Унікальний документ. Чи вигідна для України «мінеральна угода» зі США

Підписи під документом поставили українська віцепрем’єрка, міністерка економіки Юлія Свириденко та американський міністр фінансів Скотт Бессент.

«Це рішення — новий етап нашої співпраці зі США. Ми отримуємо не лише інвестиції, а й стратегічного партнера, який працюватиме разом із нами над розвитком економіки й впровадженням інновацій. Підписання угоди — це результат тривалих перемовин. Я вдячна переговорним командам за професійну роботу та зусилля. Завдяки злагодженій роботі обох команд ми напрацювали взаємовигідну для обох держав угоду. Угода, у якій США відзначають своє прагнення сприяти досягненню довгострокового миру в Україні й визнають вклад, який Україна зробила у глобальну безпеку», — зазначила в офіційному коментарі Юлія Свириденко.

«Сьогодні ми уклали угоду, у межах якої теоретично отримуємо набагато більше за 350 мільярдів доларів. Ми уклали угоду, у межах якої наші гроші в безпеці, і ми можемо почати видобувати й робити те, що повинні. Це також добре для України, тому що американська присутність на місці розкопок допоможе захистити країну й запобігти втручанню зловмисників у районі, де будуть проводитися роботи», — прокоментував своєю чергою американський президент Дональд Трамп. Він неодноразово повторював, що відносини між США та Україною можуть рухатися вперед лише після підписання такої угоди.

Підтримати

Що відбувалося до 30 квітня

Український уряд збирався підписати «мінеральну угоду» з американцями ще наприкінці лютого, коли президент Володимир Зеленський відвідав Вашингтон для перемовин з американським лідером Дональдом Трампом. Однак сварка, що відбулася між ними в Овальному кабінеті, стала на заваді економічним домовленостям.

Зеленський вперто вимагав від США гарантій безпеки як складової частини будь-яких домовленостей, водночас для американської адміністрації є принципово важливим, щоб гарантії безпеки Україні надавали європейці, без участі США. Саме таким є зовнішньополітичний курс Трампа. Отже, тоді угоду не підписали.

Після шести тижнів додаткової роботи над документом, до якої український уряд залучив американських юристів, 17 квітня Свириденко та Бессент підписали меморандум про намір фіналізувати угоду. 

«З погляду поточної ситуації, ми проходимо між крапельками, щоб зберегти відносини з адміністрацією Трампа», — вважає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Про що йдеться в унікальному документі

Текст підписаної угоди 1 травня опублікували на сайті Кабінету Міністрів України. Це — 12 сторінок з доволі довгою преамбулою, основною частиною та уточненнями використаних термінів.

Преамбула вказує на взаємний стратегічний інтерес між Україною та США і засуджує «держави та інших осіб, які діяли вороже проти України в конфлікті», маючи на увазі вторгнення росії. Слово «росія» фігурує вже в першому пункті преамбули.

Угода запускає Американсько-український інвестиційний фонд відбудови. Українські державні органи видають ліцензії на видобуток копалин, отримуючи за це гроші — ренту. Тепер від цієї ренти, але лише на нові ліцензії, 50% коштів буде йти в цей фонд. Список корисних копалин передбачає 57 мінералів, включно з рідкісними металами, літієм, титаном, природним газом та нафтою.

«Документ містить механізм функціонування фонду і водночас не нагадує угоду колоніального типу. Цим підписаний документ вигідно відрізняється від своїх попередніх версій. Найважливіше: угода укладена як win-win партнерство, що дає змогу сподіватися, що така угода дійсно буде виконуватися впродовж тривалого періоду», — прокоментував Володимир Ланда, старший економіст Центру економічної стратегії.

Якщо попередня версія угоди передбачала, що дві сторони роблять внески за принципом 50 на 50, то в нинішньому тексті цього пункту немає, як немає і чіткого визначення, у якому розмірі робитиме свої внески Америка. Але зазначено, що таким внеском може бути майбутня американська військова допомога: «Якщо після дати набуття чинності уряд Сполучених Штатів Америки надаватиме уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі (включно з переданням систем озброєнь, боєприпасів, технологій або навчання), капітальний внесок партнера від США вважатиметься збільшеним на оціночну вартість такої військової допомоги».

Логічно виникає питання: чи є фонд способом отримати більше американської зброї, чи все ж він реально орієнтований на розвиток української індустрії видобутку корисних копалин? «Це і спосіб оплати за військову допомогу, і спосіб розробки копалин, — говорить Михайло Гончар, експерт з енергетики та міжнародної безпеки. — Утім, варто пам’ятати, що коли йдеться про інвестиції, то Трамп весь час говорить, що зацікавлений, щоб інвестиції прийшла саме в США».

З американського боку фондом керуватиме DFC, тобто Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку. З українського боку — Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства. Цей орган був заснований у 2019 році та належить до сфери управління Міністерства економіки. Спершу український внесок від нових виданих ліцензій на видобуток буде надходити до спеціального фонду українського держбюджету, звідти — до вказаної агенції, а та перераховуватиме їх в інвестиційний фонд відбудови.

Важлива відмінність між нинішньою та попередньою версіями угоди полягає в тому, що до доходів фонду не зараховуються прибутки українських державних компаній, не йдеться про їхню приватизацію на чиюсь користь, а також не йдеться про розподіл прибутків від використання української інфраструктури — транспортної, енергетичної чи будь-якої іншої.

Американські компанії не отримують якихось преференцій в доступі до українських корисних копалин. Але є такий нюанс: будь-яка компанія, яка інвестуватиме в розробку корисних копалин в Україні, в інфраструктуру, муситиме розкривати інформацію про себе й свої інвестиції в межах угоди. Це робитиметься тоді, коли така компанія буде залучати капітал для інвестицій. Отже, американська сторона матиме доступ до найсвіжіших даних про українські ринки корисних копалин та інфраструктури й можливості заробітку на них.

Серед іншого, це, мабуть, робиться для того, щоб не сталося так, що інвестиції американсько-українського фонду будуть менш дохідними, ніж інвестиції інших компаній на тих самих ринках. Тобто для уникнення ризиків корупції та банальної крадіжки грошей. Якщо, скажімо, «Укргазвидобування» матиме прибутковість у 30% на одній газовій свердловині, а на сусідній, у яку проінвестує фонд, прибуток буде 15%, то американці скажуть, що це порушення правил. Прибуток має бути співмірним. 

Я дуже позитивно ставлюся до цієї угоди, адже з’являється потенціал і знак для західних інвесторів вкладатися в розвиток мінеральної бази України. Угоди такого рівня підписуються в дуже окремих випадках — це угоди рівня розробки копалин на Близькому Сході, в Північному морі або розвитку Гаянського шельфу, Американської затоки.Андрій Закревський, виконавчий директор консалтингу «ЕнергоДжерела».

В угоді також зазначено, що її виконання не має суперечити інтеграції України до Євросоюзу. Прибутки від фонду не оподатковуються ні в Україні, ні в США. Окремо сказано про ризики конвертації гривні в долари в разі девальвації української валюти. Внески у фонд обліковуються саме в доларах.

Міністерство економіки зазначає: «Кошти фонду інвестуються виключно в Україну — у видобувні проєкти або відбудову інфраструктури. Перші 10 років прибутки не розподіляються, а повністю реінвестуються в українську економіку. Потім — можуть бути розподілені між партнерами». Але в нинішній угоді про це не вказано.

Найімовірніше, згодом буде підписана ще одна чи навіть більше угод між Україною та США, які детальніше пропишуть політику виплати дивідендів та  стратегію спільного інвестування. А нинішня угода має бути ратифікованою у Верховній Раді. Після того сторони мають обмінятися нотами про те, що закінчили всі пов’язані процедури та готові до реалізації угоди про спільний фонд. І фонд має запрацювати.

До речі, цікаве питання, чому в нас буде ратифікація у Верховній Раді, а в Конгресі США — ні. Тобто ми на себе беремо тверді зобов’язання, а американська сторона — незрозуміло що. Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

Які наслідки отримає Україна

Уже понад два місяці світова ділова преса обговорює розвиток «мінеральної угоди» між Україною та США. Це привернуло глобальну увагу до української індустрії корисних копалин.

«Ми фактично з’явилися з тіні на світовій мапі корисних копалин, навіть в умовах війни з росією, — говорить Андрій Закревський з консалтингу «ЕнергоДжерела». — У таких угод — репутація на десятиріччя. Коли компанії надають кредитний рейтинг, то насамперед цікавляться тим, які угоди в неї підписані. Тепер в України є місце в рейтингу країн з базою для мінерального видобутку».

«Сьогодні зранку мені написав пан з Техасу — він займається газовим Технологія видобутку газу.гідророзривом пластів у Техасі. Каже, якщо підписали угоду, то йому це дуже цікаво», — додає Закревський.

Зацікавленість американців у видобутку українських корисних копалин пояснює Метью Мюррей, радник компанії Velta, що контролює 2% світового ринку титану. «Критичні мінерали — це нова нафта, адже літій потрібен для виробництва електробатарей, для вітряних турбін, для космічних технологій. Україна має 20 з 50 критичних мінералів, які Америка вважає вкрай важливими для своєї безпеки», — каже Мюррей.

Він додає, що угода між Україною та США таки може стати основою повоєнної відбудови України, але дуже важливо, щоб до роботи спільного фонду не проникла корупція, а також щоб фонд мав компетентне керівництво та команду. Ще один аспект — інформація про українські корисні копалини. Останні великі геологічні розвідки в Україні датуються ще радянськими часами.

«Україна має надати Америці оновлені дані про критичні мінерали, необхідну геологічну інформацію», — говорить Мюррей.

Утім, одним із наслідків підписання угоди про спільний із США фонд може стати зростання цін на нові ліцензії на видобуток корисних копалин в Україні, адже попит на ці ліцензії зросте. 

Напевне, зростуть ціни ліцензій на видобуток, особливо якщо це стосується рідкісноземельних металів. Це буде регулюватися окремою комерційною угодою між Україною та США. Якщо йдеться про комерційний підхід, то це відобразиться на цінах.Михайло Гончар, експерт з енергетики та міжнародної безпеки.

На його думку, повноцінно підписана угода про фонд відбудови зможе запрацювати лише після встановлення в Україні миру. Навіть не перемир’я, а повноцінного миру. «Якщо мирна угода буде підписана, то важливо буде розуміти, наскільки вона буде реально мирною. Які гарантії, що угода буде дотримана. Без цього інвестори не зможуть ухвалити рішення про інвестиції в Україну», — вважає Гончар.

«Я очікую пожвавлення на ринку ліцензій на видобуток в Україні, але я думаю, що деякі ліцензії можуть бути передані навіть за 1 долар, тому що треба вкладати великі гроші в нафту, у газ. Ризики досить великі. Є менш ризикові активи, але тепер спрощено доступ до фінансування для інвестицій в Україну, тому будуть охочі на ці ризики йти», — говорить Андрій Закревський з консалтингу «ЕнергоДжерела».

«Фонд — це гарантії, які кажуть, що напрям видобутку в Україні розвиватиметься», — додає він.

Для Америки ця угода означає те, що в майбутньому вона фактично отримає 50% ренти від видобутку всіх корисних копалин з нових родовищ. Є нюанс у тому, що в Україні давно не проводили геологічних розвідок, тому достеменно невідомо, що є в наших надрах і в якому обсязі. А на такі розвідки потрібні величезні суми грошей. Та, наприклад, на суттєві прибутки від видобутку українського газу США можуть точно розраховувати.