Що залишилось за лаштунками зміни міністра оборони, або Як живе апарат відомства
Зміна очільника Міністерства оборони викликає в суспільстві очікування тотального «кадрового землетрусу». В умовах війни й імовірної чергової осінньої ескалації та мобілізації з боку рф різкі рухи таки можуть бути небезпечними. Новий міністр обрав інший шлях — зберіг кістяк попередньої команди.
Чому так сталося і що це означає для ключових оборонних процесів?
Міністерство оборони — це держава в державі, один із найбільших центральних органів виконавчої влади (1027 працівників за штатом) із безліччю структурних підрозділів, на які сумарно поклали виконання понад 260 завдань. Уся ця організація має бути чітко організована та має менеджеритися через керівництво — профільних заступників та безпосередньо міністра оборони України.
Кадрова спадщина та нові обличчя
Очевидно, що невизначеність із головними посадовцями відомства вплинула на роботу апарату протягом останнього місяця. Добре, що 19 серпня 2026 року подолали невизначеність: Євгеній Хмара став постійним очільником міністерства.
Найцікавіший аспект — розподіл функціональних обов’язків, адже майже повний склад заступників дістався новому міністру у спадок від попередника. Із шести заступників чотирьох погодили ще за часів Михайла Федорова:
- Олексій Вискуб та Мстислав Банік прийшли безпосередньо з Мінцифри ще в лютому-березні 2026 року. Вони опікуються найбільш показовими напрямами — ППО, ПРО та оборонними закупівлями.
- Василь Шкураков із березня 2026 року посилює напрям бюджетування, управління міжнародною технічною допомогою та відповідає за побудову ефективної системи внутрішнього аудиту.
- Любов Галан призначена наприкінці липня 2026 року (хоча розглядалася на посаду ще із червня). Під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства України та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану вона підтвердила, що отримала напрацювання попередньої команди щодо реформи мобілізації. Але наразі розробляє альтернативні рішення, які комплексно презентують «в осяжній перспективі».
- Сергій Боєв є єдиним заступником ще із часів команд Умєрова — Шмигаля — Федорова. За цей час встиг побувати першим заступником, т. в. о. гендиректора АТ «Українська оборонна промисловість», а за каденції Хмари — втретє отримав посаду заступника з питань євроінтеграції.
- Микола Швидкий — єдине власне кадрове рішення Євгенія Хмари. Комунікація цього призначення вийшла специфічною: на сайті Міноборони досі відсутні фотографія та біографія посадовця. Полковник Швидкий посилить взаємодію з військом через координацію між Міноборони, Генштабом і головнокомандувачем ЗСУ. Він безпосередньо керує Департаментом воєнної політики та стратегічного планування, а також відповідатиме за формування державної санкційної політики міністерства й подаватиме відповідні пропозиції уряду.
Інституційна пам’ять чи відкладені реформи?
Той факт, що ключові заступники продовжать роботу, — непоганий приклад спроби збереження інституційної памʼяті. Об’єктивно, період тривалістю менш ніж шість місяців — недостатній для оцінки ефективності напрацювань команди. Євгеній Хмара як фігура поза системою міністерства розпочне роботу, спираючись на цей «кістяк», що має вберегти відомство від чергового управлінського відкату. Посилення напряму людського капіталу завдяки правозахисниці Любові Галан здатне додати новий погляд на умови військової служби. Це питання набуває особливої гостроти на фоні ймовірної мобілізації в рф у вересні 2026 року.
Натомість найскладніший напрям — оборонні закупівлі — відверто потребує розблокування й нових підходів. Процес контрактування постійно гальмується через тривале узгодження документів. Як зазначає виконавчий директор Ради зброярів Ігор Федірко, Агенція оборонних закупівель (АОЗ) фактично не купує необхідної зброї через те, що Міноборони не розробило потрібних тактико-технічних характеристик виробів. За його словами, хоч у суботу, 16 серпня, відбулася термінова робота, де ці характеристики нібито затвердили, сама Агенція цього так і не підтвердила. Враховуючи як сьогоднішню заяву про зміну очільника АОЗ; так і багаж проблем, які Арсен Жумаділов лишає у спадок, напрям закупівлі озброєння потребує максимально швидких і прозорих рішень, а не лише збереження статус-кво.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.