«”Євробачення” — це м’ясорубка». KHAYAT про Нацвідбір, Джамалу, Тіну Кароль та арабську мову | СучЦукрМуз

Про четверте «Євробачення»

Я можу сказати, що для мене це, напевно, найбільш свідома спроба, найбільш свідома моя заявка. Мої перші дві, які були до повномасштабної війни, вони були для популяризації своєї музики, себе і так далі. А попередня моя заявка і, звичайно, цьогорічна, вони абсолютно в контексті реалій, в яких ми живемо. І пісня «Герци» — повністю в контексті цих реалій. І мені дуже важливо, щоб люди слухали слова пісні й заглиблювалися в сенси, які туди вкладаються. 

Знаю, що це, напевно, дуже наївно, бо «Євробачення» — це, зазвичай, не той майданчик, на який треба йти з такою ціллю. Але хочеться все ж таки показувати світу, який відверто від нас, як мені здається, почав втомлюватись, що ми насправді — мембрана, яка стримує все. Ми мембрана, яка стримує всю ту лють і все те зло, яке може просто якимось нескінченним водоспадом завалитися на них. І тому для мене це насамперед можливість, як для музиканта, сьогодні сказати більше.

Тобто, для мене це можливість говорити за людей. Звичайно, якщо вони мені дадуть це право — презентувати їх на цьому конкурсі. Тому що це все ж таки майданчик для дипломатії також. 

Про голосування в «Дії» 

Я думаю, що після тогорічного мого виступу до мене були достатньо завищені очікування в цілому. І той чинник, що я йду вже вчетверте, і потрапляння в «Дію» водночас виправдане. Мені не вистачило глядацьких голосів минулого року і достатньо логічно, що людям дали можливість показати, наскільки вони готові мене підтримувати. Для мене це класний був показник. І коли я побачив великий відрив вже в перший день, я, звичайно, дуже змотивувався і зрозумів, що ситуація з підтримкою значно краща, ніж була минулого року.

Ми всі розуміємо, що слово глядача в цьому просторі найважливіше, і ми йдемо представляти глядача, який дивиться це, і у своєму учаснику, за кого голосує, бачить потенційно себе, я так вважаю. Мені здається, що мені дуже щастить збирати навколо себе свідомих людей, які, певно, в мені бачать насамперед людину, а не чувака з навушників. Не якогось хлопця з солодким личком, а насамперед людину. І від цього будується вся наша комунікація, від цього будується сприйняття моєї музики. 

Мені подобається, наприклад, Адель. Я її ціную, як я це розумію, все ж за її тексти, за її сенси. І мені це близьке. Тому моя комунікація з моїм фан-клубом, з моїми «хаятиками», вона побудована саме на цьому. Ми закладаємо туди сенси пісень, мою особу, комунікацію, а потім вже все інше. Шоу і весь той конфітюр насправді є чисто беком.

Про пісню «Герци»

Я чесно скажу: для мене ця пісня є таким собі «саундтреком судного дня», якщо чесно. Це пісня, яка не лишає тобі варіантів для коливань. Тобто ти перебуваєш в безвиході й у цій безвиході тобі треба знайти найважливіше, те, що диктує тобі твій внутрішній голос, твоє серце.

Бо ми живемо в час, коли немає правильних рішень. Ми живемо в час абсолютного хаосу. І в цьому найважливіше не втратити себе. І ось ця пісня, вона саме про те, що випробування зовнішнього світу не мають змінювати тебе. В тобі є ядро, яке з тобою має лишатися крізь усе, що відбувається навколо. 

Ні для кого не секрет, що я цього року подавав дві пісні на Нацвідбір. Вони кардинально різні. І я дуже щасливий, що вибір все ж склався з піснею «Герци». Тому що, коли відбувався процес підготовки, я зрозумів, наскільки потужною є енергія живого виступу саме з цією піснею.

Це та пісня, яку треба співати в рупор. І ось це для мене стало важливим, тому що питання, які порушуються в цій пісні, резонують, мені здається, з кожним українцем. Ми щодня ставимо собі питання: скільки ще? Ми щодня ставимо собі питання своєї вартості, своєї цінності, в усьому, що відбувається, якогось самосуду. Це все є в наших життях. Я ставлю собі це питання, тому що я хочу мати дітей. Я хочу бачити щасливою свою сестру, яка росте. Хочеться більше якоїсь людяності. 

Про паузи між «Євробаченнями»

Я не можу сказати, що я нічого не робив. Можливо, комусь здається, що я мав зібрати після Національного відбору Палац спорту. Я давав сольні концерти, я виступав на фестивалях, я випустив один трек за рік.

Але в мене були й періоди, коли я випускав по треку кожні два місяці. І не можу сказати, що це робило мене щасливим. Якби я не взяв цю паузу, можливо, не було б пісні «Герци», не було б пісень дуже важливих для мене, як для автора, які будуть виходити вже зараз, буквально через декілька тижнів після Національного відбору.

Бо для того, щоб сформулювати думку, також потрібен час. Я не люблю порожньо говорити. І я просто, розумієте, взагалі не бізнесмен. Я це визнаю. Я творча особистість, творча одиниця. І саме для цього в мене розширюється команда. З'явилися люди, які мають дуже якісну експертизу і в «Євробаченні», і в тому, як популяризувати себе як бренд. І це те, над чим я вже достатньо успішно працюю ці пів року.

Це шлях, який дуже легко знецінити, якщо ти не знаєш, з чого він складається. Я людина, яка робила до недавнього періоду абсолютно все сама, починаючи від ідей, пошуку коштів, створення відео, режисури відео, написання пісень. Це дуже виснажливий, в цілому, такий коловорот. І коли в тебе так відбувається, то, звичайно, ти вигораєш в якийсь момент, і тобі треба трошки себе апгрейднути, трошки зарядитися. І саме це відбувалося в цей рік. 

Я не думаю, що це був такий прям пустий рік для мене. Я йому дуже вдячний, тому що дійсно він дав мені такого копняка під зад, і в мене з'явилися сили, щоб щось робити. 

Про життя поза сценою 

Ні для кого не секрет, з моїх людей, що я, коли мені немає що сказати, їду на дачу. До мами й до бабусі. Тобто я дуже домашній, взагалі, чувак. І це для мене також батарейка, від якої я підживлююсь. Я люблю готувати, я граю в шахи класно. Я люблю просто їздити на кемпінг. Тобто якісь такі базові людські речі. 

І освіта у мене не просто так. У мене вітчим — ліванець. Тому для мене це був такий вдалий шлях — піти в англійську і в арабську мову, бо я, по суті, я там просто сидів-курив на парах. Тому що я знав вже англійську досконало, наскільки це можливо було з носієм вдома. І арабську мені, звичайно, допомагали вивчати, у мене є родичі.

І цей пласт східної культури, він не міг мене не торкнутися, не торкнутися моєї особистості, творчості. Я знаю, є закиди в мій бік, що я працюю не тільки з українською етнікою і локальною аудиторією, що я намагаюся постійно домішати якусь східну гілку у свою творчість. Але це частина мене, я не можу це відірвати. Я був вихований своєю бабусею, яка з Гуцульщини, і своїм вітчимом, який ліванець. Ну, воно в мені просто є.  

Про роботу з Джамалою і Тіною Кароль 

У Джамали в цілому дуже серйозний підхід. Тобто її майлстоуни, вокал. Мені здається, вона більш скрупульозна у якихось питаннях. Наприклад, питання чистоти вокалу, вона прямо в нього поринає. Тобто це number one. І ми всі прекрасно знаємо, що у Джамали є такий педагогічний вайб, який є частиною її харизми, мені здається. А у Тіни все ж таки більше така історія: вона дає поради, але якщо ти ними не скористаєшся — окей. 

Джамала, мені здається, просто дивиться на учасника більше в перспективі саме музичній. Є моменти, де людина може, наприклад, не знати, от як в мене було, суто мати природні дані, але не бути технічно підкованою, тому що я ніколи не займався вокалом, наприклад. Я розумію це. І це те, наприклад, що мені казала Джа, що навіть якщо ти співаєш чисто, навіть якщо в тебе унікальний тембр, ти все одно маєш пропрацьовувати це. І це правда. 

Тіну, я її називаю Тіна Григорівна, але в мене не було цієї історії, навіть на «Голосі», коли я тільки з нею познайомився, в мене не було цієї історії, що — вау, це Тіна Кароль. І, мені здається, це те, що нас зблизило. Тобто якщо в інших конкурсантів було ось це кліпання очима, і вона говорить, а вони нічого не чують, тому що вони думають про те, що перед ними Тіна Кароль, то в мене цього не було. Для мене вона насамперед суперталановита жінка. 

Про скандал з підписками на сторінки російських хлопців-фотомоделей

Насправді я здивувався, тому що я навіть не знав про деякі речі, на які я міг бути підписаний. Будьмо чесними, колись ми всі були підписані. Це старі підписки були. Колись ми були підписані на когось, наприклад, якийсь паблік, і мені, щоб зрозуміти, що я на нього підписаний, мені треба було, мені потім пояснили, зайти через VPN, через браузер, і тільки тоді мені показувало, що в мене ці підписки.

Якщо цей акаунт був на території росії, то він автоматично заблокований. І тому якісь речі могли пройти повз мене, і я абсолютно нормально до цього ставлюся, тому що якщо це якісь мої старі підписки й це найбрудніше, що можна про мене нарити, хай воно буде так. 

Якщо я про це не знав, якщо це не було для мене на поверхні, ви ж розумієте, я ж теж не такий дурник. Якби я хотів це все зачистити, я б це зробив, і цього б ніколи не було. І тому я до цього поставився нормально, якщо хтось хоче щось про мене таке нарити, будь ласка, тому що мені приховувати абсолютно нема чого.

Про сольний концерт у Києві 

Я, наскільки б я не любив Київ, живучи вже тут 10 років, я не киянин. І ніколи себе таким не намагався зробити. Я зі Знам'янки, з маленького міста. І для мене Київ, яким би він не був близьким, це все одно не дім. Мій дім поки що там, де мої близькі люди, там, де моя родина. Звичайно, з часом це все може змінитися, але поки так. 

Концерт дійсно запланований на початок весни. Буде нова музика, яку багато людей почують вперше на цьому концерті. Я реально, знаєте, як то кажуть, відчуваю, що стаю свідомою, дорослою людиною, яка чітко знає, навіщо вона виходить на сцену, чітко знає, для кого вона співає. І це усвідомлення дає тобі ґрунт під ногами, дає тобі впевненість. Тому цей концерт однозначно буде відрізнятися від моїх попередніх. 

Поради для тих, хто планує на «Євробачення»

Немає формули. Формули треку, який зайде, нема. І треба залишати свою унікальність, не намагатися бути на когось схожим, не боятися почути «ні». Це також дуже важливо, тому що я у своєму житті чув «ні» дуже багато разів. І якби на якомусь з цих разів я зупинився, дуже багато б не відбувалося в моєму житті. Я, напевно, ніколи б не став артистом, якби я на першому, другому, третьому «ні» просто пішов працювати за своєю професію, наприклад. 

Звичайно, не можна оминути команду. Команда має бути. Це важливо. Цього разу я це відчуваю, як ніколи. Великий контраст між тим, як було до цього, і як воно може бути, як воно має бути. Бо «Євробачення» — це машина, це м'ясорубка. І ти там один, (кажу, як є, на своєму досвіді), ти там не втримаєшся один. Я ще не був на великому «Євробаченні», дай Боже, буду цього року, подивимось. 

І, звичайно, експериментуйте, просто робіть. Тому що перед тим, як отримати класний результат, має бути якийсь пройдений шлях також.