ЧАС ПОМИРАТИ
В Україні роками не вщухає епідемія туберкульозу – страшної і смертельно небезпечної хвороби. За офіційними даними, на неї хворіє понад 30 тисяч наших громадян. За кількістю уражених сухотами ми входимо в п’ятірку найменш благополучних країн світу. Та останнім часом через недостатнє фінансування профільні протитуберкульозні лікувальні відділення в Україні закривають – зокрема, в Одеській області.
Наприклад, торік почалися проблеми в туберкульозній лікарні №1 у селищі Чорноморка, що під Одесою.
ЖАННА КАТЮЖАН, працювала в диспансері:
- Нам сказали: собирайте вещи, вас везут на Белгород. Я за Белгород слышала не очень хорошие отзывы.
- А что именно вы слышали?
- Что там просто люди умирают, как мухи.
ХВОРИЙ:
- Люди, которые оттуда, они реально убегают с Белгорода. Пожалуйста, не отправляйте нас туда. Мы хотим жить.
В січні цього року схожа ситуація склалася і на півночі області – в Котовську. Хворі на туберкульоз кажуть, що їм наказали обирати – або виписка, або переїзд за триста кілометрів в диспансер у Білгород-Дністровському.
ВОЛОДИМИР ГАГАУЗ, завідуючий протитуберкульозним відділенням Котовської міської лікарні:
- Все отказались от госпитализации в Белгород-Днестровский тубдиспансер. Некоторые написали об этом письменно, некоторые просто отказались словесно.
Білгород-Дністровський – невеличке містечко під Одесою. Найдавніше на території України. Свого часу тут – між Чорним морем та Дністровським лиманом - від сухот лікувалася сама Леся Українка. Наразі у місцевий тубдиспансер звозять хворих з усієї області.
ТЕТЯНА СІНІЦА, головний лікар Білгород-Дністровського тубдиспансеру:
- У нас областное лечебное учереждение, мы обслуживаем всю Одесскую область. У нас вообще рассчитана на 150 коек больница, на сегодняшний день – 137… Это больные с активними формами туберкулеза…
В січні цього року в одеських ЗМІ з’явилася інформація, яка підтверджувала побоювання хворих. Йшлося про, м’яко кажучи, спартанські умови перебування хворих в Білгород-Дністровському тубдиспансері
.
Холодні приміщення, погане харчування, туалет та душ за розкладом. Медичні працівники та обласні чиновники все спростовують.
ТЕТЯНА СІНІЦА, головний лікар Білгород-Дністровського тубдиспансеру:
- У нас 3-х разовое питание горячее, свежее. В рацион входят все необходимые компоненты: белки, жиры, углеводы – это мясо, яйцо молоко, сметана, масло, чай, сахар, овощи.
СВІТЛАНА ЄСИПЕНКО, головний лікар-фтизіатр області:
- Диетический стол, который должны получать больные туберкулезом – это высококалорийная, богатая белками пища… У нас стоимость питания в три раза выше, чем в любом среднестатистическом диспансере любой области.
Та на умовах анонімності один з пацієнтів медичного закладу розповів нам про страшні речі.
ПАЦІЄНТ:
- Перве я ще не пробував, тільки бачив.. ну то шо картошка-картошка-картошка.
- М’ясо дають?
- М’яко дають, окорочка. Раньше давали цілий. Тепер половинку. От ми дигаємся, може, привезуть щось із дому. А тім, хто лежать, ті, якщо чесно, голодні.. От Міша одноногий лежить. Він постоянно їсти хоче-хоче-хоче.Питає Толік: «Є шо їсти? Нєа. Принеси хоть хліба».
Волонтери з благодійного фонду «Пацієнти України», що опікуються хворими, підтверджують, що в білгород-дністровському тубдиспансері відбуваються жахливі речі.
ПАВЛО ПАЛАМАРЧУК, волонтер БФ «Волонтери України»:
- Люди, которые находятся в Белгород-Днестровском тубдиспансере, они, во-первых, лишены питания нормального. Во-вторых, они лишены нормальных санитарно-эпидемиологических условий, в которых можно репликацию и дальнейшее размножение палочки мультирезистентной широкоустойчивой прекратить.
Про нелюдське ставлення до хворих на сухоти буквально кілька тижнів тому розповідали пацієнти одеської обласної протитуберкульозної лікарні.
- Отношение, как к скотам. Дали таблетки, развернулись и ушли. То есть, врача я тут не вижу. При мне тут только от 25-ти человек умерло. Я не знаю, от чего тут лечат.
У Білгород-Дністровському ситуація ще гірша, каже пацієнт місцевого диспансеру.
ПАЦІЄНТ:
- Йому памперс поміняють раз у сутки. Він може засраний і обысцяний там лежать. Смєна помінялась, вони як уп***или оттуда. У чоловіка температура 41, дайте що-небуть, гупаємо, нікого нема. Біжимо туда. «Щас я прийду». Проходе півчаса, опять ідемо,»А, я забулася. «Щас я прийду».. очень халатное отношение.
Медперсонал закладу, навпаки, скаржиться на пацієнтів. Каже – контингент специфічний.
МЕДИК:
- Боже упаси голос повысить, боже упаси что-то сказать. Сразу столько возмущения, столько всего. Хотя сам сидел-пересидел, только из зоны вышел, но уважительно, на «Вы» и шепотом.
ПАВЛО ПАЛАМАРЧУК, волонтер БФ «Волонтери України»:
- В Белгород-Днестровком тубдиспансере находятся люди с мультирезистентными и широкоустойчивыми формами туберкулеза, списанные на так называемый палеатив. Палеатив – это, народным языком говоря, ожидание смерти. То есть, их отиотропно против туберкулеза уже там не лечат.
Окрім лежачих, у диспансері є й ходячі пацієнти, які часто і легко покидають територію. Оскільки більшість з них хворі на відкриту, тобто заразну, форму туберкульозу, вони можуть поширювати небезпечне захворювання. Та ставлення до життя інших людей, як і свого, в них байдуже – кажуть, у диспансері їх не лікують, а добивають. Місцеві жителі сусідству не раді.
ОЛЕКСАНДР МАРКЕВИЧ, журналіст:
- Были коллективные обращения еще с конца девяностых годов от целых квартальных комитетов, объединений жильцов по 100-по 200 подписей тех домов, что располагаются в непосредственной близости от этого диспансера. Но у власти не было внятной реакции, потому что запретить или сменить режим содержания больных в этом учреждении она просто физически не могла.
Майже сто п’ятидесят хворих мають вільний вхід і вихід з території тубдиспансеру. Від зовнішнього світу їх відділяє лише ось такий парканчик.
Після інформаційної хвилі місцева влада Білгород-Дністровського голосно заявила, що вирішила звернутися до керівництва області, щоб нарешті закрити тубдиспансер.
Під відповідним зверненням підписалися депутати, активісти та ще майже 2 тисячі містян. Тільки що робити з хворими?
АЛЛА ГІНАК, міський голова Білгород-Дністровського:
- Для нас самое главное – чтоб он был закрыт… Первое и основное – у нас растет заболеваемость в катастрофической прогрессии. У нас смертность в среднем превысила показатель национальный в 2,5 раза.
Міський голова дещо перебільшує. Обласний фтизіатр називає інші цифри і запевняє, що рівень захворюваності в місті для України типовий.
СВІТЛАНА ЄСИПЕНКО, головний лікар-фтизіатр області:
- На протяжении последних 5-ти лет уровень заболеваемости абсолютно стабилен. Приблизительно туберкулезом заболевают 45-46 местных жителей, т.е. роста заболеваемости мы не отмечаем.
Є версія, що підвищена активність місцевої влади пов’язана аж ніяк не з турботою про здоров’я містян. Лікарі кажуть: хтось накинув оком на велику територію в центрі міста.
ТЕТЯНА СІНІЦА – головний лікар Білгород-Дністровського тубдиспансеру:
- Основное, почему они хотят нас закрыть – это потому что мы находимся в центре города… У нас там хорошая зеленая зона, большой парк, у нас там очистные сооружения..
Територія тубдиспансеру справді велика. А поруч розташувалися соціально важливі об’єкти – міський стадіон, пологовий будинок, корпуси навчальних закладів, прокуратура, міліція, міський суд, прикордонна служба, магазини. Як не крути, місце козирне.
Тепер над проблемою протитуберкульозного диспансеру в центрі Білгород-Дністровського ламає голову обласна адміністрація.
ТЕТЯНА ЛЯПЧУК, голова департаменту охорони здоров’я ОДА:
- Мы понимаем, что да, логичнее было бы вынести его за пределы города, но насколько это экономически целесообразно на сегодняшний момент и целесообразно ли для жителей этого города – вопрос, на который мы постараемся ответить в ближайшее время.
Насправді послання влади розшифровується просто – на те, щоб щось змінити, потрібні гроші, а їх ні в міському, ні в обласному бюджеті немає.
ТЕТЯНА СІНІЦА, головний лікар Білгород-Дністровського тубдиспансеру:
- Ухудшать содержание больных мы не можем. А чтоб улучшить содержание больных, нужно просто построить новое современное отвечающее, всем требованиям инфекционного контроля здание со всей инфраструктурой. Это очень большие деньги.
ОЛЕКСАНДР МАРКЕВИЧ, журналіст:
- Депутаты и мер, видимо решили, что если они громко заявят, что подобного рода предвыборное обещание будет выполнено, то это будут какие-то плюсы. Но, как показывает текущая ситуация, ничего они не могут с этим сделать. И более того, они даже не предполагают, что в случае закрытия там будет.
А поки влада думає, півтори сотні хворих на туберкульоз, яких зібрали в Білгород-Дністровському з усієї Одеської області, покинуті сам-на-сам зі своєю хворобою. Вони вільно виходять за територію диспансеру і «діляться» своїми смертельними проблемами з місцевими жителями.
ОЛЕНА ВАСІНА, Слідство.Інфо