У Франції понад 240 жінок стверджують, що урядовець додавав їм у напої незаконний препарат на співбесіді

Про це пише газета Guardian, яка поспілкувалася з трьома постраждалими.

Роками слідчий суддя розглядає звинувачення в тому, що протягом дев'яти років десяткам жінок, які потрапили на співбесіду, високопоставлений держслужбовець Крістіан Негре пропонував каву або чай, змішані з потужним і незаконним сечогінним засобом.

Тодішній чиновник часто пропонував продовжувати розмову на вулиці далеко від місць, де можуть бути вбиральні, кажуть жінки. Деякі постраждалі пригадали, що не встигали вчасно дістатися туалету, відчуваючи сором, що вплинуло на їхнє подальше життя.

Про це вперше заговорили у 2018 році, після того, як колега повідомив про те, що Негре нібито намагався сфотографувати ноги високопосадовиці, що спонукало поліцію розпочати розслідування. Офіцери знайшли комп'ютерну таблицю під назвою «Експерименти», в якій він нібито нотував час вживання препаратів та реакцію жінок.

У 2019 році, після звільнення з державної служби, проти Негре розпочали офіційне розслідування за кількома звинуваченнями, зокрема у сексуальному насильстві. Його адвокатка заявила, що він не коментуватиме ситуацію, поки триває розслідування. Тим часом Негре в очікуванні суду зміг продовжити працювати в приватному секторі.

Луїза Беріо, адвокатка кількох жінок, так пояснює імовірні дії чиновника: «Під приводом сексуальної фантазії, йдеться про владу і домінування над тілами жінок ... через приниження і контроль».

Шість років по тому ця справа стала останньою у Франції, яка привернула увагу до зловживання наркотиками. Перед цим про подібне заговорили, коли Жизель Пеліко відмовилася від своєї анонімності на суді над десятками чоловіків, яких визнали винними у її зґвалтуванні після того, як її колишній чоловік накачував її наркотиками.

Однак кілька жінок, які брали участь у розслідуванні проти Негре, заявили, що їхня справа надто довго розглядалася в суді й це лише посилило їхню травму. 

«Шість років потому ми все ще чекаємо на суд, і це приголомшливо. Це займає надто багато часу. Процес правосуддя завдає більше травми, ніж зцілення. Це не те, чим має бути правосуддя», — сказала одна з постраждалих жінок Емілі, що приховує своє справжнє імʼя. 

Ще одна постраждала — експертка з маркетингу Сільві Делезенн, — яку у 2015 році запросили на співбесіду до міністерства. Їй було 35 років, коли вона зустрілася з Негре і «з ввічливості» погодилася випити кави. Посадовець нібито запропонував жінці вийти на вулицю. Вони довго ходили по саду Парк у центрі Парижа, розташований між площею Згоди, вулицею Ріволі, Лувром та СеноюТюїльрі, а сама співбесіда тривала кілька годин. 

«Але я відчувала дедалі більшу потребу скористатися вбиральнею. Мої руки тремтіли, серце шалено калатало, краплі поту стікали по чолу, і я червоніла. Я сказала: “Мені потрібна перерва”. Але він продовжував йти», — пригадала жінка. 

Зрештою, жінці довелося справити потребу біля краю тунелю, що вів до пішохідного мосту через Сену. У наступні місяці та роки Делезенн звинувачувала себе у тому, що «все зіпсувала». Вона уникала поїздок до Парижа та перестала шукати роботу. 

«Мені снилися кошмари, спалахи гніву. Я не шукала роботи, я думала, що я ні на що не здатна», — пригадала вона.

Чотири роки по тому, у 2019 році, з нею зв’язалася поліція. Правоохоронці виявили її дані в електронній таблиці разом із фотографіями її гомілок. Відтоді їй поставили діагноз посттравматичний стресовий розлад. 

Делезенн наголосила: «Мій пріоритет — щоб це більше ні з ким не сталося».

Ще одна жінка, з якою зв’язалася поліція, — Анаїс де Вос, якій було 28 років, коли вона подала заявку на роботу помічницею очільника міністерства культури у 2011 році. Вона розповіла, що зазвичай не п’є каву, але вирішила не відмовлятися на співбесіді.

Негре самотужки приготував напій, а далі запропонував вийти на вулицю, але де Вос вже була потрібна вбиральня, тож вона попросила повернутися назад. Натомість Негре, за її словами, перейшов дорогу в іншому напрямку, до берега Сени.

«Він подивився мені в очі й сказав: “Тобі потрібно в туалет?”. Це було схоже на розмову дорослого з дитиною. Мені це здалося дивним, тому я відповіла досить холодно», — стверджує жінка та додає, що той запропонував їй піти на склад під мостом, а потім до Лувру, однак у жінки не було грошей, щоби заплатити за туалет. Зрештою, вона пішла до кафе.

Третій співрозмовниці газети Емілі було 29 років, коли у 2017 році їй написав Негре у LinkedIn і запросив до регіонального управління культури у Страсбурзі, де він тоді працював. Він так само приготував їй чай, а потім вони вийшли на прогулянку вздовж річки. 

«Я хотіла до туалету, але він сказав: “Тут немає туалетів. Давайте просто підемо далі”. Він ішов дуже, дуже повільно, зупиняючись, щоб поставити запитання. У мене запаморочилося в голові; я думала, що можу знепритомніти», — каже Емілі.

Пізніше чоловік провів її прямо до приватної вбиральні, що прилягав до його кабінету. За два роки вона дізналася про розслідування з медіа: «Раптом усе стало зрозуміло, але це був величезний шок», — сказала жінка.

Емілі подала заяву до поліції, звільнилася зі своєї роботи у Страсбурзі, а пізніше виїхала з Франції.

Як наголошує адвокатка Беріо, справа мала «надзвичайний масштаб», а тривале розслідування з юридичного погляду рівнозначне «вторинній віктимізації» жінок системою правосуддя. 

Деякі жінки отримали компенсацію у цивільній справі проти держави, де саме міністерство культури не визнали винним. 

Тим часом профспілка працівників культури CGT вимагає, щоби відомство таки визнало свою відповідальність як роботодавця, оскільки, вважають там, існує системна проблема, яка дозволила високопоставленому держслужбовцю «діяти так протягом десятиліття».