Демократії не буде. Як комуністичний Китай поглинає Гонконг, який до 2047-го мав зберігати автономію

Найбільшою спробою зламу демократичної системи в Гонконзі був законопроєкт про екстрадицію з автономії до материкового Китаю, який намагалися проштовхнути у 2019 році. Його противники вважали, що це дозволить КНР поневолити гонконзьких активістів і незалежних журналістів. До цього в регіону не було закону про екстрадицію, тож громадян Гонконгу не могли видати.

Протести проти закону тривали весь 2019 рік, продовжились і у 2020-му. Вони стали одними з наймасштабніших і водночас найжорстокіших в історії району, адже поліція застосовувала проти протестувальників сльозогінний газ і масово арештовувала активістів.

Хоч закон про екстрадицію і вилучили з розгляду восени 2019-го, КНР це не зупинило. Комуністичний режим у Пекіні продовжив узурпувати автономію Гонконгу, поширюючи свій вплив на законодавство та владу в регіоні.

Придушення автономії

Стаття 23 Основного закону Гонконгу говорить, що спеціальний адміністративний район «самостійно ухвалює закони про безпеку». А втім, за вже понад чверть століття після передачі управління Гонконгу від Великої Британії до КНР влада автономії не могла ухвалити закон про безпеку в повному обсязі, а також описати основні злочини проти безпеки та покарання за них.

У 2019 році гонконжці протестували проти таких намірів, боячись, що через законодавчі рішення нової адміністрації Китай узурпує владу в регіоні та знищить демократичну систему.

Острах активістів справдився: 30 червня 2020-го Пекін в обхід, нехай і з заувагами, але все ще демократично обраних місцевих законодавчих зборів ухвалив свій закон про безпеку в Гонконзі.

За нав’язаними з центру правилами, поліція може стежити за людьми та організаціями, яких звинуватили в тероризмі, закликах про сепарацію від Китаю та «змові з іноземними силами», а також обшукувати їх. Комуністична влада Китаю також створила офіс за межами Гонконгу, який мав стежити за виконанням закону.

Оскільки цей закон ухвалено на державному рівні КНР, він перебуває на щабель вище щодо всіх законів, які ухвалювала сама адміністрація Гонконгу — навіть вище за Основний закон — конституцію автономного регіону. КНР відкрила для себе можливість обходити чи змінювати всі законодавчі акти Гонконгу під приводом «безпеки» та значно посилити свій вплив на формально автономний регіон.

Після ухвалення КНР «безпекового» закону в Гонконгу розпочали арешти продемократичних активістів і політиків. У січні 2021 року поліція заарештувала 53 політиків — звісно, за порушення «закону про безпеку». Нині, за 4 роки дії нав’язаних Пекіном правил, точна кількість арештованих гонконжців невідома, та за різними підрахунками вона сягає сотень тисяч — у зоні ризику навіть більше, бо продемократичні протести підтримали мільйони.

Артур Харитонов, головний координатор української ініціативи Free Hong Kong Center, зауважує, що хоч це й не перша спроба знищити демократію в Гонконгу, але найуспішніша.

«Уже у 2020 році знищили вільну пресу та заборонили демократичні партії. Продемократичні депутати та тисячі їхніх прихильників опинилися за ґратами, десятки тисяч невдовзі емігрували. Фактично всі гонконзькі демократичні лідери нині в колоніях — їх звинувачують за цим законом про нацбезпеку у “змові з іноземними агентами для підриву китайського комуністичного ладу”, якого, нагадаю, взагалі в Гонконзі не мало б бути. Строки там — 10–20 років. Це дуже нагадує те, що нав'язував Радянський Союз на окупованих ним територіях», — пояснює активіст.

Після завершення протестів у 2020-му на перший план місцевої політичної сцени вийшов Джон Лі — на той час секретар з питань безпеки та колишній поліціянт. Звісно ж, як ставленик «силового блоку», Лі був відомий своєю прокитайською політикою. Він вирішив брати участь у наступних виборах у Гонконгу, що відбулися у 2021 році.

Хоч сам інститут виборів у Гонконгу існує й надалі, КНР його також поступово підминає під себе. Зараз очільника автономного району обирає виборчий комітет, який складається з представників індустрії у регіоні, делегатів Всекитайських народних зборів та представників місцевих організацій.

Виборчі округи у Гонконгу є індустріальними. Індустрії — від текстилю і транспорту до медицини та освіти — висувають своїх представників до комітету, а ті вже обирають адміністрацію регіону. Тому реальна підтримка населення не обов’язково співвідноситься з голосами ставлених виборців.

Китай активно працював з виборчим комітетом за допомогою переформатування списку індустрій; зменшення нелояльних та, відповідно, збільшення кількості лояльних учасників; і навіть банальним підкупом представників бізнесу, які голосуватимуть на користь Пекіна.

У 2022 році за правилами комітету кандидат на посаду очільника для допущення до голосування мав би отримати підтримку щонайменше 188 членів комітету, а для обрання — не менше ніж половину голосів комітету. Джона Лі підтримали 786 членів комітету та 1416 з 1424 голосів, і він став єдиним кандидатом на виборах.

Активісти регіону протестували проти обрання Лі. Вони оголосили, що ці вибори «несправедливі» і їхні результати не мають бути визнаними. Утім, їхні вимоги проігнорували — Лі обійняв керівну посаду й відразу ж став активно впроваджувати зміни до місцевого законодавства Гонконгу, урівнюючи його з КНР. Зрештою, у 2023 році Гонконзький парламент ухвалив закон про безпеку в районі саме в тому вигляді, у якому її схвалив Пекін у 2020 році.

КНР у кожен дім

Експансія КНР через контрольовану Пекіном адміністрацію регіону продовжується і на інших рівнях — передусім в освіті. Так, для вчителів у школах запровадили «тест на знання базових законів» — у такий спосіб викладачів змушують виказати лояльність до адміністрації, адже, відповідаючи на питання, вони визнають чинність нав’язаних КНР правил. Ба більше, Джон Лі пообіцяв змінити фундаментальний характер освіти на «патріотичний» та такий, який навчить дітей «поважати та захищати національну безпеку». Обіцянки він дотримав — у 2023 році Гонконг ухвалив без правок китайський закон «Про патріотичну освіту».

Зміни зачепили й медиків: у 2022 році в Гонконзі запровадили акт про примусове відпрацювання в державних лікарнях для медичних працівників. Лікарі, стоматологи й інший медперсонал мусили відпрацювати певний термін у держлікарнях, перед тим як мати право самостійно обирати місце роботи. Цей акт спричинив паніку серед медичного сектору в регіоні — частина медиків емігрувала до Японії, США й інших демократичних країн.

Звісно ж, Гонконг втрачає й у свободі слова та преси. За даними організації «Репортери без кордонів», формально досі автономний район опустився на 140-ве місце зі 180 у рейтингу свободи медіа. Медійників залякують і утискають: наприклад, у 2022 році в регіоні ув’язнили 9 журналістів, а у 2023-му ще 10 журналістів. У 2020 році за ґратами опинився Джиммі Лай — гонконзький мультимільйонер і засновник популярних серед жителів медіа, як-от Next Magazine та Apple Daily. Джиммі Лай завжди мав антикомуністичну і продемократичну позицію, його медіа також підтримували ці погляди. Він підтримав протести у 2019 році та критикував владу Гонконгу за поліційне насильство та прокитайську політику.

Уперше Джиммі Лая заарештували за «ймовірну змову з іноземними впливовими силами», а офіси його медіа обшукувала поліція. Хоч на початку 2021 року він і зміг вийти під заставу, вже у квітні його знову заарештували «за організацію незаконних протестів». Зараз він відбуває 5-річний строк «за шахрайство».

У 2020 році організація «Репортери без кордонів» нагородила його спеціальним призом за боротьбу за свободу преси. Тиск на бізнесмена призвів до того, що його найбільше медіа — Apple Daily — закрилось у травні 2023 року через заморожені рахунки та погрози співробітникам і редакції від поліції та служб безпеки Гонконгу.

Активіст Артур Харитонов підкреслює, що бажання гонконжців «втекти» з району зрозуміле, бо після придушення протестів у Гонконгу настала «депресивна ситуація» і «масові чистки активістів та продемократичних сил».

«Понад 4 млн людей підтримували протести за свободу Гонконгу. Після цього почалися зачистки громадських організацій, профспілок, шкільних об'єднань — тобто свободи в Гонконзі не залишилися загалом. Колись місто, яке було серцем азійської демократії, стало китайською колонією, окупованою територією, яка діє за правилами, цінностями та ідеями Комуністичної партії», — підсумовує Харитонов.

Демократія у вигнанні

Гонконжці масово емігрують з регіону, починаючи з 2020-го. Район втрачає кожного року майже відсоток населення. Основними напрямками виїзду є Японія, Австралія, США та Велика Британія, яка й віддала Гонконг під адміністрацію КНР. Але з притулком все не так просто, говорить Артур Харитонов.

«Велика Британія, звісно, впустила всіх, хто мав британські паспорти. Але тут є величезна проблема, яку донині нормально не врегулювали, — народжені після 1997 року гонконжці вже не є британськими підданими. Вони народилися в юрисдикції КНР. Хоча вони не мають китайського паспорта й у них документи свого адміністративного регіону, це все ж інші паспорти й інші права», — зауважує активіст.

У 2023 році гайки стали закручувати ще міцніше. Amnesty International у своєму звіті щодо еміграції жителів району повідомила, що поліція Гонконгу пропонує винагороду в еквіваленті приблизно 128 тисяч доларів США за інформацію про гонконзьких активістів, які емігрували в інші країни. Їх звинувачують у «змові з іноземними силами» за новим безпековим законом, який діє у Гонконзі.

Нагороду за інформацію оголошували проти гонконжців у Японії, Австралії, США та Британії. КНР звинуватила Велику Британію в «захисті» активістів, які отримали притулок за кордоном. Китайське посольство в Лондоні оголосило, що «переслідуватиме довічно» активістів-утікачів.

Натан Лоу, один з учасників протестів 2019 року, який виїхав до Великої Британії після переслідувань поліції, розповідав, що, навіть отримавши притулок, не відчуває себе в безпеці, тож сподівається, що влада Об’єднаного Королівства робитиме більше для захисту гонконжців. На думку самих активістів, нині навіть демократичні країни повільно реагують на загрозу, яку становить для них КНР, і не вповні розуміють небезпеку для самих активістів.

Утеча з Гонконгу — чи не єдина можливість уберегти себе від диктатури КНР і продовжити боротьбу за демократію в рідному регіоні. Активісти проводять відкриті зустрічі та події, де розповідають про свою батьківщину, її історію та відмінність від решти Китаю. Планують і формування уряду у вигнанні, аби пропонувати альтернативу нав’язаній КНР стратегії розвитку та показати світу, що демократична опозиція продовжує боротьбу.

Артур Харитонов переконаний, що самі країни, які приймають гонконзьких мігрантів, мають бути зацікавлені у їхній підтримці, адже це переважно люди з хорошою освітою, талантами та власним капіталом.

«Дивно віддавати такий людський капітал, навпаки — має бути конкуренція за гонконжців. Оскільки вони — люди з активною ідеологічною позицією, вони хочуть бути в країнах, де їх розуміють», — підсумовує він.

Гроші на війні

Тим часом у самому Гонконзі триває економічна рецесія через відтік населення і капіталу — іноземні компанії покидають район через утиски й загрозу нестабільності. Замість них цю нішу заповнюють компанії з країн, для яких утиски демократії неважливі, — Саудівської Аравії, Ірану, росії.

Ці зміни стосуються й України — так, після початку великої війни у 2022-му, у Гонконгу виріс експорт напівпровідників та мікросхем — передусім до росії. Завдяки позиції КНР країна-агресорка обходить санкції: за даними видання Nikkel Asia, Гонконг експортує до росії мікросхеми з США через підставні фірми. За 2022 рік 90% світового експорту мікросхем до росії припало саме на Китай і Гонконг.

Очільник адміністрації району Джон Лі у 2022 році відмовився впровадити економічні санкції проти росії — відповів, що «для них нема юридичних підстав». Уже після повномасштабного вторгнення в Україну він активно працює з залученням російського капіталу до Гонконгу, намагаючись використати війну в Європі задля підтримки економіки, що потерпає від рецесії. Колись один з фінансових центрів світу перетворюється на інструмент обходу санкцій і тиху гавань для підприємств з авторитарних країн.

Авторка: Марія Патока

Авторка: Марія Патока