П’ять вакансій і великі ризики: чому Конституційний Суд треба доукомплектувати ще на вчора

У Суді досі не заповнено п'ять вакансій. А через рік КСУ знову може опинитися без кворуму — вільними стануть ще дві посади. І з необхідних для кворуму 12 суддів у Конституційного Суду їх залишиться лише 11.

Нинішні конкурси — це про здатність держави зберегти незалежний і дієвий орган конституційного контролю. Які ризики стоять перед Судом і що з цим робити — у матеріалі.

Роль Конституційного Суду в державі

В українській історії Конституційний Суд не раз ставав інструментом політичної гри. Наприклад, Віктор Янукович у вересні 2010 року саме через рішення КСУ скасував конституційну реформу 2004 року та повернув собі всю повноту влади, а державі — президентсько-парламентську форму правління.

Це стало однією з передумов російської агресії та спробою знищити демократичний шлях України до Європейського Союзу.

Ще до того КСУ у 2003 році відкривав можливість для третього президентського терміну Леоніда Кучми, якою він не скористався. Пізніше за ідентичною схемою свої повноваження в росії продовжив путін. А рішенням 2020 року КСУ підірвав систему електронного декларування й спричинив масштабну кризу. 

Ці випадки демонструють, що політично залежний Суд здатен створити проблеми окремій реформі, розхитати державу та поставити під сумнів уже досягнуті зміни.

Нова процедура добору та участь міжнародних експертів 

У 2023 році в Україні запровадили оновлену процедуру добору суддів КСУ. До неї залучили Дорадчу групу експертів (ДГЕ).

До її складу входять шестеро — троє українських правників і троє міжнародних експертів, яких рекомендують європейські партнери. ДГЕ оцінює моральні якості та професійну компетентність кандидатів, а свої висновки передає субʼєктам призначення — президенту, парламенту та зʼїзду суддів. 

Вони вже призначають суддів КСУ. Станом на початок 2026-го за цією процедурою призначили чотирьох суддів Конституційного Суду.

Ця реформа стала однією із семи ключових умов, щоб Україна зберегла статус кандидата на вступ до ЄС. Вдосконалена система змінила правила гри та убезпечила Суд від винятково провладних призначень. 

Водночас оновлена процедура є лише першим кроком: її реальний вплив визначається тим, чи буде Конституційний Суд своєчасно укомплектований за новими правилами.

Недоукомплектований Конституційний Суд

Система відбору ефективна лише тоді, коли всі етапи добору відбуваються своєчасно, а рекомендованих кандидатів призначають у визначені терміни. Але з цим наразі існують проблеми.

Відповідно до Конституції, у складі КСУ має бути 18 суддів. Проте сьогодні в Суді п'ять вакантних посад — дві за квотою Верховної Ради, одна за квотою президента України та ще дві за квотою з’їзду суддів України. 

Формально 13 суддів достатньо для кворуму,  але цього замало для стабільної та повноцінної роботи. Адже навіть кілька ситуативних обставин — відвід судді, хвороба, відрядження чи неявка — можуть заблокувати ухвалення рішень на технічному рівні.

Для ухвалення рішень потрібно щонайменше 10 голосів. За повного складу Суду подолати такий поріг реально. Водночас коли працюють лише 13 суддів — рішення буквально залежить від думки одного-двох. 

Останні конкурсні добори ніби потрапили в часову петлю: етапи змінюються, а результат — ні. Частково це наслідок затягувань та браку політичної волі з боку президента та Верховної Ради. 

Наприклад, унаслідок попереднього конкурсу в жовтні 2025-го депутати не призначили жодного із відібраних ДГЕ кандидатів через брак голосів, тож процес відбору довелося запускати спочатку. З президентом України ситуація інша. У 2025 році він призначив суддів лише на дві з трьох вакантних посад у КСУ. Розблокував роботу Суду, та щодо третьої посади рішення досі немає. Хоча президент уже має список кандидатів, рекомендованих ДГЕ та конкурсною комісією. Крім того, новий конкурс на вакантну посаду також не оголошується.

Такі затримки не пройшли повз увагу міжнародних партнерів — і тема КСУ стала однією з ключових вимог списку 10 пріоритетних реформ у сфері антикорупції та верховенства права (або так званий список Качки-Кос). 

Незавершений процес відбору демонструє, що президент та Верховна Рада своєчасно не виконують своїх повноважень. А результат — Конституційний Суд недоукомплектований. 

У листопаді 2026 року й у березні 2027 року завершуються повноваження ще двох суддів — за квотами з’їзду суддів і президента. Замість п'яти вакансій їх може стати сім.  Тоді Суд залишиться лише з 11 суддями, а отже, неповноважним. 

Мир, вибори, референдум і Конституційний Суд

Одна з найскладніших тем, яку КСУ буде розглядати в майбутньому, — можливі мирні переговори та статус тимчасово окупованих територій. росія претендує навіть на ті частини українських областей, які контролюють Збройні сили України. Тому будь-які рішення щодо миру й територіальної цілісності неминуче впиратимуться в Конституцію.

Якщо будуть міжнародні договори, які треба винести на референдум, саме Конституційний Суд має оцінювати, чи відповідають вони Основному Закону. Якщо такий договір передбачатиме обмеження суверенітету України над частиною її території, позиція КСУ має з’явитися до його підписання.

Так само без висновку КСУ неможливо змінити Конституцію. Суд має перевіряти будь-які запропоновані зміни. Чи не обмежують вони прав і свобод людини, незалежність, чи не містять порушень територіальної цілісності України. Це необхідно для того, щоб Україна не «вистрілила собі в ногу» та не створила негативного прецеденту в трактуванні територіальної цілісності. І йдеться не лише про території. Потенційні мирні угоди, гарантії безпеки та інші політичні домовленості також потребують оцінки Конституційного Суду.

Інший великий блок — майбутні вибори. Зокрема, голосування українців за кордоном. Мільйони громадян виїхали з країни, та вони не мають паспорта іншої держави, а тимчасово перебувають під її захистом. Вкрай важливо створити всі умови для того, щоб у них була можливість проголосувати, інакше це стане обмеженням виборчих прав. 

Крім того, в Україні запровадили множинне громадянство, не в останню чергу і щоб зберегти зв’язок із громадянами за кордоном. Однак конституційна колізія нікуди не зникла: стаття 4 Основного Закону досі закріплює принцип «єдиного громадянства». Справа щодо тлумачення цього положення перебуває у КСУ з 2022 року — і тепер її врегулювання стало ще більш нагальним, адже від позиції Суду залежить конституційність самого закону. У контексті виборів запровадження множинного громадянства може породити нові спори щодо виборчих прав: чи можуть такі громадяни голосувати, балотуватися й обіймати посади. 

Є ще питання стосовно вимоги проживання кандидатів. Наприклад, щоб балотуватися до парламенту, громадянин України має проживати в Україні останні п'ять років. Однак після 24 лютого 2022 року ця вимога набуває нового змісту: що робити з громадянами, які виїхали за кордон не з політичних чи кар’єрних міркувань, а рятуючись від війни? А якщо до ВР хоче балотуватися людина, яка після 24 лютого 2022-го тікала від війни, прожила за кордоном чотири роки й повернулася. Чи має вона право балотуватися? Ці питання доведеться розтлумачувати Конституційному Суду.

Чинна модель українського виборчого права є одноденною: день виборів ототожнюється з днем голосування, а таким днем є неділя. Тому ідея багатоденного голосування після війни не є лише технічною відповіддю на міграцію та переселення. Вона може відкрити окремий конституційний спір: чи дозволяє Основний Закон розтягнути голосування на кілька днів, якщо самі вибори Конституція прив’язує до конкретної неділі.

Після війни суспільство справедливо очікуватиме, що до виборів не допускатимуть людей, які мають громадянство держави-агресора, співпрацювали з окупаційними адміністраціями, публічно підтримували агресію або в інший спосіб діяли в інтересах рф. Такі обмеження мають бути чітко прописані в законі й не залишати простору для довільного тлумачення, адже право балотуватися гарантоване Конституцією. 

Окремо доведеться визначити, якими будуть перші повоєнні вибори: черговими, позачерговими чи окремим особливим видом виборів. Від цього залежить порядок їхнього призначення, потрібні законодавчі зміни й тривалість виборчої кампанії.

Усі ці питання так чи інакше дійдуть до Конституційного Суду. Саме він буде єдиним органом, здатним дати остаточну відповідь. Тому заповнення вакансій у КСУ — це про готовність держави забезпечити стабільну роботу інституції, що має ухвалювати найскладніші рішення після війни.

Що потрібно зробити вже зараз

Станом на весну 2026 року КСУ має на розгляді 49 конституційних подань та два конституційні звернення. Водночас значна частина з них не розглядається в передбачений законом шестимісячний строк та припадає пилом у КСУ роками.

Серед таких справ — подання щодо ключових реформ. У випадку земельної реформи йдеться, зокрема, про перевірку конституційності Закону № 552-IX щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення, який перебуває на розгляді КСУ з 2020 року. У випадку медичної реформи йдеться, зокрема, про конституційність Закону № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» — одного з базових законів реформи фінансування охорони здоров’я. 

За президентською квотою питання доукомплектації суду можна розв'язати двома шляхами: оголосити конкурс на вакантну посаду або ухвалити рішення щодо кандидата, який уже пройшов відбір. За квотою Верховної Ради головне — зібрати голоси для призначення двох суддів і провести решту конкурсу без затягувань.

Та замість того, щоб рухатися в напрямку прогресу, депутати зареєстрували законопроєкт №14149 та його альтернативу — №14149-1. Обидва документи обмежують незалежність Дорадчої групи експертів (ДГЕ) у доборі суддів до Конституційного Суду. А це своєю чергою може створити додаткові перешкоди з набором професійних і доброчесних суддів.

Про ризики цього документа ще в грудні минулого року попереджала Венеційська комісія. Попри зауваження експертів, законопроєкт намагаються ухвалити в першому читанні — зацікавлені нардепи знову й знову намагаються поставити на порядок денний ризикову ініціативу.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.