«Якби Майдан піднявся пізніше, у часи АТО нам не було б чим воювати» — Тетяна Чорновол

На початку вторгнення Тетяна Чорновол прийшла до війська як командирка взводу, який працював з українськими протитанковими ракетними комплексами «Стугна». Тепер їй і її бійцям довелося опановувати ще й дрони, які значно частіше застосовують на полі бою. І визнає: в окулярах на позиції їй зараз комфортніше, ніж за трибуною в парламенті.

«Я мушу вам зізнатися: я народжена для війни. Я абсолютно психологічно й морально готувалася до цього», — каже військова. 

Цього року Тетяна Чорновол могла знову повернутися в Раду: вона була у списку «Європейської Солідарності» наступною після Андрія Парубія, якого вбили 30 серпня у Львові. Але повернення Чорновол відклала. Як пояснює, найголовніша справа для держави зараз — фронт, тут вона почувається на своєму місці. 

До 12-ї річниці Революції гідності hromadske поговорило з Тетяною Чорновол про те, яку роль Майдан відіграв в історії України, чи виправдала постмайданна влада очікування українців і яким може бути майбутнє нашої держави.

«Я з дитинства чекала на повномасштабний наступ росії на Україну»

Коли я прийшла в журналістику, ви тоді вже були в політиці, але про вас ходили легенди, наскільки ви були зухвалою, іноді навіть авантюрною журналісткою. Дуже яскравим моментом був ваш похід у «Межигір'я». Як узагалі вам спала на думку ця ідея?

Цей мій досвід мені дуже на війні допомагає — розвідати, зайти, зрозуміти, як проникнути. Тоді не було «мавіків», які могли зробити фотознімання, тому доводилося самостійно пробиратися. Я стежила за «Межигір'ям» віддавна, щойно там з'явився Янукович. Це все ж облаштовувалося багато років — спочатку він ремонтував старі будівлі, потім перебудовував старі будівлі резиденції, потім почав будувати нове. До мене доходила інформація, і щоразу треба було все це знімкувати. 

Найсмішнішим був спосіб, коли ми літали на апараті, схожому на табуретку. Ти сидиш, ноги буквально висять у повітрі, над тобою — крило парашута, ззаду — моторчик. Отакі були БпЛА свого часу для журналістики. Мій друг Осман Пашаєв знайшов льотчика, який взявся пролетіти над «Межигір'ям» Януковича. А далі посадили оператора телебачення, йому на руки сіла я. Боже, і ми оце злетіли й летіли так. Летіти далеко було — з Труханового острова. 

Найприкріше, що це була зима, холод пекельний і похмура погода. Словом, я не скажу, що вийшли дуже гарні фото. Це потім уже можна було «мавіком» літати. Ще якісь інші фото робити. А тоді можна було тільки так. 

Життя наче готувало вас до польоту на дронах. 

Це точно. З того часу я ці дрони ненавиджу. Вони зіпсували війну. Нормальна зброя — це «Стугна»: її можна помацати, підняти, відчути її вагу. А те, що зараз літає, ми називаємо бл*дськими мухами. Вони загнали нас у підвали, ми не бачимо світла, постійно ховаємося. 

З журналістики ви приходите на Майдан, у вже відкритий активізм. Це був природний шлях? 

Я не з журналістики прийшла на Майдан. Я з тих самих причин прийшла в журналістику, що й прийшла на Майдан. Для мене завжди дуже важливою була державність України. Я в дитинстві писала вірші патріотичні, вони такі дуже примітивні, але дуже патріотичні. І я чекала з дитинства на повномасштабний наступ росії на Україну.  

Чому я пішла в журналістику? Я хотіла встановлювати й боротися за державність України. Я хотіла бути в процесах. Звичайно, я не могла навіть уявити собі, що можу бути депутаткою. Це було так далеко, так високо. Але я думала, що якщо хочу потрапити в процеси державності, то в мене може бути шлях у журналістику. 

Коли постало питання, що нашу державність треба виборювати, бо проросійський президент Янукович заганяє її в росію... До речі, коли стало відомо про екзитпол, що він виграє вибори, я була в його офісі в готелі «Інтерконтиненталь» як журналістка. І скажу чесно, я тоді побігла в туалет поплакати, щоб ніхто не бачив. Я реально сиділа в тому туалеті й ридала. Я собі сказала: «Ну що, Таню, усе, тепер ти не журналістка, тепер ти революціонерка». 

Оце, у принципі, привело мене до Майдану. З приходом Януковича до влади я робила все, щоб Майдан піднявся.

Майдан був невідворотним?

У якийсь момент, навіть перед самим Майданом, здавалося, що його не буде.

Ви не вірили, що люди вийдуть?

Усе показувало, що вони не виходять. Хай що ми робили, люди не виходили. І це такий якийсь був песимізм. Ми бачили, що країна просто протікає, як пісок крізь пальці, тому що втрачали одне, друге, третє, а люди не підіймалися. Був момент зневіри. І тут люди вийшли. Це було чудо. За мою історію боротьби за українську державність це було не єдине чудо й не єдине розчарування.

Під час Майдану вас дуже жорстоко побили. Знайшли виконавців цього нападу. Хто, на вашу думку, був замовником?

Так, на жаль, не була розслідувана ця справа. Я не вважаю притягнення одного виконавця розслідуванням моєї справи. До речі, виконавця вбили ж у СІЗО. Тобто його там повісили. Кажуть, що це він, а я не вірю. Його повісили, бо, можливо, на той момент він вирішив здати замовників. Або просто про всяк випадок.

Чому я була дуже проти переслідування виконавця? Тому що від початку я знала, що він зберіг мені життя. Коли мене били під Борисполем, у якийсь момент я отямилася (мене тримали за руки, щоб я не падала) і цей виконавець методично завдавав мені ударів у ділянку голови. Мозок тоді не сприймав болю, але я відчувала ці удари. Але в цей момент я якось зібрала свої сили й кажу йому: «Ти вбиваєш матір двох дітей». І він зупинився. 

Я пам'ятаю, що коли я отямилася, то спочатку в мене навіть була зловтіха, що Януковичу кінець після того, що вони зараз роблять. Вони зараз мене вб'ють, але це буде кінець Януковичу, і я свого досягла як особистість. Так, моє завдання зараз — повалити Януковича, і зараз своєю жертвою я цього досягаю. Але потім — з чого я тішуся? У мене ж двоє дітей, яких я залишаю сиротами. І от після того, як приходить оця думка, я йому кажу: «Ти вбиваєш матір двох дітей». І він зупинився. Тобто абсолютно очевидно, що в нього було завдання вбити, але після цих слів мене просто кинули й залишили на морозі. Можливо, віддали, що називається, на розсуд Бога. Помре — так помре. Слава Богу, що мене тоді представник міліції з охорони Януковича знайшов і врятував.

Щодо замовника, то мені дуже образливо, як відбувалося чи не відбувалося розслідування. Адже в «Межигір'ї» були знайдені записи охоронця Януковича, Кобзаря, у яких він передавав Януковичу інформацію про переміщення «Беркуту». Виходить, Янукович особисто контролював цей процес на Майдані, але на деяких сторінках виринає моє прізвище, де йдеться про стеження за мною. У момент замаху моє прізвище виринає кілька разів: «Чорновол увімкнула телефон, показала, що вона на Майдані біля станції метро “Хрещатик”. Після цього зачистка почалася, зачистка чиста».

Що це може означати? Це може означати, що замовлення на те, щоб мене прибрати, надійшло із самого «Межигір'я». Кобзаря не взяли. Він виїхав у росію. 

Розслідуванням проти мене займався такий персонаж поліції, на прізвище Мамка. У 2019 році він став депутатом від ОПЗЖ. Красиво, так? Я вважаю, що всі ці речі пов'язані. Крім того, цей самий Мамка збирав, як потім виявилося, на мене компромат, щоб порушити проти мене справу за Майдан у 2019 році. Агенти Януковича продовжували працювати в українській політиці й не дали притягнути замовника до відповідальності. 

Але головна причина того, що не було розслідування щодо замовників, — це українське суспільство. Чомусь після Майдану суспільство не вимагало розслідування замаху на мене. 

Яке місце, якщо дивитися звіддаля, зараз посідає Майдан в історії України? Яка його спадщина? 

Майдан — це початок збройного спротиву російській окупації, російській агресії. Тоді цією зброєю було каміння, напалм. До речі, зараз ми цим напалмом активно користуємось, дуже ефективна штука. Роль Майдану не треба недооцінювати.

Коли я вже стала депутаткою, мені відкрилися деякі дані, які мене приголомшили. Я чітко розумію, що якби Майдан відбувся лише на рік пізніше, от не те щоб узагалі не відбувся, а відбувся вже на рік пізніше, ми б не змогли втримати країну. 

«Я народжена для війни»

У вас двоє дітей. Як вам далося це рішення — у 2022 році піти у військо? 

Я шкодую, що не зробила цього у 2014 році. Ми з чоловіком були вдвох добровольцями. Одразу після Чоловік Тетяни Чорновол Микола Березовий загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом.загибелі чоловіка я пішла воювати, але потім на мене почав чинитися дуже великий моральний тиск з боку родини, тому що «в тебе маленькі діти, батька в них уже нема, як ти можеш?», і з боку моїх політичних друзів, мовляв, «ти більше зробиш у Верховній Раді». Я справді вірила, що більше зроблю у Верховній Раді, що, можливо, мій патріотизм полягає в тому, щоб я пішла з фронту в депутатство. Я за цим жалкую. 

Зараз відома фраза: «Ми не народжені для війни». Я мушу вам зізнатися: я народжена для війни. Я абсолютно психологічно й морально готувалася до цього. Якась частина в будь-якій популяції — чи то тварин, чи то комах, чи то птахів, чи то людей — народжується для захисту популяції, вона з певним набором функцій генів. Я така. Я в цій популяції українців народжена для війни, народжена для захисту цієї популяції українців. Так, у мене є потрібний набір генів.

Як ваші діти до вашого рішення поставились?

Як поставилися діти, я дуже задоволена. Вони мало за мене хвилюються. Вони дуже люблять маму, вони вірять, що в неї все буде добре. Вони до цього ставляться як до природної моєї діяльності, у якій загалом мама є успішною і знає, що робить. На відміну від моєї мами, наприклад. Я б хотіла, щоб моя мама ставилася так, як ставляться діти. Але я дуже їй вдячна, що вона зараз не чинила на мене тиску, коли я могла піти в депутати. Мама моя сказала: «Я тобі довіряю. Ти ухвалюй рішення, я не буду на тебе тиснути. Хочу тобі тільки сказати, що мені здається, що тут ти не дуже в безпеці. Тут тебе можуть убити, так само як Парубія». 

Це рішення — зараз не йти в депутати — вам тяжко далося? 

Не тяжко, у мене не було іншого рішення. Мені б тримали зведений курок біля голови, я б сказала: «Стріляйте, у Після загибелі Андрія Парубія в жовтні 2025-го ЦВК визнала Тетяну Чорновол народною депутаткою IX скликання, оскільки вона була наступною у виборчому списку партії «Європейська Солідарність».депутати не піду». 

Не хочете?

У жодному разі. 

Ваш попередній досвід ваc розчарував? 

Так. Я розчарувалася в служінні українському суспільству. 

Але ж ви зараз теж йому служите.

Ні, я служу українській державі. Що таке українська держава в контексті українців? Українська держава — це не просто сучасні українці, не ми з вами. Це і мертві, і живі, і ненароджені. У свій час дуже правильно сказав Тарас Шевченко. Що це означає? Я можу, наприклад, бути дуже розчарованою в сучасному українському суспільстві. Але отаке воно не вічне. І я мушу думати про всіх: і про мертвих, які віддали життя за цю країну й боролися; і про живих; і про дітей, які в них ростуть.

Тому зараз головне — відстояти українську державність. Нинішньому суспільству після його голосування у 2019 році я служити не хочу. 

«Пашинський — антикорупціонер»

Як ви думаєте, постмайданна влада виконала свої обіцянки? Чи задоволеним нею лишилося суспільство? 

Суспільство залишилося конче незадоволеним, але це була найкраща влада України за всю її історію. 

Не забагато корупції? 

Ні, її було дуже мало, дуже мало. Якщо порівнювати з нинішньою корупцією чи всіх інших влад? От якщо порівнювати, наприклад, з великим будівництвом доріг. Коли замість того, щоб робити «нептуни», дороги будувалися дорожчі, ніж у Януковича. Просто суспільство не хоче про це чути. 

А Ідеться про розслідування Bihus.Info щодо розкрадань в «Укроборонпромі», яке було опубліковане в лютому 2019 року. Стверджувалося, що група людей, пов'язаних з колишнім першим заступником секретаря РНБО Олегом Гладковським (Свинарчуком), організувала схеми постачання контрабандних російських компонентів для військової техніки за завищеними цінами.Свинарчуки?

А про які суми йдеться? Я не розумію, чому треба було навішувати ярлики негативні на контрабанду з росії запчастин, які давали нам зробити зброю, щоб воювати проти росії. Що поганого? Знову ж таки, про які суми йдеться? Ви хочете мені сказати, що, наприклад, 2 мільйони гривень не порівнюються сьогодні з 2 мільярдами доларів, через які міни 82-мм не розриваються? Дрони, які не літають, мільярдні фінансування.

Найголовніше — постмайданна влада робила системні зміни, які давали змогу вибудовувати державні інституції, зменшувати системно виникнення корупції. Як ми страждали від декларацій. Проти мене були всякі перевірки, порушення. Наприклад, коли гроші після смерті чоловіка я отримала під Новий рік і внесла їх 31 грудня, а повинна була внести 2 січня. Дуже серйозні обмеження для себе як для представників влади ми організовували самі. У 2019 році все було зруйновано зразу.

НАБУ й САП досі працюють.

Як вони працюють? Я вам можу щодо конкретних прикладів показати, коли вони працюють проти тих, хто працює якраз на державу Україна. От їх вони обирають, а щодо реальних корупційних справ вони не працюють. 

Ви багато розслідували корупцію часів Януковича. Про Сергій Пашинський — український політик і державний діяч. Народний депутат України чотирьох скликань, голова Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони. З 5 березня по 10 червня 2014 року — т.в.о. глави Адміністрації президента України. Нині Пашинського називають фактичним власником компанії «Українська бронетехніка», яка виробляє зброю.Сергія Пашинського було дуже багато розслідувань. Чи не вважаєте ви, що влада й доступ до оборонних закупівель все-таки погано вплинули на його цінності? 

Ви вважаєте, я мала б справу з корупціонерами, захищала б корупцію? Ніколи! Ви говорите з людиною, яка четвертий рік на війні. Удова, мати двох дітей, командирка взводу, я особисто на бойових. Ви мені хочете сказати, що я мала справу з корупціонером? Ось подивіться мені в очі!

Ви не вірите в жодне Проти Сергія Пашинського ведуть кілька розслідувань, зокрема справу про заволодіння нафтопродуктами олігарха Сергія Курченка вартістю близько 817 мільйонів гривень. У лютому 2024 року Пашинського заарештували, він вийшов під заставу розміром 272,5 мільйона гривень. Судові засідання у справі тривають досі.розслідування, яке було про Пашинського?

Я хочу сказати, що люди, які його проводили, заслуговують на тюремний строк, по-перше, за наклеп, по-друге, за знищення тих представників української влади, які реально виборювали державність. У діях Пашинського немає і ніколи не було корупції. Вони це прекрасно знають. Вони знають, хто в цій країні виробляє зброю і за якими цінами. Вони бачили ці документи. Тільки нічого хорошого вони писати не будуть. Вони тільки будуть тиражувати маячню в інтересах російської федерації. Вони про нього писали все це гівно саме тому, що свого часу він підписав перший бойовий наказ про спротив російській федерації. Саме тому він боровся за цю оборонку, і він не те що не крав гроші, він іншим не давав. І щоб ви розуміли, нинішня справа в НАБУ почалася після того, як він їм притяг документи про те, як крадуть на боєприпасах.

Я вважаю, що вистачить уже з мене знущатися. Я своїм життям показую, що правда на моєму боці. Не треба мені тут Пашинського називати корупціонером. Він антикорупціонер. 

Ви з Андрієм Парубієм спілкувалися?

Ні. Він був далекий від війни. Чому мені з ним спілкуватися? Я спілкуюся тільки з тими, хто близький до війни. 

Як ви сприйняли звістку про його Андрій Парубій був убитий у Львові 30 серпня 2025 року.загибель? 

Жахливо. Бо з Андрієм ми разом були на Майдані. Ми були дуже близькі, тому що тоді ми відстоювали на Майдані наші цінності, цінності України. 

«Зараз дуже багато дурних наказів»

Переходячи до цього етапу війни, як ви думаєте, скільки ми ще можемо стояти?

Графіки йдуть униз. На жаль, ситуація дуже складна. Плюс тільки в тому, що ті, хто на цій війні вже довго, нарощують професіоналізм. Що більше я проживу, то більше ворогів уб'ю, то більше збережу своїх бійців. Ми реально робимо цю армію сильнішою. Але загальні тенденції дуже нехороші. 

Дурних наказів зараз багато? 

Зараз дуже багато. У 2022 році не було. Нас брали, нас вислуховували, ми знали, що ми йдемо на ризик, але це був уже наш вибір. Тому коли ми говоримо, скільки ще можемо вистояти, ну, ми будемо. Я буду стояти. Я пройду цей шлях, як би тут важко не було. Але я бачу, що збільшилася частка отаких некомандних командирів, які відчувають свою владу, які тішаться тим, що можуть тобі дати наказ, який є смертельним. Вони тішаться тим, що можуть тебе поламати, відправити на смерть без будь-якого зиску. І плюс недостача в армії, мобілізації.

Це найголовніша зараз справа в нашій країні, найголовніша. Мені багато хто говорить: «Ой, Таню, та що ти там зробиш? Скільки ти там уб'єш? Їх же стільки лізе. Ну добре, ти вб'єш там цього місяця ну там 10? Так, ну що це? Ти в депутатах більше робиш». Я кажу: «Ви розумієте, що ви зараз цими розмовами недооцінюєте мою роботу? І ви розумієте, що навіть якщо йдеться тільки про 10 здохлих п*дарів за місяць, то це дуже багато». Тому, кажу, ви недооцінюєте, у нас на фронті так мало людей. Реально мало, мені нема з ким працювати.