50 років Курта Кобейна: що дав музиці той, кому назавжди 27
Іконі 90—х, мученику покоління Х та лідеру гурту Nirvana Курту Кобейну сьогодні могло б виповнитися 50 років. Але він назавжди залишився у «Клубі 27».
Іконі 90-х, мученику покоління Х та лідеру гурту Nirvana, Курту Кобейну сьогодні могло б виповнитися 50 років. Але він назавжди залишився у «Клубі 27».
Проте, музика й погляди Кобейна живуть, долаючи різницю поколінь і рамки жанрів. Ми вирішили пригадати, як лідер Nirvana вплинув на культуру, й дізнатися, що ж він значить для українських музикантів.
Курт Кобейн у 1994, spin.com
Українські музиканти про Курта Кобейна і Nirvana
Женя Галич, лідер гурту O.Torvald: як вперше почув Nirvana?
«Nirvana я вперше почув у магазині «In Rock» у Полтаві. Цей магазин торгував касетами, атрибутикою, мерчем різних колективів. Це було в 94-му або 95-му році, уже коли сталася трагедія з Куртом і всі почали про це говорити. Я тоді собі придбав реглан Nirvana з фотографією Кобейна, я ходив у ньому на шкільні дискотеки, у мене було каре, тому регулярно отримував за це по шиї від чуваків, які були старші за мене, їм не подобалося,як я виглядаю».
Юлія Саніна, фронтвумен гурту The HARDKISS: які асоціації виникають з музикою Nirvana?
«Це відрив. Напевно, ще й кліп наклав свій відбиток. Це школа, дитячий майданчик, де грають музиканти і відриваються всі, разом з публікою. Так воно й відкладається у голові: хочеться повністю відпустити свої емоції».
Олександр «Фоззі» Сидоренко, учасник гурту «ТНМК»: яке значення постаті Курта Кобейна?
«Було MTV і тут прийшов хлопець із вулиці. І всі ці набріолінені рок-н-рольщики на його тлі виглядали людьми із середніх віків. А тут з’явився чувак реальний, він був живим у порівнянні з музичним бомондом».
Курт Кобейн — голос «Покоління Х»
«Бажання стати кимось іншим — даремна втрата того, ким ти є».
— Курт Кобейн
Кадр з виступу MTV Unplugged in New York, radaronline.com
Кобейна недарма називали голосом «покоління Х». Ґрандж із текстами про соціальне відчуження, занурення у себе і бажання індивідуальної свободи, влучив у слухачів, що прийшли на зміну бебі-бумерам.
Певним чином Курт Кобейн продовжував ідеї панку. Йдеться не лише про бажання бунтувати проти масової культури, а й про опір расизму, сексизму та гомофобії. Але якщо панк-рокери переважно залишалися в андеграунді й не бажали мати справу із великими лейблами, Курт пішов іншим шляхом. Популярність Nirvana дозволила йому поширювати свої переконання.
Кобейн давав музичні виступи на підтримку власних поглядів. У серпні 1992-го Nirvana влаштувала благодійний концерт, спрямований на боротьбу проти антигомосексуальної ініціативи «Ballot Measure 9» в Орегоні, а наступної весни зіграла такий самий концерт на підтримку боснійських жертв сексуального насилля.
Тема сексуального насилля часто з'являлась у текстах Кобейна. Але він не пропагував жіночу самооборону, називаючи такий підхід лицемірним. Натомість Курт бачив інший вихід з ситуації: «Що справді варто робити, то це вчити чоловіків не ґвалтувати. Викорінити проблему з основ».
Після того, як музикант почув історію про ґвалтівника, що наспівував пісню «Polly», то сказав відому фразу: «Якщо ви ненавидите гомосексуалів, людей з іншим кольором шкіри чи жінок, будь ласка, залиште нас у клятому спокої. Не приходьте до нас на концерти і не купуйте наші записи».
Nirvana — нове звучання MTV
«Ми не типовий гурт, як Guns N' Roses, яким абсолютно немає що сказати»
— Курт Кобейн
Гурт Nirvana, rockhall.com
Вихід синглу «Smells Like Teen Spirit» й альбому «Nevermind» розпочалася епоха альтернативної рок-музики у США та в усьому світі. Замість гламурних рокерів, оточених розкішшю та фанами, на сцену вийшли ті, хто в першу чергу прагнув показати свою музику, а не завоювати перші сходинки чартів.
Динамічні переходи між тихими й гучними гітарами зближували звучання Nirvana і з панком, і з фолком. Гурт популяризував невичищений звук і DIY-естетику (DIY — do it yourself, саморобний), прокладаючи шлях для Radiohead, White Stripes чи Arcade Fire.
Завдяки успіху «Nevermind» альтернативна сцена, що тривалий час жила в андеграунді, нарешті вийшла на світло. Сіетл (де починала Nirvana) почали називати «новим Ліверпулем»: завдяки успіху Кобейна та компанії великі лейбли звернули увагу на Pearl Jam, Soundgarden, Alice in Chains та Temple of the Dog. У повну силу розкрилися не сіетлівські Jane's Addiction, Red Hot Chili Peppers, Dinosaur Jr. і R.E.M.
Сам Кобейн повністю змінив уявлення про лідера рок-гурту — замість тестостеронового мачо, що купається у грошах та увазі фанів, ми отримали тихого хлопця, що не звертає уваги на світ довкола і зосереджений на власній творчості. В інтерв’ю MTV у 1993-му Курт казав: «Я хотів такого обожнювання, як у Джона Леннона, але й такої анонімності, як у Рінго Старра. Я не хотів бути фронтменом. Мені б хотілося залишатися десь позаду, але однак бути зіркою рок-н-ролу».
Образ Кобейна, що залишився у музиці й культурі, може, б і не сподобався йому. Доля, як завжди, виявилась дуже іронічною — людина, яка хотіла заховатися від мейнстріму в підвалі, зробила підвал мейнстрімом.