«Дефіцитними були навіть бинти, щоб мотати поранених». Як фармацевти на Київщині рятували людей по сусідству з окупацією
«Це не було нашим обов’язком, але це було по-людськи. По совісті», – каже Олена Гуменюк, фармацевтка мережі аптек «Подорожник».
Кінець лютого 2022 року. Окупанти наступають на Київщину, обстрілюючи населені пункти з артилерії та авіації, а танкові снаряди зносять багатоповерхівки. На тлі цього фармацевти мережі аптек «Подорожник» бігли на роботу — повз українські блокпости та насторожених військових, усього за кілька кілометрів від російських окупантів.
«Шукали альтернативу скрізь»
Олена Гуменюк – фармацевтка вишгородської аптеки «Подорожник», яка разом зі своєю колегою працювала по сусідству з окупацією. Вранці 24 лютого вона мала працювати в аптеці у Лютежі – тому, який за кілька тижнів з боєм намагатимуться захопити окупанти.
І хоч жінка була налякана – все ж вирішила поїхати на роботу з Хотянівки, де жила – через кілометрові черги автівок, які виїжджали з Києва. Проте не доїхала – отримала від керівництва прохання подбати про власну безпеку. А вже наступного дня мости у селі Хотянівка підірвали – і виїзд звідти став цілою спецоперацією.
«Я своїх рідних відправила за кордон – у мене вдома двоє дітей було, менша дуже боялася, особливо коли над нами пролітав вертоліт. Діти постійно сиділи в погребі. І от коли моїх нарешті вивезли, я лишилася з батьками сама. І вирішила, що ходитиму на роботу. Але на блокпостах були серйозні перевірки – треба було доводити, що я справді йду на роботу в аптеку.
Від села треба було пішки пройти десь зо три кілометри, а потім ми попутками діставалися до роботи. Мене військові підсаджували до когось у машину, просили завезти – якщо не до самої аптеки, то хоч поблизу. І назад – так само. За кілька тижнів мене вже всі на блокпосту знали», – пригадує фармацевтка.
Наприкінці лютого багато мешканців Київщини виїхали в пошуках безпечнішого місця. Лишилося багато пенсіонерів, і майже кожному були необхідні ліки. Спершу чи не найбільше потребували ліків проти діабету. Але оскільки постачання ліків не було, віддавали людям медикаменти, завезені в аптеки до вторгнення. І коли закінчувалися основні, яких потребували люди, їм пропонували інші: попередньо фармацевти вивчали склад, діючу речовину. Підбирали альтернативні ліки, аби лише допомогти людям.
«У Лютежі в нас була аптека – і там зовсім поруч впала ракета. Така вирва лишилася на місці, будівля пошкоджена… То ми зібрали ліки, які вціліли, і перейшли з ними в наступну аптеку. Оприбуткували й працювали далі, просто в іншому місці. Так «розпродали» три аптеки.
А вже коли була деокупація Київщини, наш водій прокладав таку неймовірну логістику, аби лише завезти ліки… Деокуповані райони тоді часто були ще заміновані, військові дуже хвилювалися», – каже Олена Гуменюк.
«Ми бігали міняти пораненим бинти, а ліки віддавали й безкоштовно»
Коли ліки закінчувалися в одній аптеці, фармацевти переходили в сусідню. І таким «ланцюжком» продовжували працювати, попри постійні вибухи поблизу. Керівництво «Подорожника» дозволило не працювати в цей період, але фармацевти, кажуть, не могли вчинити інакше, коли тисячі людей опинилися без можливості навіть придбати ліки.
«Це було наше бажання і рішення. Бо є аптека, повна ліків. Так, це не було нашим обов’язком, але це було по-людськи, по совісті. А коли медики надавали допомогу пораненим, ми бігали їм міняти бинти, бо вони стали дефіцитними. Багатьом ми видавали ліки безкоштовно – особливо військовим, стареньким… Головне, аби ті ліки допомогли», – пояснює Олена Гуменюк.
Водночас керівники аптек дуже хвилювалися про безпеку своїх фармацевтів, каже Марія Кизим, дивізійна директорка компанії «Подорожник» у Київській області. Тому складнощі воєнної логістики «перекривали» новим графіком – таким, аби всі працівники могли безпечно та не пізно дістатися додому.
«У населеному пункті Катюжанка наша фармацевтка до останнього стояла на касі, бо було багато людей. Тоді село було якраз на шляху ворожих військ, я благала її поїхати додому. А вона – ні в яку: “У мене є люди, їм треба відпустити ліки, бо не знаю, чи зможу завтра відкрити аптеку”… У той момент наші працівники ризикували життям, щоб допомогти іншим», – каже Марія Кизим.
Втрати аптеки «Подорожника» таки понесли, але лише фінансові. Зокрема, в нову аптеку, яка мала відкритися 24 лютого 2022 року в Макарові, влучила ракета. В інше приміщення також було потрапляння – і аптека згоріла й досі не відновлена. Загалом на Київщині довелося відновлювати 18 аптек, частина з яких була істотно зруйнована.
Проте найголовніше, каже Марія Кизим, що всі працівники, попри ризики власному життю, вціліли та продовжують працювати.
«Під час окупації Київщини моя совість просто підказала, що там буде правильніше – працювати, допомагати людям. Не лишати їх. Цього ніхто не міг зробити, окрім нас», – додає фармацевтка Олена Гуменюк.
Партнерський матеріал опублікований на правах реклами. Проєкт реалізовано у співпраці з мережою аптек «Подорожник»
Над матеріалом працювали: журналістка Аліна Євич, редакторка Вікторія Бега, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативний продюсер Олексій Хорошенький.