За лаштунками дипломатії. Ексглава МЗС Андрій Дещиця про свою участь у брутальних й вульгарних переговорах за зачиненими дверима

Сварка Зеленського з Трампом в Овальному кабінеті стала піком конфронтації між українським та американським лідерами. Чи бачили ви щось подібне за довгі роки своєї дипломатичної роботи?

Я ніколи не бачив публічних сварок подібного масштабу у своїй дипломатичній кар'єрі. Утім, я переживав подібні перепалки особисто за зачиненими дверима. Це була зустріч на початку російської агресії у 2014 році, яка стосувалася України. На переговорах тоді були присутні американці та росіяни.

Це були гострі та жорсткі розмови. Я б навіть сказав — брутальні та вульгарні розмови, але, очевидно, про це не знав світ, адже все це відбувалося за зачиненими дверима. На протокольних зустрічах перед телекамерами дипломатичний етикет зазвичай не порушують.

Чи є сенс говорити про дипломатичний етикет, коли йдеться про зустрічі з людьми на кшталт Дональда Трампа і Джей Ді Венса?

Важко сказати. Я думаю, що Зеленський поводився достойно, представляючи Україну на переговорах з американським керівництвом. Він поводився як лідер країни, яка перебуває у війні. Іноді в мене складається враження, що президент Трамп і частина його адміністрації не до кінця розуміють, що відбувається в Україні, або не хочуть цього розуміти. Саме тому вони подекуди підтримують проросійську позицію.

Позиція, яку займає Трамп стосовно України, є значною мірою результатом російської роботи, пропаганди та впливу. У такій ситуації, коли триває велика війна в Європі, говорити про якісь дипломатичні протоколи не зовсім логічно. Звичайно, є певні норми спілкування на найвищому рівні, яких потрібно дотримуватися. Однак представники адміністрації Трампа, схоже, не відчувають того стану, в якому перебуває український народ і президент України. Мало хто з адміністрації Трампа відвідував Україну під час повномасштабної війни, тому тут є дисбаланс.

Наприклад, Джо Байден відвідував Україну як віцепрезидент Сполучених Штатів кілька разів ще на початку російсько-української війни у 2014 році. Він також приїздив до Києва під час повномасштабного вторгнення. Він добре знає і розуміє Україну. Для того, щоб мати хоча б якесь уявлення про те, що відбувається, і розуміти, наскільки загрозливою є ситуація, наскільки серйозними є наміри росії продовжувати війну далі, треба хоча б раз побувати в Україні.

Зеленському треба було запросити Трампа і Венса поїхати в ту саму Одесу. Наприклад, Венс сказав, що Одеса повністю зруйнована росією. Такі заяви свідчать про те, що Трамп і його команда не володіють достовірною інформацією або мають неправдиву інформацію з російських джерел.

Схоже, Дональд Трамп остаточно став на бік росії. Чи є шанс змінити його позицію?

У мене складається враження, що все ж таки адміністрація Трампа, а можливо, і сам Трамп, уже ухвалила для себе рішення, на якому боці вони стоять. Вони цілком готові підтримувати росію і лише шукають приводу для цього. Водночас вони явно не хочуть говорити цього напряму. Вони голосують разом із росією за резолюцію з питань України в Раді Безпеки ООН і виправдовують себе тим, що хочуть досягти миру та уникнути конфронтації. Однак такі дії демонструють, що Сполучені Штати зараз разом із росією, а не з Європейським Союзом і Україною. Це сигнал того, що вони вибрали бік, але сказати про це публічно не наважуються.

Напевно, їм не вистачає сили вплинути на позицію росії, тому вони вирішили показати, що це Україна не хоче миру. Трамп використав зустріч із Зеленським, щоб звинуватити президента України в тому, що він буцімто не хоче завершення війни.

Однак сварка Трампа із Зеленським мала зворотний ефект, бо весь світ побачив, як Трамп і його адміністрація поводяться зі своїми партнерами. Усі побачили, що Трамп більше поважає путіна. Усьому світу стало очевидно, що Трамп не підтримує Україну, на яку напали, а сприяє москві.

Чи може безпековий саміт у Лондоні свідчити про готовність Європи посилити підтримку України? Чи все обмежиться лише проукраїнськими заявами?

Після зустрічі Зеленського з Трампом багато європейських лідерів публічно підтримали українського президента. Це дуже важливий момент, який відображає їхню позицію. Я думаю, що охолодження стосунків США з Україною відкриває нові можливості для європейського континенту. Європа зацікавлена в тому, щоб зміцнити свою оборонну політику. Саме зараз Європа має шанс створити механізми для того, щоб не тільки консультуватися, але й мати змогу швидко й ефективно ухвалювати рішення у разі загроз. Передусім ідеться про військові загрози з боку росії.

Очевидно, що Європа довгий час не відчувала загроз. Вони насолоджувалися безпекою, стабільністю і спокійним життям, навіть коли такі загрози почали виникати. Європейці фактично проігнорували вторгнення росії в Грузію у 2008 році та анексію росією Криму й окупацію значної частини території України у 2014 році. Лише у 2022 році Європа почала пробуджуватися і задумуватися над посиленням своєї обороноздатності.

Нинішня політика адміністрації Трампа є досить серйозним сигналом для Європи про те, що Сполучені Штати не будуть за неї воювати. Принаймні доки Трамп є президентом, Європі буде важко покладатися на захист з боку США. Треба дбати про свою безпеку самотужки. Це трагічний момент для європейських країн, які десятиліттями покладалися на Америку в питаннях оборони. Однак розуміння нових реалій стимулює Європу докладати більше зусиль для зміцнення власної оборони й посилення підтримки України. Саміт у Лондоні демонструє, що таке розуміння дійсно є.

Важливу роль у безпеці Європи відіграватиме Україна. Дуже добре, що президент Зеленський взяв участь у цьому саміті.

Україна намагалася використати договір про корисні копалини зі Сполученими Штатами, щоб отримати гарантії безпеки від Америки. Однак ця угода так і не була підписана. Чи можливі дієві гарантії безпеки без участі США?

Я думаю, що ця угода була своєрідним приводом для того, щоб отримати нагоду налагодити діалог між Україною та Сполученими Штатами. У цьому договорі багато незрозумілих моментів, а гарантії безпеки взагалі відсутні. Тому я не знаю, чи варто нам боротися за те, щоб цей договір зрештою таки був підписаний.

Очевидно, ставити питання про гарантії безпеки для України варто — у межах цього або іншого договору. Нам потрібні не тільки гарантії безпеки з боку Європи. Ми потребуємо таких гарантій і з боку США. За це треба боротися. Я думаю, що зі Сполученими Штатами треба працювати далі для того, щоб отримати дієві гарантії безпеки. Ми маємо працювати над тим, щоб вони змінили свою позицію. Сполучені Штати мають бути на нашому боці.

Чи зможе українське керівництво врятувати стосунки з адміністрацією Трампа в такій непростій ситуації?

У дипломатії завжди є шанси для того, щоб налагодити стосунки з іншою стороною. Я думаю, що в керівництва України є можливості налагодити стосунки з адміністрацією Трампа або безпосередньо з президентом Трампом. Ще нічого не втрачено.

Звичайно, Дональд Трамп — своєрідна особа, якщо говорити дипломатично. Однак треба намагатися налагодити з ним стосунки, тому що нам потрібна підтримка Сполучених Штатів. Європі також потрібна підтримка Америки. Нам всім потрібна співпраця, особливо у зв'язку з російською агресією.

Як показала зустріч українського й американського президентів у Вашингтоні, росія активно працює з оточенням Трампа і намагається перевербувати їх на свій бік. Тому нам також потрібно активно працювати й шукати підхід до Трампа і його адміністрації, щоб все-таки схилити їх на наш бік.

Чи призведе охолодження стосунків між Трампом і Зеленським до повної зупинки американської допомоги Україні?

Я не беруся робити прогнозів. Треба дивитися на певні дії та рішення адміністрації Трампа. Те, що сталося в Овальному кабінеті у п'ятницю, — це значною мірою були емоції. Важко сказати, чи буде Трамп керуватися емоціями для того, щоб ухвалити рішення про зупинку постачання зброї Україні, чи він ухвалив таке рішення вже давно.

Принаймні поки що США продовжують постачати Україні зброю, наскільки мені відомо. Однак Києву потрібно враховувати ймовірність зупинки американської допомоги. Такий сценарій можливий.