Втома української економіки. Які результати 2025-го та на що чекати у 2026-му

2025-й виявився економічно складним не лише для сімʼї Анастасії, а й для всієї України. Посилення російських обстрілів по цивільних об’єктах, енергетична криза, гострий дефіцит людей не дали можливості українській економіці бодай трохи розпрямити плечі. Ще й стало зрозумілим, що обсяги міжнародної фінансової допомоги не безмежні. А над усім цим — туман цілковитої невизначеності щодо того, скільки ще триватиме війна і що буде далі.

Економіка рухалася, працювала, але результат такий собі

За дев’ять місяців поточного року українська економіка зросла лише на 1,3%. Втім, згідно з середніми очікуваннями українських економістів, до кінця року ріст ВВП  може скласти 2%, адже збір врожаю та вивезення його на експорт цього року зсунувся в часі на більш пізній термін. У 2024-му показник зростання ВВП становив 2,9%. Найбільше зростання ВВП за часи незалежності в Україні відбулося у 2004 році — воно склало аж 11,8%.

Ціни збільшились на 15%, але під кінець року зростання уповільнилося до 9,3%, переважно шляхом зусиль Національного банку з підтримки курсу гривні щодо іноземних валют, внаслідок чого не відбулося суттєвої девальвації. Ціна новорічного столу подорожчала на 10,7%.

«Зараз українська економіка тримається на тому, що є 40 мільярдів доларів, які щороку надають нам міжнародники на нашу освіту, медицину і все інше. Якщо додатком до цих 40 мільярдів залити в економіку, наприклад, ще 40 мільярдів на рік, то, звісно, економіка буде зростати швидше. Але, на жаль, міжнародники дають тільки 40 мільярдів. Ми ледь-ледь зводимо наші баланси, і якогось шаленого ресурсу закинути на підтримку економічної активності, на підтримку бізнесу немає», — говорить економічний експерт Олег Гетман.

Найбільше зростали дві галузі — будівництво (на 16%) та оборонно-промисловий комплекс. Доволі помітним проєктом була європейська колія Чоп — Ужгород на 22 кілометри, що дозволяє українським поїздам здійснювати прямі рейси до Євросоюзу.

З оборонно-промисловим комплексом все дещо складніше. Він хоч і зростає, але, по-перше, його продукція, а це зброя, значною мірою знищується на фронті. По-друге, досі немає точних даних про обсяг галузі, в яку спрямовані мільярди гривень.

Так, Міністерство оборони вважає, що у 2022-му оборонна галузь була здатна виробити продукції на 1 мільярд доларів, а у 2025-му — вже на 35 мільярдів доларів. Тобто несамовите зростання в 35 разів.

Втім, у компанії «Українська бронетехніка» говорять інше: справді, оборонний сектор здатен виробляти продукцію на суму 35 мільярдів доларів на рік, але за фактом виробляє її лише на 15 мільярдів доларів. Водночас у Міністерстві економіки оцінюють зростання українського оборонно-промислового комплексу за роки великої війни у п’ять разів.

І хоч є проблеми з вимірюванням зростання, галузь вочевидь розвивається.  

«Адаптивність, поміркований оптимізм, відсутність проблем із зовнішнім фінансуванням (і його певний надлишок), збільшення інвестицій в оборонно-промисловий сектор, а також можливість ведення більшості бізнес-процесів навіть за тимчасової відсутності постачання енергоресурсів — це основні драйвери української економіки», — пояснює Олександр Печерицин, директор департаменту аналітичних досліджень «Райффайзен Банку».

Колись одним із таких драйверів була металургія, але нині її обсяг приблизно у два з половиною рази менший за довоєнний. Порівняно ж із 2024-м, галузь переважно стоїть на місці. 

Зате Україна може собі повернути такий драйвер, як ІТ-сектор. Здається, цього року він нарешті почне знов зростати. За оптимістичною оцінкою Lviv IT Cluster, українська технологічна індустрія у 2025-му може зрости на 1% — до 7,56 мільярда доларів.

На 2% за дев’ять місяців 2025-го впала видобувна галузь, за даними Держстату, але річне падіння може бути більшим. За оцінками Андрія Урсти, генерального менеджера у сфері розвитку ринків енергетичного консалтингу DiXi Group, внаслідок російських атак на початку року видобуток газу в окремі періоди впав на 40%, а в осінньо-зимовий період втрати газовидобутку зросли до 60% в певні моменти.

«Газ є основним пальним для системи теплозабезпечення — великих ТЕЦ і котелень. Окрім того, за останні два роки в Україні було введено досить багато об’єктів розподіленої газової генерації. Тому намір ворога тут також зрозумілий — позбавити ці нові генерувальні потужності ресурсу палива», — пояснює Богдан Серебренніков, заступник директора з досліджень DiXi Group.

Важким був 2025 рік і для транспортної галузі. Так, обсяг вантажних перевезень «Укрзалізниці» за дев’ять місяців впав аж на 49%. Відповідно, державна компанія зафіксувала збитки на рівні 7,19 мільярда гривень та запросила 16 мільярдів гривень прямої бюджетної підтримки у 2026 році. Бізнес-модель «Укрзалізниці» побудована на тому, що доходи від вантажних перевезень мають дозволяти тримати дешевими квитки на пасажирські перевезення.

«Нам потрібно прийняти новий закон про залізничний транспорт і врешті-решт розділити залізницю на три компанії — пасажирську, вантажну й інфраструктурну, як це є в Європі. З пасажирською частиною треба розібратися, тому що !Укрзалізниця” виходить завжди й каже: “Держава нам не компенсує пільговиків”. Але ні разу я не бачив цифр, скільки тих пільговиків. Порахуйте їх нарешті й скажіть чесно: нам з бюджету, щоб працювати, треба 10-15-20 мільярдів гривень щороку. Бізнес постійно каже, що їхнім коштом йде субсидування пасажирських перевезень, підіймаються вантажні тарифи. Цього робити не можна. Вантажна компанія має працювати конкурентно. А ще треба дозволяти приватну тягу. Тут УЗ доведеться конкурувати з приватними перевізниками, як це є в Польщі, як це є в Німеччині, як це є в усіх країнах Європейського Союзу», — коментує Віктор Довгань, ексзаступник міністра інфраструктури.

Фінансові проблеми трусять не лише «Укрзалізницю». Так, протягом року оголосила банкрутство велика мережа з продажу електроніки «Ельдорадо». Був визнаний неплатоспроможним «РВС Банк». Досі не працює Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, який зупинився 2024 року, скаржачись на надто високі ціни на електрику. В цілому цьогоріч в Україні, за даними системи «Опендатабот», закрилися понад 11 тисяч компаній. Торік таких було 3,3 тисячі. Крім цього, у великих державних компаніях почалися скорочення персоналу.

На противагу цим негативним тенденціям, в Україні у 2025-му кількість індустріальних парків перевищила сотню. Зазвичай це складські та виробничі комплекси, які користуються податковими пільгами від уряду, а також прямою фінансовою підтримкою з держбюджету (900,7 мільйона гривень цього року).

«Я у 2023 році сам реєстрував індустріальний парк в Мостиськах. Цікаво, ми зробили змішану модель: сухий порт, вантажний термінал з переходом з широкої на європейську вузьку колію та індустріальний парк, як складський майданчик з податковими пільгами. Як на мене, проєкт успішний, інвестор там працює. Бізнесу це цікаво, але, з іншого боку, це показує, що в нас не досконале податкове середовище. Якщо ти хочеш будувати завод — ти не йдеш у звичному податковому режимі», — розповідає ексзаступник міністра інфраструктури Віктор Довгань.

Аграрний сектор: довоєнних показників не буде, треба цінувати те, що маємо

Не особливо успішним, але й далеко не провальним став 2025 рік для аграрної галузі. Так, врожай зернових та олійних культур склав 78 мільйонів тонн, за оцінками «Українського клубу аграрного бізнесу». Минулого року врожай склав 79 мільйонів тонн.

Потенційно, на підконтрольних територіях реально зібрати врожай у 90 мільйонів тонн цих культур. Але обстріли, дефіцит людей, здорожчання добрив та запчастин для техніки змушують аграріїв обмежувати свою діяльність.

«78 мільйонів тонн — для довоєнного періоду ми б вважали, що це дуже поганий рік. Але зараз, виходячи з тих реалій, які складаються в нас, 78 мільйонів тонн — це досить непоганий показник, враховуючи ті погодні умови, які у нас складалися. Цього обсягу нам повною мірою з головою зверху абсолютно достатньо для забезпечення власної продовольчої безпеки й для забезпечення експортного нашого потенціалу», — говорить Олег Хоменко, генеральний директор УКАБ.

«Звичайно, що на першому місці у нас йде питання воєнних дій, втрати інфраструктури, пошкодження інфраструктури. Ми бачимо, що сільськогосподарські об'єкти, елеватори, ферми підпадають під атаки агресора. Це відбивається на настроях в сільському господарстві, на економічній ефективності, бо це великі втрати. Ми бачимо втрати в транспортній інфраструктурі, потерпає цього року суттєво “Укрзалізниця”, що призводить до збільшення часу доставлення продукції. Звичайно, що це також певною мірою впливає на ефективність ведення бізнесу», — додає Хоменко.

За даними Держстату, обсяг виробництва аграрної продукції за десять місяців року зменшився на 12,4%. Водночас рослинництво впало на 14,3%, тваринництво — на 3,5%. Тваринництво просідає переважно через те, що українські молочні продукти програють конкуренцію польським аналогам, котрі мають вільний доступ до українських супермаркетів.

Та й з курятиною не все добре. Компанія МХП прозвітувала, що в третьому кварталі цього року виробництво м’яса птиці в Україні скоротилося на 10% — до 151 тисячі тонн.

Непрості часи нині для української цукрової галузі. Врожай буряків прогнозується на рівні 10 мільйонів тонн проти 13 мільйонів тонн у 2024-му. Ба більше, з липня Україна має квоти в торгівлі аграрною продукцією з Євросоюзом. З 2022-го і до липня 2025-го квот не було, це дозволило у 2022-2023 роках продати до Європи понад 400 тисяч тонн цукру. Нинішня квота обмежує річний обсяг продажів у 100 тисяч тонн.

А ще — клімат. Через брак вологи сильно постраждали врожаї південної України, в той час, як дощі в другій половині року на заході та півночі країни затримали збір врожаю, зокрема, сої, соняшнику, кукурудзи. 

«Ми бачимо, що станом на зараз ще близько 10% неприбраної кукурудзи перебуває безпосередньо в полях. Це призводить до того, що кукурудза втрачає свої якісні показники й бізнесу доводиться вкладати додаткові кошти на доробку продукції. Так, зараз вартість сушіння однієї тонни зерна, враховуючи поточні ціни, десь орієнтовно близько 500 гривень на одну тонну. Торік це було 70 гривень на тонну», — пояснює Олег Хоменко з УКАБ.

Як українській економіці вимикали світло

«Навесні та влітку українським енергетичним компаніям вдалося відновити пошкоджені раніше об'єкти, будувати нові об'єкти, і це дозволило навіть декілька місяців нам активно нарощувати експорт електроенергії, зокрема, влітку. Це було дуже важливо для залучення коштів в український енергетичний сектор. Також я б цей рік назвала бумом для систем накопичення енергії. Але з іншого боку, вже останні кілька місяців цього року були вкрай руйнівними для української енергетики, тому що росія відновила атаки на енергетичну інфраструктуру», — дає оцінку 2025 року для української електроенергетичної системи Дарія Орлова, аналітикиня консалтингу ExPro Electricity.

Так, до початку осінніх масованих обстрілів Міністерство енергетики говорило про 17,6 ГВт наявних потужностей для генерації електрики. Зараз же, за різними оцінками, обсяг потужностей може складати 10-12 ГВт, в той час, як для комфортного проходження зими дуже бажано мати хоча б 16,5 ГВт.

«Під атаки найчастіше потрапляли ТЕС і ГЕС/ГАЕС, які критично важливі для балансування в енергосистемі. Але також були навіть точкові атаки на об’єкти відновлюваної генерації: окремі вітрові турбіни й сонячні електростанції. Звісно, багато атакували також ТЕЦ, які виробляють електроенергію і тепло для громад, особливо на лівобережній частині України та у прифронтових зонах. Окрім цього, рф атакувала важливі вузли електромереж, особливо ті, які забезпечують передачу електроенергії із профіцитної західної в енергодефіцитну східну частину країни. Ціллю цих атак також було зменшення можливості для імпорту електроенергії з країн ЄС, оскільки її стає важче передати у східні регіони, для покриття дефіциту», — пояснює Богдан Серебренніков з DiXi Group.

Через брак електрики страждають не лише громадяни, які годинами сидять без світла, але й промисловість, зокрема, металургійна та хімічна галузі, яким потрібно багато електроенергії. «Ненадійне електропостачання загалом обмежувало економічну активність в країні та впливало на ВВП», — каже Серебренніков.

Наразі в Україні будується близько 800 МВт газової генерації та установок зберігання енергії. Така потужність могла б, для прикладу, покрити потреби Києва на понад 60%. Але в напрямку розширення галузі генерації зовсім не все вдається реалізувати. Так, інвестори не виявили інтересу до запропонованих аукціонів з підтримки будівництва сонячних та вітрових електростанцій. Також незавершеним залишився оголошений урядом пілотний конкурс на будівництво нових маневрових генерувальних потужностей в обсязі 700 МВт, повідомляють в DiXi Group.

Залишається хіба сподіватися, що з настанням теплого періоду 2026 року сонячні електростанції значно збільшать виробництво електроенергії, що зменшить її дефіцит в енергосистемі.

Ринок праці: надія на молодь, а її меншає

74% компаній, що входять до «Європейської бізнес асоціації», відчувають дефіцит кадрів. Торік таких був 71%. Це зважаючи, що до ЄБА входять доволі успішні компанії, що пропонують преміальні умови працевлаштування. На широкому ринку дефіцит кадрів може бути ще більшим.

За даними Міністерства економіки, станом на 2025 рік від початку великої війни Україна втратила близько 40% працездатного населення, через що ринок праці звузився до 10 мільйонів працездатних громадян.

«Ми відстежуємо показник середньої кількості відгуків на одну вакансію в місяць. Протягом року він лишався майже незмінним — 13. У довоєнний період на нашому сервісі цей показник був на рівні 18-20 відгуків на вакансію (2021 рік)», — розповідають в сервісі Work.ua.

«Можу одразу сказати про два тренди на українському ринку праці. І вони обидва стосуються молоді. Перший — це звернення більш системних роботодавців до фахівців  у віці 16+, попри те, що законодавство наше таке трохи нелояльне щодо співпраці з молоддю, тому що існує суттєва кількість обмежень, вимог по графіку. І другий тренд, він негативний, це знаменитий закон про 18-22. Досить суттєва кількість дуже бажаної для багатьох роботодавців цільової аудиторії чоловіків 18-22 виїхали, іноді на певній емоції. Якщо ми кажемо про ринок, то це були такі досить значущі події, наслідки яких ми будемо спостерігати й наступного року теж», — говорить Тетяна Пашкіна, експертка з ринку праці.

Так, у вересні в Євросоюзі було надано тимчасовий захист 79,5 тисячі новоприбулих українців, в жовтні — 74,2 тисячі. Це переважно молодь 18-22 років.

У відповідь на дефіцит людей, роботодавці підвищують зарплату. За даними Work.ua, у 2025 році середня зарплата в Україні зросла на 20% і нині складає 27 500 гривень. Найбільше зростання спостерігалося у вакансіях таких категорій: телекомунікації та звʼязок (28%); нерухомість (26%); будівництво та архітектура (23%); IT, комп’ютери та інтернет (22%); робочі спеціальності та виробництво (21%). Зниження протягом року не спостерігалося в жодній галузі.

Яким буде 2026-й?

Яким буде для української економіки 2026 рік залежить від єдиного головного чинника — чи закінчиться війна. Більшість економістів українських аналітичних центрів вважають, що вона триватиме весь наступний рік. Відтак, зростання ВВП може бути мінімальним — всього 1%. В умовах миру цей показник міг би становити 5%.