обсяг видобутку газу в Україні можна збільшити, але для цього потрібно насамперед завершити війну. «Після завершення війни очікуємо зростання міжнародного інтересу до українського газовидобутку. Цьому сприятиме реалізація наразі призупинених угод, освоєння перспективного шельфу Чорного моря, розроблення нетрадиційних запасів, інтенсифікація роботи на виснажених родовищах, робота на глибоких горизонтах, розвиток суміжних галузей і зелених ресурсів, наприклад біометану», — каже Артем Петренко, очільник асоціації.

«Відновлення та подальше зростання видобутку цілком реальне навіть у перспективі найближчих років — принаймні маємо обнадійливу динаміку буріння нових свердловин, також за минулий рік надано спецдозволи на розроблення нових нафтогазових ділянок. Водночас варто розуміти, що для такого капіталомісткого й ризикованого бізнесу важливо мати прогнозовані правила роботи. Безумовно, вирішення безпекової ситуації та лібералізація ринку також мають позитивно вплинути на газовидобуток», — зазначає Роман Ніцович із DiXi Group.

Та Геннадій Кобаль з ExPro Gas & Oil вважає, що нарощення газового видобутку — дуже нешвидка справа: «А як можна швидко побудувати свердловину завглибшки 6 кілометрів на нерозвіданому родовищі? Розвідка — три роки, підготовка до буріння — рік, потім власне буріння — ще рік».

Більша й краща ППО

Три роки великої війни навчили українців, що попри стратегічні плани з відбудови та розвитку, треба бути готовими ще й до найгіршого сценарію. Наприклад, росіяни можуть посилити удари по українському газовому видобутку й інфраструктурі, а тоді показники виробництва ще знизяться. Та й газотранспортна система, необхідна для імпорту ресурсу, може зазнати пошкоджень. Тому слід вести мову про додатковий захист газової інфраструктури країни.

«Пошкодження зумовлені й тим, що відповідні компанії не вжили заходів захисту найбільш уразливого обладнання, хоча вони були проінформовані про можливість російських ударів. Якщо немає інженерно-технічного захисту — тоді й маємо пошкодження. Я думаю, представники газового ринку могли б звернути увагу та те, що було зроблено енергетиками для захисту ринку електричної енергії. Вже зараз майже кожна підстанція “Укренерго” обладнана захистом і від безпосередніх влучань дронів, і від уламків», — каже Геннадій Рябцев, експерт з енергетики.

Геннадій Кобаль з ExPro Gas & Oil нагадує, що захисту потребує не лише газовидобуток на сході України, але й підземні сховища газу в західному регіоні, адже торік росіяни теж били по них. «Удари можуть продовжуватися не лише по видобутку, але й по транзитній інфраструктурі. Тому було б доречно комплексну ППО зробити, щоб прикрити й Львів, й Івано-Франківськ, й інші місця», — зазначає аналітик.