«На “зимову тисячу” гроші є, а на встановлення малих енергетичних установок нема». Експерт пояснює кризу в енергетиці

Україна входить у новий тиждень з доволі суворими графіками відключень електрики. У Києві сьогодні 7 годин без світла поспіль. Які події з тих, що відбулися останнім часом, вплинули на це? Які об'єкти енергосистеми могли бути вражені російськими обстрілами?

Безпосередньо збільшення тривалості відключень пов'язане з порушенням постачання електричної енергії по лініях, які зв'язують українські АЕС зі споживачами. Саме тому ми маємо чотири черги стабілізаційних відключень для побутових споживачів і цілодобові графіки обмеження потужності для промисловості.

Окрім підстанцій, які знімають потужність з атомних електростанцій, під ударом були й теплові електростанції, зокрема, розташовані вздовж Дніпра, на Полтавщині та в західних областях України. Знову під ударом була Бурштинська ТЕС. Є також достатньо серйозні пошкодження підстанцій у Київському регіоні, зокрема, на західних і південних околицях міста. Це ускладнило ситуацію безпосередньо в столичному регіоні.

На жаль, суттєві обмеження в енергопостачанні через завдану шкоду будуть тривати достатньо довго. Скільки саме? Можна подивитися за статистикою — масових ударів росіяни завдають щодекадно, тому енергетики не встигають відновити енергопостачання за той час, який росіяни «надають» для цього.

Якою є ваша оцінка станом на сьогодні: яка потужність генерації електроенергії наявна, доступна в енергосистемі і яким є дефіцит?

Дефіцит не можна визначити в якийсь спосіб. В ту чи іншу годину він може бути різним, оскільки баланс формується 24/7, а в окремі години нестача в генерації може бути великою, в інші меншою. Плюс ще все залежить і від погоди, і від середньої температури повітря. Але орієнтовно чотири черги означають дефіцит у 4 ГВт потужності. Знову ж таки, це дуже приблизна оцінка.

Ви вже зазначили про пошкодження теплової генерації, так само раніше була пошкоджена і гідрогенерація. Якщо говорити про ці два сегменти електрогенерації, чи є можливість відремонтувати, відновити, привести до ладу хоча б якусь частину цих потужностей протягом найближчих тижнів?

Є, безумовно, але потрібно дивитися, скільки часу на це буде. Чи є сенс відновлювати роботу пошкоджених потужностей, якщо росія буде завдавати ударів по них кожні 10 днів? Тому тут перед енергетиками дуже складне питання. Вони розв’язують його з огляду на оцінку завданої шкоди.

Якщо можна швидко відновити впродовж декількох днів функціонування того чи іншого об'єкта, вони займаються цим. Якщо ні, то вони консервують відповідні потужності й звертають увагу на щось інше, більш актуальне, більш пріоритетне.

Звучать оцінки, що українцям слід реалістично дивитись на ситуацію і приготуватись, що ця зима вже не пройде без відключень. І навіть не слід сподіватись, що світло найближчим часом повернеться повною мірою. Питання лише в тому, як довго відключення триватимуть кожного дня. Чи справді це так, на ваш погляд?

Я б не сказав. Навіть сьогодні, коли в Києві чотири черги, є регіони, в яких кількість чи тривалість відключень мінімальна. Тому не можна узагальнювати для всієї України. Україну можна поділити умовно на три частини, в яких сформовані різні енергетичні умови.

Перша — це переважно, умовно, західна частина України, яка може отримувати електричну енергію в тому числі за імпортом, і споживання, в якій значно менше, аніж в інших регіонах. В цій західній частині тривалість відключень менша, аніж в інших регіонах, з об'єктивних причин.

Електричну енергію з цієї частини дуже важко кудись далі передати через обмеження за кількістю ліній електропередач, якими вона з'єднана зі східними регіонами України. Є прифронтові регіони, де відключення найбільш тривалі, тому що там удари завдаються не раз в декаду, а вони відбуваються щодоби. І тому там ситуація є найгіршою.

У цих регіонах єдиним виходом з ситуації є впровадження якомога більшої кількості енергетичних установок малої потужності та об'єднання їх у малі мережі, які дозволять бути автономними, забезпечувати автономне живлення, забезпечувати, гарантувати енергетичну спроможність територіальних громад.

І є третя частина, найбільша, — це приблизно 11-12 областей України. Тут тривалість відключень визначається насамперед функціонуванням ліній електропередач, які знімають потужність з атомних електростанцій, плюс обсягами споживання електричної енергії в областях. А ще одна характеристика — це лівобережжя чи правобережжя. В цій частині України на лівому березі ситуація трошки гірша, ніж на правому.

Ось такі три частини України, вони об'єктивно так сформувалися. Енергетики роблять все можливе, щоб зберегти цілісність об'єднаної енергосистеми, але росіяни постійно намагаються цю цілісність порушити, розділивши енергетичну систему по Дніпру і зробивши неможливою передачу електричної енергії з правого берега на лівий.

Єдиного рецепта до зшивання всієї системи в одну цілісність нема, але є низка рекомендацій, і вони полягають у створенні, введенні в експлуатацію більшої кількості маленьких енергетичних установок. Це дозволить забезпечити кращу автономність, підвищити надійність роботи енергетичних мереж і зменшити тривалість відключень.

Плюс, знову ж таки, ремонтні роботи. Плюс відновлення пошкодженого інженерно-технічного захисту, тому що удари будуть тривати. Якщо там щось пошкоджено, якась аркова конструкція чи будь-яка інша, то варто приділяти увагу відновленню цього захисту, щоб зменшити шкоду від наступних атак.

Продовжуючи тему розподіленої генерації: і Міністерство енергетики, і міська влада Києва, наприклад, анонсували до кінця року введення додаткових потужностей розподіленої генерації. Наскільки суттєво це може полегшити ситуацію з наявністю світла? Скільки додаткових годин світла можна отримати?

Все залежить від того, про встановлення яких потужностей ідеться. Те, про що розповідає Міненерго, — це замилювання очей. Насправді потужність, яка встановлюється, є явно недостатньою для того, щоб компенсувати хоча б частину — цих 4 ГВт, яких в окремі години не вистачає. І це — невиконане завдання Кабінету міністрів України.

Завдання Кабінету міністрів полягає не в тому, щоб збирати статистику з регіонів, скільки суб'єкти господарювання встановили для себе, для своїх потреб енергетичних установок. Завдання Кабінету міністрів полягає в якомога ширшому стимулюванні всіх до введення в експлуатацію енергетичних установок потужністю понад 1 МВт. Не оцих дрібничок, про які київська влада розповідає, — про оці котельні блочно-модульні, про когенераційні установки з загальною потужністю 8 МВт. Що таке 8 МВт у межах Києва, який споживає понад 1 ГВт електричної енергії щогодини? Це ні про що.

Постійні згадки про півтори сотні когенераційних установок і півтори сотні установок розподіленої генерації, які кочують з одного звіту Мінрозвитку у звіт Міненерго і потім у доповідь прем'єрки — це просто смішно. Водночас ще декілька місяців тому йшлося про поставлені Україні сотні установок, які досі не введені в експлуатацію через відсутність будь-яких стимулів для цього — і в територіальних громад, і в органів місцевого самоврядування, і в бізнесу, і в громадян.

Тому що електрична енергія, яка буде генеруватися такою установкою, буде коштувати від 5 гривень за кВт.год, а електрична енергія споживачам відпускається за 4,32 гривні вдень і за 2,64 гривні вночі. Тому ніхто з бізнесменів не буде встановлювати установку, якщо не можна буде реалізовувати електричну енергію з неї, щоб не увійти в збиток.

А Кабінет міністрів це питання не розв’язав. Тобто зараз ніхто не зацікавлений у встановленні малих енергетичних установок з їхнім приєднанням до об'єднаної енергетичної системи. Всі встановлюють «дирчики» оці, тобто передусім бензинові генератори, для самозабезпечення. Але самозабезпечення не розв’язує проблему дефіциту генерації в об'єднаній енергосистемі. А стимулів уряд не дає.

Уряд досі не скоротив перелік захищених споживачів, які можуть не сплачувати за електричну енергію, але які не можуть бути відімкнені від мережі, навіть якщо в системі дефіцит. А водночас у переліку, наприклад, на критичну інфраструктуру припадає менше третини, все інше — люди, які просто занесли. І завдання цього немає в переліку дій уряду. Воно було, але зникло з програми діяльності Кабінету міністрів.

І ще одне питання, яке досі не розв’язане, — це питання боргове. 70 мільярдів гривень борг на ринку електричної енергії. Що далі робити? Для того щоб енергетичні компанії мали можливість відновлювати мережі й системи, їм потрібні гроші для закупівлі обладнання, для закупівлі витратних матеріалів. А де вони візьмуть ці гроші, якщо вони в боргах, як у шовках?

Це стосується не лише ринку електричної енергії, це стосується й ринку природного газу, тому що теплокомуненерго мають колосальні заборгованості перед групою «Нафтогаз», яка просто займається здирництвом, встановлюючи для власників когенераційних установок ціни на газ, які втричі більші, аніж для побутових споживачів. Це унеможливлює прибуткову роботу таких установок. Вони можуть лише постачати електричну енергію промисловості за якимись цінами.

І разом з цим Кабінет міністрів України цинічно розповідає, що він знизив вартість газу для когенераційних установок. Але не для всіх, а лише для прифронтових регіонів. Оце зниження — це просто повернення на жовтневий рівень. Тобто спочатку Кабінет міністрів дозволив підняти ціни на газ для когенераційних установок, а тепер він з барського плеча дозволив у прифронтових регіонах отримувати газ за меншою ціною.

Кабінет міністрів привласнює собі всі заслуги суб’єктів господарювання в регіонах, які намагаються вижити, і повністю ігнорує свої прямі завдання. Кабінет міністрів зараз фактично саботує виконання своїх повноважень із забезпечення електроенергією, підміняючи цю діяльність переставлянням стільців у наглядових радах енергетичних компаній. Зміни в наглядових радах, зміни у виконавчих комітетах енергокомпаній унеможливлюють швидке ухвалення рішень, спрямованих на відновлення енергетичних об'єктів.

От ви говорили про тарифи. Чи правильно я зрозумів, що підвищення тарифів на електрику для населення могло б забезпечити більшу кількість тої самої електроенергії, щоб її міг постачати приватний сектор, приватна генерація?

Ні, я не хочу, щоб так питання ставилося. Я кажу про те, що потрібно в якийсь спосіб стимулювати бізнес до встановлення цих самих маленьких енергетичних установок. Спростити процедуру їхнього під’єднання просто до мінімуму. Для того, щоб під’єднати установку, потрібно мільйон гривень заплатити. Звідки в територіальних громадах такі гроші?

Уряд має якось стимулювати встановлення цих установок, тобто взагалі прибрати плату за приєднання, за виконання певних умов. Нехай «Укренерго» чи обленерго перевірять, чи правильно приєднана установка — і все, жодної плати за приєднання не брати, тому що зараз потреба в генерації, якої не вистачає.

Якщо ви просто заблокуєте збільшення генерації, ви не зможете далі забезпечити нормальне функціонування енергосистеми. Як забезпечити це? Це вже справа Кабміну — або він буде стимулювати в якийсь спосіб це грошима, або він буде стимулювати податково, або він буде стимулювати якимись взаємозаліками, виплатою якихось компенсацій. 

Гроші на програму «УЗ-3000» є? На «зимову тисячу» гроші є? А простимулювати встановлення малих енергетичних установок нема грошей. При цьому ж можна і не підіймати ціни для населення, можна компенсувати різницю між 4,32 і 6 гривнями з кожної кіловат-години, яка буде надана в об'єднану енергосистему.

Віцепрем'єр з цифровізації Федоров прекрасно зробив — Мінцифри запропонувало власникам бензинових, дизельних генераторів невелику плату в тому разі, якщо вони будуть надлишок електричної енергії надавати мобільним операторам для забезпечення живлення веж мобільного зв'язку. Там невелика сума, але це вигідно в сенсі, що компанія, яка має цей генератор і зможе надати живлення для цієї вежі — вона буде сама мати гарантовано якісний зв'язок і гарантований інтернет.

Другий приклад — «Укренерго», яка провела чотири аукціони з надання допоміжних послуг, коли вони заохотили встановлення малих енергетичних установок і установок збереження енергії. В разі, коли ця енергія знадобиться «Укренерго», ці установки можуть бути залучені. А в інший час «Укренерго» просто буде платити власникам цих установок, навіть якщо вони не будуть продавати електричну енергію. Вони все одно будуть отримувати кошти за наявність такої можливості, що «Укренерго» може розраховувати на них у важку годину.

Чи існує дефіцит людей у сфері електроенергетики, зокрема, тих фахівців, які займаються ремонтом і відновленням енергетичних об'єктів?

Звісно, що певна нестача фахівців, особливо в ремонтних бригадах, існує. Певна нестача водіїв, зі зрозумілих причин. Але енергетичні компанії є підприємствами критичної інфраструктури, їхні працівники є захищеними від призову. Бронь надається всім, хто працює в енергетичних компаніях і забезпечує відновлення потужності чи ремонти. 

Питання нестачі фахівців було і раніше, і до війни воно було. Війна лише його загострила.

А чи достатньо Україна отримує допомоги у сфері енергетики від міжнародних партнерів і на що вона використовується? Ви помічаєте якісь суттєві зрушення у цьому процесі?

Станом на середину року в Фонді підтримки енергетики України не вистачало щонайменше 500 мільйонів євро для того, щоб задовольнити усі заявки енергетичних компаній. До того ж на той час в цьому фонді було 1,2 мільярда євро.

Проблема в постачанні обладнання, закупленого за ці кошти, полягала в тому — і цю проблему досі не розв'язано в повному обсязі, — що ті компанії чи міжнародні організації, які купували обладнання для допомоги, для заміни того, що вийшло з ладу або щось інше, вони мали ще й сплачувати мито і ПДВ. Це взагалі нонсенс, оскільки у міжнародних компаніях прописано, що надані ними кошти не можуть йти ще й на оплату податків з того, що вони купили.

У нас величезна кількість обладнання, яке могло б бути поставлено в Україну, не було поставлено, тому що українська сторона вимагала сплати податків з цього обладнання, що суперечить нормальній практиці й суперечить взагалі сенсу надання такої допомоги.

Україна нині дуже залежна від атомної генерації у зв'язку з обстрілами теплової та гідрогенерації. Чи вбачаєте ви ризики для виробничої продуктивності «Енергоатому» у зв'язку з безладами в цій компанії, з нещодавнім корупційним скандалом? Ось навіть була інформація, і «Енергоатом» її підтверджував, що з 2022 року одна з турбін Хмельницької АЕС працювала не на повну потужність.

Вона і досі не працює на повну потужність. Теоретично вона має видавати трошки більше, ніж один 1 ГВт, а на практиці особисто я не помічав, щоб вона видавала більше, ніж 700 МВт. Тобто десь 300 приблизно МВт вона не додає. Іноді більше, іноді менше. А в деякі моменти може і половину потужності не видавати.

В «Енергоатомі» стверджують, що там лише на 100 МВт можна збільшити потужність, але не збільшено. Тут проблема не стільки в Міндічі, бо насправді енергетичні установки «Енергоатому» працюють добре. І якби не атомні електростанції, які забезпечують понад половину електричної енергії в Україні, я не знаю, як би ми виживали зараз.

Але проблема в тім, що оці всі дуже дивні речі, які відбувалися навколо «Енергоатому», не дозволяли компанії робити те, що вона мала робити. По-перше — це проводити якісні ремонти, які б гарантували, що кожен день опалювального сезону будуть працювати всі 9 енергоблоків і видавати проєктну потужність, а не те, що видається зараз. По-друге, «Енергоатом» міг би забезпечити потрібний рівень інженерно-технічного захисту власних трансформаторних підстанцій, які були захищені значно слабше, ніж станції «Укренерго». І це призвело до значно більших негативних наслідків від російських обстрілів для цих підстанцій.

Якби Міндіча не було, то тоді б з'явилися, напевне, кошти на те, щоб здійснювати відповідні роботи.