«Це як чипси зі смаком бекону, в яких немає бекону». Навіщо українські хіміки створили імітатори запаху наркотиків

Українські хіміки з Інституту органічної хімії створили імітатори запаху наркотичних речовин. Автори розробки розповіли hromadske, для чого вона потрібна, чим краща за закордонні аналоги, а також як можна створити запах наркотиків без самих наркотиків.

«Надточні прилади»

«Те, що для нас із вами пляма, для службової собаки — “текст у газеті”, де вона вирізняє і розуміє кожну букву», — хімік Тарас Соколенко щедрий на аналогії, щоби пояснити, як сильно нюх собаки відрізняється від людського. Фактично, собачий ніс — це надточний прилад.

Про це Тарас Соколенко знає не з книжок: упродовж останніх кількох років він разом із колегою та дружиною Любов’ю Соколенко в Інституті органічної хімії НАН України створювали композиції (суміші речовин), які мають запах наркотиків, але наркотиками не є. Їхній аромат настільки «справжній», що зміг «переконати» службових собак, натренованих на справжніх наркотиках.

Несподіваний замовник

Починалося все так. Кілька років тому до Інституту, де працює подружжя, надійшов запит на створення імітаторів запаху наркотичних речовин. Комерційні замовлення для наших хіміків — буденна практика, але зазвичай вони надходять від закордонних компаній, насамперед фармацевтичних.

Але тут замовником був Державний науково-дослідний інститут МВС України — вітчизняна установа. Тарас Соколенко, який працює в Інституті понад 20 років, каже, що це здивувало його чи не найбільше й відіграло не останню роль в тому, що вони з дружиною взялися за цей проєкт.

А от гроші, як каже подружжя, мотивували не дуже, бо вони невеликі навіть у порівнянні з зарплатою науковця в системі НАН України.

Навіщо потрібні імітатори

Зазвичай у кінологічних школах, коли вчать собак шукати наркотичні речовини, використовують справжні наркотики — героїн, кокаїн, амфетамін й інші. Це цілком законно, але пов’язано з численними бюрократичними складнощами та великою відповідальністю.

Тому безпосередньо на місці роботи, куди собаки надходять із кінологічних шкіл, для їхнього подальшого навчання використовують спеціальні імітатори запаху. А вони бувають лише закордонного виробництва.

Крім того, справжні наркотики заборонено використовувати під час виїзних тренувань, що дуже ускладнює роботу кінологів. А якщо говорити про приватні кінологічні школи, то вони взагалі не мають права працювати зі справжніми наркотиками.

Інша проблема полягає в тому, що наркотичні речовини ще й шкодять здоров’ю собак. Кокаїн, наприклад, псує нюх тварини.

І це ще не все. Наркотики часто містять домішки, що мають свій специфічний аромат. Тому може трапитися так, що собака натренується шукати саме цю домішку, а не власне наркотик.

Пахнуть схоже, але не справжні

Якщо не всі, то майже всі ці проблеми можна вирішити завдяки імітаторам запаху наркотиків. Що й успішно робиться у світі ще з середини минулого століття.

Але коштують такі тренувальні суміші дуже дорого. За словами Тараса Соколенка, ціна за набір із кількох імітаторів американського виробництва перевищує 100 тисяч гривень.

Крім того, такі набори орієнтовані на американський ринок і не враховують особливості нашого нелегального ринку наркотиків. В Україні, наприклад, популярний опій-сирець, а для США ця проблема не актуальна.

Тому нашим науковцям поставили завдання — створити набір імітаторів запаху основних наркотиків, які перебувають в незаконному обігу в Україні. Але щоб ці тренувальні суміші, звісно, не містили жодних наркотиків.

Без бекону чи сиру, але з назвою

Тут може виникнути питання: а чи взагалі таке можливо?

«Уявіть, що ви купуєте в магазині дешеві чипси. Вони пахнуть беконом, сиром або ще чимось. Як ви гадаєте — в них є бекон або сир? Та в них навіть поживних речовин немає! Просто на вигляд вони схожі на чипси й на упаковці написано “Чипси”. А на композиціях, які ми створили, написано “Імітатор запаху наркотиків”», — пояснює Тарас Соколенко.

В розпорядженні науковців, коли вони працювали над створенням таких тренувальних сумішей, не було справжніх наркотиків. По-перше, для цього інститут не має необхідних дозволів. А по-друге, як каже Любов Соколенко, це навряд чи допомогло б. Адже устаткування, необхідного для дослідження природи запаху наркотиків, в інституті також немає.

Тому основну інформацію про те, чим вони пахнуть, хіміки отримували зі спеціальних наукових публікацій, яких протягом останніх років десяти стало з’являтися дедалі більше.

Що впливає на запах

Як правило, діюча речовина наркотику не пахне. Але пахнуть продукти її розкладання чи певні характерні домішки.

Наприклад, запах кокаїну обумовлюють дві речовини: метилбензоат і метилцинамат. Це продукти розкладання алкалоїдів коки. А героїн пахне оцтовою кислотою, яка, серед іншого, утворюється з власне героїну під дією вологого повітря. А от із запахом опію все значно складніше: вважається, що його обумовлюють понад 70 різних компонентів.

Робота хіміків полягала в тому, щоб, орієнтуючись на друковані джерела, створювати композиції, які мають пахнути, як той чи інший наркотик. Потім їх мали знайти за запахом службові собаки, натреновані на пошук справжніх наркотиків.

Іноді такі композиції вдавалося створити з першого разу, а часом доводилося робити десятки спроб, аби собаки «повірили».

Легальні, дешеві, нешкідливі

У такий спосіб Любов і Тарас Соколенки створили набір із семи імітаторів запаху наркотичних засобів: кокаїну, героїну, марихуани, метамфетаміну, опію-сирцю та макової соломки, а також метадону, із яким зараз здійснюють дослідну перевірку.

Нічого спільного з наркотиками, крім запаху, вони не мають, тому якихось спеціальних дозволів для їхнього виробництва чи використання не потрібно. Вони не шкідливі ні для людини, ні для собак.

«Можна хоч з’їсти банку такої суміші — нічого поганого від цього не буде. Але цього робити, звісно, не треба», — пояснює Тарас Соколенко.

Набір уже доступний для замовлень, а його ціна незрівнянно привабливіша, ніж у закордонних аналогів — близько 10 тисяч гривень.

Щоправда, західним виробникам на їхніх ринках український продукт загрожувати не буде. Як пояснюють розробники, значна частка його ціни — витрати на сертифікацію. Якщо сертифікувати речовини, наприклад, згідно з американськими вимогами, то ціна українського продукту буде значно вищою.