То годинничок цокає? Чи можливо боротися зі старінням

«Певні моменти виступу Байдена я аналізував як невролог. У нього була проблема зі згадуванням необхідних слів. А поки він їх згадав, то забув попередній контекст розмови. Така проблема часто є в людей віком за 80 років і може бути однією з ознак неврологічних порушень», — каже кандидат медичних наук, вчений секретар Інституту Наука, що вивчає процес старіння людини.геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова, керівник відділу вікової фізіології та патології нервової системи Віктор Холін.

«У віці 80+ Фактичний функціональний стан людини після 60 років, що дозволяє успішно виконувати професійні і повсякденні задачі. Оцінюється у % відповідно можливостей здорового робітника 22-25 років.залишкова працездатність людини становить 5-10%. Уже активується біологічний розвал організму, що починається після 70 років», — заінтригував нас доктор медичних наук, професор, завідувач відділу соціальної геронтології і Наука, що вивчає вплив умов життя на старіння людини.герогігієни, керівник лабораторії професійно-трудової реабілітації Інституту геронтології Олександр Поляков.

Коли починається старіння мозку

«Знародження і до 25 років системи людського організму виходять на максимальний рівень ефективності й працездатності. Кілька десятиліть вони перебувають у збалансованому стані, а потім починається старіння. Це природний процес», — говорить Віктор Холін. 

За його словами, мозок людини має плюс-мінус сталу кількість клітин — приблизно 86 мільярдів. Клітини мозку постійно відмирають, але кількість зберігається завдяки активному поділу, що забезпечує необхідний для функціонування людини баланс.

«Найбільш інтенсивно поділ клітин відбувається до 25-30 років. Але його швидкість із віком зменшується, і нових клітин стає замало, аби компенсувати втрати. Якщо формулювати примітивно, то процес старіння мозку починається тоді, коли гине більше клітин, ніж відтворюється. Зазвичай цей процес починається після 50 років», — пояснює геронтолог.

Найперші ознаки того, що мозок почав старіти, — це зменшення швидкості реакції на зовнішні подразники й погіршення пам’яті про нещодавні події. Приміром, ось ви поклали ключі й не можете їх знайти, доручили купити такі-от продукти й знову їх перелічуєте.

Ще одна ознака — погіршення так званої розподільчої уваги. Тобто людині стає важко одночасно тримати в голові кілька фактів і їх зіставляти. Наприклад, важко стало одночасно стежити за сигналами світлофора й поведінкою пішоходів та тримати безпечну дистанцію з іншими автівками.

А ще показовою є… швидкість ходи людини. Вона красномовно сигналізує про якість роботи мозку. Старіє мозок — уповільнюється хода. Також може уповільнитись і темп мовлення.

«З одного боку, старіння мозку спричиняє розвиток мозкових патологій. Але з іншого боку, є хвороби, що прискорюють старіння мозку. Ожиріння, гіпертонія, діабет 2 типу тощо. Через їхній негативний вплив на мозок прискорюється, приміром, розвиток Захворювання, що починається з поступового погіршення пам'яті та розумових здібностей і може призводити до повної втрати здатності до самообслуговування та соціальної дезадаптації.хвороби Альцгеймера. Під впливом цих хвороб негативні зміни в мозку відбуваються хоч і повільно, але неухильно. Саме в цьому їхня підступність», — зауважує Віктор Холін.

Він стверджує, що вірогідність настання неврологічних патологій, які погіршують роботу мозку, після 60 років подвоюється з кожним п’ятиріччям. Кожна друга людина віком понад 80 років має Тобто патології, які спричинюють погіршення процесу пізнання, мислення, усвідомлення тощо.когнітивну патологію. Тобто кожна друга людина не може ефективно працювати в умовах, коли, зокрема, одночасно треба розв’язувати кілька завдань. 

Хвороби мозку на початкових етапах буває важко відрізнити від природних вікових змін. Але зазвичай вікові зміни не впливають на повсякденне життя людини.

Чи можна вплинути на швидкість старіння мозку

Мозок кожної людини старіє за індивідуальним графіком. При цьому старіння, як і будь-який процес, можна пришвидшити або уповільнити. Віктор Холін звертає увагу на дуже прості, але дієві речі, які треба застосовувати комплексно:

«Якщо ми постійно вивчаємо щось нове, збільшується кількість Нейронні ланцюжки, якими передається інформація від однієї ділянки мозку до іншої.нейронних зв’язків у мозку, відповідно його старіння уповільнюється. Щоденні 15-хвилинні фізичні вправи можуть подовжити життя на 3 роки, а регулярні позитивні емоції здатні омолодити наш мозок на 5-8 років. Якщо людина цілеспрямовано дотримується Увага рослинній їжі, рибі, морепродуктам і молочним продуктам, м'ясу птиці. Обмежене вживання солодощів, червоного м'яса, яєць.середземноморської дієти, то стан її мозку в літньому віці буде кращим, ніж у прихильників інших дієт. І навпаки: алкоголь, стрес, неякісна їжа, відсутність інтелектуальних і фізичних навантажень вкорочують вік мозку й життя загалом».

Позитивним емоціям геронтолог радить приділяти особливу увагу. Тим більше зараз. Займатися тим, що приносить задоволення. Адже позитивні емоції стимулюють мислення, увагу, пам’ять, розвиток здібностей. 

Однак для користі організму навіть позитивні емоції треба дозувати. Адже емоційний драйв має свою ціну: коли людина щось робить у стані емоційного піднесення, вона витрачає більше енергії, ніж у стані спокою. На підтвердження цього Віктор Холін розповів про експеримент, який проводили в Інституті геронтології:

«Ми вивчали позитивні емоціогенні зони мозку — саме вони генерують відчуття задоволення. Стимулювали їх у тварин: після натискання кнопки тварини відчували позитивні емоції. Цей стан настільки приємний для організму, що тварина прагнула перебувати в ньому постійно. Але через деякий час щурі могли навіть вмирати, тому що мозок витрачав усі свої резерви, аби забезпечити позитивний емоційний стан, і не мав сил підтримувати життєдіяльність організму загалом».

Здатність розуміти себе й іншого

Спілкування — це дуже часто про емоційну взаємодію між людьми, про здатність контролювати свої емоції.

«Наші американські колеги встановили, що люди з віком краще регулюють свої емоції, ніж у молодості, якщо не мають певних хвороб, які пов’язані з погіршенням Пов'язані із здатністю розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати. аналізувати інформацію.когнітивних функцій», — говорить Віктор Холін.

Така сама ситуація і зі здатністю логічно й креативно мислити, творити: якщо немає хвороб мозку, у похилому віці людина мислить так само якісно, як і в середньому віці, а креатив може продукувати, як і 20-річні. Хоча швидкість обробки інформації при цьому зменшується. Тобто людині літнього віку треба більше часу, ніж молодій, аби відреагувати на ситуацію чи інформацію. Відтак більше часу — на ухвалення рішення. А в умовах стресу цей час відчутно збільшується.

«Тому на роботу, що вимагає швидкої реакції і швидкого ухвалення рішень у стресовій ситуації, приміром в авіадиспетчери, не беруть людей старших 45 років», — зауважує науковець.

Зате з віком збільшується словниковий запас. І якщо літня людина не має труднощів із пам’яттю, згадуванням, концентрацією уваги, вона може ефективно використовувати це для спілкування, у публічних виступах, під час полеміки тощо.

«Індивідуальні особливості старіння мозку дуже впливають на якість комунікування, здатність вести діалог, фокусуватися на проблемі. Є люди, у яких навіть у 80-90 років зберігаються ці спроможності. Згадайте, приміром, Борис Патон (1918-2020) у столітньому віці очолював Академію наук України.Бориса Патона. Щоправда, темп мовлення в них сповільнюється, але якість діалогу залишиться досить високою. Крім того, якщо діяльність людини з молодих років була пов’язана з веденням дискусій, творчістю, то свої спроможності їй легше буде зберегти й у старості», — зазначає Віктор Холін.

За словами геронтолога, зазвичай людина відчуває негативні зміни в роботі свого мозку раніше, ніж лікар зможе діагностувати якусь неврологічну хворобу. І тут питання: як же людині реагувати на ці відчуття? Чи може вона адекватно оцінити масштаб негативних змін? Наприклад, Байден не збентежився своїм станом під час телемарафону і не зняв свою кандидатуру з президентських перегонів.

«Одні люди усвідомлюють проблему й закінчують зі своєю професійною діяльністю. Інші не усвідомлюють, роблять помилки, створюють конфліктні й проблемні ситуації на роботі. І тут уже питання до їхнього оточення. Сім’я Байдена, приміром, за те, щоб він продовжив перегони. Є фізіологічні проблеми, а є політичні інтереси», — розмірковує Віктор Холін.

Чи можуть літні люди працювати так, як молоді

Вік, який визначає реальний фізичний стан людини. На нього впливає генетична спадковість, спосіб та умови життя, хвороби, екологія тощо.Біологічний вік і календарний зазвичай не збігаються. Тому після досягнення пенсії хтось іде на заслужений відпочинок, а хтось ні — тут теж спрацьовує природний відбір. Але на робочому місці людині у 60+ необхідно видавати такий самий результат, як і її 20-річним колегам. То як це можливо? Завдяки зміні стратегії виконання завдання. Вона у літніх людей інша, ніж у молодих.

«Свого часу я проводив експеримент щодо швидкості Психомоторика — сукупність свідомо керованих рухових дій.психомоторної реакції у набірників тексту різного віку — треба було натиснути кнопку, щойно загоряється світло. Так от, набірниці старшого віку натискали її пізніше від молодих. При цьому швидкість набору тексту була в них вища. Тому що вони з одного погляду запам’ятовували все речення для набору, а молоді запам’ятовували текст послівно, і їхня робота уповільнювалася. Молода людина працює ривком, щоб швидше. А літня хоч і повільніше, зате вдумливо, без зайвих рухів», — говорить геронтолог Олександр Поляков.

Запропонуйте молодому і старому перенести, наприклад, 100 цеглин з одного місця на інше. Молодий зробить це за два ривки. Літній носитиме за один раз по кілька цеглин, але теж перенесе. Молодий виконає завдання користуючись із м’язової сили, а літній, крім м’язової сили, має залучити ще й фізичну витривалість, зіставити обсяг завдання і свої фізичні можливості тощо. Тобто літня людина для виконання роботи мусить мобілізувати більше різноманітних ресурсів організму, ніж молода.

«Стратегія виконання завдання — це поведінковий алгоритм, який дозволяє літній людині виконати однакове з молоддю завдання, враховуючи свої фізичні й інтелектуальні можливості. Якщо літня людина працюватиме в режимі молодої, вона може захворіти. Організм як біосистема налаштований на самозбереження. Тому спочатку стратегія для певного виду робіт обирається літньою людиною інтуїтивно, згодом — свідомо і продумано. Літня людина шукає можливості виконати завдання не якнайшвидше, а з найменшими втратами для свого організму. Іншого виходу вона не має, адже резерви старого організму обмежені», — зазначає Олександр Поляков.

Обрати ефективну стратегію виконання літній людині допомагає професійний досвід. Однак, за словами геронтолога, будь-який досвід має свою межу. З віком, на жаль, настає момент, коли вже й досвід не допоможе виконати певну роботу. Тому що досвід — це одне, а фізична й інтелектуальна неспроможність — інше.

«Виникає потреба переформатувати стратегії виконання і застосовувати технології, адаптовані для людей літнього віку — так звані геронтотехнології. Щоб вони враховували вікові погіршення зору, слуху, м’язової сили тощо. Приміром, якщо молодий працівник здійснює доставку на електросамокаті, то літня людина з погіршеною координацією рухів якісно виконає це завдання, якщо її пересадити на триколісний велосипед. У молодому віці людина підлаштовується під можливості технологій, а з віком бажано, щоб технології підлаштовувалися під можливості людини», — зауважує Олександр Поляков.

Він наполягає, що літній людині дуже шкідливо робити надзусилля, аби в професійній діяльності не відставати від молодших колег, бо надзусилля виснажують її організм. За словами Полякова, працівники старшого віку мають бути цінні не інтенсивністю, а ефективністю праці. Так, японський концерн Toyota залучає літніх працівників до філігранних завдань кінцевої збірки машин, що непідвладні навіть роботам.

«Є інтенсивність праці, є намагання роботодавців подовжити робочий день, а є фізіологія. Ще учні фізіолога Павлова довели, що тривалість роботи має бути удвічі меншою від тривалості відновлення після роботи. Тобто 8 годин працюємо, 16 годин відновлюємося — такий режим оптимальний для фізіології людини. І відновлення має бути не лише після роботи, а й під час — ось чому необхідні повноцінні перерви на обід. А коли ми говоримо про літню людину, то працювати вона повинна 50% робочого часу, але оплату отримувати за 100%. Японці це практикують», — наголошує геронтолог Поляков.

Наздогнати технології

Ще якісь 20 років тому людині достатньо було раз на кілька років пройти курси підвищення кваліфікації, щоб опанувати нові технології та методи роботи. Сьогодні ж технології змінюються так швидко, що є необхідність постійного й безперервного навчання.

На жаль, люди літнього віку дуже відстають від молодих колег в опануванні цих технологій. Про це свідчать результати відповідних досліджень, проведених Інститутом геронтології серед учителів і студентів.

«Приблизно 60% учителів (допенсійного віку) не мали відповідних цифрових навичок. Можливості свого телефона вони використовували усього на 15%, тоді як студенти — на 30%. Якщо говорити про людей віком 60+, то десь 80% із них відстають від сучасних технологій. Зокрема, через те, що вікове погіршення зору, слуху, тактильної чутливості, координації рухів зменшує їхню можливість працювати із гаджетами», — констатує Олександр Поляков.

Але цьому людина може протистояти. Приміром, виконувати тренувальні вправи для концентрації уваги, примушувати себе якнайбільше використовувати гаджети в повсякденному житті — від оплати комунальних послуг до запису в електронну чергу в поліклініці. Логіка проста: що більше людина активізуватиме свої спроможності, то довше вони їй слугуватимуть.

***

Застосування новітніх технологій знизило фізичне напруження людини для виконання роботи, а успіхи медицини суттєво покращують здоров’я. І якщо у другій половині XX століття процес старіння прискорювався після 50 років, то тепер — після 70. Люди в середньому отримали ще 20 років життя, яке може бути дуже активним. Здоровий спосіб життя, інтелектуальні й фізичні тренування зможуть подовжити цю активність і відтермінувати старіння.