5 фільмів про реальних людей: байопіки на великому екрані

Біографічні фільми про письменницю Астрід Ліндгрен, космонавта Ніла Армстронга, художника Вінсента ван Гога, сенатора Ґері Гарта — найочікуваніші прем’єри в найближчі місяці. Громадське зібрало цікаві факти про реальні історії відомих людей та їхні екранізації.

«Метелик» — у прокаті з 27 вересня

Кримінальна драма Франкліна Шеффнера, екранізація автобіографічного роману колишнього в'язня Анрі Шарр'єра. Стрічка розповідає про помилкове звинувачення Анрі в убивстві та його засудження до довічного ув'язнення в тюрмі для особливо небезпечних злочинців. За татуювання на грудях він отримав прізвисько «Метелик».

Головна роль дісталася Чарлі Ганнему. Його екранного друга — фальшивомонетника Луї Дега — зіграв Рамі Малек.

Критики зазначають, що гра Ганнема вражає, а надто під час сцен, де герой опиняється на межі виснаження після тривалої ізоляції. Натомість герой Малека хоча й твердий характером, проте міг би бути лукавішим або мати інші характерні риси.

«Найбільша проблема, що герой Малека Дега — нерозвинений. Малек поєднує кілька характерів, проте жоден із них не завершений до кінця фільму, де актор грає вже іншого за характером персонажа», — йдеться в одній із рецензій.

Фільм зняли в копродукції Сербії, Чорногорії, Мальти та США.

Уперше фільм про Шарр'єра вийшов на великий екран у 1973 році. Тоді в головній ролі глядачі побачили Стіва Макквіна, а на роль Деги запросили Дастіна Гоффмана. І хоча цього разу Ганнем та Малек виклалися на повну, вони не змогли зробити образи такими ж особливими, як у Макквіна та Гоффмана.

«Перша людина» — в прокаті з 18 жовтня 2018

Стрічка покаже життя астронавта Ніла Армстронга з 1961-го по 1969 роки. Головну роль виконав Раян Гослінг. За основу фільму творці взяли книжку Джеймса Хансена «Перша людина: Життя Ніла Армстронга». Режисером стрічки став Демієн Шазелл. Раніше він працював над «Ла-ла-лендом», який отримав 6 «Оскарів». Зйомки проходили в Атланті від жовтня 2017-го до лютого 2018 року.

«Перша людина» — це стрічка про справу, про величезні зусилля й чимале везіння задля того, щоб людина зробила перший крок на Місяці. Критики зазначають, що фільм не просто показує шлях до польоту на Місяць. Здебільшого йдеться про те, що відчуває людина тої миті, коли після років підготовки та випробувань герой намагається не думати про невдачу, що може стати фатальною.

У фільмі Демієн Шазелл зумисно уникає кадрів із зображенням відкритого простору. Під час перегляду глядачі опиняються разом з Армстронгом усередині модуля, який постійно скрипить і перебуває на межі руйнування.

Водночас глядачі не побачать сцени, де Армстронг з Баззом Олдріном встановлюють на Місяці прапор.

«Передусім я хотів зосередитися на миті, коли Ніл вийшов з модуля — його емоції, враження, час, проведений у кратері, — розповів Шазелл. — Це був подвиг поза людською уявою, це був справді величезний стрибок для людства. Це фільм про одне із найбільших досягнень не лише в американській історії, але й в історії всього людства. Я сподіваюся, що, копнувши глибше, ми зможемо краще зрозуміти наскільки важкою, сміливою та героїчною була ця мить».

«Бути Астрід» — у прокаті з 15 листопада

Астрід Ліндгрен відома як авторка історій про Карлсона та Пеппі Довгу Панчоху. Фільм охопить кілька періодів життя письменниці, зокрема, юність Астрід — від 16 до 20 років. Дівчина гарно пише, письменницький хист приводить її до місцевої газети. Тут у неї починаються стосунки з видавцем і у 18 років Астрід вагітніє Щоб уникнути осуду, Астрід їде до Данії.

Ідея фільму з’явилася в Пеніли Фішер після того, як вона прочитала статтю про юність Астрід — історію про раннє материнство письменниці та її сина, якого вона народила в Копенгагені.

Сценарій Фішер написала у співавторстві зі своїм чоловіком — дитячим письменником Кімом Фупсом Окесоном. Стрічка «Бути Астрід» могла стати історією про дівчину, яка стала Астрід Ліндгрен, відомою дитячою авторкою, але у фільмі вона все ще Астрід Еріксон, яка зростає в невеликому шведському містечку й повільно і впевнено намагається побудувати нормальне життя.

«Лідер перегонів» — у прокаті з 17 січня 2019

Гері Гарт програв праймеріз «Демократичної партії» на президентських виборах у 1984 році Волтеру Мондейлу. Він намагався стати кандидатом у президенти й у 1988-му, однак його популярність була занизькою через розголошення в ЗМІ його подружньої зради. Головну роль — сенатора Гарта — зіграв Г’ю Джекмен.

Режисером фільму став Джейсон Райтман. Байопік базується на книжці американського журналіста Мета Байя «Вся правда назовні: тиждень, коли політика стала таблоїдною» (All the Truth Is Out: The Week Politics Went Tabloid), яка вийшла у 2014 році. Над сценарієм працював Мет Бай і колишній прес-секретар Хіларі Клінтон Джей Карсон. Разом із Джекманом знімалися Віра Фарміґа, Джонатан Сіммонс й Альфред Моліна.

Прем’єра відбулася у вересні 2018 на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. У стрічці покажуть три тижні, які назавжди змінили політику США — політичний скандал, який порушує питання про кордон між публічним і приватним. Автори припускають, що останні 30 років політичних скандалів — від Клінтона до Трампа — беруть своє коріння саме тут.

Деякі критики вже назвали фільм «провокаційним і таким, що розчаровує». Роль манекенниці Донни Райс, з якою Гарт мав позашлюбні стосунки, зіграла акторка Сара Пекстон. Найцікавіше те, що дівчина народилася у 1988-му — саме того року, коли у США розгорівся скандал з Гартом.

«Ван Гог. На порозі вічності» — у прокаті з 7 лютого 2019

Ван Гога в стрічці Джуліана Шнабеля зіграв Віллем Дефо. Сценарій написав Шнабель разом з французьким сценаристом Жаном-Клодом Кар'єром. Уперше про зйомки байопіку режисер заявив у травні 2017-го.

Уперше фільм показали цьогоріч на Венеційському кінофестивалі.

Знімали в місцях, де Ван Гог жив протягом останніх років — у французьких Арлі, Буше-дю-Рон та Оуерс-сюр-Уаз. Це фільм про творчість і жертви, на які художник пішов заради разючих упізнаваних шедеврів. В одному з інтерв'ю Шнабель сказав: «Це фільм про живопис і живописця та їхній зв'язок з безкінечністю. Так сказав художник. У ньому є всі ті найважливіші віхи його життя, які я відчував. Це не офіційна історія — це моя версія. Я сподіваюся, що це все зробить вас ближчими до нього».