Бізнес не лише заради грошей. Історії трьох успішних соціальних підприємиць
Щорічні звіти міжнародних організацій, які досліджують гендерну проблематику, засвідчують невтішну статистику: жінки володіють меншими фінансовими ресурсами, отримують меншу заробітну плату й рідше розпочинають власний бізнес, якщо порівняти з чоловіками. Гендерна нерівність порушує загальнолюдські права та лишає свій відбиток на розвитку країни загалом. Проте жінки продовжують відстоювати рівні можливості, змінюючи і свої життя, і простір навколо.
В Україні створили чимало ініціатив, що прагнуть посилювати економічні можливості жінок у суспільстві , захищати їхні права й допомагати у професійній реалізації. Одна з них — проєкт «Я зможу!», який діє з 2017 року. Його втілює Фонд Олени Пінчук за грантової підтримки благодійної організації «Фундація Кока-Кола».
За три роки завдяки проєкту «Я зможу!» понад 300 тисяч українських жінок змогли розвинути підприємницькі навички. Цьогоріч один із напрямків — посилення економічних можливостей для жінок у соціальному підприємництві. Охочим надається можливість безкоштовно пройти онлайн-навчання в Українській соціальній академії та позмагатися за грант на розвиток свого підприємства.
hromadske розповідає про трьох випускниць Академії попередніх років, які заснували соціальні підприємства: Анну Іванічеву (центр «Майстерня Мрії»), Маріель Славську (благодійний магазин «БлагоДім»), Анну Понікарчук та Надію Самаріну (екокомпанія Ozero Space). Як бути підприємицею в Україні та чому ніколи не пізно почати, якщо справді чимось сильно гориш — читайте у матеріалі.
Анна Іванічева — «Майстерня Мрії» (Львів)
Кожен має право на прийняття, свободу і комфортне життя. Люди з інвалідністю — не виняток. Львівська «Майстерня Мрії» вже п'ятий рік поспіль діє у форматі денного центру перебування для людей з ментальними порушеннями. Тут вони мають змогу навчатися, здобувати практичні навички (від зав’язування шнурків до адаптації в соціумі), спілкуватися та проводити вільний час із користю. Сьогодні на постійній основі «Майстерню» відвідують 13 молодих людей віком від 21 до 31 року.
«Кожен із нас довго мріяв про цю майстерню. Як організатори ми думали, як нарешті це зробимо. Наша молодь мріяла про простір, куди зможе приходити, а батьки — про місце, куди приймуть їхніх дітей. І всі мрії реалізувалися, тому це омріяна майстерня», — розповідає Анна Іванічева, засновниця соціального підприємства.
Усе почалося з волонтерства й сильного бажання допомогти: десять років тому Анна була частиною ГО «Лярш-Ковчег» — організації, яка також займається з молоддю, котра має ментальні порушення. Спершу дівчина приходила допомагати на заняттях із молоддю, а згодом стала асистенткою і почала координувати роботу майстерні. Проте згодом Анна зрозуміла: цього замало. Тому вирішила створити свій простір, де хлопці та дівчата, які мають аутизм, синдром Дауна чи різні порушення когнітивного розвитку, почувалися б комфортно та безпечно. А щоби бути вільною та фінансово незалежною — започаткувати соціальне підприємництво, яке покривало б витрати на утримання денного центру. Так у «Майстерні» з'явилося власне крафтове виробництво карпатського чаю, а ще — крамничка, де його можна придбати.
Згодом команда відчула, що час трансформуватись і рухатися далі. Так Анна опинилася на навчанні в Українській соціальній академії, де, за словами дівчини, отримала нагоду поспілкуватися з людьми, які могли тверезо оцінити їхню ідею збоку:
«Коли я йшла в Академію, то розраховувала, що хтось зможе порадити нам щось таке, чого ми не помічаємо. Бо ми занурені в процес, тому складно зрозуміти, куди далі рухатись і як розвиватися».
Зрештою, так і сталося, проте наприкінці навчання на Анну чекала несподіванка.
«Після презентації проєктів ми виграли кошти для закупівлі обладнання, яке допоможе автоматизувати виробництво. Бо до цього ми робили усе вручну, а це дуже уповільнювало роботу. А так зможемо виготовляти більше товару і завдяки об’єму нарощувати продажі».
Сьогодні гасло крамнички таке: «Ми створюємо те, у що віримо: якісний продукт і зміни в країні одночасно. Бо знаємо, що в диких травах є сила, а в людях є добро». Анна переконана, що добрі справи уможливлюють зміни, і вірить, що головна цінність — це люди. Команда прагне змінити ставлення суспільства до людей з інвалідністю.
Анна вважає, що насамперед слід працювати зі стереотипами, які з'являються від необізнаності, а ще — від страху. Тому подолати їх можна лише завдяки освіті та чесній розповіді про те, чим є інвалідність і як живуть люди з нею.
Організація має три основні напрямки діяльності. Перші два — безпосередня робота з молоддю, яка відвідує центр, та їхніми батьками. А от третій напрям — просвітництво.
«Нам потрібно говорити правду, а не загортати все у красиву обгортку. Коли ми, наприклад, вживаємо слово “сонячні” щодо цих людей, то нав’язуємо думку, начебто вони мають завжди радіти», — каже Анна.
Вона переконана: що більше з’являтиметься організацій та ініціатив, які розглядатимуть ситуацію людей з інвалідністю з правового погляду, то швидше прийдуть зміни на державному рівні.
Маріель Славська — «БлагоДім» (Ірпінь)
Свідоме споживання та апсайклінг сьогодні актуальні і в Україні, й у світі. З'являється все більше ініціатив, покликаних змінити підхід до масової купівлі товарів. Одним із форматів є charity shops — магазини, які перепродують вживані речі. Тут тема апсайклінгу поєднується з метою допомогти тому, хто цього потребує. Кошти, отримані з продажу, здебільшого йдуть на благодійність або покривають витрати соціальних ініціатив.
Таку ідею в Ірпені вирішила втілити журналістка та підприємиця Маріель Славська. На телебаченні вона довший час займалася гострими соціальними темами (серед яких, приміром, доступність і відкритість освіти й медицини) та досліджувала, з якими проблемами зіштовхуються жінки, що мають дітей. Водночас Маріель намагалася допомагати їм. Так утворилася громадська організація «БлагоДім», яка згодом почала допомагати жінкам, що опинились у скрутному становищі (наприклад, зазнали домашнього фізичного чи психологічного насилля і потребували підтримки).
«Однією з тем моїх розслідувань були діти, від яких відмовилися мами в пологовому. Ми з дівчатами почали дізнаватися, що підштовхує жінок до такого вчинку. Часто ці мами лишали немовлят вимушено й зовсім цього не хотіли: вони їздили, передавали молоко. Але забрати до себе не могли, бо не мали власного житла. Мама не впевнена, чи дитина виживе поряд із нею. Бо ця жінка, приміром, може переночувати на холодному вокзалі, а от немовля — ні».
Тож активістки з організації «БлагоДім» вирішили шукати шляхів, як запобігати цьому. І почали підтримувати цих жінок (психологічно, гуманітарно, матеріально): наприклад, консультують, працевлаштовують, забезпечують необхідним, щоб жінка могла повернутися до активного самостійного життя. Згодом діяльність організації переросла у соціальне підприємництво: два роки тому свою роботу розпочав магазин з однойменною назвою «БлагоДім». Сюди всі охочі можуть принести свої речі: це може бути одяг, текстиль, посуд, дитячі іграшки або книжки.
Волонтерки сортують усе на категорії за станом речей: найкращий товар відправляють на полиці магазину. Пошкоджені речі передають в ательє поруч із магазином: там майстрині дають речам друге життя (так, приміром, зі старої дублянки чи куртки народжуються унікальні косметички, рукавиці, чохли, які згодом також можна буде знайти серед товарів).
«Зараз магазин існує насамперед для того, щоб допомагати людям з одягом. Ми тільки 10% продаємо, а 90% роздаємо безкоштовно — це приблизно 2 тонни на місяць. Коли ми почали працювати як підприємство, швидко набирали оберти і вийшли на беззбитковість. Але почався карантин. Тому зараз нарешті починаємо виходити на певну норму».
Навчання в Українській соціальній академії допомогло Маріель проаналізувати роботу й прописати чітку маркетингову стратегію для організації. Серед іншого, чітко окреслили свої цінності й визначили, у чому їхня відмінність від секонд-хенду. Це допомогло краще зрозуміти свої цілі на наступний рік, трансформувати підхід та урізноманітнити можливості магазину.
Нещодавно команда розпочала новий проєкт «Вона зможе!», що є продовженням їхньої кількарічної роботи. Головна ідея незмінна — допомагати жінкам. Маріель пригадує історію однієї зі своїх підопічних: Оля потерпала від насилля з боку чоловіка й мусила голити голову налисо — він брав за волосся і спускав зі сходів. Врешті вона втекла від нього зі своєю донькою Урсулою.
«Звернулася до нас. Ми допомогли оплатити місяць оренди житла. Коли поширилася інформація, що жінка потерпала від домашнього насильства, частина роботодавців просто зникла, бо не хотіла з цим зв'язуватися. Але зрештою все налагодилося: жінка має роботу, забезпечує себе й дитину», — каже Маріель.
Команда планує зробити проєкт міжнародним, щоб допомогати ще більшій кількості жінок. Розробляють онлайн-платформу у відкритому доступі, щоб кожна з жінок у будь-якому куточку світу могла звернутися по допомогу та підтримку.
Маріель переконана: вони зможуть масштабувати не тільки свої зусилля, а й працю експертів, менторів та менторок, які готові подарувати найцінніше — свої час і досвід.
Анна Понікарчук, Надія Самаріна — Ozero Space (Київ)
Тема життя у стилі Zero Waste (нуль відходів) швидко набирає обертів. Компанія Ozero Space — спільний бізнес Анни Понікарчук та Надії Самаріної — має на меті доступно пояснювати українцям принципи свідомого споживання й показувати, що це зовсім нескладно.
Усе почалося з онлайн-магазину, де продавали сертифіковані зубні щітки з Німеччини та бавовняні екоторбинки з Франції. Сьогодні ж на полицях крамниці понад 700 позицій: від багаторазових прокладок до інтимних масажерів, які мають екологічний сертифікат.
«Наша мета — надихнути якомога більше людей. Ми демонструємо, що можна жити щасливим, повним життям і водночас не використовувати те, що шкодитиме тобі, здоров’ю і світові», — каже Надія.
В Українську соціальну академію дівчата прийшли з наміром почати свою справу. Вони розповідають, що тоді, у 2017 році, ще не було ані чіткого уявлення про соціальне підприємництво, ані такої популярності теми Zero Waste. Анна пригадує:
«Ми прагнули змін, хоч і не мали жодного досвіду ведення бізнесу. Тому в Академію ми з командою прийшли за знаннями. Це було цікаво й класно. Але потім, коли ми стартували, усе почалося з нуля. Академія була поштовхом до дій. Ми зрозуміли, що ідея класна, можна починати. Але реальні проблеми в житті, у бізнесі ніхто не може розв’язати, крім тебе самого».
Зараз команда Ozero Space займається трьома напрямками. Крім розвитку крамниці з екотоварами, вони надають консалтингові послуги зі сталого розвитку для бізнесів. Але також консультують усіх охочих, від яких надходить такий запит: це можуть бути громадські організації, державні установи, дитсадки, супермаркети тощо. Важливою складовою є лекції на екологічну тематику.
У 2020 році дівчата подалися на конкурс грантів проєкту «Я зможу!» Фонду Олени Пінчук , який підтримує «Фундація Кока-Кола». Тоді за грантову підтримку змагалися майже 200 підприємств. Ozero Space виграло грант на 100 тисяч гривень.
Ще на старті роботи дівчата вирішили, що ключ до успіху — ненав’язливе пропагування своїх цінностей.
«Аня вигадала термін Zero Mental Waste. У супермаркеті, наприклад, є два способи запитати людину, чи справді їй потрібен пакет. Можна посваритися, але від цього нічого не зміниться. А коли просто покажеш, що на банан можна наклеїти наліпку, більше людей тебе почують».
Дівчата переконані, що працювати треба точково, починаючи з дрібниць. Розповідають, що в магазин можна прийти просто з метою консультації — не обов’язково щось купувати. Надія каже, що за чотири роки існування магазину бренд Ozero Space почав надихати й інші соціальні підприємства.
«Сьогодні ми вже виступаємо як своєрідна соціальна підприємницька піар-агенція для інших українських брендів. Якщо ми перевірили їх, це певний знак якості. Ми по суті створюємо мережу соціальних підприємств, які далі можуть розвиватися та взаємодіяти між собою», — каже Анна.
Надія та Анна наголошують: майбутнє — за соціальним підприємництвом. На їхню думку, саме соціально відповідальний бізнес може бути рушієм змін і довго втриматися на ринку. Всі чотири роки своєї роботи їм вдається повністю працювати на самозабезпечення та розвивати компанію без інвесторів.
«Показуємо: ми не дівчатка а-ля Періс Гілтон, у нас немає грошей під подушкою. Є наш розум і наша ціль. А ще — люди, які підтримують. Ми працюємо, платимо податки. Бо ми — бізнес із класною метою, який хоче змін».
«Онлайн-курс із розробки та валідації бізнес-ідей» — це курс для жінок, які прагнуть розпочати власний соціальний бізнес. Учасниці ознайомляться з механізмами ведення підприємництва та схемою створення дієвої бізнес-моделі, щоб надалі сформувати унікальну пропозицію. Одна з учасниць отримає грант на розвиток власного бізнесу.
Партнерський матеріал створений на правах реклами. Над проєктом працювали журналістка Ксенія Чикунова, редакторка Ярослава Тимощук, дизайнерка Тетяна Костік та проджект-менеджерка Христина Татарінова.