5 фактів про найважливіші за 15 років вибори в Ірані

Іран – одна з найвпливовіших країн Близького Сходу. Тегеран є основним оплотом підтримки сирійського президента Башара Асада. А в сусідньому Іраку долучений до боротьби з  ІДІЛ. Республіка з 80-мільйонним населенням має чималі запаси нафти і газу та веде тривалу боротьбу з Саудівською Аравією за те, кому ж бути найвливовішою мусульманською країною світу.

Увага до Ірану прикута також і через підозри в тому, що держава працює над розробкою ядерної зброї. Різного роду переговори щодо ядерної програми тривають десятки років і ніби досягли успіху.

19 травня 2017 року в Ірані відбудуться президентські вибори. Попри те, що Іран вважається однією з найзакритіших країн світу, де порушуються права людини, а всі ключові питання вирішує Верховний лідер Аятола Алі Хаменеї, вибори президента справді мають значення. Президент – найвища виборна посада в Ісламській республіці. Нині її займає представник помірної політичної гілки Хасан Рухані.

Громадське поспілкувалося з британським журналістом, автором книги «Ядерний Іран: народження атомної держави», який уважно стежить за перебігом виборчої кампанії. До вашої уваги — його висновки.

Вибори президента в Ірані матимуть важливе значення для внутрішньополітичного курсу країни Фото: EPA/ABEDIN TAHERKENAREH

Вибори називають найважливішими за тривалий час

Чинний президент Хасан Рухані після перемоги на виборах зі згоди Верховного лідера Алі Хаменеї підписав в 2015 році ядерну угоду з лідерами п’яти постійних членів Ради безпеки ООН і Німеччиною. Іран обмежив свій ядерний потенціал в обмін на скасування міжнародних санкцій. Нині на кону — майбутнє ядерної угоди. Окрім того, під загрозою видобуток нафти, загальний стан економіки Ірану та рівень її відкритості.

Іран поєднує в собі елементи демократії та тоталітарної країни, бо лідером держави є Верховний лідер, якого обрала рада, а не народ. Саме той відповідає за зовнішню політику та оборонну сферу. Все ж президентські вибори – найбільш демократичний аспект з усього, що є в авторитарній ісламській державі.

На посаду президента балотується шість кандидатів

Рада вартових Конституції – спеціальний орган, за функціями подібний до Конституційного суду – затвердила шістьох кандидатів. Заяви про намір взяти участь у виборах написала рекордна кількість осіб – понад 1,5 тисячі. Серед них – 137 жінок. Та досі жодна жінка не отримала схвалення Ради вартових.

Відмову в реєстрації отримав і консервативний екс-президент Махмуд Ахмадінежад, відомий агресивною риторикою. Торік Алі Хаменеї публічно закликав його не висувати кандидатуру. Не отримав схвалення Ради й кандидат, якого врешті підтримав Ахмадінежад – його колишній підлеглий Хамід Багаї.

Окрім Рухані, що балотується на другий термін, свою кандидатуру висунув перший віце-президент Ешак Яхангірі. Консерваторів на виборах представлять близький до Ради вартових клерик Ібрагім Райсі та мер столичного Тегерана Мохаммад-Багер Галібаф. Інші кандидати – колишній віце-президент Мостафа Хашемітаба та екс-міністр культури Мостафа Мірсалім.

Протистояння реформаторів і консерваторів

Це історія про два можливі шляхи розвитку Ірану. Очікується, що найбільший спротив Рухані здійснюватиме консервативний клерик Райсі. Його підтримало кілька членів Корпусу вартових Ісламської революції – військової гілки виконавчої влади Ірану. Його також називають ймовірним наступником Верховного лідера.

Райсі має більш протекціоністські погляди. Клерик очолює фундацію, яка керує цілими секторами економіки в агробізнесі та автопромі.  Чинний президент хоче зробити економіку Ірану відкритішою. Один – прагматик, інший – радикал.

Проблема Райсі в тому, що він був суддею та засуджував людей до смертної кари в кінці 80-х років. «Результат виборів покаже, що іранці не готові прийняти своїм представником людину, яка останні 38 років займалася лише в’язницями і стратами», – натякнув на Райсі під час другого туру президентських дебатів Рухані. До того Райсі геть не харизматичний. Промови не є його перевагою.

Значно більше політичного капіталу під час дебатів здобув мер Тегерана Галібаф. Він вступив у конфронтацію з чинним президентом, звинувативши президента у порушенні передвиборчих обіцянок. Буцімто Рухані обіцяв створити 4 мільйони нових робочих місць. Той заявив, що ніколи не робив таких обіцянок.

Найбільший спротив представнику помірної політичної гілки Хасану Рухані ймовірно здійснюватиме консерватор Ебрагім Райсі (на фото - жителька Тегерану проходить повз агітаційні плакати кандита в президенти Райсі) Фото: EPA/ABEDIN TAHERKENAREH

Головний фаворит – чинний президент Рухані

Нині в Ірані спостерігається загальний тренд: люди хочуть більше відкритості, менше ізоляції та економічного зростання. Саме тому перемогу на попередніх виборах перемогу здобув Рухані. Люди втомилися від ізоляції, втомилися від корупції та економічної стагнації. Іранці хочуть того, чого й мешканці інших країн – аби їхнє життя стало кращим.

Рухані часто називають реформатором, та він радше прагматик. Він вірить, що досі залишається близьким до Верховного лідера, котрий пожиттєво правитиме країною. Основний аргумент консерваторів у критиці роботи Рухані – поступки, на які Іран пішов в угоді про ядерну програму, виявилися занадто великими. Суперники президента наполягають,  що виведення з міжнародної ізоляції не покращило економічне становище Ірану.

Слід розуміти, що найбільше Іран остерігається “м’якої влади” Заходу, а не військового вторгнення Америки.  Існує страх, що Європа впливамиме на  настрої населення.

ДОВІДКА: 2015 році західні держави розморозили рахунки Ірану і зняли проти країни санкції в обмін на скорочення ядерного потенціалу. Так, іранці скоротили збагачення урану на 98% і пообіцяли позбутися двох третин необхідних для функціонування ядерної програми центрифуг. Крім того країна погодилася на регулярні перевірки незалежними комісіями.

Зараз здається, що Рухані переоберуть на другий термін, але вибори в Ірані завжди непередбачувані.

Головним фаворитом президентських перегонів в Ірані вважається чинний президент Хасан Рухані (на стіні справа висить портрет іранського верховного лідера Аятола Алі Хаменеї, який фактично керує країною) Фото: EPA/ABEDIN TAHERKENAREH

Зовнішня політика Ірану від результату не залежатиме

За умови зміни режиму не варто чекати змін у зовнішній політиці, принаймні на Близькому сході.  Міжнародний вектор Ірану викликає невдоволення в суспільстві, бо існує точка зору, що на це витрачається забагато коштів.

Ісламська республіка дійсно посилила агресивну зовнішню політику в Сирії та Іраку за правління Рухані. Та Тегеран розглядає Сирію як загрозу, Асад має показувати силу, аби підтримувати міст через Сирію до ліванського угруповання «Хезболла», за допомогою якого він бореться проти Ізраїлю.