8 березня — день народження кожної жінки на мінімалках

Тільки задумайтеся над іронією. Понад 100 років жінки виборювали своє право брати участь у всіх процесах країни — від економічних до політичних, право обирати, ким і де вони будуть, наголошуючи, що їхнє місце — всюди. І 8 березня як міжнародний день захисту прав жінок щорічно нагадує нам про їхні здобутки й дає можливість підсвічувати напрямки, над якими ще варто працювати.

Натомість у нашій країні 8 березня жінкам подекуди нагадують, що їхня цінність нібито в тому, що вони красиві, ніжні та слабкі. Їм дарують сковорідки та сертифікати на косметологію і повертають до єдиної ролі — берегині та красуні.

Але якщо розібратися — що саме святкують цього дня в Україні?

8 березня нині сприймається як суміш дня матері, дня всіх закоханих та дня подруги. Якщо запитати пересічних людей, з чим саме вони вітають жінок, можна отримати різні, іноді заплутані відповіді. «З початком весни!», «З тим, що вона жінка!», «З тим, що вона майбутня жінка!», «З тим, що вона в мене є», «З тим, що вона моя мати і я її люблю». Парадокс, не інакше.

Є різні дати, призначені підсвічувати певні питання, досягнення тощо. А от 8 березня часто святкують як щось розмите й незрозуміле. Своєрідний день народження кожної жінки країни на мінімалках.

Прочитайте цей віршик-привітання жінок із 8 березня. Про що він? З чим саме вітають?

Любі, милі жіночки,

з днем жіночності, краси!

Квітів і приємних слів,

чарівних казкових днів!

Хай вас люблять і цінують,

подарунки хай дарують.

Ласки, ніжності, кохання,

з 8 березня вітання!

Для мене це привітання, як і сотні схожих на нього — насамперед про лицемірство.

Лицемірство радянської влади, яка спотворила Міжнародний день захисту прав жінок. Сенс цього свята вона змінила докорінно. Чому? Як це відбулося? Це був довгий процес трансформації з поступовою підміною понять.

8 березня стало лакмусовим папірцем радянської соціальної політики. Образ жінки пройшов шлях від «жінки-робітниці» (яка працює на рівні з чоловіками, виборовши свої трудові права) до «жінки-матері» (яка народжує та виховує дітей, підвищуючи демографічні показники після Другої світової війни) та «жінки-берегині». Прикметно, що образ берегині з’явився вже у 1960-х, коли святкування перемістилися в приватну сімейну сферу, а 8 березня стало вихідним. Так був створений образ «еталонної жінки» — яка повинна працювати, займатися домашніми справами, вихованням дітей і бути підпорядкованою чоловікові. А той має вітати її квітами та цукерками, дякуючи за те, що вона красива, жіночна та хазяйновита.

Ролі були визначені й розподілені, а краса, материнство та м’якість визнані головними якостями жінок. Це був ідеальний план радянської влади, який забезпечив їй контроль над жіночим рухом і приглушив голоси жінок у боротьбі за свої права.

Понад 60 років вітань із жіночністю, ніжністю та красою зробили свою справу — віршик, наведений вище, у багатьох навіть зараз не викликає подиву, не кажучи про обурення. Поблажливе «жіночки» не ріже вухо, побажання подарунків та квітів вітається багатьма жінками.

Лицемірство деяких українських чиновників, які під приводом викорінення радянського нашарування пропонують продовжити робити те ж саме, але в інший день. А саме — співати оду жіночності українських жінок. Дату намагаються змінити, а суть — залишити. Чим не лицемірство?

Неможливо прибрати радянщину, змінивши дату, яка до того ж є міжнародною. Для цього потрібно вихолостити радянський зміст і підхід до святкування. Але цього не пропонують. Тож якщо сенси тут ні до чого, тоді про що це? Моя відповідь — це звичайний популізм, заснований на відсутності експертності депутаток і депутатів, які запропонували рішення зі «скасуванням 8 березня».

Лицемірство чоловіків, які поблажливо вітають жінок раз на рік, підкреслюючи їхню красу та жіночність, зводячи до ролі красивих, але безпомічних створінь, яким потрібна опіка та підтримка «сильної статі». Така позиція не тільки принижує, але й утверджує гендерну нерівність, цементує розподілення ролей між жінками і чоловіками в сім’ї та професійній сфері.

«Окрасам колективу» дарують кухонне приладдя та засоби догляду за собою, вважаючи їх саме тим, що потрібно жінці. Окреме лицемірство — звільняти дружину від хатніх справ 8 березня, перебираючи їх на себе лише цього дня; зізнаватися в коханні раз на рік, бо 8 березня. Показовою фразою демонстрації зверхності є (не)смішний вислів «Мовчи, жінко, твій день — 8 березня».

Лицемірство самих жінок. Удавати, що щасливі через таку увагу 8 березня. Раз на рік. Прагнути визнання своєї цінності, бажати підтримки — і задовольнятися тюльпанами та листівками з віршами про весну. Раз на рік. Так щемно триматися за святкування «належності до жіночої статі». Але чому? І тут цикл замикається. А ви відмовилися б від уваги, подарунків, листів та квітів, якщо їх дарують раз на рік?

Я не засуджую жінок, а хочу підтримати. Адже кожна жінка — це рівноправна особистість, яка має здібності, таланти, потреби, здобутки. Не доповнення до чоловіка, не побутова прикраса, а рівноцінна людина, гідна поваги та підтримки щодня.

Громадські жіночі організації роками докладають зусиль, щоб повернути 8 березня його первинний політичний правозахисний зміст. Адже 8 березня — це день із правозахисною повісткою. Коли голоси та вимоги жінок мають бути почутими передусім державою. Для України одна з найактуальніших проблем — це ситуація з рівнем насильства щодо жінок, зокрема домашнього насильства.

8 березня — це також день святкування наших здобутків. А привітати жінок важливо підтримкою, повагою, визнанням їхніх професійних якостей. І вийти разом на марш.

Чи потрібен вихідний день 8 березня? Моє переконання — ні. Запровадження офіційного вихідного дня перенесло святкування 8 березня у приватну сімейну сферу, де й затвердилися стереотипи щодо розподілення ролей між жінками та чоловіками. Вихідний 8 березня тільки продовжить традицію дарування квітів, цукерок та віршів.

До речі, цікавий факт: сьогодні офіційним вихідним 8 березня залишається тільки в пострадянських країнах і деяких країнах Африки, як-от Гвінея-Бісау, Замбія, Камбоджа, Еритрея. Ситуація з правами жінок у цих країнах далека від ідеальної. Збіг? Не думаю.

А марш жінок? Він обов’язково буде! Сподіваюся, вже наступного року. 

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.