100 тисяч для міністра. Скільки мають заробляти урядовці, щоб «нагорі» не було корупції

«Коли ми у 2016 році пішли на ці зарплати, то розуміли, що ми йдемо на рік-два, просто щоб зробити реформи. І ми йшли на голу ставку. Я пам'ятаю, у мене взагалі на той час була зарплата 14 тисяч гривень. Потім, коли я звільнявся, вона вже виросла до 40 тисяч гривень. Це замалий рівень», — розповідає Віктор Довгань, заступник міністра інфраструктури у 2016-2019 роках.

Відтоді змінювалися уряди, але питання зарплат в секторі держуправління — щоб вони й корупції запобігали, і мотивували до продуктивної роботи — лишається дискусійним.

Працювати на державу Україна — це бути бідним чи багатим?

Колишня міністерка енергетики Світлана Гринчук отримала за жовтень цього року зарплату на рівні 158 335 гривень до податків, а після оподаткування сума становила 121 933 гривні. У цілому ж по країні середня зарплата до оподаткування — 26 623 гривні.

Нинішня прем’єрка Юлія Свириденко у своїй декларації за 2024 рік вказала, що на посаді першої віцепрем’єрки — міністерки економіки вона за рік заробила 1,2 мільйона гривень, тобто десь по 100 000 гривень на місяць. Ще 3,1 мільйона гривень Свириденко заробила від читання лекцій у Київській школі економіки.

Денис Шмигаль, що у 2024-му обіймав посаду прем’єр-міністра, вказав у декларації, що за минулий рік заробив 1,16 мільйона гривень. Це виходить приблизно 97 тисяч гривень на місяць. Але й у цьому випадку було додаткове джерело сімейного доходу: дружина Дениса Шмигаля, Катерина, отримала 7,46 мільйона гривень від підприємницької діяльності.

Отже, помітно, що топурядовці прагнуть мати додаткові джерела фінансових надходжень. У кожного це організовано по-різному.

«Загалом зарплати на всіх цих рівнях в органах влади мають бути зіставними із зарплатами в приватному секторі за аналогічного рівня відповідальності. Міжнародний досвід свідчить, що оплата за роботу на державних посадах може бути дещо нижчою, але десь у межах до 20%, — каже Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії. — На період воєнного стану на найвищих посадах відповідність до приватного сектору може бути обмежена, повна зарплата з усіма доплатами може бути в діапазоні від 200 до 300 тисяч гривень на місяць чистими на руки. Головним плюсом ринкових зарплат є те, що держава буде конкурентоздатною в залученні найкращих талантів, що покращить якість державної політики та державних послуг і, відповідно, добробут громадян».

«Питання зарплат урядовців — це ж питання не тільки запобігання корупції, але також питання того, що на невисокі зарплати приходять просто некомпетентні люди, вони погано працюють — і потім держава погано все робить. На рівні вищих урядовців, я вважаю, зарплата має бути відповідною до корпоративного, приватного сектору. Плюс-мінус треба орієнтуватися на цей рівень. Краще цих чиновників буде менше, але щоб вони були високооплачувані. Бо теж маємо розуміти, що в людей там виникають великі витрати насправді. Наприклад, система декларацій — дуже обтяжувальна. Юристи коштують дорого, щоб їх правильно заповнювати, ці декларації», — говорить Павло Кухта, колишній виконувач обов’язків міністра економіки.

Його логіку можна пояснити так. От, наприклад, міністр фінансів Сергій Марченко за 2024 рік отримав 1,4 мільйона гривень посадової зарплати. Поза політикою фінансист рівня Марченка, мабуть, впорався б із функціями фінансового директора великої компанії. Фінансовий директор великої компанії у сфері української важкої промисловості, як-от «Інтерпайп» чи «Метінвест», отримує в середньому базовий дохід на рівні 140 тисяч доларів на рік, а з преміями та бонусами — 180 тисяч доларів, за даними Forbes. В українській аграрній сфері йдеться про базовий заробіток фінансового директора масштабної компанії розміром 90 тисяч доларів на рік, з додатковими виплатами — 120 тисяч доларів на рік. 

Генеральні директори в Україні можуть отримувати 300-540 тисяч доларів на рік. У великих міжнародних компаніях зарплати керівників можуть бути в рази вищими й становити мільйони доларів на рік.

Відповідно, фінансист рівня Сергія Марченка мав би обходитися державному бюджету принаймні в три-п’ять разів дорожче, щоб той був умотивований ефективно працювати на посаді міністра фінансів, не мав корупційних спокус, не розглядав вакансії в корпоративному секторі, а продовжував свою роботу в Мінфіні.

«Багато з моїх колег кажуть, що треба орієнтуватися, скільки ця людина заробляла б поза політикою, поза публічним сектором. Мені здається, що це не зовсім коректно. Це важко, але треба балансувати між високими зарплатами у приватному секторі й тим, що звичайні люди отримують в середньому. Сьогодні, якщо ми кажемо про середню зарплату 20 тисяч гривень умовно, а зарплата для трошки вищого персоналу хай буде 40 чи 60 тисяч гривень, то все-таки важко людям, більшості населення, сприйняти, що може бути зарплата мільйон гривень, наприклад. Не дуже добре мати таку напругу в Україні між населенням і владою. І тому повністю прирівнювати зарплату в державному секторі до зарплат у приватному секторі не зовсім коректно», — розмірковує Ганна Вахітова, доцентка Київської школи економіки.

На її думку, державні службовці рівня міністрів або керівники великих державних підприємств мали б отримувати 10-20 тисяч доларів на місяць. «У таких людей є відповідні витрати. Наприклад, якщо дитина навчається в приватній школі, ти не забереш її в державну тільки тому, що ти став міністром. Плюс є якісь витрати на страховку, на певний рівень для близьких. Мені здається, що людина, яка йде в державний сектор, не повинна постійно думати, що вона має компенсувати собі з власних заощаджень велику частину своїх життєвих витрат», — додає Вахітова. 

А ще такий рівень зарплат привабить тих професіоналів, які вважають вказаний дохід цілком достатнім для нормального життя і не вдаватимуться до корупційних заробітків, що є вкрай важливим — особливо після того, що стало відомо з розслідування НАБУ про ситуацію в «Енергоатомі». Та й політичні переслідування після відходу з посади можливі — тому державна робота є доволі ризикованою.

А втім, такі цифри стосуються вищих державних посад, а є ще ж бюрократія середнього та нижчого рівня, від якості роботи якої теж дуже багато що залежить. «Найважливішою є, як на мене, зарплатна сітка не на цих найвищих щаблях. Умовно кажучи, у президенти зазвичай люди йдуть, коли вони не залежать від цієї зарплати. Принаймні ті президенти, які в Україні були, від неї не залежали. А от керівники департаменту й нижче, де має сидіти професійна бюрократія, — їхні зарплати важливі. Від того, наскільки вона професійна, залежатимуть насправді результати всієї роботи», — пояснює ексвиконувач обов’язків міністра економіки Павло Кухта.

Так, у 2025-му середня зарплата в центральних органах державної влади в Україні зросла на 7% і становить 62,6 тисячі гривень. Найвища середня зарплата — у Національній комісії з регулювання сфер енергетики та комунальних послуг. Вона становить 102,8 тисячі гривень на місяць, а працює в цьому органі 517 співробітників. В Національному агентстві із запобігання корупції середня зарплата становить 95,8 тисячі гривень за штату в 367 осіб. Водночас окремі керівники в НАЗК отримують до 337 тисяч гривень на місяць.

У скільки ж обходяться державні службовці держбюджетові? В Україні нині нараховується близько 200 тисяч державних службовців, а за середньої зарплати в 62,6 тисячі гривень на місяць виходить, що сумарно за рік їхнє утримання коштує платникам податків приблизно 150 мільярдів гривень. Це 3% видатків державного бюджету на 2026 рік.

А от очільник фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев та спікер парламенту Руслан Стефанчук вважають, що зарплата державних службовців має бути обмежена стелею в 80 тисяч гривень на місяць. Вони хочуть цю правку внести до державного бюджету на 2026 рік. Проте вона не стосуватиметься оборонних посад. У 2020 році, під час пандемії коронавірусу, було введено тимчасову стелю у 47 тисяч гривень. Однак після судових оскаржень таке обмеження зняли.

«Це популізм насправді. Експрем’єр Яценюк теж щось подібне колись робив. Воно насправді не спрацьовує, бо люди дедалі більше вважають, що нагорі всі крадуть. Останні події багато чого підтверджують. Як на мене, головне тут — це підкреслювати, що ці урядові чиновники живуть на ті гроші, які вони отримують офіційно. Що вони не мають інших доходів. І от це треба підтверджувати. Те, що урядовці живуть краще, ніж середньостатистичні українці, — це природно, бо це мають бути талановиті фахівці, які виконують дуже важливу роботу. Я б не пішов на таку роботу, наприклад. У нашому народі дуже поширені такі популістські настрої, що треба, щоб усі політики отримували на рівні мінімальної зарплати або хоча б середньої зарплати», — говорить Володимир Дубровський, старший економіст експертного центру Case Ukraine.

Нині у Верховній Раді двоє депутатів від «Слуги Народу» — Галина Третьякова та Віталій Безгін — теж пропонують реформу оплати праці державних службовців. Вони проти стелі у 80 тисяч гривень. Але вважають, що робота депутатів місцевих рівнів не має бути волонтерською, якою є зараз.  

Безгін вважає, що рівень зарплат топчиновників і політичних посад потрібно ще раз винести на публічне обговорення. Станом на зараз Верховна Рада вже обмежила надбавки та премії для топчиновників до 30% від зарплати, а ще, вказує Безгін, ці додаткові виплати мають бути прив’язані до конкретних показників ефективності.

«Це закладено в концепцію, яку ми презентували разом із Галиною Третяковою: зарплати на військових посадах повинні бути до трьох разів вищими за зарплати публічних службовців на політичних посадах», — пояснює суть своєї ініціативи Віталій Безгін.

Вочевидь, коли в українських містах та селах по багато годин немає електрики — у людей виникає питання: а чи заслужило, наприклад, керівництво Міністерства енергетики свої зарплати. А коли немає прогресу в перемовинах щодо завершення великої війни — такі самі питання виникають до Офісу президента та українських дипломатів.

«Ви не можете отримувати такі зарплати, коли державна компанія не надає базових сервісів. Це стосується, наприклад, енергетичних компаній. Якщо ви не захистили об'єкт і в області чи в місті немає світла — ну, вибачте, ви не можете отримувати таку зарплату. Це дійсно треба переглядати», — вважає Віктор Довгань, ексзаступник міністра інфраструктури.

«Коли я очолював “Оператор Газотранспортні системи.ГТС України”, ми встановили ринкові рівні оплати праці, що давало змогу залучати сильних фахівців і конкурувати з приватними компаніями. У ситуації, коли компанія відповідає за критичну інфраструктуру, підготовку до зими, міжнародні зобов’язання — без професійної команди неможливо забезпечити стабільність», — пригадує Сергій Макогон, колишній очільник «Оператора ГТС».

Щодо парламентарів, то ще на початку нинішнього року народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин повідомив, що народні депутати заробляють понад 40 тисяч гривень на місяць, залежно від посади.

«40 тисяч зарплати – це те, як заробляє успішний таксист. Деяким депутатам просто доплачують ті, хто є бізнесом, а депутати лобіюють інтереси цього бізнесу. Доплачують премію за голосування, так і живуть. Це ганебна система, і ці гроші все одно насправді відібрані в суспільства через корупційні канали», — зазначає економіст Володимир Дубровський.

Щоправда, депутат від «Слуги Народу» Микита Потураєв, голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, повідомив нещодавно, що має депутатський дохід на рівні 70-100 тисяч гривень на місяць, але включно з  різними доплатами.

«Що стосується того, задоволений я чи ні зарплатою народного депутата: ніколи не приховував, що вона не є достатньою, як для покриття рівня навантаження, так і ризиків, що з нею пов'язані. Але підвищувати її без підняття рівня життя населення в цілому є політично неможливим і неправильним», — прокоментував для hromadske народний депутат Віталій Безгін.

А от керівництву країни зарплати слід підняти, вважає депутат. «Президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради мають отримувати набагато більші зарплати. Тут знову все впирається в суспільне сприйняття, але це точно не мають бути зарплати, які є меншими за зарплати представників окремих наглядових рад держпідприємств», — каже Безгін. Для розуміння: у наглядовій раді великої держкомпанії заробляють по 300-900 тисяч гривень на місяць.

Так, президент Володимир Зеленський у 2024-му отримував 28 тисяч гривень на місяць. Це у два рази менше, ніж середня зарплата державного службовця по країні, а на вищому щаблі державної влади — це взагалі найменша зарплата. Вочевидь, для підтримки комфортного для себе життя Зеленський спирається на заощадження часів «Кварталу 95».

«Зеленський має непогані накопичення, він працював у бізнесі успішно, тому він може собі це дозволити, може волонтерити фактично на цій посаді. Так само Порошенко, наприклад. Але якщо ми хочемо обирати не між багатими людьми, а між усіма людьми… Ну от умовний Залужний, якщо він раптом стане президентом, на що йому жити? Там доволі великі витрати є у президента, треба навіть костюм собі пристойний купити, а за такі гроші він, звичайно, цього всього не зможе», — розмірковує економіст Володимир Дубровський.

«Опоненти ринкових зарплат часто називають аргументом на користь низьких зарплат те, що робота на державу — це “служіння”. Водночас навіть за найкращої системи запобігання корупції така модель залучатиме з ринку праці найгірших, або ж тих, хто може собі це дозволити, — буде таким собі “майновим цензом” для роботи на державу, що викривлюватиме оптику політиків і держслужбовців», — зазначає Гліб Вишлінський із ЦЕС.

«Хоча б 5 тисяч доларів на місяць на вищих посадах у державі об'єктивно треба давати. Для пенсіонерів це дуже велика цифра, а для високооплачуваних професіоналів 5 тисяч доларів — не така велика сума. Хоча я розумію, що воно дратує людей», — резюмує Павло Кухта, ексвиконувач обов’язків міністра економіки.

Зарплати європейських урядовців: скромна Польща та щедра Німеччина

Польський президент отримує щомісяця близько 20 тисяч злотих «на руки» — це 4,8 тисячі євро. Якщо згадати аргумент про рівняння на зарплати в приватному секторі, то, наприклад, не керівних посадах у польському ІТ заробляють близько 7-15 тисяч євро на місяць.

Місячна зарплата польського прем’єр-міністра — 20,5 тисячі злотих до вирахування податків (4,9 тисячі євро), а в його заступників — 18,3 тисячі злотих (4,4 тисячі євро). Міністри отримують по 17,8 тисячі злотих на місяць до податків (4,3 тисячі євро). Але за бажання польський міністр може заробити більше, беручи на себе більше державної роботи. Так, він одночасно може бути депутатом Сейму — і отримуватиме додаткові виплати. Може також працювати в парламентському комітеті над розробкою законопроєктів.

Водночас середня зарплата в Польщі становить 8,7 тисячі злотих, тобто більш як 2 тисячі євро. Виходить, що зарплата міністра приблизно у два рази перевищує середню по країні.

«Зарплати топурядовців мають рахуватися за середнім доходом на душу населення. Кратно більше, але з огляду саме на це. Це буде означати, що коли країна багатіє, у людей зростають зарплати — то й державні службовці багатіють», — коментує Володимир Дубровський з Case Ukraine.

В Україні співвідношення зарплати міністра до середньої зарплати становить приблизно 6, але слід розуміти, що в українській економіці дуже низька за європейськими стандартами середня зарплата.

Що стосується депутатів польського Сейму, то їхня зарплата складається з двох компонентів: базовий оклад розміром 12,8 тисячі злотих до податків (понад 3 тисячі євро) та парламентські добові — 4 тисячі злотих на місяць (приблизно 1 тисяча євро). Але в Польщі є «професійні» та «непрофесійні» депутати. «Непрофесійні» мають право займатися підприємницькою діяльністю, отже, вони не отримують окладу, а лише добові. «Професійні» ж депутати отримують і оклад, і добові, але це має бути фактично їхнім єдиним джерелом доходу.

Ексвиконувач обов’язків міністра економіки Павло Кухта вважає, що й в Україні слід дозволити депутатам та урядовцям мати власний бізнес. «Треба хоча б уже не чіплятися так сильно до цих бізнесових доходів, щоб людина могла лишити собі якийсь бізнес, щоб він продовжував на неї працювати й годував її. Треба трошки послабити оці обмеження. Наприклад, цієї заборони на підприємництво для політиків немає в США і в багатьох країнах Європи. Ти, ідучи в політику, можеш мати бізнес, але ти повинен запобігати конфліктам інтересів. І це б трошки зняло питання з цими зарплатами в Україні», — говорить Кухта.

«Треба брати модель парламентів тих самих наших сусідів — наприклад, Польщі. Вони теж не зразу пройшли цей шлях. Там є якась культура політична. Нам треба в тому напрямку дивитися», — додає Віктор Довгань, ексзаступник міністра інфраструктури.

Але є країни, де зарплати урядовців — доволі високі. Так, попередній канцлер Німеччини Олаф Шольц отримував 30 140 євро на місяць, а члени його уряду — від 20 до 25 тисяч євро. Нинішній канцлер Фрідріх Мерц має 30 400 євро на місяць. Депутати Бундестагу отримують по 11 833 євро на місяць. Водночас середня зарплата в Німеччині становить 4358 євро на місяць.

Також доволі високими є зарплати в органах Євросоюзу. Єврокомісари можуть отримувати по 25 тисяч євро на місяць, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заробляє 335 тисяч євро на рік — це майже 28 тисяч євро щомісяця. Депутати Європейського парламенту отримують 8517 євро на місяць «на руки». Водночас початкова зарплата нижчих службовців ЄС становить від 3 до 5 тисяч євро на місяць.

Найбільш високооплачуваним урядовим посадовцем у світі є прем’єр-міністр Сінгапуру Лоуренс Вонг, заробляючи 1,7 мільйона доларів на рік.

Водночас американський президент Дональд Трамп має річний оклад на рівні 400 тисяч доларів.

Насамкінець слід розуміти, що зарплати топових урядовців — це елемент політичної культури в кожній країні. Десь урядовці живуть багатим життям, десь — скромнішим, нагадує Ганна Вахітова з Київської школи економіки.