Найбільший у світі айсберг зупинився після років дрейфування. Вчені прогнозують і позитивні, і негативні наслідки

Про це повідомили у Британській антарктичній службі.

Айсберг A23a важить майже трильйон тонн. Він відділився від шельфового льодовика Філхнера в Антарктиді ще в 1986 році, але застряг у морі Венделла на понад 30 років. З 2020 року він почав рухатися — дрейфував за течіями Південного океану в бік субантарктичного острова Південна Джорджія, дорогою втрапивши в пастку «колони Тейлора».

«Наприкінці 2023 року я був на дослідницькому судні RRS Sir David Attenborough, коли воно пливло вздовж A23a, що зайняло майже цілий день. Це схоже на височенну стіну, що виходить з океану, тягнеться від горизонту до горизонту», — розповів океанограф Ендрю Мейерс.

Нині айсберг лежить на континентальному шельфі острова Південна Джорджія, приблизно в 90 км від суші. Науковці зазначають, що айсберги такого розміру відносно рідкісні — за останні п’ять років у цьому ж регіоні було два інших подібного розміру, а до цього — спорадично.

Усі айсберги чекає однакова доля — теплі води в поєднанні з дією хвиль і припливів призведуть до того, що величезна частина льоду розпадеться на менші айсберги та, зрештою, розтане.

Наразі науковці хочуть зрозуміти, як айсберг вплине на місцеву екосистему. Брила льоду може перервати шлях тюленів і пінгвінів Південної Джорджії до місць годівлі та змусити дорослих особин витрачати більше енергії, щоб обходити його. Це може зменшити кількість їжі для дитинчат на острові й у такий спосіб збільшити смертність.

А з іншого боку, айсберг стимулює продуктивність океану — а це може фактично збільшити популяції місцевих хижаків, таких як тюлені та пінгвіни. Вчених, зокрема, цікавить роль айсбергів у збагаченні верхніх шарів океану поживними речовинами та мікроелементами.

Поки ще айсберг зберігає свою структуру, судна зможуть легко його обходити. Однак рибалки можуть відчути труднощі, коли з часом він розпадається — менші айсберги важче відстежити.