22 тисячі тонн боєприпасів під українським кордоном. Чи стане «Придністров'я» пішаком у війні рф проти України

Про сценарії залучити невизнане «Придністров’я» — анклав російського впливу в Молдові — до агресії проти України говорили ще напередодні повномасштабного вторгнення. Але тоді реальна загроза наступу російської армії, що базується у так званій «Придністровській молдавській республіці», не видавалася реалістичною. А втім, експерти попереджали, що провокації неподалік кордону з Україною можливі.

Останніми днями з’явилися підтвердження цьому. 25 квітня будівлю «Міністерства держбезпеки» у Тирасполі обстріляли з гранатометів, а наступного дня у «Придністров’ї» пролунали ще два вибухи — із ладу були виведені вежі радіотелецентру, які належать «російській телевізійній та радіомовній мережі». В усіх цих інцидентах проросійська влада «ПМР» звинуватила «українських провокаторів». Натомість українські розвідники заявили, що ці вибухи — справа рук фсб рф.

Наскільки серйозні такі провокації у проросійському регіоні Молдови і чи означає це, що «ПМР» може почати воєнні дії проти Молдови або долучитися до російської армії в Україні — у матеріалі hromadske.

Що треба знати про Придністровський конфлікт?

«Придністров’я» — проросійський анклав Молдові на кордоні з Україною, який досі страждає на ностальгію за СРСР. У той час як Молдова прагнула політичного й економічного зближення з сусідньою Румунією, «Придністров’я» орієнтувалося на зв’язки з Радянським Союзом. Свою роль зіграв і етнічний склад населення: якщо в Молдові більшість становили молдовани, які розмовляли румунською мовою, то в «Придністров’ї» — українці та росіяни з російською мовою вжитку.

У 1990-1992 роках між Молдовою та «Придністров’ям» відбувся військовий конфлікт. Важливу роль у цій війні відіграла 14 армія Радянського Союзу, що базувалася у «Придністров’ї». Після розпаду СРСР та сама армія, вже у складі зс рф, обстрілювала молдовські позиції. Тоді Молдова навіть звернулася до ООН з вимогою скликати Радбез через відкриту агресію росії.

У липні 1992-го почалися мирні переговори, а вже 21 липня підписали мирну угоду. Під нею стояли підписи президента Молдови Мірча Снігура, лідера «Придністров’я» Ігоря Смірнова та президента росії Бориса Єльцина. Згідно з угодою, росія ввела на територію «Придністров’я» своїх миротворців — і конфлікт заморозили. А втім, надійного миру досягти не вдалося. Тож у 2000-х неодноразово обговорювались інші плани врегулювання конфлікту.

Наприклад, український президент Віктор Ющенко пропонував влаштувати в «Придністров’ї» демократичні вибори, моніторити придністровську ділянку українсько-молдовського кордону спеціальними силами ОБСЄ та розмістити в зоні конфлікту український миротворчий контингент. План Ющенка передбачав ухвалення спеціального закону про статус «Придністров'я», який би гарантував його право вийти зі складу Молдови, якщо та приєднається до Румунії. Молдова автономію «Придністров'я» підтримала, але далі справа не пішла.

«Придністров’я» сьогодні: російська мова, рубль, паспорти рф

Нині у «Придністров’ї» мешкають приблизно 460 тисяч людей. Основною мовою є російська, а грошовою одиницею — власний придністровський рубль. Незалежність «ПНР» не визнала навіть росія. Лише інші самопроголошені республіки, як-от «Південна Осетія» та «Абхазія», що відділилися від Грузії. А втім, понад 30 років, що триває конфлікт, росія «обробляє» населення «Придністров’я». А з 2002 року роздає громадянам «ПМР» свої паспорти. Тамтешня російська пропаганда дуже нагадує ту, що кремль поширював на Донбасі — про етнічні чистки, які можуть розпочатись у регіоні, про захоплення його «румунськими нацистами» тощо.

російський контингент продовжує залишатись у «Придністров’ї» попри заперечення Кишинева. У розпал повномасштабної російської війни проти України влада Молдови почала порушувати питання про небезпеку перебування російських військ на території регіону. Бо найбільше загроз будь-яка серйозна ескалація в «Придністров’ї» становить якраз для Молдови — не-члена НАТО і водночас найближчого сусіда України.

15 березня рішенням Парламентської асамблеї ради Європи «Придністров’я» офіційно визнали зоною російської окупації, а президентка Молдови Мая Санду вкотре наголосила на необхідності вивести російські військові частини. кремль виконувати вимоги Санду поки не поспішає.

Провокації у «Придністров’ї»: що це було і хто винен?

25 квітня приблизно о 17:00 у центральній частині Тирасполя — столиці «ПМР» — пролунали вибухи. Як з’ясувалося згодом, стріляли з гранатомета (його тубус знайшли неподалік на землі) по будівлі «Міністерства державної безпеки». Ніхто не постраждав, ударною хвилею тільки винесло вікна на горішніх поверхах. Наступного дня вдарили по двох антенах, які транслювали російське радіо, у придністровському селищі Маяк. Знову минулося без жертв.

Далі глава «ПМР» Вадим Красносельський заявив про вибухи на території військової частини у селі Паркани. 27 квітня проросійські ЗМІ «Придністров’я» почали писати про новий інцидент — стрілянину в районі збройного складу біля села Ковбасна, одного з найбільших у Європі. Кількість боєприпасів там — 22 тисячі тонн. І вже не перший рік ОБСЄ і НАТО вимагають утилізувати цю зброю, бо стільки боєприпасів у нестабільному «Придністров’ї» — реальна загроза.

Цей склад — буквально за кілька кілометрів від кордону з Україною. З’явився ще у 1940-х. Більшу частину зброї до Ковбасної вивезли з територій колишніх НДР, Чехословаччини та інших країн соцтабору після того, як їх залишили російські війська. Зброя ця застаріла й не має великої цінності для України. ЗСУ використовують сучаснішу, зокрема отриману від західних партнерів. Однак російська пропаганда у Придністров’ї тиражувала версію, що Україна готує провокації, аби заволодіти зброєю з цього складу.

Натомість українська розвідка ще за місяць до війни інформувала про наміри російських спецслужб влаштувати провокації у Ковбасній, щоб використати їх як привід для наступу на Україну.

Крім того, видання NewsMaker повідомило й про інші вибухи у «Придністров’ї», зокрема про атаку на аеродром Тирасполя. Цю інформацію підтвердила і президентка Молдови Мая Санду. Винуватців жодного з цих епізодів досі не встановили. Щодо того, хто за цим стоїть — Кишинів, Київ, Москва і Тирасполь — тиражують різні версії.

Виступаючи на терміновому засіданні Вищої ради безпеки Молдови, президентка Санду заявила, що покладає відповідальність на «протиборчі сили всередині регіону, які зацікавлені в дестабілізації ситуації», і засудила будь-які спроби «залучити Молдову до дій, які можуть поставити під загрозу мир у країні». Жодних звинувачень на адресу росії не прозвучало, проте головною тезою її виступу стали слова про наміри мирного врегулювання придністровського питання.

Однак частина російськомовної молдовської спільноти не відкидає, що це Кишинів вдався до провокацій — щоби навмисно заявити про підвищений рівень загрози й заборонити святкування 9 травня. 19 квітня Мая Санду підписала закон про заборону георгіївської стрічки та публічну демонстрацію символів «Z» і «V», які використовує російська армія.

Влада «Придністров’я» оголосила у псевдореспубліці червоний рівень терористичної небезпеки й почала споруджувати блокпости. Глава «ПМР» Вадим Красносільський заявив, що «сліди терористичних атак ведуть в Україну», і закликав українську владу — яка зі свого боку звинувачує в цих провокаціях фсб рф — розслідувати ці епізоди.

«Після початку бойових дій в Україні “Придністров'я” дотримувалося нейтралітету і відкрито про це заявляло — що ми не агресори, що “Придністров'я” не планувало і не планує нападу на наших сусідів… Я припускаю, що ті, хто організував цей напад, мають на меті втягнути “Придністров'я” у конфлікт», — додав Красносільський.

Водночас про «втягнення» «Придністров’я» у російську агресію проти України досить відкрито говорило військове керівництво рф буквально кілька днів тому. 22 квітня заступник командувача військами Центрального воєнного округу генерал Рустам Міннікаєв оголосив про вступ росії в «нову фазу спецоперації», яка має на меті «контроль над півднем України та ще один вихід до “Придністров’я”, де також помітні факти утисків російськомовного населення». За дивним збігом провокації в регіоні почалися незабаром після цієї заяви.

Українські розвідники пояснили, чому внаслідок обстрілу «Міністерства держбезпеки» з гранатомета 25 квітня у робочий час ніхто не постраждав. За даними Головного управління розвідки Міноборони України, ще 22 квітня (коли росія згадала про «Придністров’я»), секретар «Держкомісії з ліквідації надзвичайних ситуацій» «ПМР» звернувся з листом до голови Кам'янського району. Він просив терміново (до 16:00 того ж дня) підготувати відомості про наявність і місце розташування «захищеного пункту управління цивільної оборони міста». Себто для керівництва «ПМР» провокації несподіванкою не стали.

Водночас багатьох мешканців Молдови новини з «Придністров’я» неабияк збентежили, розповідає hromadske головна редакторка молдовського видання NewsMaker Галина Васильєва.

«Загостренню ситуації довкола “Придністров’я” передували повідомлення про “бомби”, які начебто були закладені в освітніх та медичних закладах. Подібні повідомлення надходили час від часу, але не підтверджувалися, тому навіть це особливо не турбувало громадську думку. Але те, що сталося в Тирасполі та селищі Маяк, багатьох розхвилювало, і навіть ті, хто раніше не боявся воєнних дій на території Молдови, тепер злякався не на жарт».

Яка загроза вступу «Придністров’я» у війну?

У ГУР Міноборони України заявили, що випадки у «Придністров’ї» — провокації, організовані фсб, щоб нагнітати панічні й антиукраїнські настрої. Це робиться для того, щоб виправдати війну в Україні або залучити «ПМР» до бойових дій — як територію з мобілізаційним резервом або місце, звідки російські війська можуть здійснювати атаки на українську територію.

Військовий експерт Юрій Федоров вважає, що нині програма-максимум для росії — дестабілізувати ситуацію в «Придністров’ї» та залучити військові сили псевдореспубліки до відкриття другого фронту на Одещині. «Відповідно до задуму генералів російського Генштабу, вони будуть відтягувати війська ЗСУ від захисту Миколаєва та Одеси, ймовірно, щоби призупинити наступ, який готується російською армією з Херсонської області у напрямку Кривого Рогу», — каже експерт.

Логічне питання: чи вистачить військової міці силам, які перебувають у «Придністров’ї», реалізувати цей план? Адже російських військових частин там не так уже й багато. Це ті «миротворці», статус яких колись визнав навіть Кишинів і які нині перебувають у так званій зоні безпеки між регіоном та іншою частиною Молдови. Також у «Придністров’ї» перебуває Оперативна група російських військ, яка зайнята охороною складів у Ковбасній — тих самих, що атакували.

Скільки точно російських військових у «Придністров’ї» — невідомо. Цифри подають у межах 1200 — 1700. Крім того, сепаратисти «Придністров’я» мають власні збройні сили. У них служать від 4000 до 7500 військових, озброєних «Градами», дронами і навіть вертольотами й танками. Водночас росія може мобілізувати цивільних придністровців — ледь не половина має російські паспорти. Теоретично, воювати можуть відправити й силовиків та спецпризначенців. Це — ще понад 10 тисяч.

Проте в українському МВС заспокоюють: придністровці воювати з Україною здебільшого не хочуть. За словами радника голови МВС Вадима Денисенка, місцева «влада», найімовірніше, використає «сценарій Лукашенка» і на відкриту конфронтацію не піде. Водночас 26 квітня у Генштабі ЗСУ повідомили, що в «Придністров’ї» підрозділи оперативної групи російських військ привели у повну бойову готовність. Крім того, українська розвідка повідомила про нові очікувані провокації з боку російських спецслужб — більш серйозні. Зокрема стало відомо про ймовірні наміри росії завдати ракетного удару по «Придністров’ю», аби потім звинуватити в цьому Україну.

За словами Галини Васильєвої, наразі у Молдові дуже обережно прогнозують подальше розгортання конфлікту в «Придністров’ї». Є очікування, що нова хвиля провокацій може бути 9 травня, коли попри заборону на державному рівні деякі політичні сили мають намір провести ходу з георгіївськими стрічками.

«Складно щось прогнозувати, особливо з огляду на те, що до 24 лютого мало хто з нас вірив у реальність війни росії проти України. Гадаю, багато буде залежати від того, як складатимуться обставини на південному фронті в Україні, як і куди просунуться (якщо просунуться) російські війська. Натомість Молдова, яку можна облетіти за пів години і в якої армія — без екіпірування та військової техніки, перебуває фактично у заручниках ситуації, що склалася».