Мексиканський біолог, який вижив після укусу акули в голову, сподівається знову зустріти її

Мексиканський біолог Маурісіо Ойос у вересні пережив напад акули, коли та вкусила його за голову. Зараз він одужав і хоче знову пірнути в місці, де зустрів її.

Про це він розповів в інтерв’ю BBC Mundo.

Маурісіо Ойос, морський біолог з більш як 30-річним досвідом вивчення акул у їхньому природному середовищі, перебував у дослідницькій поїздці в Коста-Риці, коли 27 вересня на нього напала галапагоська акула.

Чоловік розповів, що перед тим, як він пірнув, його попередили про присутність акули у воді. Разом із колегами Ойос прикріплює акулам акустичні мітки, щоб визначити місця їхнього спарювання та нересту в межах своєї роботи.

Акула перебувала на глибині 40 метрів, і Ойос сказав капітану човна, на якому він перебував, що буде там «щонайбільше п’ять хвилин».

Потім він пірнув і почав повільно спускатися. Тоді повз нього пропливла «гігантська самка» завдовжки від трьох до трьох з половиною метрів і попрямувала до дна. Ойос тим часом розташувався так, щоб прикріпити мітку до основи її спинного плавця.

Однак біолог зауважив, що ця тварина реагувала інакше, ніж інші акули: «Очевидно, що кінчик — металевий кінчик, прикріплений до кабелю, що звисає із зонда, — заходить всередину, і, на відміну від інших акул, яких я мітив і які відразу втікали, вона обертається й дивиться на мене».

Він згадує, що дивився на акулу, коли та відпливала, але потім вона раптово кинулася на нього.

«Я опустив голову і відчув, як її нижня щелепа впилася в мою щоку, а верхня — у мою голову. Я був там, мабуть, секунду, не більше, усередині її щелепи, а потім вона просто знову її відкрила», — розповів Маурісіо Ойос.

29 зубів галапагоської акули залишили Ойосу глибокі рани на обличчі та голові, але, окрім цього, вони перерізали кисневу трубку його акваланга.

Тобто, навіть виживши після нападу акули, він усе ще перебував у смертельній небезпеці: із його кисневої трубки не виходило повітря, його маска була розірвана, а забарвлена кров’ю вода затуманювала видимість.

«Коли я зрозумів, що зі шланга не виходить повітря, я схопив інший шланг, який ми називаємо “восьминогом“ і який використовується для подачі повітря іншим людям, якщо їм це потрібно. Але потім я зрозумів, що регулятор не працює […]», — розповів учений.

Він підрахував, що має менш як хвилину, щоб дістатися поверхні, і почав плисти на світло, водночас намагаючись уникати різких рухів, які могли б привернути увагу акули.

Коли Ойос дістався поверхні, капітан, побачивши його стан, зателефонував до паркової охорони. Пізніше команда парамедиків надала йому допомогу.

Ойос розповідає, що йому пощастило, адже він не лише вижив після нападу, але й жодна з його ран не спричинила зараження, а процес загоєння зайняв менше часу, ніж очікувалось.

«Вони (лікарі — ред.) сказали мені, що моє одужання було неймовірним. Після операції лікарі зізналися, як сильно вони хвилювалися через інфекцію, оскільки рана була на обличчі, а це прямий шлях до мозку», — згадує біолог.

Він наголошує, що така поведінка акули була цілком нормальною для тварини, яка зіткнулася з потенційною загрозою. До того ж чоловік каже, що після інциденту став ще більше поважати цих тварин.

Вказуючи на шрам на щоці, він зазначає: «Це доказ того, що ця самка подарувала мені життя, я не можу сказати інакше. І це дасть мені змогу й надалі добре відгукуватися про акул і виступати за їхнє збереження в майбутньому».

Маурісіо Ойос вже забронював наступний дайвінг-тур на 14 листопада. А пізніше він сподівається знову зустріти ту саму акулу, після нападу якої вижив.

«У січні я їду на острів Кокос, у нас запланована поїздка з 20-го по 27-ме число. І, звісно, я поїду до Рока-Сусія (місце, де стався напад — ред.), я буду там пірнати», — розповів біолог.