180 найманців, «Шаман» і згода Зеленського. Найголовніше з розслідування Bellingcat про «вагнергейт»
Проєкт журналістських розслідувань Bellingcat опублікував розслідування щодо операції українських спецслужб із затримання найманців приватної військової компанії «Вагнера», яка не увінчалася успіхом.
Звіт групи розслідувачів проливає світло на те, як саме з Росії планували виманити й затримати понад 30 «вагнерівців», більшість з яких були причетними до воєнних злочинів на Донбасі. Звіт Bellingcat базується на десятках інтерв'ю, зокрема з колишніми працівниками українських спецслужб, які брали участь у підготовці спецоперації, та з найманцями, яких планували затримати.
Розслідування щодо вагнергейту опублікували на сайтах Bellingcat та The Insider. Ось головне, що вдалося з'ясувати розслідувачам.
З чого все почалося?
Ідея взятися за найманців із ПВК «Вагнера» виникла у Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України ще у 2018 році. Вже тоді українська розвідка була добре знайома з «вагнерівцями», їхніми методами вербування, взаємодії з ФСБ та російською розвідкою і багато іншого. Втім конкретний план реалізації цього задуму розробили задовго після.
Спочатку задум полягав у тому, щоб виманити 4–5 безробітних найманців, які брали участь у військових злочинах на території України, під приводом працевлаштування у новій ПВК. Для цього, за задумом, вони мали приїхати в Угорщину, щоб пройти підготовку у спеціальному тренувальному таборі, а там їх би затримали та екстрадували в Україну для подальшого суду. До вересня 2019 року мали дані про понад тисячу найманців, більшість з яких воювали на Донбасі в період між 2014 та 2018 роком.
Втім у результаті багатьох трансформацій ідея перетворилася на конкретний план, результатом якого мало стати затримання майже трьох десятків найманців, які були причетні до військових злочинів на території України. Для вербування цих найманців українська розвідка вигадала правдоподібне міжнародне завдання, створила підставну ПВК «МАР» (назва збігалася з назвою реальної, яка була створена ще у 2012 році в Санкт-Петербурзі, але припинила свою діяльність) та залучила куратора проєкту, який спілкувався з найманцями, видаючи себе за представника російських спецслужб.
Що було ключем до успіху?
Куратором, який вів переговори з найманцями, став оперативник з реальним бойовим досвідом, який добре розбирався в жаргоні російських найманців. Цей «Сергій Петрович» представлявся куратором фейкової ПВК. Навесні 2020 року йому вдалося завербували росіянина Артема Міляєва, відомого серед вагнерівців як «Шаман». Міляєв сам розповів, що воював у Сирії, Чечні та на Донбасі, де був заступником керівника штурмової бригади в «ДНР» і командував понад 100 бойовиками. Будучи переконаним у тому, що збирає людей для охорони об'єктів «Роснафти», Міляєв полегшив роботу українській розвідці й сам «вербував» решту. Заохочений обіцянками про грошову винагороду та інші привілеї, до кінця травня 2020 року «Шаман» зумів зібрати близько 180 найманців.
Зеленський усе знав від початку?
Коли план був готовий, стало зрозуміло, що розвідці потрібне схвалення щодо операції з боку політичного керівництва країни, оскільки вона могла значно загострити напруженість між Україною та Росією.
Довгий час українська влада в особі президента та його оточення взагалі заперечувала факт підготовки такої операції, а потім натякала на причетність до цих подій Росії. Згодом президент все ж визнав, що підготовка операції таки була.
За даними розслідувачів, президент України Володимир Зеленський уперше був проінформований про спецоперацію щодо «вагнерівців» 15 червня 2020 року під час брифінгу з питань безпеки з керівниками спецслужб.
Зеленський схвалив операцію, яка була попередньо запланована на 26 червня 2020 року, й попросив підготувати докладний план. За даними Bellingcat, цей концептуальний план підготували та затвердили 1 липня. Як стверджують журналісти, відтоді відповідальні за операцію тодішній керівник ГУР Василь Бурба та заступник голови СБУ Руслан Баранецький регулярно проводили брифінги для президента щодо спецоперації.
Хто переніс операцію?
Розслідувачі Bellingcat, посилаючись на колишнього очільника Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурбу, пишуть, що перенести операцію на тиждень запропонував голова Офісу президента Андрій Єрмак.
За день до відʼїзду бойовиків з Росії в Білорусь З Мінська «вагнерівці», за легендою, мали летіти на роботу у Венесуелу з пересадкою у Стамбулі. За планом, коли літак перетнув би повітряний простір України, диспетчерам мали повідомити з аеропорту Мінська, що в цьому літаку міг бути вибуховий пристрій. Відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію у випадку загрози вибуху на борту, диспетчер наказує пілоту посадити літак у найближчому аеропорту. Ним, за планом, мав бути «Бориспіль».для подальшого відльоту ― 23 липня — Бурба та Баранецький нібито приїхали до Офісу президента і хотіли доповісти про хід операції, але Зеленський був зайнятий. Тому, за словами Бурби, вони зустрілися з Єрмаком, який запропонував перенести операцію, оскільки напередодні Україна досягла домовленостей щодо нового перемир'я на Донбасі. За словами Бурби, Офіс президента заявив: якщо операція триватиме, як було заплановано, і завершиться затриманням «вагнерівців» 25 липня, режим припинення вогню припиниться ще до його початку.
Розслідувачі Bellingcat не змогли самостійно перевірити цю розмову, а Офіс президента не надав коментарів.
Бурба розповів розслідувачам, що відповів тоді так: тижнева затримка неможлива і призведе до втрати довіри з боку найманців або до виникнення підозр у білоруських чи російських контррозвідувальних служб. Тоді, за словами Бурби, представники Офісу президента запропонували скоротити затримку принаймні до чотирьох днів, тож виліт і захоплення «вагнерівців» перенесли на 29 липня 2020 року. Це дозволило б набрати чинності новому перемир'ю.
Коли перша група з 33 найманців уже виїжджала з Москви, у ГУР МОУ змогли успішно перебронювати квитки не на 29 липня, а на 30-те. Друга група з 13 найманців змінила квитки на суботу, 1 серпня. Як пишуть розслідувачі, Бурба розповів про отриману від Офісу президента інформацію, що план усе ще виконується, хоч і з п’ятиденною затримкою.
То що було далі?
«Вагнерівці» приїхали до Мінська 24 липняв невдалий час — за кілька тижнів до президентських виборів у країні. Тоді Лукашенко підозрював усіх навколо у змовах проти нього та спробах повалення режиму. Врешті білоруські правоохоронці отримали інформацію, що до них в країну прибули понад 200 бойовиків для «дестабілізації ситуації в період виборчої кампанії». І 29 липня найманців, яких так розраховували зустріти в Україні, затримали по сусідству.
Як зазначають Bellingcat, 30 липня 2020 року міністр закордонних справ Білорусі викликав тимчасового посла України до Мінська, щоб повідомити про арешти «вагнерівців» та запросити в України інформацію про можливі злочини, скоєні ними на території України.
Офіс Генпрокурора надіслав до Білорусі запит про тимчасовий арешт 28 із 33 «вагнерівців» 3 серпня. У цей час прокуратура Білорусі чекала на офіційний запит про екстрадицію найманців. За даними розслідувачів, Україна його подала через 8 днів ㅡ 11 серпня 2020 року.
Тим часом українська влада займалася неформальною взаємодією: СБУ надала білоруським колегам інформацію про 33 найманців та решту «завербованих». А президент Зеленський особисто лобіював екстрадицію «вагнерівців» до України у телефонній розмові із самопроголошеним президентом Лукашенком 5 серпня 2020 року.
Цього ж дня генпрокурор Росії подав офіційний запит до білоруської прокуратури щодо передачі Москві 32 затриманих росіян. Уже 14 серпня стало відомо, що Білорусь видала цих «вагнерівців» Росії А. 33-й затриманий, окрім громадянства Росії, мав також білоруське громадянство, тому залишився на території Білорусі.