Алевтина Кахідзе про «Розмови з Клубнікою Андріївною»

Художниця Алевтина Кахідзе родом із Донбасу, живе та працює в Києві. Її роботи відомі і у Європі. І не тільки малюнки, а й «Розмови Клубнікою Андріївною», за якими же у вересні у Німеччині буде поставлена п`єса. Це діалоги про життя і війну з тонким гумором і гіркою правдою, це розмови між Алевтиною та її мамою, яка живе у Жданівці. Про життя на окупованій території, про «токсичність мови» і про думки та мрії Клубніки Андріївни Алевтина Кахідзе розповіла у студії Громадське.СХІД

Клубніка Андріївна – це збірний образ звичайної жінки, яка живе на окупованій території і не хоче покидати рідну землю. Аргументів, які за словами Алевтини, наводить її мати - чотири: «Чому я повинна бігти, адже я нічого поганого не зробила?», «Тут залишились найстійкіші, а ті хто на «референдум» ходили – їх немає, а я за ними не поїду», «в мене будинок, собака, город. Хто мені дасть такий будинок?», «А може все зміниться?».

«Градус толерантності там дуже високий. Вони допомагають одне-одному. Я пам`ятаю рекорд - у Жданівці три тижня не було світла.чоловік приїхав з генератором, поставив його і люди через десятки переносок заряджали свої телефони. Вони оцінили, що таке мир, їжа вода».

Живучи у Києві, Алевтина аналізує і те, як місцеві ставляться до подуй на сході. Що думають про окуповану територію та про людей, що там живуть:

«Є два категоричних погляди. Один про те, що все проукраїнські поїхали. Але це не правда, не всі поїхали. І другий – давайте їх всіх звідти заберемо. І ось тут я три місяці була у складному становищі, коли мене ставили у позицію поганої доньки і питали, чому я не заберу свою маму».

hromadske.tv