Що таке небінарність і чому вона викликала суперечки після «Євробачення»
Перемога Nemo зі Швейцарії на «Євробаченні», схоже, застала українців зненацька: соцмережами неслися трансфобні й гомофобні сварки, а медійники дискутували про займенники й правила української мови.
Що таке небінарність і як коректно говорити про небінарних людей — у матеріалі hromadske.
То хто це такі?
«Небінарні люди — це збірний термін на позначення тих випадків трансгендерності, за яких гендерна ідентичність людини є іншою, ніж жіноча або чоловіча. Вони можуть як мати, так і не мати потреби в трансгендерному переході», — пояснює організація «Інсайт» у своєму глосарії.
Директорка громадської організації Resistance Камілія Сафарова позиціює себе як небінарну людину. Частіше щодо себе використовує займенники «вона/її», але для неї це не принципово. Пояснює, що небінарність — це загальний термін для всіх ідентичностей, які не входять у класичну бінарну систему, де є тільки чоловіча або жіноча ідентичність.
«Моя небінарність — це супротив патріархальній бінарній системі. І взагалі, чому в людини мають бути якісь аргументи, щоб бути собою? Тобто людина з блакитними очима ж не пояснює, чому так сталося, та не наводить аргументи, які "дають їй право" бути блакитноокою», — каже Камілія.
Димко Бабич використовує щодо себе займенники «вони/їх» і схиляється до визначення небінарності як гендерної ідентичності, яка не чітко чоловіча, і не чітко жіноча.
«Я були б раді, щоб хто-небудь пояснив, як він себе відчуває чоловіком чи жінкою, і чому саме. Поки подібні спроби зводилися до опису геніталій, і дуже швидко завершувалися на питанні "чи перестанеш ти бути чоловіком, якщо їх відрізати"», — каже Димко про дискусії з тими, хто заперечує небінарність.
І додає, що гендер сконструйований соціально, на відміну від статі, яку поєднують з біологічними ознаками (хромосоми, статеві органи тощо).
Поняття гендеру добре пояснює довідник безбарʼєрності. Якщо зайти у магазин іграшок, то у секції для дівчаток будуть ляльки, дитячий посуд, візочки. А для хлопчиків — машинки, пістолети тощо.
«Дівчаткам з дитинства приписують те, що вони будуть майбутніми мамами, займатимуться домогосподарством, а хлопчикам — ролі захисників, пожежників тощо. Ось ці соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків, і є гендером», — йдеться у довіднику.
«Я не відчуваю себе жінкою, а проміжного варіанту немає»
Камілія Сафарова стверджує, що небінарні люди стикаються з великою кількістю нерозуміння, гейту та знецінення навіть всередині трансгендерної спільноти, не кажучи вже про решту соціуму.
«Серед проблем небінарних людей — неможливість мати документи, які відповідають ідентичності, та місгендерінг (коли людина пояснює, як до неї звертатись, але до неї продовжують звертатись, спираючись на зовнішній вигляд). А ще — соціальний тиск та неприйняття», — додає вона.
Виникає питання, яка різниця між небінарними та трансгендерними людьми.
Димко пояснюють це так: «Технічно ми підпадаємо під трансгендерних людей. Водночас є уявлення, що є “правильні” транслюди — це ті, які змінюють стать, сідають на гормони й міняють документи, а є ми, які не можемо отримати цю довідку від психіатра, що ми транслюди. Бо діагностика не передбачає взагалі існування небінарних людей.
Але я, наприклад, не бачу сенсу для себе отримувати таку довідку і робити трансгендерний перехід, тому що я не відчуваю себе жінкою, а проміжний якийсь варіант людство досі не придумало».
Як говорити про небінарних людей?
Небінарні люди використовують займенники, які відповідають їхній ідентичності: вона/він/воно/вони. «Воно» вживають нечасто через негативне забарвлення, натомість «вони» — більш популярний через гендерну нейтральність.
Найкраще — запитати небінарну людину, які займенники вона використовує, або ж почути, як вона сама себе називає. Зазвичай небінарні люди відразу озвучують свої «неочевидні» займенники, каже Камілія.
Після «Євробачення» медійники влаштували запеклі дискусії щодо того, як же писати про переможців конкурсу Nemo, які є небінарними.
Наприклад, головна редакторка видання «Гендер в деталях» Тамара Злобіна відстоює реакцію мови на запит суспільства: «Є явище — є мовний відповідник. Якщо нове явище — нововведення, це нормально».
Водночас редакторка Ольга Васильєва дещо іншої думки: «Вони можуть називатися хоч глечиками, але в текстах ми можемо це передавати тільки в прямій мові, а в непрямій — вказуючи, що він або вона називає себе глечиком».
Тобто писати «особа, яка перемогла» і поруч «вони отримали» — це, за її словами, груба логічна та синтаксична помилка. Така сама, як і «психолог сказала». Правильно, вважає Васильєва, було б так: «Особа, яка перемогла в конкурсі. Вона отримала 591 бал».
Медіакритик Отар Довженко пропонує компромісний варіант: оскільки вживання множини, середнього роду чи інших нетипових форм ускладнює розуміння, варто пояснювати на початку тексту, що йдеться про небінарних людей.
«Тут важливо відокремити ідеологічні аргументи від лінгвістичних. Я підтримую право небінарних людей бути тими, ким вони є. Тому серце каже “так”. Але там, де сьогодні множина, завтра хтось зажадає, аби ми замість займенників ставили піктограми й озвучували їх горловим співом. Довести ідею до абсурду тут дуже легко, і охочі точно знайдуться.
Тому на вопріс “як медіа називати небінарних людей” я відповім так: із турботою про аудиторію. Оскільки вживання множини, середнього роду чи інших нетипових форм ускладнює розуміння, його треба пояснювати. Прямо в дужках чи без дужок: “Це небінарна людина, яка просить говорити про неї у множині”. У кожній публікації, угу. Після цього — окей, пишемо, що євромонатік заспівали пісню», — пояснює Довженко.
