Це ж було вже. Рецензія на «Черрі» — новий фільм від режисерів «Месників»
Цілком ймовірно, що ви раніше не чули про братів Ентоні та Джозефа Руссо, але точно знаєте про їхні фільми. Адже саме вони зняли два останні епізоди із серії фільмів «Месники». До цього брати також працювали над двома фільмами про Капітана Америку. Після довгої роботи для Marvel вони повернулися до роботи над кіно, яке коштує не 200 мільйонів доларів. 12 березня їхня драма «Черрі» стала доступною для перегляду на сервісі Apple TV+.
«Черрі» — екранізація однойменного автобіографічного роману Ніко Вокера. Фільм починається з п’ятихвилинного прологу, де ми знайомимося з головним героєм — грабіжником банків, якого грає Том Голланд. Він молодий, але вже досвідчений — сміливо націлює пістолет на касирку й вимагає грошей.
І після цієї наживки Руссо стрибають на роки назад — коли майбутній грабіжник під час занять в університеті вперше бачить свою майбутню дівчину Емілі. Кілька смол-токів — і от вони разом. У цьому фільмі взагалі все стається дуже просто, попри нібито важкість основної теми — переживання досвіду війни.
Після першої ж кризи у стосунках (Емілі каже, що збирається переїхати на навчання до Канади) герой Голланда не знаходить нічого кращого, ніж завербуватися до американської армії. І хоч юні закохані за кілька днів помиряться й авантюра з Канадою виявиться не більш як вигадкою, змінювати плани вже ніхто не буде. Попереду — служба.
Хлопець потрапив на війну й отримав посттравматичний стресовий розлад. Біль та страждання доводиться притлумлювати наркотиками, а вони коштують грошей. Отже, треба грабувати банки. І цей майже повний переказ сюжету навіть фактично не є спойлером, адже такий є ледь не в кожному описі до фільму.
Але брати Руссо постійно прагнуть ускладнити фільм спецефектами: зловживають слоу-мо, змінюють об’єктиви камери чи формати екрана або ж граються з кольорами. Так, саме граються, ніби дизайнер-фрилансер намагається догодити замовнику. В якийсь момент герой Голланда починає пробивати четверту стіну, просто звертаючись до глядача. Але це дратує, так само як і перенасичення червоним кольором у палітрі фільму.
Фільм тривалістю майже 2,5 год дуже хоче видаватися серйозним, але не може — амбіції більші за сенси. І навіть спроби створити «друге дно» фільму, наприклад, назвати однотипні банки, які грабує герой — Shittybank чи CreditNone, — не допомагають врятувати перевантажену форму без змісту.
Коли ж головний герой нарешті потрапляє на військову службу, то режисери вдаються до поклонів Кубрику та Копполі. Бо як інакше пояснити, звідки ноги «Суцільнометалевої оболонки» та «Апокаліпсису сьогодні», які стирчать ледь не в кожному кадрі? Тільки під час епізодів на полі бою Руссо дають собі волю та додають до фільму екшн. Він тут, звісно, не є важливим, але саме ці сцени у «Черрі» виглядають найкраще.
А втім, це фільм не про війну, а про те, що буває після неї. Тому невдовзі головний герой потрапляє додому в Штати, але його проблеми ще попереду. На зміну навислій смерті від кулі прийшли нічні жахи та нервові зриви. За канонами класичних антивоєнних фільмів лікар може хіба що прописати таблетки, але герой обирає героїн.
Треба віддати належне Тому Голланду: якщо у фільмах Marvel йому доводиться носити маску Людини-павука, то в «Черрі» він має цілий набір масок — від сором’язливого студента до наркозалежного грабіжника, який потроху втрачає людське обличчя. Тому якщо для братів Руссо «Черрі» навряд можна назвати успіхом, то для 23-річного Голланда це важливий поступ у кар’єрі. А от його екранній парі Сіері Браво просто нема що грати. Вона є тригером, який запускає сюжет, а далі відходить кудись на другий план.
Фільмів про наркозалежних є чимало, як і про ПТСР. На жаль, «Черрі» не вдається створити конкуренцію тим фільмам, із яких брати Руссо вочевидь черпали натхнення. Затягнута драма намагається стати всім на світі й залишається нічим — просто ще одним фільмом зі стримінгу, який забувається відразу після перегляду.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.