5 парадоксів війни: як «зникає» росія та як змінюється Україна
Коли я довідалася, що моя знайома польська журналістка вивчає українську мову, запитала: чи вона, може, має українське коріння? «Ні, мені просто подобається українська», — несподівано відповіла Агнєшка. Тоді як поляки здебільшого не зізнаються, що знають російську — вчили її у школі.
Рік повномасштабної російської війни проти України створив безліч парадоксів, але є такі, що мають вирішальне значення для майбутніх 20-50 років.
Війна зробила близькою та реальною перспективу вступу України до ЄС
Останнє велике розширення Євросоюзу відбувалось 2004 року, коли до спільноти приєднались країни Центрально-Східної Європи. Україна перебувала у статусі партнера ЄС, це була, зокрема, співпраця в межах «Східного партнерства». Відносно перспективи вступу ми постійно чули ввічливе «ні» у різних формах: мовляв, питання подальшого розширення ЄС взагалі дискусійне, є критерії членства тощо.
«Вам знадобиться з 20 років роботи, доки ви дійдете до цієї готовності… Ви не підходите під вимоги членства в ЄС», — стверджувала в серпні 2021 року тодішня президентка Естонії Керсті Кальюлайд, і таку думку поділяли лідери ЄС.
Минуло менш як рік, і Україна, що воює, отримала статус країни-кандидата на вступ до Євросоюзу, а європейські лідери визнали: приєднання до спільноти можливе протягом 2 років.
А вже в лютому цього року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що просування України на європейському шляху вражає. «Україна довела, що може діяти швидко та якісно у виконанні вимог навіть під час війни», — зазначила очільниця Єврокомісії.
Голова Євроради Шарль Мішель теж вважає, що зараз Україна є ближчою до ЄС, ніж будь-коли.
У цих реаліях максимального сприяння та відкритості ЄС нашій державі важливо виконати вимоги для початку переговорів про вступ — щоб наміри української влади побачити Україну в Євросоюзі протягом двох років стали реальністю. Ми вже втратили слушний момент у 1993 році, про що свого часу шкодував колишній очільник МЗС України Анатолій Зленко, описуючи цей драматичний момент у своїх спогадах. Ми втратили такий момент і 2005-го, коли на хвилі захоплення Європи Помаранчевою революцією навіть не подали заявку на членство. Маємо історичний шанс зараз, під час війни.
Найсильніша армія Європи «диктуватиме» безпеку в Європі
Війна в Україні визначає долю всього регіону на сході Європи — Польщі, країн Балтії, Білорусі, Молдови, — підкреслює в коментарі hromadske експерт з питань безпеки, історик, професор Лодзького університету Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.
«Якщо Україна її [війну] виграє, завершиться період експансії росії. Якщо програє — будуть наступні війни. Зараз на першій лінії фронту є Україна. І Польща свідома того, що якщо Україна не затримає росію, росія вдарить по Польщі», — зазначає експерт. Він вважає слушним, що Польща є одним із найбільших постачальників зброї до України, бо ця зброя може найкраще слугувати безпеці Польщі на фронті, ніж на складах.
За його словами, найбільшою та найкращою армією в континентальній Європі на сьогодні є Збройні сили України, а друга за чисельністю — польська. Журавський вель Ґраєвський переконаний, що саме ці дві армії мали б отримувати озброєння від США, і це спричинило б ефект доміно в сусідніх країнах європейського континенту. Експерт з безпеки звертає увагу, що зазвичай стандартизація відбувається під стандарти найбільших армій у регіоні.
Тобто, зі слів експерта, можна зробити висновок, що ЗСУ задають тон процесу стандартизації та практичного використання сучасної зброї «натовського» зразка. Це, фактично, є відповіддю на те, чи бачать Україну в Альянсі.
Один із найбільших парадоксів — війна стрімко наблизила Україну до стандартів НАТО й завдяки безпрецедентній підтримці наших партнерів на Заході дозволила зміцнити армію.
путін посилив НАТО та знищив російську культуру
Україна та українська культура зараз набагато популярніші в Західній Європі та Північній Америці, ніж будь-коли за останні двісті років. росія натомість розорена, як ніколи, говорить у коментарі hromadske публіцист і політолог Клаус Бахман.
На запитання, чи є в цьому парадокс, політолог відповідає: «Якщо подивитися на той факт, що росія хотіла ліквідувати Україну культурно, мовно і політично — так, це парадоксально. Так само як і те, що НАТО, яке президент Макрон кілька років тому назвав "brain dead" (мертвий мозок), зараз є сильнішим і важливішим, ніж будь-коли після 1991 року, і, крім того, збирається стати ще більшим (вступ Фінляндії та Швеції). Це справді парадоксальне досягнення путіна. Як і те, що він так об'єднав українців і за 9 років перетворив одну з найбільш проросійських країн світу на найбільш антиросійську. Можна лише привітати це», — іронізує німецький політолог. На жаль, додає Бахман, Україна як держава на сьогодні є слабшою, ніж будь-коли: має гігантський державний борг, повністю залежить від допомоги інших країн, втратила територію та населення через міграцію.
А щодо ставлення до російської культури та літератури у світі, цікаву тенденцію відзначає й італійський публіцист, письменник Джованні Кателлі: видавці у світі вже відмовляються видавати книги російською мовою. За його словами, це культурна катастрофа для росії.
«росія могла виграти, якби не розпочала війну»
росія відрізала себе від величезного ринку експорту газу та нафти до Європи, протягом найближчих 20 років Заходу не будуть потрібні її енергоносії, каже нам публіцист Джованні Кателлі.
«Раніше путін міг шантажувати Європу постачанням газу, західні лідери його вмовляли, йшли на поступки, зараз він зіпсував майбутнє своєї країни. Парадокс у тому, що він би виграв, якби не розпочав цю війну в Україні», — зазначає італієць. На його думку, президент росії не розуміє, що він своїми руками штовхає росію до катастрофи та йтиме до кінця.
Водночас зменшуються проросійські настрої у країнах півдня Європи: в Італії, Франції тощо. Як зазначає Кателлі, поступово в людей, раніше прихильно налаштованих до росії під впливом російської пропаганди, виникають сумніви.
У грудні 2022 року італійський публіцист зі співавторами видав книгу «Україна: коріння війни», покликану боротися з російською дезінформацією та пропагандою, оповідаючи правдиві факти про війну європейським та американським читачам. Зараз він їздить країнами Європи та Південної Америки.
«Представляючи книгу в Аргентині, Бразилії та Уругваї, переконуюсь: люди не знають фактів про цю війну. Вони потребують правди про російську агресію, їх можна і варто переконувати», — каже Джованні Кателлі, який постійно пише про війну в Україні в італійському виданні Eastjournal.
Але з цього парадоксу про війну виникає й інший — російська пропаганда, на яку у світі витрачалися мільярди нафтодоларів, руйнується. Поступово Європа та інші регіони починають усвідомлювати, що російська агресія в Україні — найбільша війна з часів Другої світової.
А втім, Україна поки не має чіткої інформаційної стратегії, як заявляти про себе на різних континентах. Тому війну сенсів ми поки що не виграємо. Перевірену інформацію читачу та глядачу в Мілані чи Буенос-Айресі про Україну доносять ті, кому не байдуже, — журналісти, публіцисти та громадські діячі. Але цього замало, щоби протидіяти російській пропаганді.
Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.
Авторка: Альбіна Трубенкова