Спеціальна економічна операція. Як путін відчиняє двері світової економіки для росії
росія намагається повернутися до світової економіки — відновлює старі бізнесові зв’язки й шукає нові. Часом не без успіху.
Керує цим особисто володимир путін, традиційно вважаючи, що він сам найкраще знає, як розвивати російську економіку в складні часи війни. На різноманітних майданчиках він активно коментує і російські відсоткові ставки, і енергетичний ринок, і інвестиційну індустрію.
І не лише коментує, а й здійснює конкретні кроки, щоб вийти з санкційної ізоляції й відновити інтеграцію росії у світову економіку. Наскільки успішно — у матеріалі hromadske.
Як росіяни хочуть відштовхнутися від дна
Спроби відновити місце та роль росії у світовій економіці відбуваються через нагальну потребу. За оцінками Міністерства економіки росії, у липні зростання ВВП уповільнилося до 0,4%, хоча ще в другому кварталі динаміка становила 1,1%. А торік, за оцінками Міжнародного валютного фонду, економіка росії зросла аж на 4,1%. Цього року прогноз фонду щодо російського ВВП набагато скромніший — всього 0,9% зростання.
«Ми бачимо ситуацію як таку досить складну, і наслідки, звичайно, цього охолодження будуть у тому, що підприємства зараз накопичать певний обсяг збитків, насамперед через процентні платежі за боргами», — заявив нещодавно Максим Решетніков, російський міністр економіки.
Ще в червні голова Центробанку рф Ельвіра Набіулліна публічно зауважила, що російська економіка в її нинішньому стані вичерпала наявні ресурси для швидкого зростання.
«Ми росли два роки досить високими темпами через те, що були залучені вільні ресурси», — сказала Набіулліна, маючи на увазі й людські ресурси, і виробничі потужності, і запаси капіталу.
Центробанк навіть розробив окремий вкрай негативний сценарій — у разі, якщо у світі почнеться глобальна фінансова криза. Тоді на російську економіку чекає падіння — 2,5-3,5% наступного року та ще 2-3% у 2027-му.
Висловився щодо поточної ситуації в російській економіці й Герман Греф, очільник державного «Сбербанку», найбільшого роздрібного банку росії. Він назвав цю ситуацію «стагнацією», «охолодженням».
«Важливо вчасно вийти з періоду керованого охолодження, інакше перезапуск буде дуже складним», — зауважив він на Східному економічному форумі на початку вересня, де був присутній сам путін.
Скорочується Фонд національного добробуту — подушка капіталу, яка в різні роки дозволяла російському уряду буквально заливати економіку грішми, хоча переважно в інтересах великих державних та олігархічних компаній, а не пересічних росіян. Так, станом на 1 липня у фонді було 4,1 трильйона рублів — або еквівалент 50,4 мільярда доларів. Хоча зараз фонд складається не з доларів, а переважно з китайських юанів та золота. Для порівняння, перед початком великої війни проти України ФНД мав 113,5 мільярда доларів.
«У росіян зараз бюджетний дефіцит понад 60 мільярдів доларів — відповідно, вони точно не зможуть фінансувати великі проєкти, від слова зовсім», — говорить Ілля Несходовський, керівник аналітичного напрямку мережі АНТС.
Традиційний наповнювач державного бюджету — нафтогазові доходи — впродовж восьми місяців 2025-го скоротилися на 20,2% порівняно з минулим роком. Утім, ненафтогазові доходи зросли на 14,3%. На нарадах з російським урядом володимир путін хвалить таку політику — регулярно підкреслює, що росії нарешті слід менше залежати від нафтогазових доходів та збирати більше податків з інших галузей економіки.
«російська промисловість уже більш просунута, ніж свого часу радянська, але знову таки — де гроші? Гроші переважно згоріли в топці війни», — коментує Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI».
Вочевидь, маючи такі економічні показники, кремль мусить вдатися до активніших дій із розширення експорту та реінтеграції до світової економіки, хоча б і в якомусь новому вигляді. Тим більше, що за потреби москва вміє чекати, займатися лобіюванням своїх інтересів та грати в довгу.
Азійські простори російських економічних амбіцій
Саме така спроба відбулася 31 серпня — 1 вересня в китайському місті Тяньцзінь, де проходив саміт Шанхайської організації співпраці (ШОС), куди входять найбільші економіки Центральної Азії, зокрема росія та Білорусь.
Цьогоріч на саміт з’їхалися лідери понад 20 держав та організацій, включаючи деяких європейців — таких як турецький президент Реджеп Таїп Ердоган. Лідери Сербії та Словаччини — Александр Вучич та Роберт Фіцо — теж приїхали, хоча не для саміту, а для параду в Пекіні на честь закінчення Другої світової війни. На парад приїхав також північнокорейський лідер Кім Чен Ин.
Світова економіка в її сьогоднішньому вигляді точно не може ігнорувати економічні реалії країн-членів ШОС та їхній глобальний вплив. Їхній сумарний ВВП складає 24,4 трильйона доларів, у той час, як ВВП Євросоюзу — лише 18,4 трильйона доларів.
Саме тому володимир путін у Тяньцзіні шукав шляхи зближення з найбільшими азійськими економіками — Китаєм та Індією. Маючи стратегічну мету заполонити азійські ринки російськими енергоносіями, путін тим самим прагне глибшої інтеграції російської економіки до азійської економічної системи, яка має йому замінити інтеграцію до європейського ринку.
«Це — наслідок путінської політики “Повороту на Схід”, яка була задекларована практично десятиліття тому. Коли, по суті, росія вторглася в Україну у 2014 році — очевидно, у кремлі чудово розуміли, що це призведе до певних санкцій проти росії.
У росії були далекосяжні плани. А тому, намагаючись мінімізувати шкоду від потенційних санкцій, був продуманий цей “Поворот на Схід”, який зводився до того, щоб більше продавати Китаю передусім, як найбільшій потузі на азійському ринку», — пояснює Михайло Гончар з центру «Стратегія XXI».
«рф змогла перебудувати маршрути постачання нафти на азійські ринки. Зараз 88% експорту російської нафти припадає на Китай та Індію. Західні санкції не особливо впливають на цю торгівлю, бо в основному використовується тіньовий флот рф. Тому експорт нафти з рф особливо не зменшився під час війни», — говорить Сергій Макогон, експерт з бізнесу та колишній очільник Оператора ГТС України.
Так, до великої війни в Україні Індія купувала в росії товарів на 8,7 мільярда доларів на рік, а у 2024-му придбала вже на 67 мільярдів. Переважно це нафта та нафтопродукти. Китай збільшив імпорт російських товарів з 79,3 мільярда доларів у 2021-му до 130 мільярдів у 2024-му. Тут теж переважають енергоресурси — нафта, нафтопродукти та газ.
На саміті ШОС росія та Китай підписали понад 20 документів, в основному про економічну співпрацю. Домовилися насамперед про будівництво газопроводу «Сила Сибіру-2», який, проходячи через Монголію, дозволить постачати 50 мільярдів кубометрів російського газу до Китаю на рік. Про це був підписаний меморандум.
Окрім цього, путін та китайський лідер Сі Цзіньпін домовилися збільшити постачання блакитного палива газогоном «Сила Сибіру» з нинішніх 38 мільярдів кубометрів на рік до 44. А постачання через Далекосхідний маршрут — з 10 до 12 мільярдів кубометрів. Втім, китайська сторона очікує від росіян знижку на газ, щоб купувати ресурс за тією ж ціною, що й на внутрішньому ринку росії. Тому обом сторонам доведеться додатково домовлятися.
Михайло Гончар, експерт з енергетики, радить не перебільшувати значущість цих домовленостей.
«Сі Цзіньпін дав путіну заохочувальний приз, щоб було з чим повернутися з Пекіна й похвалитися проривом в російсько-китайських економічних відносинах», — каже він.
Китай, своєю чергою, запропонував росіянам безвізовий режим. Відтепер російські громадяни зможуть за закордонним паспортом перебувати в Китаї без візи протягом 30 днів. Це має сприяти туристичним потокам. Перед цим двері для російських туристів відчинила Північна Корея.
Мало що зупиняє Китай у бажанні купувати доступний для них російський газ. Так, у серпні почалося постачання газу з російського арктичного видобувного проєкту «Арктик СПГ-2», який перебуває під санкціями. Перше судно вже доправило газ до китайського портового термінала Гуанчжи. Згодом газ із цього родовища почала купувати й Індія.
Китайців не лякають навіть торгові шляхи, що простягаються до окупованих частин України. За даними видання Lloyd’s List, китайський контейнеровоз протягом цьогорічного літа чотири рази заходив у Севастопольський порт, теж в обхід санкцій. Тепер росіяни вивозять через Севастополь не лише аграрну продукцію, але й промислову — з окупованого Донбасу. Це може свідчити про те, що на захоплених росіянами територіях відновилася ще й залізнична логістика.
Тепер росіяни чекають іноземні судна в портах окупованих Маріуполя та Бердянська, хоча це й суперечить міжнародному праву.
І тому коли на військовому параді в Пекіні з приводу капітуляції Японії в Другій світовій війні володимир путін посміхається Сі Цзіньпіну — це не просто емоції, а цілком прагматична посмішка.
«Подивіться на цей парад. російський лідер як правонаступник Радянського Союзу легітимізував китайську тезу про перемогу Китаю над Японією в Другій світовій, хоча тоді японців дотисли американці. Найімовірніше, ми бачимо спробу продати ось таку політико-культурну підтримку в обмін на певні економічні преференції чи обіцянки щодо співпраці», — говорить економічний експерт, кандидат наук з державного управління Юрій Гаврилечко.
«російський президент точно має балансувати між інтересами й Індії, і Китаю, від яких зараз значною мірою залежить економіка росії», — додає він.
Кремлівські економічні плани на США та Європу
Та не тільки про Азію думає нині путін. Є в нього плани й про певне відновлення спільних економічних проєктів з європейцями та американцями.
Під час саміту з американським президентом Дональдом Трампом на Алясці в серпні путін зауважив, що з нинішньою адміністрацією США росії працюється значно легше, продуктивніше. Так, за його словами, товарообіг між країнами з початку каденції Трампа збільшився на 20%. У 2024-му товарообіг складав 5,2 мільярда доларів, за американськими даними.
Водночас путін зробив ще один хід. Він підписав наказ про дозвіл іноземним компаніям володіти частками в нафтовидобутку проєкту «Сахалін-1». До початку великої війни росії проти України у 2022-му, американська компанія Exxon Mobil володіла часткою проєкту в 30%, а ще здійснювала операційне керівництво цим проєктом.
Однак після початку війни Exxon Mobil вийшла з проєкту. Вона хотіла продати свою частку, зменшивши її вартість аж на 4 мільярди доларів. Однак кремль заблокував продаж і фактично експропріював цю частку. Тепер же путін кличе Exxon Mobil повернутися. Але це — не все.
«У росіян та американців гіпотетично може скластися співпраця в царині рідкісноземельних металів. В арктичній зоні росії, на півночі Якутії, є потужне родовище, яке росія розробити не може через відсутність логістики, брак інвестицій.
Американцям це було б гіпотетично цікаво, хоча вони мають своє родовище на Алясці. Тут є певне поле для співпраці. Але це не є такою вже цукеркою для американського бізнесу, щоб вони на решту не звертали увагу і помчалися розробляти російську Арктику», — розмірковує Михайло Гончар із центру «Стратегія XXI».
Щодо Європи, то тут кремль використовує свої звичні методи хитрості та маніпуляцій.
«росія через свою агресію проти України втратила російський ринок і продовжує його втрачати, але разом з тим — намагається приховано повернутися на нього», — говорить Гончар.
Так, росіяни намагалися минулого року продати до Євросоюзу свій газ, називаючи його «азербайджанським» і домовившись з Азербайджаном як із посередником. Тепер так само намагаються пропонувати європейцям «угорську нафту та нафтопродукти», хоча це російські ресурси, що постачаються до Угорщини нафтопроводом «Дружба». А після введення санкцій у 2022-му росія імпортувала харчові продукти — такі як екзотичні фрукти, морепродукти — через Білорусь.
«В принципі, тим самим країнам Глобального Півдня дуже цікаво було б перебрати на себе роль посередників в економічних зв'язках росії з Європою і продавати європейцям ті самі російські товари, але зі своєю маржею», — говорить економічний експерт Юрій Гаврилечко.
Туреччина, своєю чергою, домовилася про закінчення будівництва атомної електростанції «Аккую», яку з 2018 року зводить російська державна компанія «Росатом», володіючи в цьому об’єкті часткою в 49% акцій. Вартість будівництва оцінюється у 20 мільярдів доларів, однак через санкції «Росатом» довгий час не міг робити внески в будівництво. Тепер же путін та турецький лідер Ердоган домовилися, що Туреччина не платитиме російському «Газпрому» за частину поставленого газу, а цими грішми робитиме внески в будівництво АЕС.
«Це дуже вигідно для Туреччини, яка буде отримувати дешеву електроенергію. Тим паче, американські атомні технології значно дорожчі», — зазначає економіст Ілля Несходовський.
«Туреччина, Китай, Індія та чимало інших країн продовжують економічну співпрацю з рф, та навіть допомагають рф обходити західні санкції. У цих країн свій прагматичний економічний інтерес», — коментує Сергій Макогон, експерт з бізнесу.
Євросоюз хоч і планує припинити економічну співпрацю з росією, якщо та не припинить війну проти України, однак досі закуповує російські енергоресурси та добрива. Наразі річний імпорт європейцями російських енергоресурсів залишається майже незмінним від попередніх років великої війни — на рівні 21,9 мільярда євро. А от постачання російських добрив навіть зростають — у 2024 році аж на 33%, до 1,75 мільярда євро.
Єврокомісія має рішення повністю відмовитися від російських нафти та газу після 2027 року, однак словацький прем’єр Роберт Фіцо на зустрічі з путіним у Пекіні пообіцяв заблокувати це рішення.
До всього, нині помітно зростають політичні рейтинги праворадикальних партій у Франції, Німеччини та Британії. Вони зазвичай мають досить м’яке ставлення до росії, тому кремль, цілком імовірно, сподівається на ренесанс російсько-європейських економічних відносин у разі їхнього приходу до влади.