Кравченко пішов — система залишилася: що тепер буде з Офісом генпрокурора

Як звільняли Кравченка

Ще 7 вересня Кравченко заявляв, що не піде у відставку за власним бажанням, але після зустрічі із Зеленським того ж дня таки подав заяву. Це сталося на тлі скандального розслідування антикорупційних органів під назвою «Карфаген», у межах якого працівників Офісу Кравченка запідозрили в «кришуванні» шахрайських колцентрів. На «плівках» також лунало ім'я такого собі «Андрійовича» — таке саме по батькові, як і в Кравченка, хоча він сам підозри не отримував.

За законом, генпрокурора звільняє Верховна Рада за поданням президента, однак Зеленський вніс його лише 14 вересня — коли Кравченко вже перебував за кордоном у відрядженні, яке сам собі оформив. Того ж дня президент відсторонив його указом, а наступного дня, 15 вересня, парламент взявся за розгляд питання про звільнення. 

Перед голосуванням депутатка від «Європейської Солідарності» Ірина Геращенко розкритикувала «тотальну деградацію держави» і кадрову політику президента. За її словами, всі Йдеться про Руслана Рябошапку (29 серпня 2019 р. — 5 березня 2020 р.), Ірину Венедіктову (17 березня 2020 р. — 18 липня 2022 р.), Андрія Костіна (28 липня 2022 р. — 31 жовтня 2024 р.) та Руслана Кравченка (21 червня 2025 р. — 15 вересня 2026 р.)чотири генпрокурори, яких призначили за президентства Зеленського, зокрема й Кравченко, отримали посаду на основі «не професійності, а лояльності».

«Як так сталося, що пан Кравченко, який до 2019 року був в АТО, займався розслідуванням злочинів Януковича, замість того, щоб зараз руйнувати російський “Карфаген”, очолив “Карфаген” разом зі своїми партнерами й перетворив прокуратуру на якусь злочинну банду, яка “кришує” бізнес і незаконні колцентри?» — заявила вона з трибуни парламенту.

А депутат від «Слуги Народу» Максим Бужанський сказав, що «така ганьба» відбувається, бо парламент втрачає контрольні функції. Він закликав «не перетворювати Раду на секретаріат, який бездумно голосує [за] все, що пропонує Кабінет Міністрів чи ще хтось».

Подібне говорив і депутат від групи Депутатська група, яку заснували члени забороненої «Опозиційної платформи "За життя"» (ОПЗЖ)«Платформа за життя та мир» Григорій Мамка, наголосивши, що Кравченко жодного разу не звітував перед комітетом. Щоб «не допускати таких призначень у майбутньому», за словами Мамки, керівники правоохоронних органів мають відчувати парламентський контроль.

Сам Кравченко, який нині за кордоном, заявив, що перебуває у службовому відрядженні та має провести зустрічі з міжнародними партнерами. За даними ЗМІ, він поїхав до Парижа на п’ять днів — для участі у слуханнях Парламентської мережі ПАРЄ. Водночас у ПАРЄ стверджують, що Кравченко та його представники не значаться серед учасників цього заходу. 

«Сам факт виїзду генерального прокурора, під яким хитається крісло, вже все пояснює. Ніяких офіційних зустрічей у нього ніде не буде. Я вважаю, що це втеча. Оцінка — це ганьба. 

Останній раз генеральний прокурор у нас тікав у 2014 році, і тут ми встановили новий рекорд. Тепер у нас два генеральні прокурори, які тікають з країни», — сказала hromadske Тетяна Шевчук, членкиня правління «Центру протидії корупції».

На тлі цього в Telegram активно поширювали твердження про те, що виїзд Кравченка нібито був узгоджений із президентом Володимиром Зеленським як частина домовленостей навколо конфлікту з Національне антикорупційне бюро УкраїниНАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратураСАП. Так, вчора, 14 вересня, подібні повідомлення поширили щонайменше десять ресурсів, а сукупне охоплення перевищило 1,6 мільйона переглядів. Однак публічних підтверджень того, що Зеленський особисто погоджував виїзд Кравченка або домовлявся з ним про це, немає.

«Я вважаю, що він втік, на жаль, — сказав hromadske Олексій Гончаренко, народний депутат від «Європейської Солідарності. — Перевіримо це завтра. Якщо він завтра (16 вересня — ред.) не повернеться в Україну... значить, він просто втік. І це буде питання, але вже не тільки до Кравченка. Це буде питання до Зеленського».

Валентин Наливайченко з фракції «Батьківщина» під час розгляду питання про звільнення Кравченка закликав розслідувати його виїзд за кордон, який він назвав «втечею у стилі Віктор Пшонка — генеральний прокурор України часів Віктора Януковича, який втік із країни під час Революції ГідностіПшонки».

Зрештою, постанову про звільнення Кравченка ухвалили в цілому 317 голосами. Голосів «проти» і «утримався» не було. 

Відрядження без посади

Після голосування Верховної Ради Руслан Кравченко більше не є генеральним прокурором. Водночас саме звільнення з адміністративної посади не означає автоматичної втрати статусу прокурора. 

Після завершення відповідних формальностей Кравченка, найімовірніше, виведуть поза штат системи прокуратури, припускає Юліан Мунтяну, юрист адвокатського об'єднання «Актум». Подальше звільнення з органів прокуратури відбуватиметься вже на окремих підставах.

Разом із посадою Кравченко втрачає і повноваження генерального прокурора. Він більше не може представляти Офіс генпрокурора у відносинах з українськими органами влади чи міжнародними організаціями, підписувати документи або ухвалювати рішення від імені ОГП.

«Звільнення Кравченка автоматично позбавляє його можливості представляти органи прокуратури або діяти від їхнього імені та керувати їхньою діяльністю», — пояснив Мунтяну в коментарі hromadske.

Це означає, що після звільнення підстава для відрядження як керівника ОГП фактично відпадає — представляти прокуратуру на міжнародних зустрічах може генеральний прокурор або той, хто виконує його обов'язки.

Та водночас, як зауважила hromadske парламентська аналітикиня «Руху ЧЕСНО» Ірина Корженкова, саме звільнення не створює для Кравченка автоматичного юридичного обов'язку негайно повернутися в Україну. 

Хто тепер виконуватиме функції генерального прокурора, закон визначає окремо: у разі його відсутності повноваження здійснює перший заступник, а якщо його немає — один із заступників. 

Перша заступниця Кравченка Марія Вдовиченко вже звільнилася, тож функції має перебрати хтось із заступників. Водночас закон про воєнний стан дозволяє президенту окремим указом визначити того, хто виконуватиме ці повноваження.

Як зауважує Тетяна Шевчук, членкиня правління «Центру протидії корупції», законом не обмежується, скільки часу на посаді може перебувати виконувач обовʼязків генпрокурора. Востаннє це тривало вісім місяців, коли звільнили Андрія Костіна, а нового генпрокурора парламент довго не призначав.

Нам як країні краще бути довше з виконувачем обов'язків, і потім призначити прокурора за нормальною процедурою, ніж наступати котрий раз на одні й ті ж самі граблі з цими політичними призначенцями низької якості — прокурорами й генеральними прокурорами.Тетяна Шевчук, членкиня правління «Центру протидії корупції»

Система проти системи

Швидкому й одноголосному звільненню генпрокурора передував його конфлікт з антикорупційними органами, зокрема, з директором НАБУ Семеном Кривоносом. Його він звинуватив у підробленні офіційних документів для отримання неправомірної вигоди та фіктивному усиновленні.

Крім Кривоноса, підозру нібито оголосили людині, близькій до керівника САП Олександра Клименка, яку звинуватили у впливі на суддів Вищий антикорупційний суд УкраїниВАКС, пропозиції їм хабаря, а також «сприянні в ухиленні від мобілізації».

Обидва керівники антикорупційних органів відкинули звинувачення, розкритикувавши «Telegram-підозри» Кравченка, яких ані вони, ані їхні близькі, мовляв, не отримували. Також вони припустили, що звинувачення Кравченка є реакцією на операцію НАБУ та САП «Карфаген», під час якої на «кришуванні» колцентрів викрили посадовця Офісу генпрокурора. 

Кравченко ж стверджував, що під час проведення операції «Карфаген» антикорупційники нібито «викрали» частину матеріалів щодо керівників і працівників НАБУ та САП. Кривонос і Клименко пояснили, що під час обшуків у межах  «Карфагену» вилучили не матеріали провадження, а лише довідку зі списком детективів, щодо яких чинився тиск.

І хоч на той час уже відсторонений генпрокурор продовжив публікувати «плівки» проти Кривоноса, його Офіс офіційно оголосив, що очільнику НАБУ не повідомляли про підозру, а відмітки про це скасували в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Після цього Кравченко заявив, що правових підстав для скасування підозр немає і що для цього антикорупційні органи нібито тиснули на президента та депутатів.

Парламентська аналітикиня «Руху ЧЕСНО» Ірина Корженкова вважає, що ця історія показала не лише конфлікт між конкретними посадовцями, а й проблеми самого механізму контролю всередині прокуратури.

«Механізм самоконтролю не працює: генпрокурор сам собі підписує наказ про відрядження, сам вирішує, кого переслідувати, і використовує ці повноваження ситуативно — підозра директору НАБУ Кривоносу з'явилася демонстративно напередодні виїзду за кордон», — зауважує експертка.

За її оцінкою, проблема є системною: кадрова політика в прокуратурі залишається кулуарною і будується передусім на особистій лояльності, а не на професійності.

Чи змінять правила гри?

Після звільнення Руслана Кравченка ключовим стає питання не лише того, хто очолить Офіс генпрокурора, а й того, за якою процедурою обиратимуть цю людину.

Нині Конституція передбачає, що кандидатуру генерального прокурора до Верховної Ради вносить президент. Для призначення потрібна згода парламенту, після чого президент видає указ про призначення. Водночас відкритого конкурсу на цю посаду закон не вимагає, на відміну, наприклад, від керівників НАБУ або САП.

Саме цю процедуру пропонують змінити. У червні 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15343, який передбачає конкурсний добір кандидатів на посаду генпрокурора. Він, до слова, входить до переліку пріоритетних реформ, які Україна має реалізувати для просування євроінтеграції. Наразі він проходить один з початкових етапів — «надано для ознайомлення».

Законопроєкт передбачає, що конкурс на посаду генпрокурора проводитиме Вища рада правосуддя, і половину складу конкурсної комісії становитимуть міжнародні експерти. Зрештою комісія передаватиме президенту кілька кандидатур тих, хто пройшов відбір, а вже глава держави серед них обиратиме, чиє прізвище подавати до Верховної Ради.

Саме таку зміну вважає необхідною депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин. У коментарі hromadske він заявив, що нинішня процедура «сприяє фаворитизму», а відсутність відкритого конкурсу не дозволяє гарантувати професійність і незалежність майбутнього генпрокурора.

Водночас і конкурс не завжди є запорукою доброчесності обраного кандидата на посаду, вважає юрист Юліан Мунтяну. На його думку, система органів прокуратури потребує суттєвих змін, але «насамперед саме в частині посилення незалежності дисциплінарних органів і прокурорського самоврядування».

Авторка згаданого законопроєкту Анастасія Радіна 14 вересня ініціювала його невідкладний розгляд, заявивши, що «наслідки політичного призначення генпрокурора яскраво продемонстровано». Щоправда, як стверджують у «Центрі протидії корупції», «депутати Зеленського» нібито «відмовляються його розглядати».

Натомість Олексій Гончаренко від «Європейської Солідарності» вважає, що навіть якщо поточне законодавство прямо не зобов'язує президента проводити конкурс, Банкова могла б запустити його самостійно, адже таких обмежень немає.

Конкретної погодженої кандидатури на заміну Кравченку наразі публічно не озвучували. У медіа з'являлася інформація про можливе призначення народного депутата Данила Гетманцева, та сам він це заперечив.

Можливими претендентами на крісло генпрокурора, зі слів Ярослава Юрчишина, нині називають, зокрема, колишнього очільника СБУ Василя Малюка, народного депутата Сергія Іонушаса та секретаря Ради нацбезпеки й оборони Ігоря Клименка.

Симптоматично, що всі троє — не кар'єрні прокурори, а фігури силового або політично-лояльного профілю… Те, що озвучені саме ці прізвища, а не ім'я з антикорупційного середовища чи незалежної прокурорської спільноти, певно, означає, що логіка добору залишається тією самою. Це фактично повторення історії призначення самого Кравченка, тільки з іншим прізвищем.Ірина Корженкова, парламентська аналітикиня «Руху ЧЕСНО»

Експертка окремо зауважила, що саме Сергій Іонушас як голова правоохоронного комітету Верховної Ради просував законопроєкт про підпорядкування НАБУ і САП генпрокурору влітку 2025 року.

«Але не має значення прізвище, якщо не буде змінено процедуру», — резюмує Ярослав Юрчишин.