Чи допомагають українським бійцям українські турнікети
Якщо під час бою поранена кінцівка і ушкоджена артерія — на порятунок життя залишається 32-34 секунди, щоб дістати із аптечки турнікет, встигнути його накласти на поранену кінцівку і перекрити кровоток. А ще молитися, щоб цей турнікет не підвів.
ІВАН КОНДРАТЕНКО, лікар, інструктор тактичної медицини:
- В процессе наложения была выраженная деформация воротка. И все равно произошел разрыв ленты, внутренней стропы. Использование этого турникета не спасет бойца — это потенциальный погибший.
АНДРІЙ ВЕРБА, директор військово-медичного департаменту Міністерства оборони України:
- 30 тисяч було закуплено у 2015 році. Із них дві треті ми віддали на комплектування ВДВ і сил спецоперацій. Жодного дефектного акту ми не отримали.
Сучасний турнікет, механічний засіб для зупинки крові — це винахід американських військових лікарів. На початку 21 сторіччя він став невід'ємним атрибутом армій США, НАТО, Ізраїлю. На початку війни на Донбасі у 2014-му таких турнікетів в української армії взагалі не було. На озброєнні стояв винахід 19 століття, джгут німецького хірурга Фрідріха Августа фон Есмарха. Про сучасні турнікети бійці лише мріяли.
В'ЯЧЕСЛАВ КУБІК, колишній боєць ЗСУ:
- Вот нам как показывали хорошие жгуты, которые, их применять намного лучше, намного быстрее, удобнее. То есть там раз-два, то есть, затянул.
В'ячеслав — доброволець, морський піхотинець. У ліпні 2015 після нічної атаки ДРГ, він близько п'яти годин лежав під обстрілом. Втратив 70% крові і лише дивом залишився живим.
В'ЯЧЕСЛАВ КУБІК, колишній боєць ЗСУ:
- Живот, рука, граната взорвалась надо мной. Буквально в полуметре надо мной, осколочная. Ноги — огнестрельные, автомат Калашникова, практически в упор прострелили.
У В'ячеслава на дві прострелені ноги у аптечці був лише один джгут Есмарха, якому він ще з навчань не довіряв.
В'ЯЧЕСЛАВ КУБІК, колишній боєць ЗСУ:
- Нам инструктор показывает, затягивает. И он мог порваться. И он один в аптечке. Если бы он порвался — тогда все.
На щастя, В'ячеслава з бою витягли бійці «Правого Сектору». В них було два сучасні турнікети. Такі волонтери тисячами везли в зону бойових дій. Саме волонтерська наполегливість примусила Міноборони почати перехід із 19 до 21 століття. Тендер Міноборони на тридцять тисяч турнікетів за 4,5 мільйони гривень виграла українська компанія «АВ-Фарма». Але щойно її продукція потрапила до аптечок військових, почалися скарги.
- Вот эта фигня надорвалась, я не знаю видно на видео или на видно. Я думаю, на него можно рассчитывать в случае перекрытия кровотечения, если удастся перекрыть, может, на минуту, может, на полторы.
Скарги не відрізнялися різноманітністю. Здебільшого це розрив стропи у місці, де вона перекручувалася, відрив її від воротка і деформація воротка до такого стану, коли його не можна було провернути і зафіксувати. Дивним чином перевірки подібного не виявили.
АНДРІЙ ВЕРБА, директор військово-медичного департаменту міністерства оборони України:
- Під час досліджень офіціальних медичної службою міністерства оборони не були виявлені і ті зразки, які подавалися у відповідні лабораторії, які відбиралися, також не було виявлено. Стосовно інформації від офіцерів внутрішньої служби у збройних силах, я такої інформації не отримав.
У Міноборони запевняють, що скарг на АВ-Фармівські турнікети не було. Насправді вони є. І скаржників знайти не важко. Один із них лікується у Вінниці, у госпіталі від Міноборони України. Чоловік на милицях — перший морпіх України. Його прізвище стояло номером один у списку матросів, ще у 1993-му. Відслужив шість років, а коли почалася війна — повернувся знов. Третього березня 2015-го потрапив під кулю. Вона розбила кістку п'яти.
СЕРГІЙ ШАТУН, морський піхотинець:
- Первый турникет - это в районе, боец мне сюда завел и, опять же, все по протоколу: проверил карманы, наличие, это все быстро, он его надел, как его обучали, и сам себя озвучивает: «Раз, два». Но вместо три у него были такие большие глаза и легкий такой мат. Просто он лопнул, турникет.
Другий джгут скрутився і не тримав кров. На щастя, знайшовся американський турнікет, який привезли волонтери, і він рік чекав свого часу.
СЕРГІЙ ШАТУН, морський піхотинець:
- У меня два вот этих скрюченных было, ВАТ-Фармовских.
- Как? АВ-Фармовских?
- Да, АВ-Фармовских. Ну мы их называем ВАТ.
- А почему?
- Потому что ватники какие-то сделали. То есть, я не знаю, кому-то, может, они попадают нормальные. Но в данной ситуации, мне ни одного нормального на ногу не одели.
Компанія “АВ-Фарма” та її успіх на тендері Міноборони викликають багато чуток. Угода про постачання 30 тисяч турнікетів була укладена 11 липня 2015. А виконана у повному обсязі менше ніж за два місяці. Тому нам уявлялося велике виробництво. Насправді це – скромна будівля серед СТО. У ній і кабінети двох директорів-співвласників, і бухгалтерія, і цех, де працюють аж четверо людей.
ЛЮДМИЛА МАКАРОВА, генеральний директор ПРАТ «АВ-ФАРМА»:
- Здесь конечная стадия производства. Сюда приходит полуготовое изделие. Это изделие здесь проверяется, каждый из этих турникетов. Вот стоят люди. Вот руководитель, который контролирует все это.
Турнікет — виріб не простий. Його зібрання із кількох елементів потребує часу, якого рік тому було обмаль. Адже потрібно було закупити дефіцитну внутрішню стропу, два види матеріалу зовнішньої частини. Окремий цех це мав прострочити, спаяти, ще один відливав пластикові деталі. А ці четверо мали кожен із 30 тисяч виробів зібрати і перевірити.
ПРАЦІВНИК ПРАТ “АВ-Фарма”:
- Вот так пришла заготовка, потом я протягиваю сюда и сюда. Делаю натяжечку, чтобы здесь был немножко зазорчик. Проверяю, чтобы было прошито, но там еще один контроль.
Потім ще кілька операцій. Кожен турнікет проходить усіх чотирьох працівників. Усе як на конвеєрі, тільки вручну і... повільно. Скільки ж можуть четверо працівників зібрати турнікетів за один день?
ЛЮДМИЛА МАКАРОВА, генеральний директор ПРАТ «АВ-ФАРМА»:
- Тысячу двести — тысячу триста. Но это работали при заказе Минобороны в три смены. Чтобы вы понимали — дополнительные еще есть.
Волонтери впевнені, що швидкість має інше пояснення - результат тендеру був відомий заздалегідь. А якість постраждала за рахунок здешевлення матеріалів. Мовляв, вироби, що обійшлися державі у 4,5 мільйона гривень, волонтери-медики замінювали на інші турнікети для тих, хто на передовій.
ІВАН КОНДРАТЕНКО, лікар, інструктор тактичної медицини:
- Сегодня мы проведем полевое тестирование, буквально, на линии фронта, турникета «АВ-Фарма», которые закупались Министерством обороны и, соответственно, поставлялось в аптечки бойцов.
- Все? Уже все?
- Нет, еще не все. Очень много оборотов.
- Уже все!
- Не останавливаемся.
- Аааа!
- Произошел разрыв внутренней стропы
На “АВ-Фармі” ретельно досліджують відео, зняте обуреними низькою якістю їхніх турнікетів.
ІГОР ТЕР-АРАКЕЛЬЯНЦ, директор ПРАТ “АВ-Фарма”:
- На видео, которое снимает Кондратенко, там стоит солдат. Он начинает ему закручивать. Солдат, если вы хорошо прислушаетесь, говорит: «Все, харе, харе. А он — нет, не харе». Тот начинает крутить, а солдат: «Ааааа». Аж кряхтит.
Керівники ПРАТ “АВ-Фарма” запевняють, що волонтери-інструктори такмеду, яких донедавна Міноборони називало героями, навмисно псували турнікети їхного підприємства.
ЛЮДМИЛА МАКАРОВА, генеральний директор ПРАТ «АВ-ФАРМА»:
- Любой купите и прокрутите 12 раз. А еще неправильно на ногу нанесите, то он с пятого раза сломается любой, что неправильно нанесли.
На підтвердження виробник надає відео своїх випробувань. Там жодного зламаного турнікета немає, адже там ніхто не затягує їх більше ніж на три-чотири оберти, а решта, мовляв, зайві.
- Пульсация хорошая, кровоток хороший, артерии битье.
- И вот теперь начинаю затягивать.
- Кровоток отсутствует.
- То есть, буквально с одного оборота.
У «АВ-Фармі» запевняють, що звинувачення волонтерів – насправді це боротьба за ринок, яку ведуть постачальники оригінального виробу, американського турнікета “CAT”.
ЛЮДМИЛА МАКАРОВА, генеральний директор ПРАТ «АВ-ФАРМА»:
- Разница в цене: 25 долларов стоит CAT. 25 долларов умножаем на 25 курс, грубо — 625 гривен и 153 гривны. Есть разница, есть бизнес в этом вопросе?
На партії у 30 тисяч турнікетів — різниця між американським оригіналом і українською реплікою перевищить 11 мільйонів гривень. Називають навіть головного організатора.
ЛЮДМИЛА МАКАРОВА, генеральний директор ПРАТ "АВ-ФАРМА":
- Екатерина Дорохина начала свой путь от «Стальмеда». Сначала она была свободным волонтером, потом она вдруг становится у «Стальмеда» керівник проекту.
- “Стальмед” - это производитель?
- CAT. Ну, он представитиель CAT на Украине.
КАТЕРИНА ДОРОХІНА, волонтер:
- Был проведен тендер в Минобороны. Выиграла «АВ-Фарма». И выиграла на поставку до седьмого сентября. Все то время я не работала еще в «Стальмеде». Я работала до начала войны сама на себя. Ювелир.
Катерина Дорохіна каже, що змінила роботу лише у грудні 2015. Але до цього брала участь у тесті на порівняння американського і “АВ-Фармівського” турнікетів. От тальки у протоколі, який демонструє компанія — не всі показники. Волонтер каже тест був сліпий, ледве вона ворухнулася, як турнікет дав збій, коли американець аналогічний тиск тримав.
- Задня велика гомілкова артерія - кровоток не визначається.
- Снимайте с нее.
- Подождите, не снимайте.
- Напрягай ногу.
- Слышишь, да?
- Пошла.
- Не визначається (розгублено), визначається.
Ми робимо власний експеримент, щоб зрозуміти як тримають тиск турнікети.
КАТЕРИНА ДОРОХІНА, волонтер:
- Это оригинальный жгут КЭТ. Не мой. Мне его дали. И, судя по всему, уже неоднократно использованный. При ранениях ног всегда идет правило — накладываем максимально высоко.
Закручуємо турнікет до відмови - це шість обертів.
КАТЕРИНА ДОРОХІНА, волонтер:
- Теперь встаньте и присядьте — разлипучится или нет. Треска нет. Он не разлипучивается. Это та проблема, которая есть у других жгутов.
Тепер теж саме робимо із турнікетом «АФ-Фарма» з найсвіжішої партії.
КАТЕРИНА ДОРОХІНА, волонтер:
- «АВ-Фарма», лот 18, виробництво 23.02.2016 рік.
Турнікет успішно витримує дев’ять обертів — міцний. Але варто почати рухатися, і турнікет не витримує — тріщить липучкою, тиск не тримається. А рухатися доведеться. Пораненого тягнутимуть по землі, по лісі чи окопах.
- У меня один живой!
- Принял!
- Кровотечение остановлено. Эвакуирую туда своего.
- Давай, берем этого.
ДМИТРО ФОМІН, працівник української війсково-медичної академії, волонер у Міністерстві оборони:
- Никогда в боевой ситуации ты не наложишь турникет на сухую, такого не бывает. Руки в крови, ты в перчатках. Здесь у тебя кровь. Все выскальзывает. Сам турникет в крови. Все по-другому. Поэтому нужно делать очень большой запас.
Дмитро працює у військово-медичній академії, інструктор тактичної медицини, служив в АТО, був поранений. Він каже, що праві волонтери — турнікет завжди затягують до відмови і не інакше.
ДМИТРО ФОМІН, працівник української війсково-медичної академії, волонер у Міністерстві оборони:
- Человек находится в шоке. Он не считает, там два три оборота, четыре, пять, восемь. Остановил - не может больше крутить. Все, наверное, нормально. Сказать ему там никто ему не скажет четыре и все. Все в шоке находятся. Тем более после ранения. Это война. Там нет людей спокойных.
Наразі Дмитро працює над тестуванням українських турнікетів у порівнянні із оригінальними. Ми разом із ним теж випробуємо турнікети АВ-Фарм старий, 2015 року, новий — 16-го, і американський, що вже був у вжитті. Результат не здивував.
ДМИТРО ФОМІН, працівник української війсково-медичної академії, волонер у Міністерстві оборони:
- Видите, не гнется уже вороток.
- Восемь. Ну, порвался, на восьмом порвался.
Парадокс у тому, каже Дмитро, що усі зламані перед камерами турнікети, нічого не змінять. За три роки війни Міноборони так і не прийняло технічних вимог до турнікетів, які б гарантували якість допущених до тендеру виробів.
ДМИТРО ФОМІН, працівник української війсково-медичної академії, волонер у Міністерстві оборони:
- Почему мы сейчас это обсуждаем?
- Потому что в Министерстве обороны никто не знает что-либо о тактической медицине.
То винуваті чиновники Міноборони, які не забезпечили відповідні технічні вимоги до чи комерсанти, які не зважають на недоліки, доки не будуть прийняті нові стандарти до турнікетів? Морпіху Сергію Шатуну, на якому не спрацювали два джгути - все одно.
СЕРГІЙ ШАТУН, морпіх:
- Если мне там, допустим, с позиций, с окопов, есть какой-то транспорт, могут оказать помощь, то как быть разведчикам, которые уходят, допустим, в глубину противника? Вот если ему попадется такой турникет. Ну это все, это катастрофа.
Що робити бійцю, якщо в нього, як у морпіха В'ячеслава Кубика, будуть поранені дві кінцівки, а турнікет у аптечці лише один — більше не дають. І ще один трьохсотий стане двохсотим. До цього на війні не звикати.
ОЛЕКСАНДР КУРБАТОВ, Слідство.Інфо