Залізний Посол, або Недипломатична дипломатія
У своїй новій іпостасі — Надзвичайного і Повноважного Посла України у Великій Британії — Валерій Залужний досі з’являвся на публіку не дуже часто. Ще рідшими є його публічні промови — можливо, саме тому в залі Королівського Інституту Міжнародних відносин (Chatham House) не було де яблуку впасти.
Дипломатична роль пасує Залужному, як діловий костюм — сидить гарно, має ошатний вигляд, однак військового видно відразу, навіть якщо змінити камуфляж на цивільне вбрання.
Те саме можна сказати й про його промову: це був, по суті, не стандартний виступ посла, а заклик професійного військового до західного суспільства змінити свою безпекову модель і військову доктрину. Чесний і прямий — можливо, надто прямий, якщо міряти звичайними дипломатичними мірками.
Залужний виклав своє бачення політичної та воєнної реальності в десятьох пунктах, які назвав «фактами дійсності». Іншими словами — тим, із чим сперечатися немає сенсу.
Не надто дипломатичний початок спічу, подумаєте ви? Можливо. Ще менш дипломатичним було і його продовження: Валерій Залужний сказав, що саме «колективний Захід» відповідальний за те, що відбувається в Україні зараз — а це «найбільш кровопролитна війна в Європі у XXI столітті», яка ввійшла в затяжну фазу з неясною перспективою виходу. Єдиним і безальтернативним способом зупинити війну в Україні й не дати їй поширитися на інші країни Європи є прийняття України до НАТО, говорить колишній головнокомандувач.
На думку посла, росія поводиться так безкарно саме тому, що використовує слабкості Заходу, який, зокрема:
- не бажав впливати на систему глобальної безпеки (читай — відмовив Україні та Грузії в плані щодо членства в НАТО на Бухарестському саміті), після чого росія вдерлася до Грузії у 2008 році;
- супроводив «колективним мовчанням» анексію Криму росією та початок «найбільш кровопролитної війни» у 2014 році;
- не вірив в Україну у 2022 році, даючи їй «від трьох годин до трьох днів»;
- не забезпечив Україну достатньою кількістю зброї у 2023 році, коли вона ще могла виграти цю війну самотужки;
- досі боїться «ескалації», коли путін говорить про «червоні лінії» та ядерну зброю.
Дісталося «колективному Заходу» і за те, що путінський режим і досі витрачає на війну проти України долари, — не юані! — зароблені від продажу тому ж таки Заходу енергоносіїв, і за те, що російський «тіньовий» танкерний флот продовжує транспортувати нафту довкола земної кулі. «Чому ніхто не зупиняє російські танкери? Це що, теж ми маємо робити військовим шляхом?» — запитав він.
Чи полягав сенс цієї промови в пошуку винних? Ні. «Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом ніхто нічого не винен», — наголосив Залужний під кінець своєї промови. А перед тим він — теж досить прямолінійно — заявив, що коаліція росії, Ірану, Китаю та Північної Кореї, яка зараз воює проти України, насправді збиралася далеко не заради того, щоб воювати виключно з Україною. «А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації?» — питає Залужний.
Не обійшлося і без нагадувань про те, про що він попереджав ще рік тому: «Коли на поле бою прийшли роботи, західна преса і натівські генерали сміялися з мене. Вже у 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється».
На питання, коли Україна буде мобілізувати жінок до лав ЗСУ, Залужний зреагував блискавично: «Якщо ми маємо мобілізувати жінок, щоб захистити Європу від війни — ми це зробимо. Але насамперед ми маємо зупинити те, що відбувається в Європі, іншим шляхом, ніж це було в 1939 році, щоб Україні не довелося мобілізувати жінок».
На відміну від військово-технічної та політичної сфери, він визнає, що в економічному напрямку йому ще «треба вчитися» — однак і тут головним питанням є безпека, адже саме вона потрібна західним інвесторам для подальших дій.
У своєму спілкуванні з аудиторією Залужний був максимально прямим і чесним — можливо, від дипломатів звикли очікувати більш розмитих формулювань та пом’якшеної лексики. А також — бездоганної англійської мови (Залужний спілкувався українською через перекладачів і навіть сказав, що, на його думку, людина, що знає багато мов — це, може, «хороший філолог», але не обов’язково хороший дипломат, чим викликав легкий сміх у залі). Словом, на мою скромну думку, своїм прямолінійним виступом і тоном чесної розмови він порвав багато шаблонів.
Але Залужний-посол замішаний на багатолітньому військовому бекграунді — це бойовий генерал, який командував однією з найсильніших армій Європи у війні з росією. Тому немає сенсу порівнювати його з кадровими дипломатами та міряти класичною міркою — він таким не є і ніколи не стане. Але в такий час, коли «глобальний Захід» все ще боїться перетинати уявні «червоні лінії» путіна, «глобальний Південь» гуртується, а держави-парії вже об’єдналися довкола росії: може, саме такі аргументи й здатні пробудити західну аудиторію від ілюзій, що ця війна їх не торкнеться?
Але англійську таки бажано вивчити…
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.