«Хейт — це весело». Кажанна про «тупорилі формати», пости Єрмака, хейт у TikTok, мініскандал і перший сольний концерт

Про себе

Мені не подобається оце «я співачка», взагалі не подобається якось себе класифікувати. Це як якесь тавро неприємне. 

Я мисткиня. Я займаюся музикою і не тільки. Мій дар і завдання — глибоко відчувати цей світ і просто допомагати людям прорефлексувати з допомогою мого контенту, музики, мистецтва і чогось там ще, що я створюю.

Про пости Єрмака

Я заходжу в його Telegram-канал, там щось типу «ми на засіданні», якісь перемовини, а потім — Кажанна «Дупа огірка». Я офігіла. Я репостнула пости Єрмака не тому, що «ого-го, прикольно, хтось мене там постнув з Офісу президента». А тому, що прикольно, що людина в 40+ років слухає мене. Просто це не моя аудиторія в основному. 

Про колег

Загалом у мене така позиція співіснування зі всіма людьми в індустрії — я всіх люблю, я фанатка всіх. Якщо мені хтось подобається, я завжди поширю, навіть якщо це маловідомі артисти.

У нас просто всі такі мовчуни. Є тема про «тихі донати» — «я задоначу і промовчу», — а є «тихий донат» у нашу культуру, коли людині подобається якийсь артист, але «він маловідомий, його ще ніхто не знає, не слухає, я не буду про нього розповідати». 

А я навпаки. Я знаходжу когось там із трьома тисячами слухачів, але це музика просто офігенна. І на мене підписані люди більш популярні, ніж я, вони перепостили, інші, ще інші — і так ми можемо розвиватися. Тому що реально в нас ніби два світи. Є ті, хто ствердився ще до повномасштабки, і є якісь нові, які не можуть ніяк прорвати стелю в оцю медійність і хоч кудись вийти вгору, популяризуватися. 

Що було до «Дупи огірка»

Я все життя пишу, але воно було в стіл, бо я не знала, як, куди й що. Мені завжди здавалося, що треба піти на талант-шоу типу «Х-фактора», але коли я виросла, «Х-фактори» закінчилися. І я така: «Боже, що робить?» Ще й війна почалася. Я закінчую інституту і така — ну все, на завод. 

Зараз я пишу альбом. Про «Дупу огірка» хочу, щоб усі забули нарешті, бо це був прикол. Поки що в мене не було сольних концертів, тому на першому я ще її заспіваю, а далі — ні.  

Часто думаю, що я б хотіла паралельно з творчістю мати щось іще. От, наприклад, слухаю подкаст з OTOY, і він каже: «Коли мені немає чого сказати в музиці, то я йду в ІТ, працюю і повертаюся в музику, коли є що сказати». От я б теж так хотіла. 

Але я дуже багато працювала на чорних роботах. Нічні зміни, якусь там шаурму крутила на вокзалі. Тож щойно почалася кар’єра, я одразу ж пішла з ТРЦ. Така — поголодуємо, але більше не повернемося. 

Про вокал та комерційні голоси

Я все життя займаюся вокалом. Сама, вдома. Мені подобається інтуїтивним таким шляхом іти. Коучам я не довіряю. Я завжди приходжу, а вони погано співають.

У чужих вокалах я насамперед звертаю увагу на тембр, щоб він запам’ятовувався, це важливо. Мене, до речі, дуже бісить в індустрії, що найбільше поважають оцей типу високий жіночий голосочок. І дуже багато топових співаків, не тільки наших, задавлюють свій природний тембр. Є багато прикладів артистів, які мають гарні голоси, але просто нявкають і все. 

Про соцмережі 

Найтоксичніші стосунки в мене з TikTok. Мене банили 10 разів, здається. За мову ворожнечі. Там усе — мова ворожнечі. Це треш. 

Я не вважаю, що TikTok може просувати в якійсь довгостроковій перспективі. Він може дати пуш одноразовий, перший. Мені здається, секрет успіху взагалі в тому, щоб знову і знову доводити, що ти цікавий. 

Просто потрібен час, щоб вибудувати свою якусь особисту стратегію щодо TikTok, соцмереж і всього іншого. Головне не писати «Ви думали, що українська музика — повне лайно? Зараз я вам покажу свою нову пісню», а там — «стрибали лами» і просто якийсь треш.  

Про критику і хейт 

До мене постійні претензії. Здебільшого навіть не через творчість, а тому, що я жінка. Я завжди буду «не така». Я жодного разу, жодного релізу не пам’ятаю, щоб мене не обісрали просто за те, що я існую. 

Обсирають в основному в TikTok. Іноді просто доходить до абсурду. Коли я виступала на фестивалі Atlas Weekend, у мене були сірі колготи в сіточку і здалеку було знімання. І коментарі такі: «О боже, у тебе що, ноги волохаті, ти що». Я так ржала з цього. Навіть якби так, окей, але це ж навіть не так було. Це треш.

Хейт тим і відрізняється від критики, що він не виправданий нічим. Людина просто пише: «Ти лайно». А я це лайкаю завжди, типу мені по приколу. 

Але є межа, за яку не можна заходити. Я недавно потрапила в такий мініскандальчик. Проходила біля ЦУМу, мала дуже повсякденний вигляд, навіть поганий, бо я була після хвороби й запухла від алергії. А там оце «Скільки коштує ваш лук?». А на мені футболка з секонду з написом Rock Style, їй 7 років, здається, і якісь джинсики затерті. І я кажу: «На мені реально нема брендів, чесно, вже не стала там щось вигадувати». 

А я ще в поганому психологічному стані, і ця алергія, око запухло. Ще організм з короною боровся. Словом, мені було погано. А ця фігня залетіла там зараз на два мільйони, щось таке.

Я заходжу на це відео, а в коментарях: «Чо така опухла, ти чо алкашиха?». І в цей момент мені стало так боляче. Ну як можна взагалі таке писати. Мене це зачепило, я записала сторизи — і це розлетілося ще більше. Хтось перезалив цю мою реакцію, люди паразитували трошечки.

Думаю, багато кому таке болить. Мене взагалі обурюють оці тупорилі формати «Скільки коштує ваш лук?». Та яка нафіг різниця скільки коштує? Що це міняє? 

Про акторський досвід

Я не можу назвати себе акторкою, тому що це було в студентстві. Не можу себе назвати професіоналкою, але це дало базу. 

У нас були вистави в театрі «Золоті ворота». Я завжди грала всяких комедійних тіток, бабусь. Я приколістка реально, я не можу грати оцих героїнь, які млосно зітхають. Це дуже нудно. І в музиці так само.

У нас офігенні актори в Україні, але дуже сумна історія із середовищем та умовами, які їх оточують. Театральні актори — це найбільш недооцінена професія серед митців. Це нереальні люди, які вміють просто все: на колесі їхати, дути в сопілку і ще й пританцьовувати чи реп читати паралельно. 

Але досі є оті тупорилі стереотипи. Ще коли я у 2018 році вступала, вони були. Зріст 170-180 см, русяве довге волосся. Або ти маєш бути типажною дівчиною. І мене це так дратує просто. 

Мені здається, це середовище дуже затискає акторів. У театрі потрібні новатори, які будуть рухати це середовище. Але це не моє. Я не горю цим прямо настільки.

Про перший сольний концерт

Він буде в клубі «Атлас» 7 грудня. Це буде знайомство зі мною і спроба зрозуміти себе і всіх навколо. Я буду розповідати свою історію, як створювалися пісні. Буде дуже цікаво за формою і змістом. Дуже сподіваюся, що все встигну і все вийде так, як я хочу.