YUKO повертаються. Юлія Юріна та Стас Корольов про непрості стосунки, ностальгію і ювілейний концерт

Про ювілей

Стас Корольов: Є новина. Наступного року 10 років з часу, коли ми написали першу пісню. І 10 років з моменту, коли ми вперше виступили. І 10 років з моменту, який ми вважаємо днем народження гурту.  

Юлія Юріна: Це не reunion. Ми хочемо відсвяткувати десятиріччя гурту YUKO, бо це така ювілейна дата, і 10 років ніколи не буває двічі. Ми не будемо далі існувати як гурт YUKO, писати третій альбом, писати нові пісні. Це суто для того, щоб зробити реверанс у бік того, що ми робили 6 років тому 4 роки поспіль, всі ці альбоми, всі пісні.

Зрештою, TikTok нас досі просуває і показує, що є такий гурт. Ну і плюс є люди, які дуже хотіли прийти на наш концерт, але не встигли, бо ми розісралися. А тут 10 років, і це треба точно відсвяткувати, бо це чудова дата. Ми зіграємо один святковий концерт 13 березня 2026 року. А далі подивимося. 

Стас Корольов: Я точно радий це зробити й трохи побоююсь. Але в принципі I'm optimistic, дуже навіть optimistic. Мені дуже подобається, коли все міняється в житті, і це буде цікаво. У мене є велике бажання отримати досвід успішного концерту.

Юлія Юріна: У мене відчуття ностальгії. Відчуття ностальгії, бо дійсно минуло 6 років з того моменту, як ми перестали спілкуватися. І тепер таке возз'єднання. Це буде цікаво. Це буде перевірка на те, наскільки ми подорослішали й стали адекватними людьми. Головне — не розісратися. До того, під час і після. 

Про сольні кар'єри

Ю.Ю.: У мене до січня розписані фіти, сингли. Ну, коротше, дуже багато релізів прописано. У жовтні фіт, у листопаді сингл, у грудні сингл, у січні фіт, і далі теж у мене є план на альбом. На день народження, звісно, як завжди, я роблю сольні концерти, і я планую не перебивати цю традицію і теж на травень зробити сольний концерт. Ну, коротше, у мене на наступний 2026 рік вже повністю планування є. 

С.К.: Я хочу скористатися цим роком для того, щоб більш ґрунтовно підійти до написання нового матеріалу. Точніше, в мене є нового матеріалу альбоми на два. Але мені ніяк не вистачає часу спокійно на ньому сконцентруватися. І тут мене буде одна половина назовні, а інша половина спокійно собі колупається в альбомчику, щоб після того, як закінчиться цей 2026-й, запуститися спочатку з альбому, а потім його катати, а не навпаки, як в мене останні кілька років вже відбувається, і це мене дико харить.  

І я саме надихнувся історією про колаборативне мистецтво. Бо я, звісно, самостійний артист, але люблю гурти, я люблю співпрацювати. Я потрапив у неймовірний андерграундний авангардний дніпровський гурт «Виставка Дисторшн», вони мене запросили зіграти одну пісню, і я такий: одна пісня — це несерйозно, давайте всю програму. Все, і тепер в гурті. 

І я в такому захваті. Ти розумієш, що це не твій проєкт, у тебе менше відповідальності, ти приходиш — кайфуєш. Це щастя. Це, знаєте, як от мужики ходять на роботу, а потім заходять в гараж, де можуть крутити свої гайки й ніхто їм нічого не скаже. Так і в мене. Це мій гараж. Це не мій проєкт, за який я там трясусь, я тут просто прийшов, роблю, що можу, допомагаю і йду далі.

А ще останні три роки я допомагаю своїй партнерці по мистецтву і своїй дружині Весні (Анастасія Весна, — ред.) робити альбом. І десь під кінець цього року це все має вийти. I'm super excited. Я вважаю, що це буде платівка, яка переб'є мій «O_x» в плані того, наскільки це потужна штука. Але я не люблю завчасно казати, тому все.

Чому YUKO розпалися і як артисти відновили стосунки

Ю.Ю.: Та там і музична криза була, і різність поглядів, і відсутність можливості нормально спілкуватися. Ми дійшли вже до такого стану, що коли я бачила Стаса, а Стас бачив мене, і ми ще нічого не зробили, нічого не казали, але вже були в стані захисту і нападу, і це було суперскладно. 

В нас спілкування було 24/7. В нас не було цієї межі, де в якийсь момент в тебе починається особисте життя. В нас там перша ночі, друга ночі, відповідати зранку, вночі, написати, прочитати оці полотна повідомлень, відповісти таким же полотном, коротше, там багато чого. А якщо десь зав'язується конфлікт, то потім ти його не розв'язуєш, і воно одне на інше зав'язується ще сильніше. «А ти сказав, а ти сказала, а пам'ятаєш?» Пересилати, шукати в чаті. Там був п*здець. Це абсолютно були нездорові стосунки.  

С.К.: А потім ми довго спостерігали за тим, як життя нас місцями десь стикає, і як ми реагуємо на ці зіткнення. Найбільш показовим було те, що ми на тиждень були умовно замкнуті в музичному таборі, де були менторами для артистів-початківців. І ми щоденно взаємодіяли. І образ, демонічна проєкція людини потрошки калібрувалася об реальність. Потім пішла нотка ностальгії. Розслабилися трошки.

Ю.Ю.: І це, напевно, перший такий раз, коли за ці 6 років ми поспілкувалися, і я така: о, в мене немає оцього, коли все стискається, в тебе викид адреналіну, кортизолу і тебе єб*шить просто через сам вигляд людини.

С.К.: Ну, і чесно, це відчуття того, що умовно колиска спільна, це дорогого вартує. Якщо є можливість залишатися ворогами, або людьми, які не спілкуються одне з одним, коли ми пройшли таку м'ясорубку, це значно гірше, ніж знайти точки дотику. 

Ю.Ю.: Ми ж оминали одне одного. Блін, зараз буде така штука негарна. Щоб ви розуміли, наскільки я не хотіла іноді стикатися зі Стасом. Я обходила його з лівого боку, щоб він мене Стас втратив ліве око не бачив. 

С.К.: А я раз тебе бачив на своєму районі в метро і не підійшов. Юля в мене кілька років в архіві була і в unfollow, щоб просто не тригерило. 

Про майбутній вініл 

Ю.Ю.: У нас буде вініл. Який альбом? «Дура». Деяких треків не буде, деякі треки будуть. Ми повністю переробили й дизайн, і обкладинку. І це буде реально ексклюзивна така робота, не схожа на жоден наш альбом.

С.К.: Власне, з цього все й почалося. Розмови були дуже обережні, якось жартома спочатку. А потім Євген Кібець взяв і зробив нам прям пропозицію: зробімо. І ми такі: ну, зробімо. Ми ж ризикові дуже. Страждаємо, звісно, від цього. Але це адреналінова наркоманія.

Ю.Ю.: Треба в райдер прописати потім психотерапевта. 

Про вплив YUKO

Ю.Ю.: Половина людей, які ходять до мене на «Гвару», потім далі створюють свої електронні гурти, свої електронні фолькові, фольктронічні проєкти, і дуже багато чого базувалося на YUKO. І до мене на вокал навіть ходили й співали пісні YUKO дуже багато.

Я не знаю, наскільки це глобальний вплив , його складно осягнути й виміряти. Але певна ніша людей, яка знала нас в ті часи й зараз намагається щось зробити, вона безперечно десь бере референси з YUKO. 

С.К.: Я прям згоден. Понад половина тих, хто звертається на продюсування і на менторство, супервайзинг з артистичної діяльності, звертаються через те, що вони знають YUKO. Зокрема й тому, що це було достатньо гучно.

Деякі молоді артисти взагалі не викупають, що це таке, і це теж нормально. Але загалом зараз є потреба в ідентичності, і ми звертаємося до того, хто ми такі. І це неймовірно класний процес. І я думаю, що саме через це починає відбуватися нарешті цей зв'язок поколінь. А от що було в 1970-х, а от в 1990-х, а от «Територія А» й так далі.

Про претензії до молодих артистів

Ю.Ю.: В мене дуже велика претензія до нових молодих артистів. Я ходжу майже на всі концерти, куди можу потрапити. Приходжу і дивлюся на всіх. І що страждає у нових молодих артистів: відсутність досвіду; відсутність майстерності, співу, дихалки, роботи з аудиторією; відсутність продуманого шоу; відсутність продуманого образу, одягу. 

Ну, в когось виходить класно. Я за Кажанною слідкую, вона дуже молодець, бо вона з кожним концертом прогресує, і в неї хоча б є якась концепція, ідея, театралізація. Це може комусь подобатись, комусь ні, але це виділяє її серед інших на сцені.

Бо деякі просто можуть вийти в шортах і футболці й заспівати. Але, наприклад, коли людина бере Origin Stage і не використовує навіть 50% світлової апаратури, що там є, просто, щоб продумати навіть фон, світлом якось це все пропрацювати? І що робити, якщо на сцені відбуваються якісь факапи, як з цим всім? Як робити так, щоб ти виступав і ти був артистом, а не людиною, яка перепрошує, що люди прийшли на тебе подивитися?

С.К.: Попит зріс, це нормально брати велику сцену. Але суть в тому, що це загальну планку знижує, бо це стає більш нормалізованим. І, чесно, я пам'ятаю, як ми перші концерти робили, і була розмова про те, щоб додати трішки дабл-лід вокалу, і це було таке, тупо моральне питання — блін, ну це ж, ну як. І я тоді такий — ні. 

А тепер я приходжу на концерт і бачу, як артистка виступає просто під плюс, прибрала мікрофон — і майже нічого не змінилося. Суть не в тому, що так можна, а так не можна. Суть в тому, що я, як глядач, відчуваю себе обманутим. Так не можна з глядачем. Його можна обманювати, маніпулюючи концептуально, але не так.  

А загалом молоді артисти молодці. Вони вриваються. І для культури це прекрасно.

Ю.Ю.: Вони горять. В них є системність. В них інший погляд. Вони дивляться на це більш прагматично. Це правда. Є деякі артисти, наприклад, наша знайома, яка систематично пише, випускає, пише, випускає. Сподобалось, не сподобалось — випустила. Ми такого вже не можемо собі дозволити. Ми маємо зробити трек. Кожен у своєму проєкті. І бачити, що це дійсно якісний трек, який буде не соромно випустити, який буде цікавий.  

С.К.: Це дійсно новий цікавий підхід. Я останні декілька років відчуваю такий кайф від того, що написав 20 пісень, а в альбом потрапило 11. Можна обрати, як зробити цю драматургію. 

В YUKO ми дуже прискіпливо ставилися до матеріалу, але старалися все, що створили, допиляти, доробити й випустити. У нас нічого немає в потайничку. І це приємне відчуття. У мене і зараз так.

Але ставлення до того, що ти робиш, дійсно в деяких молодих артистів змінилося. І я не те щоб цьому вчуся, але спостерігати цікаво.