Чи хоче Путін відставки Асада? | Огляд преси

Пітер Померанцев, автор статті в Foreign Policy, критикує британську політичну еліту. На думку журналіста, вона ставить комерційні інтереси вище принципів. Як пише Померанцев, результати розслідування смерті Литвиненка залишилися практично без уваги британських урядовців «через страх нашкодити комерційним зв'язкам із Росією». «Коли дружина Литвиненка Марина побачила, що прем'єр-міністр Девід Кемерон після повернення Путіна в президентське крісло заново почав вибудовувати відносини з ним, вона вирішила діяти». Журналіст додає, що міністр закордонних справ Вільям Хейг подав прохання про надання імунітету у випадках, коли задіюються державні інтереси. Цей крок, на думку Померанцева, спрямований на те, щоб не оприлюднювати засекречені матеріали у справі Литвиненка. Втім, Високий суд Лондона прийняв сторону адвокатів Литвиненка. «Підсумкова доповідь — це особиста перемога Марини Литвиненко, її нагорода за наполегливість, — вважає Померанцев. — Одночасно — це поразка для британського істеблішменту, деякі представники якого досі протистоять її прагненню домогтися справедливості».

Майбутні вибори в США можуть стати перевіркою на міцність американської виборчої системи. Про це пише Леонід Бершидський у статті для ресурсу Bloomberg. Він зазначає: «У європейській системі кожна з фракцій зазвичай представлена ​​невеликою формальною партією, а в США політики з дуже різними і навіть непримиренними поглядами борються за один і той самий електорат, і переможець в цьому змаганні забирає все». Автор додає, що республіканський табір включає в себе весь спектр номінантів: від борців з істеблішментом на кшталт Дональда Трампа та релігійних і громадських консерваторів, як-от Рік Санторум, до ізоляціоністів, як-от Ренд Пол, і представників правлячої верхівки типу Джеба Буша. У таборі демократів Гілларі Клінтон, представляючи помірно центристське крило, виступає проти самопроголошеного соціаліста Берні Сандерса. Таке різноманіття викликає сумніви в тому, що партії зможуть об'єднатися навколо своїх висуванців, зазначає Бершидський.

За кілька тижнів до своєї смерті начальник російської розвідки ГРУ генерал-полковник Ігор Сергун приїхав в Дамаск передати Башару Асаду послання від Володимира Путіна: російський президент вважає, що сирійському лідеру час піти у відставку. Однак, Асад гнівно відмовився. Про це, із посиланням на власні джерела, пише Financial Times. Як зазначають автори статті Сем Джонс, Еріка Соломон та Кетрін Хілле, Сергун запропонував Асаду передачу влади зі збереженням алавітського режиму, але за умови переговорів з помірними повстанцями. «Однак, Росія перегнула палицю, Асад заявив Сергуну, що у Росії в Сирії немає майбутнього, якщо він піде з поста президента», — пише  видання. У статті йдеться також про планомірне знищення опонентів режимом Асада. Саме так Financial Times пояснює зникнення впливового алавітського дисидента Абдель Азіза аль-Хейра, який їздив з візитом до Москви. «Всім було зрозуміло, що це оглядини, і що його перевіряють, як потенційну алавітську заміну нинішньому режиму», пише видання. Втім, коли Аль-Хейр повернувся в Дамаск, з аеропорту його забрала служба безпеки. Financial Times цитує Дмитра Треніна, який очолює Московський центр Карнегі, за його словами для Путіна інтервенція в Сирію ніколи не була операцією по збереженню Асада при владі. «Головне для Москви, — щоб американці визнали ключову роль Росії у врегулюванні цього конфлікту, крім того Кремль прагне демонстрації своєї сили на міжнародній арені».

/Ольга Дацюк