«Ніхто нікуди не їде»: чим живуть блокадники і хто проти них?

РЕДУТ «ЗАПОРІЖЖЯ». БАХМУТ

На редут «Запоріжжя» в Бахмуті ми приїжджаємо пізно ввечері. Тут протестувальники заблокували залізничну гілку, якою до 2-го лютого рухались вантажні склади з окупованої Горлівки до Лиману і назад. Нас попередили, що вночі на редуті майже нікого немає: «вештаються кілька алкоголіків». Але на місці ми застаємо близько двох десятків чоловіків. П’яних ані там, ані пізніше на інших редутах ми не знайшли — за словами «командирів», у них суворий сухий закон.

Кілька людей гріються біля, багаття, що палає у металевій діжці. Інші відпочивають у наметах. Шестеро — охороняють периметр табору і залізничні шляхи.

Нічна варта на редуті «Запоріжжя» у Бахмуті Донецької області

Фото: Громадське

Журналістам тут не дуже довіряють, але й не женуть. Знайомимось, говоримо про різне. Серед «блокадників» — демобілізовані бійці добробатів, волонтери, що допомагають як військовим, так і мешканцям прифронтових районів, активісти.

Місцеві приходять до редуту вдень. Приносять речі, продукти, інструменти. Допомагають облаштовувати табір. Але вночі тут чергують лише приїжджі. Деякі прибувають на кілька днів. Інші провели тут уже місяць і мають намір залишитись «до перемоги». Вона настане, із слів протестувальників, після виконання трьох їхніх вимог: звільнення бойовиками усіх військовополонених, припинення будь-якої торгівлі з окупованими територіями і ухвалення українським парламентом закону, що визначає статус контрольованих бойовиками районів Донбасу.

Один з головних спікерів протестувальників, нардеп Володимир Парасюк, впевнений, що вести переговори щодо звільнення українських військовополонених повинен безпосередньо Рінат Ахметов:

«Якщо ВІН зміг домовитий про роботу там своїх підприємств, то зможе домовитись і про звільнення полонених».

За словами Парасюка, люди Ахметова намагаються вступити в комунікацію зі штабом блокади, пропонуючи компроміси. Але штаб буде готовий розпочати переговори тільки після того, як бойовики без будь-яких додаткових умов звільнять не менше 20 військовополонених.

Деякі активісти приїжджають на кілька днів, інші провели тут уже місяць і мають намір залишитись «до перемоги»

Фото: Громадське

Як з’ясувалося, для зупинки поставок на підприємства найбагатшої людини країни достатньо дротом примотати до рейок кілька колод. Біля цієї перешкоди стоїть локомотив, двигун якого постійно працює, а в його кабіні позмінно чергують машиніст і помічник.

У бік Горлівки шлях вільний, але «блокадники» забороняють локомотиву поїхати. Кажуть, що при спробі почати рух попри заборону, вони мають намір закидати тепловоз пляшками із запалювальною сумішшю. Щоправда, через 2 дні після успішної поліційної операції з розблокування вантажного складу в Золотому, заяви бахмутських «блокадників» звучатимуть вже не так безапеляційно.

За будь-якої спроби локомотиву поїхати по вільній від перешкод гілки в бік Горлівки «блокадники» обіцяють закидати його «коктейлями Молотова»

Фото: Громадське

До редутів під’їжджають машини з речами для протестувальників: спальники, лопати, дрова. Ми знайомимося з родиною переселенців із окупованої частини Луганщини, власниками невеликого кафе у Бахмуті, які готують для «блокадників» їжу. Вони пояснюють свою участь бажанням якнайшвидшого припинення війни і зміни системи управління державою, яка, за їхніми словами, так і не відбулась після Євромайдану. Деякі з місцевих активістів налаштовані ще радикальніше, ніж протестувальники з інших міст. Для них показник провалу реформ — мер Бахмуту, колишній регіонал Рева, який беззмінно керує містом вже 25 років.

Дії протестувальників порушують щонайменше три статті кримінального кодексу. Щоб зрозуміти, як місцеві поліціянти реагують на ці злочини, чи відкриті і розслідуються справи за цими фактами, ми спробували зустрітися з виконувачем обов’язків начальника Бахмутського управління поліції Юрієм Поповим. Він відмовився коментувати ситуацію, відправивши нас до Маріуполя, в центр зі зв'язків з громадськістю поліції Донецької області.

РЕДУТ «ІМЕНІ 16-ГО БАТАЛЬЙОНУ»

З Бахмута їдемо на південну околицю Торецька. Тут, на станції Кривий Торець, протестувальники перекрили рух на залізничній гілці з окупованої Ясинуватої до Костянтинівки.

І тут, і в Бахмуті не пропускаються тільки вантажні потяги, що прямують через лінію розмежування. Внутрішньообласні пасажирські поїзди безперешкодно курсують на обох гілках. Не перешкоджають активісти транспортної блокади і руху складів з вугіллям, яке видобувається на контрольованій частини Донбасу. Наприклад, вантажні потяги з Торецька вільно йдуть до Костянтинівки.

За два дні до нашого приїзду на редут в Кривому Торці був скоєний напад. Проти п’ятнадцяти протестувальників, за їхніми ж словами, вийшло близько п’ятдесяти молодиків у медичних масках.

«Блокадники» стверджують, що нападники не були місцевими — їх привезли і потім забрали на автобусах. Затіявши бійку біля наметового табору, вони спробували «викрасти» потяг, «заарештований» протестувальниками 10 лютого. Зробити це їм не дозволили «блокадники». Троє активістів, що обороняють редут, отримали ушкодження різного ступеня тяжкості. Тут впевнені, що нападники були найняті поліційним керівництвом. Заяв в поліцію потерпілі не подавали — не вірять об'єктивність розслідування.

Жителі наметового табору розповіли про напад на редут та спробу нападників «викрасти» потяг, «заарештований» протестувальниками у лютому

Фото: Громадське

Приблизно третина тих місцевих, з ким нам вдалося поспілкуватися, висловились на підтримку блокади. Місцеві громадські активісти і в Бахмуті, і в Торецьку, і в Лисичанську практично одностайні в цій підтримці.

На користь необхідності блокади говорять й представники тих груп, яких безпосередньо стосуються її негативні наслідки. Наприклад, деякі залізничники в Бахмуті та Кривому Торці. Визнаючи, що в результаті на них чекають простої та скорочення зарплат, вони назвали торгівлю з окупованими територіями неприпустимою.

Противників блокади більше, але й в їхніх коментарях немає ненависті до протестувальників.

Редут «Імені 16-го батальйону» у Щербинівці Донецької області
Фото: Громадське

РЕДУТ «БОГДАН»

Їдемо далі. Потрапити на віддалені редути — «Богдан» та «Імені 16-го батальйону» не так вже й просто: до всіх, хто їде в цих напрямках, з боку поліції та нацгвардії — особлива увага. Журналісти — делікатна категорія. Наші дані просто записують в зошит і доповідають «нагору» про приїзд знімальної групи. Процедура триває довше, ніж на інших блокпостах в АТО, та особливих проблем не виникає.

Натомість більшість активістів блокади стверджує, що їх ретельно оглядають, переписують ідентифікатори телефонів та фотографують із паспортами.

За день до нашого приїзду на редут «Богдан», розташованого на околиці Горського, під мостом в десяти метрах від намету «блокадників» поліціянти знайшли вибухівку. Вранці 4 березня територію навколо редуту оточили, за словами активістів блокади, кілька десятків озброєних автоматами працівників поліції. Рух автомобільним мостом між Карпатським і Золотим перекрили.

В десяти метрах від намету «блокадників» на редуті «Богдан» на околиці Гірського у Луганській області поліціянти знайшли вибухівку

Фото: Громадське

«Блокадники» стверджують, що поліціянти послалися на анонімне звернення місцевих жителів про мінування опор автомобільного мосту і попрямували до місця, де і знайшли ящик з вибухівкою і патронами. На сайті луганської поліції анонімне повідомлення про замінування прямо не згадується, але є відсилання до інформації, яку шляхом огляду території біля моста і наметів «перевіряла слідчо-оперативна група».

Ми хотіли поговорити про це з начальником Попаснянського районного відділу поліції. Але він повідомив, що коментувати ситуацію їм заборонив прокурор.

Натомість блокадники стверджують, що вибухівку на територію поблизу редуту підкинули самі правоохоронці. Це стало підставою для обшуку наметового табору, під час якого поліціянти не знайшли нічого протизаконного, але скористалися сум'яттям активістів блокади і відбуксирували в депо затриманий раніше залізничний склад.

«Блокадники» не вважають подію поразкою і кажуть, що «викрадення» поліціянтами потяга не шкодить цілям блокади.

Річ у тім, що відновити залізничне сполучення на цій ділянці неможливо без проведення ремонту полотна — нещодавно у двохстах метрах від редуту невстановленими особами був зрізаний півтораметровий фрагмент рейки. Представники штабу блокади, загадково посміхаючись, заперечують свою причетність до цієї акції, кажучи, що це зробили «невідомі патріоти, які їм співчувають».

Відновити залізничне сполучення на цій ділянці неможливо без проведення ремонту полотна

Фото: Громадське

ЩЕ ОДИН РЕДУТ?

Незаблокованою залишається залізнична гілка, що тягнеться з окупованого Луганська в Щастя. Нею краснодонське вугілля доставляється на Луганську ТЕС. Обсяги перевезень малі, в порівнянні з іншими залізничними гілками і єдиний споживач палива — електростанція, що дає енергію для неокупованої півночі Луганщини. Саме тому планів перекриття цієї гілки немає — зупинка станції може стати катастрофою для області. Так нам говорять в лисичанському штабі блокади.

Володимир Парасюк не такий категоричний: він вважає, що блокування можливе і такий сценарій обговорюється лідерами протесту.

Загалом, Парасюк, та інший народний депутат Семен Семенченко — часті гості на редутах. Вони намагаються бути головними спікерами і щедро роздають коментарі журналістам. Однак називати їх лідерами блокади так само некоректно, як некоректно було взимку 2014-го називати трійку лідерів тодішньої опозиції «лідерами євромайдану». Для протестувальників вони швидше представники їхніх інтересів у Раді та уряді. Наприклад, координатор редуту «Імені 16-го батальйону» з позивним «Сільвер» пояснює нам, що в учасників блокади немає формальних лідерів і чіткої ієрархії, всі рішення ухвалюють колегіально — штабом блокади.

Чи зможе блокада, оголюючи ряд серйозних проблем у сфері економіки і енергетичної безпеки, каталізувати реформи і сприяти формуванню відповідних державних стратегій, або вона призведе країну до колапсу - це залежить від здатності сторін конфлікту йти на компроміси і готовності їх діяти в інтересах всього суспільства.

Народний депутат України Володимир Парасюк (другий праворуч) на Редуті Імені 16-го батальйону»

Фото: Громадське

ЧИ СТАНЕ АВДІЇВКА — МІСТОМ-ПРИВИДОМ?

Цього ж дня в Авдіївці ми зустрічаємося з директором коксохімічного заводу, що входить в ахметівський холдинг «Метінвест», Мусою Магомедовим. Він пропонує нам подивитися на блокаду під іншим кутом. Залишившись без поставок дешевої сировини з шахт «Метінвесту», що працюють на окупованих територіях, підприємство (від якого, без перебільшення, залежить доля двадцятитисячного міста) вже сьогодні на 20% скоротило обсяги виробництва продукції. Це призвело до пропорційного скорочення обсягів виробництва і на головному заводі-споживачі авдіївського коксохіму — маріупольському металургійному комбінаті «Ілліча».

Альтернативна сировина, за словами Магомедова, обходиться втричі дорожче і робить продукцію заводу неконкурентоспроможною. Поки що підприємство продовжує працювати у збиток, але обсяги виробництва будуть ще скорочуватися.

Впливають на продуктивність підприємства і перебої з поставками електроенергії — зараз основний обсяг її завод отримує з Зуївської електростанції, що перебуває під контролем бойовиків «ДНР». Вони перешкоджають, за словами Магомедова, ремонту лінії електропередач, яка живить коксохім.

Перші 200 з 4 тисяч робітників заводу вже відправлені в неоплачувані відпустки і цей процес триватиме. Запасу потужностей заводу вистачить на кілька місяців, після чого, якщо постачання не поновляться, він може бути законсервований. У разі ж зупинки коксохіму, Авдіївка дуже швидко перетвориться на місто-привид.

Магомедов не вірить в успіх переговорів з лідерами блокади, вважаючи, що їх цікавить тільки власний «піар», а не долі авдіївців, маріупольців і українських громадян, що залишилися на окупованих територіях.