Йому — 62 роки, а кажуть, що втік за кордон, бо працює у міськраді. Чому одним пенсіонерам можна виїжджати, а іншим — зась
На початку серпня стало відомо, що заступник міського голови Підгайців, що на Тернопільщині, Іван Керницький поїхав у відрядження за кордон і не повернувся в Україну.
Керницькому — 62 роки, тож він уже не підлягає мобілізації. Тому як пенсіонер може спокійно виїжджати. А як працівник органів місцевого самоврядування? Ми вирішили розібратися — коли, кому і як можна виїжджати, а кому — зась.
Поїхав у службове відрядження, а опинився у відпустці
Міський голова Підгайців Іван Мерена позитивно оцінює роботу свого заступника. Наприкінці липня вони вдвох поїхали у службове відрядження до Польщі, де «розв’язували гуманітарні питання».
«Ми були з ним у відрядженні в Польщі. Я поїхав додому, він так само мав їхати в Україну. Не знаю, де він зараз: чи поїхав додому, чи поїхав у своїх справах. Я ж не в курсі… Роблять якусь нісенітницю із цього, не можна так», — сказав Мерена 14 серпня.
Іван Керницький одразу після відрядження мав іти у відпустку. Мерена каже, що заяву підписав іще за кілька тижнів до робочої поїздки в Польщу.
Очільник Підгайців називає увагу до виїзду заступника «нісенітницею», оскільки він «у своєму віці має повне право відпочити». Проте посадовці й депутати всіх рівнів, навіть пенсійного віку, за постановою Кабміну не можуть виїжджати за кордон у власних справах. До червня 2026-го це стосувалося навіть жінок.
Відповідні обмеження уряд запровадив іще в січні 2023 року. Заборона поширюється на депутатів усіх рад, керівників структурних підрозділів державних та органів місцевого самоврядування і на заброньованих працівників. Проте 62-річний заступник міського голови до жодної із цих категорій не належить, пояснює юрист Ілля Подворний.
«Тут змішують дві різні речі. Мобілізаційні обмеження стосуються військовозобов’язаних, а чоловік, якому виповнилося 60 років, з військового обліку виключається — граничний вік перебування в запасі становить 60 років за загальним правилом.
Але є окреме обмеження, для посадовців, і воно діє незалежно від віку. Тому питання завжди подвійне: чи людина військовозобов’язана і чи вона в переліку посадовців, яким виїзд обмежено. За буквальним текстом Правил він під обмеження не підпадає», — зазначає він.
Інша річ, якби 62-річний Іван Керницький був депутатом міської ради, виїхав у відрядження й не повернувся. Тоді його могли б притягнути навіть до кримінальної відповідальності.
«Диференційований підхід можливий»
Депутати міських рад неодноразово зверталися до парламентарів із проханням скасувати обмеження, каже Олександр Качура, заступник голови комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування.
«Я спеціально порушував це питання перед членами комітету. Наприклад, депутати селищних рад — це ж нерідко аграрії чи місцеві підприємці віком більш ніж 60 років. Знаю випадок, коли для того, щоб урятувати бізнес чи підписати міжнародний контракт у Польщі, такому 65-річному чоловікові довелося складати мандат. Що від цього виграє держава? Нічого. Ми просто втрачаємо людей у місцевому самоврядуванні і валютний виторг для економіки в час війни», — наголошує народний депутат.
Саме через це, як з’ясували аналітики Громадянської мережі «ОПОРА», депутати місцевих рад нерідко складають свої мандати. Павло Романюк, радник із правових питань «ОПОРИ», вважає, що ключова проблема в обмеженнях полягає в нерівності підходів:
«Депутати місцевих рад не отримують навіть грошової винагороди за свою діяльність, фактично працюючи на добровільних засадах. Якщо ж ми говоримо про заступника міського голови або іншу посадову особу, яка отримує заробітну плату, — це зовсім інше. Навіть ці категорії потрібно розмежовувати й думати, наскільки такі обмеження є пропорційними».
Романюк нагадав, що до літа 2026 року жінкам-посадовицям і депутаткам також забороняли їздити у відпустки за кордон. Кабмін неодноразово просили скасувати цю заборону громадські організації, такі як Асоціація міст України. Постанова, за їхніми словами, значно обмежувала можливості жінок, яким «необхідно супроводжувати дітей, виїжджати на лікування та повертати своїх дітей із закордону».
До урядовців зверталась і Вища рада правосуддя, де зазначали, що виїзд жінок-суддів посприяє забезпеченню незалежності суддів, стабільності їхньої роботи та ефективному здійсненню правосуддя. Романюк вважає, що це питання треба врегулювати й для пенсіонерів.
«Це не означає, що треба автоматично відкривати кордон для всіх чоловіків, але варто переглянути доцільність заборони для тих, хто за віком уже не є військовозобов’язаним. Так, сам собою статус посадової особи може обґрунтовувати певні спеціальні вимоги, пов’язані з безперервністю роботи органів місцевого самоврядування чи з виконанням певних службових обов’язків. Проте альтернативою такої тотальної заборони можуть стати врегульовані правила заміщення, відпусток та відповідальності», — пояснює Романюк.
Він вважає, що це питання треба врегулювати, інакше держава втрачатиме активних людей на місцях. До прикладу, пенсіонер-депутат місцевої ради, щоб побачити внуків, які живуть за кордоном, мусить скласти мандат. По поверненні в Україну він більше не депутат і не працює в інтересах громади.
«Хто буде займатися післявоєнною відбудовою, якщо всі кваліфіковані кадри виїдуть? Людський ресурс є найціннішим і найголовнішим для майбутнього України», — додає Павло Романюк.