Усе могло бути краще, але не підготувалися. Чому тривають вимкнення світла та як довго це відбуватиметься

Чому з електрикою все так важко

За даними Українського інституту майбутнього, станом на першу декаду листопада в енергосистемі країни було наявно 12,8 ГВт потужності генерації електрики. Стільки електрики система видає за одну годину.

Утім, за оцінкою енергетичного експерта Юрія Корольчука, картина української генерації може мати дещо гірший вигляд. Може йтися лише про 10 ГВт наявних потужностей, адже обстрілами пошкоджені практично всі теплові та гідроелектростанції, які зазвичай задовольняють 35% попиту на електрику.

«Нам реально треба десь 13-14 ГВт, от десь дефіцит у нас до 4 ГВт. Якби на зиму в нас було 15 ГВт потужностей, то вимкнень загалом не було б або взагалі мінімальні якісь», — говорить Корольчук.

«Наразі дефіцит генерації електроенергії оцінюється у 2,3-6 ГВт — залежно від ступеня наслідків атак агресора в певний період часу», — ділиться своїми оцінками Олександр Голіздра, голова Ліги енергетичного розвитку України.

Імпортувати з Європи Україна може 2,1 ГВт електроенергії на годину, а з грудня ця можливість збільшиться до 2,3 ГВт. У жовтні та листопаді імпортували активно, але всю дозволену імпортом потужність Україна не використовує. По-перше, ця електрика подекуди значно дорожча за українську. По-друге, у цій квоті ще «зашиті» потреби Молдови, тобто Євросоюз може надати 2,3 ГВт для України та Молдови разом, причому Молдова активно купує електрику в Румунії, а ще ця електрика в Європі не завжди доступна для продажу. По-третє, через пошкодження ліній та підстанцій «Укренерго» цю електрику часом неможливо передавати країною, хіба що вдається заживити захід України.

Це все стало причиною того, що вже в середині листопада вимкнення світла тривали по сім чи навіть вісім годин поспіль. Найдовше — у прифронтових регіонах, адже там і обстріли інтенсивніші, і ремонти повільніші, і передати електрику з АЕС, що на заході та півдні країни, не завжди вдається через зруйновані лінії передач. Звідси ростуть ноги у версії, що нібито росіяни хочуть розділити українську енергосистему на правий та лівий береги, поступово перетворюючи лівий берег на пекло.

Зараз ситуація дещо покращилася, хоча і її вкрай важко назвати нормальною. Чотири години поспіль без світла в робочий час — це доволі важке випробування і для громадян, і для бізнесу. Хоча ще у вересні ремонтні роботи подекуди могли забезпечити повноцінне повернення електрики лише за добу.

Проте нинішнє відносне поліпшення пов’язане з тим, що з кінця листопада вісім з дев'яти енергоблоків трьох українських АЕС на підконтрольній території працюють на повну потужність. Усі ці дев'ять енергоблоків мають загальну номінальну потужність 7,9 ГВт, що робить їх фундаментом всієї енергосистеми.

росіяни нині цілять у високовольтні лінії державної компанії «Укренерго», якими вона передає великі обсяги електроенергії між регіонами. Трапляється, що після одного прильоту згодом відбувається другий у те саме місце.

«Ситуація дещо покращується, атомні блоки навантажуються більше. Але це такий поступовий процес, тобто різкого покращення, що сьогодні є вимкнення, а завтра прям графіків немає — поки такого процесу не може бути. Це буде поступове відновлення кожного з об'єктів», — говорить Дарія Орлова, аналітикиня ExPro Electricity.

Якщо ще в жовтні фахівці енергетичної галузі переконували, що варто мати лише достатньо обладнання для ремонтів — і ситуація з електрикою полегшуватиметься, то зараз очевидно, що одночасно в грі є два серйозні негативні фактори: і генерації мало, і ремонтів потребується надто багато, а для них не завжди є обладнання. Це все вказує на те, що на зиму 2025-2026 років в України не було й немає реального енергетичного плану. Енергетичним компаніям доводиться розгрібати проблеми самотужки, без чіткої координації чи суттєвої ресурсної допомоги від Міністерства енергетики чи центральної влади загалом.

«Відповідно, ми просто маємо ситуацію, коли ми могли б набагато краще бути готовими, але, на жаль, змушені проходити чергову зиму зі старим багажем. Тобто на старій оцій традиційній радянській генерації, не маючи стільки розподіленої генерації, скільки треба було б для енергосистеми», — говорить Володимир Кудрицький, ексочільник державної компанії «Укренерго».

Два-три точні влучання російських дронів чи ракет у велику електростанцію відразу виводять з роботи 0,5-1,5 ГВт, що стає вкрай болісним ударом для енергосистеми. А атакувавши дві, три чи чотири електростанції, росіяни вводять у темряву ледь не всю країну.

«Ідея, яку було запропоновано ще на початку 2023 року, — це розосередження генерації. Тобто будівництво сотень і навіть тисяч невеликих електростанцій в контейнерах, звичайних 40-футових морських контейнерах, які можна було б розподілити по території України і які неможливо вимкнути двома, трьома чи навіть 20 ракетами просто через їхню кількість. Це програма так званого президентського гігавата, яка була оголошена минулого року і яка досі не є виконаною, тому що у 2024 році ці завдання були нарізані державним компаніям — “Укрнафті”, “Укрзалізниці”, “Нафтогазу”, “Оператору ГТС”, державному енерготрейдеру “ЕКУ”. І з того гігавата виконано, може, 10-15% всього-на-всього. Тому необхідно, щоб цим займався приватний сектор, приватний капітал. А приватний капітал інвестує в ці електростанції нового зразка, але є проблеми з довірою до державного регулювання. Скандал “Міндічгейт” не тільки підриває довіру західних донорів, він також підриває довіру українських інвесторів до енергетичного сектору», — розповідає Кудрицький.

Так, за його словами, Міністерство енергетики у квітні 2025 року своїм рішенням заблокувало конкурс на будівництво нової розподіленої генерації, через що 400 МВт потужностей, які могли б працювати в енергосистемі вже цієї зими, не побудовані.

За таких умов дуже важко говорити про передбачуваність державного енергетичного регулювання. Для прикладу: у жовтні Кабмін підвищив ціну газу для газових установок (з 14 тисяч гривень до 16 тисяч гривень за тисячу кубометрів для виробництва електрики; з 18 тисяч гривень до 21 тисячі гривень для виробництва і електрики, і тепла). А вже в листопаді уряд анонсував зниження цих цін.

За даними Ліги енергетичного розвитку України, у 2024 році було введено в експлуатацію близько 950 МВт розподіленої генерації — це сонячні та вітрові станції, міні-ТЕЦ, когенераційні газові установки, що можуть виробляти і електрику, і тепло. За перше півріччя 2025 року було введено ще 600 МВт децентралізованих генерувальних потужностей, а до кінця року Міненерго анонсувало введення ще 400 МВт.

Однак понад 60% з цих потужностей побудовані для власного споживання бізнесу, промисловості й подекуди активних територіальних громад, які намагаються забезпечити собі енергонезалежність самотужки. Це означає, що така електрика не надходить у національну енергомережу й закрити нею, наприклад, темні години в графіках населення нереально. Компанія «Укренерго», яка віддає розпорядження про те, скільки електрики та о котрій годині треба передати в конкретну область чи регіон, не може віддавати такі накази тим самим когенераційним газовим установкам, які побудував собі бізнес.

«Дійсно, підприємство може встановити собі невелику газову турбіну і просто вмикати її в періоди вимкнень зовнішнього живлення. Така генерація залишається “невидимою” для енергосистеми. Часто бізнес і домогосподарства швидше інвестують у локальні рішення (дахові сонячні, дизельні та газові генератори, батареї) через власну потребу в безперебійності. Держава та муніципалітети теж запускають програми, але їхня швидкість обмежена бюджетами, процедурою закупівель та необхідністю інтеграції з мережею, що потребує додаткових дозвільних етапів», — пояснює Олена Лапенко, генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості DiXi Group.

Так, Київська міська державна адміністрація закупила сім газопоршневих установок потужністю понад 20 МВт кожна, витративши на це 10,5 мільярда гривень — це і бюджетні кошти, і кошти муніципальної компанії «Київтеплоенерго», і фінансування від ООН. Та лише зараз шість із цих семи установок встановлюються, щоб запрацювати до кінця року. Одна зовсім невелика установка на 1,5 МВт почала працювати в Києві наприкінці 2024-го.

Щойно у 2022-му почалися атаки, стало зрозуміло, що Києву потрібні нові потужності, але чомусь чекали три роки. Це досить дивна історія, причому кошти в Києва все-таки на закупівлю обладнання є, і можливості його встановити були. Насправді той самий Харків і харківські підприємства дуже активно ставлять ці установки, вони працюють і на комунальних підприємствах. Тобто для них це проблемою не виявилося, а чому це виявилося проблемою для Києва — невідомо.Дарія Орлова, аналітикиня ExPro Electricity

Так, у Харкові у 2023 році встановили п’ять міні-ТЕЦ, а у 2024-му їх налічувалося вже 21. Тоді ж міський голова Харкова Ігор Терехов заявив, що в місті створюється «енергоострів», щоб забезпечити потребу в електриці з локальних джерел у разі неможливості отримати достатньо електроенергії від національної енергосистеми.

Ще наприкінці 2022 року американська агенція USAID та інші західні донори почали надавати місцевим громадам, зокрема Києву, когенераційні газові установки. Однак у громад бракувало і технічного розуміння, і фінансів, щоб ці установки під'єднати та використовувати.

«Мала б бути забезпечена координація ще з 2023 року, коли почали їхати ці газові турбіни й газові поршні в різні міста. Треба було скласти відповідний реєстр, розподілити, кому першому вони мали б приїхати, кому мали б приїхати в другу чергу. Ухвалити якісь, можливо, уніфіковані технічні рішення. Тому що сьогодні Київ встановлює ці газові установки, витрачаючи на це кошти власного бюджету. Але ми знаємо і про те, що в комунальних підприємствах мало не щотижня проводять обшуки на предмет цільового використання їхніх коштів. Виникає питання: якщо триває якась політична боротьба із київською владою — наскільки це створює нормальні умови для того самого Києва, щоб витрачати зараз сотні мільйонів гривень на такі підключення?» — зазначає Володимир Кудрицький, колишній очільник «Укренерго».

Були якісь наради, були якісь гасла, якісь конференції, якісь великі зібрання людей, але реальної, щоденної, рутинної роботи, яка б забезпечувала координацію в галузі, — її немає. Не було і немає зараз.Володимир Кудрицький, колишній очільник «Укренерго»

Для фінансування необхідних робіт та закупівель у процесі відновлення української енергосистеми ще у квітні 2022 року був створений Фонд підтримки енергетики України. Станом на квітень 2025 року він закумулював 1,2 мільярда євро фінансової допомоги від міжнародних донорів. Але відтоді про його активність практично не чути, хоча гроші для енергосистеми вкрай потрібні.

«Фонд цей недовикористаний. Там є гроші, але вони лежать частково на рахунках і не використовуються, тому що Міністерство енергетики погано виконувало функцію з вчасної акумуляції та розподілу цих грошей. Проблема з фінансуванням величезна, і вона полягає не в тому, що грошей у донорів немає на українську енергетику. Проблема полягає в тому, кому ці гроші зараз давати. Нема в яку інституцію це робити. “Укренерго” — у дефолті, вийти з дефолту не дали можливостей. “Енергоатому” ніхто не дасть навіть копійки в руках потримати. Те саме стосується “Центренерго”, те саме стосується державних обленерго. Немає довіри до енергосектору», — говорить Володимир Кудрицький.

Та й донори все ж не завжди надто щедрі. Так, Європейський інвестиційний банк, а це велика фінансова установа, з початку великої війни надав «Укренерго» для будівництва антидронового захисту 136 мільйонів євро. Для прикладу: лише влітку цього року ЄІБ надав Молдові 143,5 мільйона євро на заходи з енергоефективності.

Україні ж нині важить і енергоефективність, і, звичайно, захист від повітряних атак. «Ми говоримо про захист вразливих елементів для електростанцій, зокрема трансформаторів, які з'єднують енергоблоки, у яких виробляється електроенергія, з енергосистемою. Ці трансформатори будувалися ще в Радянському Союзі здебільшого і стоять просто неба. Це велике за габаритами й коштовне обладнання», — зазначає ексочільник «Укренерго» Володимир Кудрицький.

Оці трансформатори з 2023 року необхідно було захищати від «шахедів» бетонними укриттями. Саме від «шахедів», тому що якщо ракет росіяни за атаку випускають 20-30, до 40, то «шахедів» вони можуть випустити 400-500. І оці вузли критичні — їх треба було захищати, вони здебільшого є незахищеними. Тільки в жовтні під головуванням віцепрем'єра Кулеби було створено координаційний штаб, який почав захищати 100 об'єктів різних обленерго, електростанцій. Але ж питання — що робили два роки до цього, чому це почалося тільки зараз?Володимир Кудрицький, колишній очільник «Укренерго»

Окрім усіх цих проблем з електрикою, ще й попит на неї зростає з боку промисловості та бізнесу, які споживають не менш як 65% усієї електрики в енергосистемі. Для прикладу: дуже інтенсивно зростає оборонне виробництво — з 3 мільярдів доларів у 2023-му до 9 мільярдів доларів у 2024-му, а також продовжує зростати у 2025-му.

А ще в Україні з’явилося понад 100 індустріальних парків — це зазвичай виробничі та складські комплекси, які мають пільги від Кабміну. Їм теж потрібна електрика.

Скепсис і сподівання українського енергосектору

Наразі навряд чи є причини говорити про те, що в якійсь осяжній перспективі електрика стане доступною на всі 100%. 

Якщо зима буде звичайною, нормальною, без якихось суперперекосів, суперморозів, то, ймовірно, будуть вимкнення 12 на 12. Тобто 12 годин буде світло, 12 не буде. Зрозуміло, що з тих 12, коли світло буде, найімовірніше, половина буде в нічний період. Вважайте, що шість годин у денний період буде електроенергія.Юрій Корольчук, експерт з енергетики

«Ми можемо тільки говорити, що ми маємо змогу зробити як країна для того, щоб опалювальний сезон 2026-2027 років минув в інших умовах для нас. І цими заходами є передусім захист того, що можна захистити від “шахедів”. Це насамперед трансформатори на електростанціях і на обленерго. Ми повинні говорити про прискорене розгортання розподіленої генерації, яка має страхувати ці великі станції радянських часів. І ми повинні говорити про якнайшвидше відновлення тої інфраструктури, яка зараз пошкоджена. Упродовж цього опалювального сезону радикальних якихось заходів, які можуть швидко покращити ситуацію, уже вживати запізно. Це треба було робити раніше», — вважає Володимир Кудрицький, колишній очільник «Укренерго».

Олена Лапенко з DiXi Group радить пришвидшити програми енергетичної допомоги від міжнародних партнерів. «Міжнародна допомога може бути значною, і вона відбувається (постачання генераторів, трансформаторів, мобільних блоків), але існують обмеження: логістика, монтаж, відновлення захисту об’єктів потребують часу. Реальні заходи, які можна масштабувати в місячній перспективі, — це передусім мобільні та модульні генератори. Вони швидко доставляються й розгортаються для живлення критичних районів та установ. ЄС і міжнародні фонди вже здійснюють такі постачання, і вони повинні нарощуватися. Це дає відчутне полегшення локально», — зазначає експертка.