Чи готова Україна до «війни дронів»?

Конфлікти останніх років у Сирії, Лівії та Нагірному Карабасі показали, як зростає роль на полі бою безпілотних авіаційних комплексів. Сучасні дрони здатні не лише ефективно виявляти противника вдень та вночі, наводити на нього власні вогневі засоби, але й самостійно знищувати його на значній відстані від поля бою.

Чи готова Україна воювати по-новому та які безпілотники є на її озброєнні?

Спадок Радянського Союзу

18 січня 1992 року, після розвалу СРСР, присягу на вірність Україні склав 383-й окремий полк дистанційно-керованих літальних апаратів з Хмельницького.

Частина мала на озброєнні безпілотні комплекси ВР-2 «Стриж» з літаком Ту-141 та ВР-3 «Рейс» з літаком Ту-143. Обидва комплекси є виробами 70-80-х років минулого століття та призначені для фото- та відеозйомки з глибиною розвідки у 180 км для «Рейса» та до 1000 км у «Стрижа». Це великі радянські літаки, які запускаються з автомобільного шасі та мають турбореактивні двигуни.

З початком бойових дій на Донбасі обидва комплекси активно застосовувалися українськими військовими. Декілька літаків при цьому були збиті силами ППО російських окупаційних військ.

Але на сьогодні обидва комплекси вважаються застарілими та малоефективними у сучасних війнах.

Допомога від партнерів

Влітку 2016 року американське оборонне відомство передало Збройним силам України 24 комплекси тактичних безпілотників RQ-11B Raven.

Кожен комплекс складається з трьох літальних апаратів, двох наземних станцій, ноутбука, акумуляторних батарей та запчастин. Частина українських екіпажів пройшла підготовку в США, решта — на базі Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.

«Raven» — це розвідувальний БПЛА (безпілотний літальний апарат) вагою до двох кілограм. Запускається з руки та має радіус дії до 10 кілометрів. Окрім денної камери з цифровим зумом, він може оснащуватися тепловізійною камерою бокового огляду, що дозволяє виявляти противника вночі та за тепловими слідами.

У ЗСУ комплекси надійшли на озброєння розвідувальних рот механізованих та десантно-штурмових бригад, а також розвідувальних батальйонів та 36-ї бригади морської піхоти.

Пропозиції вітчизняних виробників

З 2014 року державні та приватні підприємства оборонно-промислового комплексу створили цілу серію розвідувальних безпілотників, які закуповувалися для потреб Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та СБУ.

Найбільш поширеними є: «Лелека-100» від компанії DeViRo (радіус дії до 50 км), PD-1 та PD-2 від UkrSpecSystems (радіус дії понад 100 км), «Фурія» від «Атлон Авіа» (радіус дії до 50 км), «Валькірія» від «Авіаційних систем України» (радіус дії до 40 км).

Усі ці безпілотники призначені для розвідки вдень та вночі (при наявності тепловізійного підвісу) та коригування артилерії.

Окрім України, вітчизняні безпілотники у малих кількостях експортуються в країни Азії та Африки.

Ударні «Байрактари»

У листопаді 2018 року Україна підписала з Туреччиною угоду на 69 мільйонів доларів на придбання шести ударних безпілотників Bayraktar TB2, трьох наземних станцій управління та 200-х корегованих авіаційних бомб. Угода включала підготовку українських спеціалістів, технічну підтримку в освоєнні та обслуговуванні на території України. «Байрактари» стали першими ударними дронами українського війська.

Ці комплекси чудово проявили себе у бойових діях у Сирії, Лівії та Карабасі і як засіб розвідки та цілевказання, і як автономний ударний комплекс. Бойовий радіус їхньої дії становить 150 км, а тривалість польоту до 24 годин. Це дозволяє залучати їх для дій в оперативно-тактичній глибині противника, а наявність чотирьох точок підвіски корегованих бомб та протитанкових ракет дозволяє відразу знищувати ворожі цілі.

У 2020 році Україні озвучила намір закупити додаткові комплекси та розгорнути їх спільне виробництво на території країни. У лютому 2021 року командувач ВМС України контрадмірал Олексій Неїжпапа повідомив, що до кінця року вітчизняний флот посилять певною кількістю турецьких безпілотників.

Китайські дрони як «ударна» зброя ЗСУ

У війні на Донбасі обидві сторони активно застосовують імпровізовані «ударні безпілотники» на основі китайських комерційних квадрокоптерів DJI.

Волонтери передають військовим десятки таких дронів, які дообладнують «скидами» для модифікованих боєприпасів ВОГ-17 або ж кумулятивних гранат РКГ-3. Тобто за невеликі кошти можна отримати імпровізований малопомітний ударний безпілотник із бойовим радіусом 3-4 кілометри.

Але після оголошення чергового режиму припинення вогню Збройні сили України змушені були припинити подібну практику.

Замість висновків

На початок 2021 року Україна суттєво посилила свої спроможності у розвідці, цілевказанні та коригуванні артилерії завдяки закупівлі значної кількості вітчизняних БПЛА.

Але ударний потенціал ЗСУ обмежений всього шістьма безпілотниками, які у випадку поновлення повномасштабної війни не зможуть діяти на всіх напрямках та будуть знищені або засобами ППО, або ж авіацією Росії.

Фактично сам літак у комплексі є розхідним матеріалом та рано чи пізно буде знищений. Відповідно, Україна мусить нарощувати кількість як літаків, так і наземних станцій для ширшого перекриття можливих напрямків російської агресії. Збільшення кількості літаків дозволить наростити стійкість до втрат, які неминучі під час будь-якої війни.

Важливо поєднувати БПЛА у так звані РУКи – розвідувально-ударні комплекси, де в єдиній системі одночасно діє засіб розвідки та цілевказання (БПЛА) та засіб знищення — наприклад, ракетний комплекс «Вільха-М» з дальністю дії до 120 км або береговий ракетний комплекс РК-360МЦ «Нептун».

Це дозволить малим підрозділам діяти швидше та ефективніше і не залежати від вищих штабів з їхньою розвідувальною інформацією.

Це авторська колонка. Позиція автора може не збігатися з позицією редакції hromadske.