«По ньому, напевно, танцювали» – батько забитого бойовиками до смерті чоловіка

27 квітня на контрольно-пропускному пункті в Станиці Луганській з боку бойовиків так званої Луганської народної республіки було забито до смерті мешканця Станиці Луганської Олександра Юрченка. Поліція луганської області уже порушила справу за фактом вбивства.

Чоловікові було 38 років. Як повідомили Громадському бійці батальйону міліції спецпризначення «Луганськ-1», які служать на КПВВ в Станиці, Юрченко заробляв гроші тим, що переносив через зруйнований міст сумки за 50 гривень з підконтрольної українській армії стороні на бік «ЛНР». За їхньою інформацією, невідомо за яких обставин, але чоловік мав конфлікти із бойовиками, що контролювали частину мосту з боку Луганська.

27 квітня, за словами очевидців, бойовики підкликали Юрченка до себе. Що з ним сталося потім — незрозуміло. 4 травня батько забрав сина з луганського моргу. У висновку про смерть було написано, що він помер від больового шоку. Громадському вдалось поспілкуватись із батьком убитого.

Як ви дізналися про те, що Ваш син загинув, і як це сталося? Хто Вам про це розповів?

В інтернеті люди прочитали та сказали.

Чи були очевидці, які говорили, що бачили, що з ним трапилось?

Говорили, що забрали його на блокпосту «ЛНР» 27 квітня. Наче мали потримати 2-3 дні, і відпустити. Ну, зрештою, я 2-го травня з жінкою звернувся на блокпост. Мені сказали, що «ми нікого не затримували». Увечері того ж дня уже було відомо… А 3-го числа вранці подзвонили й сказали, що його знайшли в Луганську уже мертвим. Я поїхав до Луганська в Жовтневий райвідділ міліції.

Убитий Олександр Юрченко заробляв гроші тим, що переносив через зруйнований міст сумки з підконтрольної українській армії стороні на бік незаконної «ЛНР»  (архівне фото жовтня 2016 року на КПВВ у Станиці Луганській) Фото: EPA/ALEXANDER ERMOCHENKO

І що Вам там сказали, як це все було?

Там підтвердили: так, знайшли мертвим його 27 числа, о 18:25 чи 18:35… Як він туди попав – мені невідомо. Хоча він на той бік останнім часом не ходив. Там чи то скандал був із «ополченцями», чи щось таке, але, він казав «я на той бік більше не піду, мені не можна». Там докори були, що «ви тут ходите, сумки носите, гроші заробляєте, а ми воюємо», наче такий сенс був.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ситуація з порушенням прав людини на сході України загострилась» — голова місії ООН з прав людини

Як його переманили на той бік я не знаю. Слідчі в Луганську допитують, яка зміна 27-го квітня стояла поіменно, може, хтось місцевий переманив, може хтось його знав. Убивство сталося в Луганську, можливо, на блокпосту забрали його, в комендатуру відвезли, убили та тут же недалеко викинули. Це моя версія.

Але Вам у райвідділку міліцейському в Луганську ніхто не пояснив, що сталося з Вашим сином, чому він помер?

Ні, але питали, як був одягнений – але ж я не знаю, знайшли одягненим чи роздягненим – теж не знаю. Я тільки в моргу прочитав, коли мені дали висновок. Туди він потрапив того ж числа, 27-го, і був зареєстрований о 20:18. У висновку було написано: причина смерті – травматичний шок, перелом кісток, хребта, ребер, усіх внутрішніх органів.

Його так били, що, фактично, забили до смерті?

Ну, напевно, танцювали на ньому, я не знаю… Він ніде не брав участі, в армії не служив. Тільки за грошову винагороду носив людям – люди з вантажами йдуть з того й іншого боку – він на візку чи на чомусь там тягнув речі, і все.

Пане Миколо, чи служби так званої «ЛНР» взялися розслідувати цю справу, і чи допитували Вас у справі про вбивство сина?

Так, я коли 3-го травня приїхав, допитували майже 3 години: з ким, де, що, знайомства якісь, чи були друзі в Луганську. Я на всі питання відповідав конкретно: друзів у нього в Луганську не було, він туди не ходив взагалі. Я спитав: «а де тіло?» Вони мені – «в обласному морзі». — «Коли можна забрати?» — «Завтра, сьогодні вже пізно, морг до 2-ї години працює».

Я поїхав додому. Наступного дня збираюсь їхати за тілом – виявляється, що його не віддадуть без слідчого і без документів. Мені ж не сказали, що документи потрібно збирати якісь – при ньому не було навіть паспорта. Його за відбитками пальців упізнали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми повернулися в 90-і» — Як живуть робітники захоплених підприємств Донбасу

Вранці я до Станиці приїхав, позбирав всі документи, довідки, ксерокопію домової книги про прописку – все зібрав і поїхав знову в Луганськ, у Жовтневе РУВС. Там ще слідчий бігав з папірцями, ставив печатки, писав. Питання знову ставили, потім зі слідчим поїхали в морг. Зрештою, мені віддали тіло.

Місцеві жителі на непідконтрольній Україні території біля зруйнованого мосту на КПВВ у селі Станиця Луганська в Луганській області (архівне фото жовтня 2016 року) Фото: EPA/ALEXANDER ERMOCHENKO

Так все ж слідчі порушили якусь справу за фактом там, в Луганську?

Я не знаю, справу завели чи ні… У мене є телефон слідчого. Він мене ще питав: «Якщо ви нам знадобитесь – ви можете приїхати сюди?» Я сказав, що можу, але зрештою я туди, звичайно, не поїду – там убивають.

А поліція Луганської області Вас допитувала? Справу порушили? Якісь дані збирають про те, що сталось?

В Станиці Луганській? Так, тут завели кримінальну справу, в райвідділі допитували мене, сина, дружину. І в прокуратурі допитували дружину, мене, ще свідків, кому він сумки носив, хто там ще працював на тому переході.

Ви вірите в те, що знайдуть тих, хто так вчинив із вашим сином, і чи головне для Вас зараз справедливість і покарання?

Ні, Станиця може й зацікавлена знайти, але кінці ж в Луганську ховаються, розумієте?

Вам влада Станиці Луганської допомогла з похороном чи з іншими витратами?

Ніхто не допоміг. Мені тільки 2 катафалки, труна і морг обійшлися у 7,5 тис. гривень, не враховуючи обіди і все таке. Все разом обійшлось в 11 тисяч. Позичили гроші, і тепер з матір’ю будемо з пенсії віддавати потихеньку. Звертався я до сільради – в бюджеті немає грошей. В Соцзабез звернувся – теж немає грошей: «Навідайтесь в кінці місяця, числа 29-го травня, може щось і буде, а може і не буде».

Підписуйтесь на наш канал в Telegram